Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки об фартушок, вона почала читати:
РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ: За замітання подвір’я - 5 грн. За порядок у моїй кімнаті - 10 грн. За купівлю молока - 1 грн. Догляд за сестричкою (тричі в полудень) -15 грн. За те, що двічі отримав найвищу оцінку - 10 грн. За те, що виношу сміття щовечора, - 7 грн. Разом - 48 грн. Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, і поринула у спогади. Вона взяла ручку і на зворотному боці аркуша написала: За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців, — 0 грн. За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти хворів - 0 грн. За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не журився, - 0 грн. За всі сльози, що витирала з твоїх очей, - 0 грн. За все, чого тебе вчила кожного дня, - 0 грн. За всі сніданки, обіди, підвечірки й вечері та канапки до школи - 0 грн. За життя, котре присвячую тобі щодня, - 0 грн. Разом - 0 грн. Потому, мама, ніжно усміхаючись, подала листок синові. Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози викотилися з його очей. Він перевернув листок і на своєму рахунку написав: „Заплачено”, потім обійняв маму за шию і притулився, ховаючи обличчя. Коли в особистих і родинних стосунках починаються розрахунки, все закінчується недобре. Любов не припускає розрахунку, інакше її не існує.
Бруно Ферреро.