РОЗМАРИН

РОЗМАРИН

Вічнозелена рослина з пряним запахом

Розмарин — це вічнозелений чагарник сімейства губоцвітих. Квітки блідо-блакитні, з двогубим віночком, майже сидячі, розташовані в пазухах верхніх листків подвійними завитками по 5—10, утворюючи загальні гроноподібні суцвіття. Цвіте навесні з лютого по травень (нерідко зацвітає вдруге восени у вересні-жовтні). Розмножується насінням, живцями, діленням куща та відводками. Росте на схилах гір у місцях із теплим кліматом.
Також його можна вирощувати в домашніх умовах у вигляді вазонів. Він не потребує спеціального догляду. Придбати вазон розмарину можна у квіткових магазинах чи навіть у супермаркетах. Розмарин має солодкуватий, ледь камфорний аромат, що нагадує запах сосни, та пряний гіркувато-гострий смак.

Поліпшує здоров’я й смак страв

Розмарин має протизапальні та ранозагоювальні властивості. Сприятливо впливає за низького кров’яного тиску, загального виснаження та статевої слабкості. У народній медицині настій  листя застосовують у вигляді полоскань у разі запалень порожнини рота, компресів у разі фурункулів і ран, які важко гояться, спринцювань у разі білей, ванн за ревматизму й радикуліту.
Розмарин також застосовують у разі неврозів у клімактеричному періоді (як седативний засіб), головного болю, застуди, захворювань органів травлення, як тонізувальний, жовчогінний і сечогінний засіб, у разі шлункових кольок.
Зовнішньо — за невритів, ревматизму, тромбофлебіту, білей, паротиту. Рослину також використовують у дієтичному харчуванні в разі діабету, захворювань печінки, жовчного міхура, інфаркту міокарда.
Розмарин широко використовують у кулінарії як приправу. По-перше, він надає неповторного аромату стравам, по-друге, сприяє поліпшенню травлення. У свіжому чи сушеному вигляді розмарин у невеликій кількості додають у фруктові салати, він добре поєднується зі стравами з квасолі, гороху, баклажанів, білоголовкової, червоноголовкової та цвітної капусти. Але в основному його кладуть у гарячі страви з м’яса та домашньої птиці. Рослину додають також у чай.
Для спринцювань у разі білей: заварити в 3 л окропу по 20 г деревію, листя шавлії й листя розмарину, а також 40 г кори дуба. Поставити суміш на слабкий вогонь і тримати під кришкою 5 хв. Остудити й процідити через марлю, складену в кілька шарів. Курс 5—10 процедур.
У разі сечокам’яної хвороби: змішати по 10 г листя суниць лісових, брусниці, розмарину, трави польового хвоща, кореня солодки, плодів кмину та ялівцю. Залити 1ст. л. цієї суміші однією склянкою окропу, настояти 2 години й процідити. Випивати по 2 склянки на день 3—4 тижні.
У разі нефриту: взяти 1 ч. л. сухого подрібненого листя розмарину, залити 350 мл води та 150 мл червоного вина (на кшталт кагору), настояти добу, довести до кипіння, варити 5 хв, знову настояти, закутавши, 20 хв, потім процідити. Пити по 2 ст. л. до та після їди 3—4 тижні. Зберігати в холодильнику.
У разі гепатиту: взяти 5 ст. л. сухого подрібненого листя розмарину, залити 1 л сухого білого вина, настояти три тижні, періодично струшуючи вміст, процідити. Приймати по 50 мл за 30 хв до обіду й вечері.
У разі серцевої недостатності: 100 г сухого листя розмарину залити 2 л червоного сухого вина, настояти в темному прохолодному місці один місяць, періодично струшуючи вміст, процідити, залишок відтиснути. Приймати по 50 мл 1—2 рази на день до їди. Курс лікування — 1,5 місяця. Перерва — один місяць. За потреби провести 3—4 курси лікування на рік.
У разі безсоння, депресивних станів, підвищеної нервової збудливості та істеричних нападів: змішати в рівних частинах за вагою сухі подрібнені корені синюхи, шипшини, траву собачої кропиви, звіробою, листя розмарину, меліси, м’яти перцевої, шишки хмелю. Узяти 50 г сухої суміші, залити 500 мл горілки, настояти в темному теплому місці 3 тижні, періодично струшуючи вміст, процідити, залишок відтиснути. Зберігати в темному прохолодному місці. Настойка має високу ефективність для зазначених випадків.
У разі ревматизму, м’язового болю й болю в суглобах: узяти по 50 г квіток лаванди, листя евкаліпта й розмарину, залити 1 л гасу, настояти 7—8 днів, періодично струшуючи вміст. Використовувати для натирань за ревматизму 1 раз на день (бажано на ніч перед сном), хворе місце обгорнути фланеллю.
Для підвищення життєвого тонусу, поліпшення перистальтики кишечнику, нормалізації в разі зниженого тиску: приготувати суміш листя розмарину — 50 г, плодів глоду — 15 г, родзинок — 15 г, листя та квіток глоду — 10 г, імбиру — 4 г, кориці — 3 г, квіток деревію — 3 г. Цю суміш залити вином (на кшталт кагору), настояти в темному прохолодному місці 10 днів, щодня струшуючи, процідити. Приймати по 30—50 мл в першій половині дня за головного болю, що супроводжується зниженим кров’яним тиском, літнім людям із гіподинамією, всім, у кого ослаблені життєві стимули, за метеоризму, легких спастичних порушень у шлунку, кишечнику та жовчному міхурі.
У разі головного болю, запаморочення, епілепсії, судомних нападів, істерії: порошок із листя розмарину потрібно приймати по 0,5—1,5 г, запиваючи ковтком червоного сухого вина, тричі на день. Цей засіб допомагає також і в разі болю в селезінці та печінці. Крім того, є добрим глистогінним засобом.
Для поліпшення зору: вранці натщесерце з’їдати по кілька свіжих квіток і листя розмарину з хлібом. Якщо це робити, не тільки очі краще бачитимуть, але навіть минає задавнений головний біль.
Ще один рецепт для поліпшення слабкого зору: 50 г сухого листя розмарину залити 500 мл горілки, настояти в темному місці 3 дні, часто збовтуючи вміст, потім дати відстоятися 2 дні, процідити. На одну процедуру брати 1 ч. л. настоянки, змішати з 4 ч. л. води й примочувати очі перед сном. Поступово кількість води зменшувати й довести розчин до рівних частин настоянки та води.
Для усунення більма на оці: спалити кілька гілочок розмарину, попіл просіяти від крихт і ретельно змішати з медом. Мазати очі на ніч у разі більма в оці. Протягом тижня при цьому робити очисні клізми з ромашки аптечної.
У разі імпотенції готують відвар: 1 ч. л. подрібненого листя розмарину залити 1 склянкою  окропу, варити на слабкому вогні 15 хв, настояти до охолодження, процідити. Приймати по третині склянки тричі на день до їди.
Ще можна робити винну настоянку: жменю подрібненого розмарину засипати в пляшку, залити білим сухим вином, настояти 13 годин (не перетримувати!), періодично струшуючи вміст, процідити. Пити по 30 мл у вечірній час. Ті ж листочки можна використовувати для другої порції настоянки, але витримувати розмарин треба 17 годин.
Можна й потрібно додавати в їжу, як прянощі, молоді ніжні пагони з верхньої частини гілок розмарину, зібрані до цвітіння.
Розмарину приписують чудову властивість дарувати радість любові тим, у кого проблеми в цьому. У таких випадках чоловікам корисно носити в ладанках траву розмарину на тілі, а також частіше вживати їжу, рясно присмачену порошком розмарину.

Стародавні греки обкурювали димом спалюваного розмарину храми й житла, виганяючи злих духів. Угорська королева-красуня Ізабелла в 72 роки отримала пропозицію руки та серця від короля Польщі. При цьому вона стверджувала, що своєю красою та здоров’ям зобов’язана «угорській воді»: дистильованій воді, настояній у закритій посудині протягом 50 діб на квітках розмарину, а після нагрітій на водяній бані та процідженій. Цим засобом королева щодня вмивалася, протирала обличчя й кілька разів на тиждень пила в невеликій кількості.

ЧИТАЙТЕ У НОВОМУ НОМЕРІ:
№7 2019

  • Як зробити організм не вразливим до хвороб.
  • Захистіть печінку від жирового переродження.
  • Метод Бутейка проти недуг.
  • Яблучний оцет контролює холестерин.
  • Швидка допомога для органів травлення.

Щоби читати та завантажувати газету, увійдіть в систему на сторінці Кабінет передплатника.

Оформити передплату на газету "Здоров'я і Довголіття"