ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА - ОСНОВА ГОРМОНАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОРГАНІЗМУ

Поділитися:
ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА - ОСНОВА ГОРМОНАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОРГАНІЗМУ
На прохання читачів продовжуємо друкувати уривки з книги лікаря Володимира Констянтинова «Лечись, пока здоров». Володимир Юхимович розробив комплексні методи лікування та запобігання багатьом хворобам за допомогою природних засобів. Пропонуємо поради автора, як зберегти здоровим такий важливий орган, як щитоподібна залоза.

«Щит благополуччя»

Щитоподібна залоза розміщується в передньому відділі шиї й нагадує за формою невеликий щит, який прилягає до щитоподібного хряща трахеї. Це винятково важливий ендокринний орган. Залоза складається з правої та лівої часток, сполучених перешийком. Це найбільший ендокринний орган, маса його в дорослої людини становить 30—60 г. Залоза виробляє йодовмісні гормони — тироксин і трийодтиронін. Вони надходять безпосередньо в кров, регулюючи обмін речовин, ріст і розвиток тканин.
Важливо відзначити, що функція щитоподібної залози перебуває в тісному взаємозв’язку з функцією інших ендокринних залоз, особливо гіпофіза та статевих залоз, а також із нервовою системою. Власне, порушення функції щитоподібної залози — це дискоординація роботи всього «ендокринного оркестру». Ось чому й лікування дієве, якщо воно багатоцільове.
Збільшення щитоподібної залози, нерідко з патологічним посиленням її функції, часто називають зобом. Так, відомі дифузний, токсичний, а також ендемічний зоб. Причинами таких захворювань може бути спадкова схильність, внутрішньоутробна патологія, запальні процеси в залозі, наслідки інфекційних захворювань чи психічних травм.
Особливе значення має нестача йоду в навколишньому середовищі, а оскільки такий дефіцит характерний для деяких регіонів, наприклад Полісся й Прикарпаття, подібні захворювання відносять до ендемічних (тобто які належать до певної місцевості).
Що ж таке гіпертиреоз? На тлі збільшення залози (чи без зовнішніх змін) у кров надходить надмірна кількість гормону тироксину. Ознаки гіпертиреозу — тремтіння рук, почастішання пульсу, швидка стомлюваність, дратівливість, схуднення. Гіпертиреоз може призвести до тиреотоксикозу, тобто вираженої форми гіпертиреозу, іменованого базедовою хворобою. Це важке захворювання з посиленим серцебиттям, м’язовою слабкістю. Одна з ознак базедової хвороби — витрішкуватість.
Не менш небезпечний і гіпотиреоз, тобто мікседема, — стійке зниження функції щитоподібної залози, що призводить до значного порушення обміну речовин унаслідок недостатнього продукування тиреотропних гормонів. Для гіпотиреозу, чи мікседеми, характерні слабкість, сонливість, ослаблення пам’яті, сухість шкіри, в дітей спостерігається затримка росту, аж до карликового.
Зазначу, що один із найсерйозніших наслідків гіпер- та гіпотиреозу — різні захворювання серця, в тому числі кардіоневрози. У цьому плані вегетосудинні дистонії — нерідко прихований наслідок порушення функції щитоподібної залози.
Однією з основних причин цього захворювання я все ж виділив би порушення в роботі травного тракту, особливо печінки. Практично це підтверджується тим, що в процесі моєї медичної практики абсолютна більшість хворих із патологією щитоподібної залози під час обстеження та діагностики скаржилася на біль у зоні печінки, шлунка, лівого підребер’я (ознаки панкреатиту), печію, хронічні закрепи. І досягав я позитивних результатів у процесі лікування захворювань щитоподібної залози тільки тоді, коли мені вдавалося виліковувати всі супутні з основним діагнозом патологічні стани.

Сила впливу — в комплексі засобів

Із цією метою я розробив лікувальний комплекс, який охоплює фітотерапію, гомеопатію, повноцінне харчування, щадний режим роботи й відпочинку, водолікування, тривале перебування на свіжому повітрі в спокійній обстановці. Фітотерапія та гомеопатія мають своєю метою нормалізувати функцію щитоподібної залози завдяки поліпшенню роботи печінки й усього травного тракту, детоксикації організму, підвищенню рівня імунного захисту.
Водолікування та фізичні вправи мають нормалізувати функціонування нервової системи, від якої залежить здоровий розум, рух усіх м’язів і кінцівок, ясність органів дотику й нюху, з чого й складається зрештою хороше самопочуття пацієнта із прямим та зворотним зв’язком у плані нормалізації функції щитоподібної залози.

Фітотерапія

— у разі підвищеної функції щитоподібної залози та її гіпертрофії
Узяти 20 добре подрібнених горіхів разом зі шкаралупою та ядрами (загальнозміцнювальний засіб), 5 г подрібненої кори в’яза (протизапальний), 20 г кореня солодки голої (антибіотичний), 1 ст. л. трави перстачу білого (протипухлинний), омели білої (протипухлинний), по 2 ст. л. насіння вівса (обволікальний), насіння льону (проносний). Увесь збір добре перемішати, 1 ст. л. суміші залити 1 л води, кип’ятити 3 хвилини. Починати пити по 1 ст. л. тричі на день за 1 годину до їди. Поступово дозу відвару довести до півсклянки. Відвар зберігати в холодильнику, пити підігрітим.
— у разі зниженої функції щитоподібної залози (гіпотиреоз)
Узяти по 5 ст. л. дроку красильного (заспокійливий), софори японської (зміцнює стінки судин), подрібненого кореня солодки голої (антибіотичний) і хвоща польового (сечогінний). Увесь збір добре змішати, 1 ст. л. збору залити на ніч 1 л води. Уранці кип’ятити 3 хвилини. Настояти 2 години. Починати пити по 1 ст. л. тричі на день за 45 хвилин до їди. Поступово дозу відвару довести до 0,5 склянки. У відвар додавати по 2 краплі спиртової настоянки кореня ревеню тангутського (очищувальний).

Водолікування

У невеликий бавовняний мішечок покласти 250 г цибулиння. Мішечок зав’язати, помістити в 5-літрову каструлю й залити доверху водою. Прокип’ятити протягом 30 хвилин. У приготовану ванну вилити цей відвар разом із мішечком. Температура води 39°С. Тривалість процедури — 20 хвилин.

Дієтичне харчування

У «прохолодну» дієту, показану для оздоровлення щитоподібної залози, рекомендую: баклажани, редьку, шпинат, селеру, пшеничний хліб, ячмінь, зелену квасолю, апельсини, яблука, груші, зелений чай, гриби, яйця качки, гречку, м’ясо птиці.

Лікувальна фізкультура: «Вічний двигун енергії»

Лягти животом на жорсткий матрац. Розслабитися. Напружити стопи й пальці ніг, повільно й не дуже сильно поперемінно то правою, то лівою ногою постукувати пальцями ніг по матрацу. Починати процедуру з 10—15 постукувань, а протягом 2 місяців довести до 200, додаючи щодня по 5—6 вправ. Через 2 місяці ці ж вправи можна виконувати, постукуючи пальцями обох ніг по матрацу одночасно (тримаючи ноги разом). При цьому удари вже можна наносити з силою, але так, щоб не травмувати пальців. Ці вправи спрямовані на зміцнення імунної системи, нормалізацію кровообігу та поліпшення рухової функції гомілковостопних, колінних і тазостегнових суглобів.

Володимир КОНСТЯНТИНОВ.