ПРИТЧА ПРО ГЛИНЯНИЙ ГЛЕЧИК

ПРИТЧА  ПРО ГЛИНЯНИЙ ГЛЕЧИК

Хворий лежав на ліжку. Він не міг устати, а спрага мучила його. У цей час усі рідні пішли у своїх справах. Людина так стогнала, що глечик, який стояв на столі, сповнився співчуттям до неї. Але як йому, глиняній штучці, дотягнутися до хворого?
«Дайте мені пити... Пити...», — лише шепотів спраглий. Життя ледве жевріло в цьому змученому тілі.
Зібравши неймовірні зусилля, прикотився глечик до ліжка, прямо під руку хворого. Той розплющив очі й здивувався побаченому. Стало йому набагато легше. Піднісши глечик до запалених губ, він жадібно припав до нього в надії втамувати спрагу. Але посудина була порожньою.
З останніх сил хворий злісно жбурнув глечик на підлогу. Єдиний охочий допомогти розлетівся на дрібні шматки.
Ніколи не уподібнюйся хворому. Не перетворюй людей, котрі прагнуть тобі допомогти, в жалюгідні шматки глини. Хай навіть спроби їхні марні.