ЩО ТАКЕ «РІЗНОМАНІТНЕ ХАРЧУВАННЯ» І КОМУ ВОНО ПОТРІБНЕ? Ч. 1

ЩО ТАКЕ «РІЗНОМАНІТНЕ ХАРЧУВАННЯ» І КОМУ ВОНО ПОТРІБНЕ? Ч. 1

Так уже склалося, що різноманітне харчування традиційно розглядається як найголовніший атрибут не тільки здорового способу життя, а й достатку. Їсти одне й те ж - «сидіти на хлібі та воді» - чом не ознака бідності? Годувати дитину якісною різноманітною їжею – найнеобхідніша умова морального благополуччя батьків.
Але все не настільки примітивно, як може здатися на перший погляд. І елементарне поняття «різноманітне харчування» виявляється не таким уже й простим та очевидним. Більш того, вже згадані вище теоретичні ментальні уявлення про харчове розмаїття повсюдно трансформуються в реальні практичні дії. А дії ці часто виявляються вельми не безневинними, а іноді й просто небезпечними. Небезпечними саме стосовно тієї ж дитини, благополуччя якої є наріжним каменем.

Одноманітне харчування - природне для всього живого

Почнімо з того, що людина як біологічний вид живе за загальними законами живої природи. Факт наявності розвиненіших мізків зовсім не відкидає ці закони, а, радше, створює труднощі в їх виконанні. Ми навіть не розглядатимемо особливості харчування якогось черв’яка чи бідної акули, приреченої на те, щоб усе життя харчуватися однією рибою.
Ми звернемо увагу винятково на клас ссавців, до яких небезпідставно зараховує себе гордий вид «людина розумна». І легко зауважимо те, чого не помітити практично неможливо. Виявляється, після закінчення періоду «ссання» раціон усіх представників цього класу просто до непристойності одноманітний!
Величезний кит, котрий важить понад 100 тонн, їсть один планктон. Корова скубе травичку. Вовк їсть м’ясо. Мурахоїд віддає перевагу мурашкам. Кажани ловлять комах. І якщо ведмідь, крім м’яса, може собі іноді дозволити ще кілька страв - рибку зловити чи в малиннику ягодами порозкошувати, - то це зовсім не заперечує загальної одноманітної тенденції.
Порівняння всеїдної людини з хижаками чи травоїдними може здатися не зовсім коректним. Але інші всеїдні ссавці (мавпи, деякі гризуни тощо) аж ніяк не балують себе особливою різноманітністю, а список страв може бути вичерпаний п’ятьма, максимум десятьма позиціями - і це, якщо пощастить. Більш того, якщо якийсь звір усе-таки може собі дозволити різноманітне харчування, то воно, як правило, носить сезонний характер - коли м’ясо, коли жучки-черв’ячки, коли травичка, коли  - взагалі нічого. Але тричі на день і кожен раз різне - про це менші наші брати можуть тільки мріяти.
Висновок очевидний: одноманітне харчування зовсім не заважає існуванню ссавців і не впливає негативно на їхнє здоров’я. Парадоксально, але саме одноманітне харчування є абсолютно природним для всього живого на Землі.

Хто любить рибу, а хто — фініки

Історія людства підтверджує сформульовану тенденцію. Готова з’їсти практично все, людина рідко мала можливість реалізувати на практиці це своє бажання. Більшість народів встановили свої харчові пріоритети, які визначалися реальними умовами буття та середовищем існування. Одні їли переважно рис, інші - рибу, треті - фініки, четверті – м’ясо тощо.
Сучасна цивілізація привнесла не тільки взаємообмін знаннями, а й взаємообмін продуктами. Сьогоднішній список того, що людина може з’їсти і що їй може запропонувати харчова промисловість, - страх який величезний. Напевно, цілого життя не вистачить на те, щоб усе перепробувати.
Прагнення людини до пізнання багато в чому спирається на органи чуття, а потяг до різноманітності відчуттів призводить до безлічі експериментів. Аналіз смакових якостей того чи того продукту - явище надзвичайно цікаве. З одного боку, це джерело чималого задоволення. З іншого - джерело самоствердження. Погодьтеся: повідомити приятелеві про те, що вчора ви  з’їли кілька омарів і суп із трюфелями, вельми приємно. При цьому сама можливість повідомити найчастіше виявляється набагато приємнішою, ніж і омар, і трюфелі...
Стосовно харчування дітей, поширювана серед друзів і знайомих інформація про різноманітність продуктів набуває особливого змісту, вона ніби характеризує батьківську повноцінність в очах присутніх. Повідомлення сусідки про те, що її Марійка ну просто обожнює авокадо, здатне викликати підколінне тремтіння й прагнення негайно бігти до найближчого супермаркету, щоб наш Петрик, який зовсім не гірший, цей чи то овоч, чи то фрукт негайно покуштував.
Для чого, власне, всі ці міркування? Для того, що потрібно чітко визначитися: тема (проблема) різноманітного харчування має два принципові аспекти.
Медичний аспект. Мета різноманітного харчування - забезпечити організм людини повним комплексом речовин, потрібних для підтримання здоров’я: білками, жирами, вуглеводами, вітамінами, мікро- та макроелементами.
Психологічний аспект. Різноманітне харчування, що реалізовується стосовно власних дітей чи себе, коханого, приносить людині задоволення, підвищує її (людини) самооцінку і її значущість в очах присутніх.

Розгляньмо медичний аспект

Їсть наша дитина якийсь фрукт. Найпростіший і звичний фрукт - яблуко. Із жирами і білками явні проблеми, але вуглеводів, макро- й мікроелементів, деяких вітамінів - цілком достатньо. Є натрій, калій, фосфор, залізо, магній, вітаміни В1 і В2, РР, С, бета-каротин. Склад інших фруктів відрізняється, але немає в складі, припустімо, груші чи персика, нічого такого, що в яблуці відсутнє в принципі.
Їсть наша дитина куряче м’ясо. Порівняно з м’ясом інших тварин - з яловичиною, свининою чи кролятиною - має за деякими показниками серйозні відмінності. Але чи є в кролику щось таке - особливо рідкісне й особливо цінне, чого в курці немає? Відповідь негативна.
Візьмімо якісь крупи. Вівсяні, наприклад. Порівняймо їх склад із гречкою, рисом чи перловкою. Різницю виявимо. Але немає у вівсянці нічого настільки унікального, щоб у рисі цього не виявилося.

Психологічний аспект розширення раціону

Суть наведених вище міркувань зводиться ось до чого: всі продукти харчування можна умовно розділити на п’ять основних груп – м’ясне, молочне, овочі, фрукти, крупи.
Якщо в раціоні людини є продукти, що представляють усі згадані вище групи, - таке харчування цілком можна назвати різноманітним. Більше того: кулінарні шедеври дорослих людських особин дають підстави стверджувати, що навіть перелічені нами п’ять продуктових груп зовсім не є обов’язковими. Вегетаріанці, повністю вилучивши з раціону м’ясне й молочне, роками не мають жодних проблем зі здоров’ям.
І це зайвий раз доводить: меню, що складається з кефіру (молочне), курочки (м’ясне), хліба (крупи), яблука (фрукти) й картоплі (овочі), - більш ніж здатне забезпечити людський організм усім потрібним для нормальної життєдіяльності. Але це забезпечення коректне й природне лише в медичному аспекті. Психологічний дискомфорт виявиться неодмінно, а бажання з’їсти щось іще – обов’язково дасть про себе знати. І що більше можливостей до розширення раціону, то активніше бажання.
Будь-які міркування про різноманітне харчування неминуче породжують реальну проблему - проблему постійного конфлікту біологічних і психологічних потреб. І в цьому немає нічого поганого та протиприродного. Зрештою, список задоволень, доступних людині в процесі її короткочасного перебування на цьому світі, не такий уже й великий. Смачна їжа - одне з таких задоволень, і обмежувати себе - більш ніж нерозумно. Але!!! Дуже важливо при цьому розставити крапки над «i» та не намагатися морочити голову собі та присутнім, доводячи, що якщо протягом тижня ви, харчуючись тричі на день, з’їли двадцять одну різну страву, то це надзвичайно корисно й гарантує вам здоров’я та довголіття.

Школа доктора КОМАРОВСЬКОГО

(Продовження)