Єдиного чоловіка, який врятувався після корабельної аварії, було викинуто на безлюдний острів. Він щиросердно молився Богу про спасіння, й щодня вдивлявся в горизонт, але ніхто не плив на допомогу.
Змучений, він нарешті збудував хатину з уламків корабля, щоб захиститися від стихії та зберегти деякі свої речі. Але одного разу, поблукавши в пошуках їжі, він повернувся й побачив, що його хатина охоплена полум’ям і до неба підіймається дим. Сталося найстрашніше: він втратив усе.
Охоплений горем і відчаєм, він вигукнув: «Боже, за що?»
Рано-вранці наступного дня його розбудили звуки корабля, який наближався до острова, поспішаючи на допомогу.
— Як ви дізналися, що я тут? — запитав чоловік своїх рятівників.
— Ми бачили ваше сигнальне багаття, — відповіли вони.
Як легко впасти у відчай, коли приходить біда. Але не варто опускати руки, адже Бог піклується про нас, навіть коли нас охоплюють біль і страждання. Про це треба пам’ятати щоразу, коли ваша хатина згоряє дотла: можливо, це сигнальне багаття, яке кличе на допомогу.
