ТАХІКАРДІЯ — «ШВИДКЕ СЕРЦЕ»
Здавалося, нічого не передвіщає неприємностей. Організм повний життя, а про серце ми починаємо говорити, висловлюючи свої почуття радості або переживання, любові, прихильності й т. ін. Раптом воно починає скажено стукати, колотитися, а пульс зашкалює за сотню. Ось саме тоді і з’являється нове слово в нашому лексиконі: «тахікардія». Якщо говорити науковою мовою, то тахікардія (грец. tachys — швидкий і kardia — серце) — це аритмія, за якої збільшується частота серцевих скорочень до більш як 100 ударів за хвилину. Нерідко фахівці-кардіологи називають це захворювання більш специфічно — пароксизмальна передсердна тахікардія. Існує безліч різновидів тахікардії. Виділяють основні: фізіологічна тахікардія (виникає під час фізичних та емоційних навантажень), інша назва — синусова тахікардія; патологічна тахікардія (виникає внаслідок вроджених або надбаних захворювань серця й інших органів). Насамперед хочеться вас заспокоїти й відзначити, що назвати тахікардію хворобою як такою складно, швидше це симптом. Вона може виникати як самостійне захворювання і як прояв інших хвороб.
РІЗНОВИДИ АРИТМІЇ
Узагалі, залежно від частоти серцевих скорочень, розрізняють такі різновиди аритмії: тахікардія — підвищена частота серцевих скорочень (більш як 100 ударів за хвилину в дорослої людини), брадикардія — знижена частота серцевих скорочень (менш як 60 ударів за хвилину в стані спокою). Не кожен різновид аритмії потребує лікування. Наприклад, у здорової людини синусова тахікардія спостерігається під час навантаження (фізичного чи емоційного). Так серце пристосовується до підвищеної потреби організму в кисні. Це так звана фізіологічна синусова тахікардія. Брадикардія теж не завжди свідчить про наявність захворювання. У спортсменів або просто тренованих людей брадикардія може бути наслідком тренованості серцевого м’яза. Часто синусова тахікардія і брадикардія, а також інші види аритмій виникають у відповідь на різні патологічні процеси, наприклад, отруєння, перегрівання, захворювання щитоподібної залози й інші стани, не пов’язані із проблемами серця. Тому й лікування аритмії зводиться до корекції цих розладів. Однак деякі різновиди аритмії небезпечні у зв’язку з високим ризиком розвитку ускладнень, тому лікування аритмії — справа першорядної важливості. Залежно від місця формування патологічних імпульсів розрізняють передсердні та шлуночкові аритмії. Це свідчить про те, що вогнище патологічної збудливості, яке спричинює скорочення міокарда, розташоване в передсерді або шлуночку. Екстрасистолія — це аритмія, за якої виникають передчасні (позачергові) скорочення серця. При цьому серце не встигає «відпочити» між скороченнями, а шлуночки — наповнитися потрібним об’ємом крові, тому такий серцевий викид є неповноцінним. Виникає екстрасистолія з різних, у тому числі й «безневинних», причин (наприклад, так звана емоційна екстрасистолія). Практично в будь-якої людини протягом життя трапляються епізоди екстрасистолії. Однак бувають і небезпечніші екстрасистолії, що потребують обов’язкової корекції. Миготлива аритмія — це повністю неправильний, хаотичний ритм передсердь, який може сягати 600 скорочень за хвилину. Джерело ритму — патологічне вогнище, розташоване атипово. На щастя, не всі передсердні імпульси «доходять» до шлуночків: частота їхніх скорочень сягає 180 за хвилину чи вище. Миготлива аритмія може розвиватися з різних причин, у тому числі й не пов’язаних із захворюваннями серця. Наприклад, багато красунь, які приймають сечогінні препарати у великих кількостях з метою схуднення, замість стрункої фігури «заробляють» собі миготливу аритмію. Цей різновид аритмії небезпечний своїми ускладненнями і обов’язково потребує корекції. Різновид аритмії, точну локалізацію (розташування), а також інші параметри можна визначити за допомогою сучасних методів дослідження. Наприклад, голтерівське моніторування — це реєстрація електрокардіограми протягом доби — допомагає «спіймати» деякі види аритмії, у тому разі, якщо вони виникають епізодично.
ЛІКУВАННЯ АРИТМІЇ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЇЇ ТИПУ І ПРИЧИНИ
Іноді достатньо усунути причину (наприклад, провести лікування основного захворювання), щоб повернувся нормальний ритм.То як чинити, відчувши збої свого «моторчика життя»? Відразу ж після першого нападу вам слід обстежитися. Потрібно виключити шлуночкову тахікардію (тип швидкого серцебиття, яке загрожує життю) і всі форми органічного ураження серця, патологію щитоподібної залози, порушення функції легенів. Для діагностики захворювань серця, як правило, використовують електрокардіограму. І якщо виявиться, що тахікардія — ваша фізіологічна особливість, то вам треба знати деякі правила, які допомагають під час нападів. Не кваптеся! Якщо швидка ходьба або інші фізичні навантаження спричинюють відповідну реакцію організму, яка проявляється тахікардією, то вам слід зменшити темпи, віддихатися, відпочити й у жодному разі не продовжувати дії в тому самому темпі.Дихайте глибше! У разі нападу варто зробити глибокий вдих і сильний видих, направляючи весь потік повітря вниз. Повторити кілька разів. Вилучіть збудливі напої. Варто відмовитися від кави, коли, шоколаду й стимуляторів у будь-якій формі. Правильно харчуйтеся! Прийом правильної та своєчасної їжі дуже важливий для вашого організму. Не перевантажуйте своє серце, змушуючи його працювати на шлунок, який перетравлює з’їдену на ходу піцу й випиту колу. Розслаблюйтеся! Люди, піддані стресу, частіше страждають від цього захворювання. Намагайтеся частіше розслаблюватися, менше переживати й давати своєму організмові повноцінний час для відпочинку. Займіться спортом! Тренуйте свій організм, збільшуйте навантаження поступово, акуратно. Не важкі, але грамотно побудовані й регулярні тренування допоможуть вашому серденьку працювати правильно. Для зняття нападів рекомендую також приймати ванни з валеріаною. Для прийняття ванни буде потрібна повна склянка відвару кореня валеріани.
НА ДОПОМОГУ ПРИХОДИТЬ НАРОДНА МЕДИЦИНА
Відомий такий факт: мати здорове серце — це означає змушувати капіляри інтенсивно скорочуватися. У цьому суть лікування серцевих хвороб. Спочатку потрібно підкріпити знесилений організм настоєм сухих плодів глоду: 1 ст. л. плодів заваріть 1 склянкою окропу й дайте настоятися 2 години в теплому місці. Процідіть. Добова доза — по 0,5 склянки тричі на день до їди. Для лікування захворювань серця годиться й інший рецепт: 10 г сухих плодів глоду залийте 100 мл горілки й настоюйте десять днів. Приготовлену в такий спосіб мікстуру приймайте тричі на день по 30 крапель. Курс лікування 3 тижні. Після чого переходьте до суміші, яка живить серцевий м’яз. Це суміш із сухих плодів шипшини, горобини червоної, глоду, калини, родзинок та кураги — у рівних кількостях. 1 склянку збору залийте 1 л окропу і витримайте в термосі ніч. Випийте протягом дня замість чаю. Багатьом допомагає аптечна фіалка триколірна. Зазвичай застосовувану за легеневих захворювань, її не без успіху використовують у разі частого серцебиття. Добова доза — 2 ст. л. трави на 0,5 л окропу, настояти 6 годин. Таку рослину, як любисток лікарський, висаджують у нас практично в кожному дворі. Використовують в основному корінь. Копають його вночі, незадовго до настання молодика. Для збору трави найліпший час — зі сходу сонця й до полудня, відразу після закінчення молодика. Навіть нетривале вживання відвару кореня любистку спричинює енергійнішу, але спокійнішу пульсацію серця, зменшує задишку, самопочуття хворого поліпшується. Відвар готують так: 3 ст. л. кореня заливають 1 л води, напарюють у духовці цілу ніч, а ранком варять 8 хвилин, після чого залишають паритися хвилин 20, проціджують, відтискують залишок і випивають протягом дня за 4 прийоми. Допускається тривале лікування, особливо за недокрів’я, а також зайвої нервозності й дратівливості. Якщо у вас аритмія та екстрасистолія (випадання пульсу), то найліпшим засобом знову-таки стає глід. Це воістину Божий дарунок. У нього використовують плоди, свіжі й сушені квітки, навіть листя, тонкі гілочки з набубнявілими бруньками, у рідкісних випадках — коріння. Чим гарний глід? Він надійно поліпшує роботу серцевого м’яза й запобігає його передчасному стомленню, благотворно впливає на рівень венозного тиску й функцію судинних стінок, помітно знижує рівень холестерину, сприяє ліпшому постачанню киснем нейронів головного мозку. Різних способів приготування настоїв і настоянок із глоду не перелічити. За моїми спостереженнями, значно результативніше діє не спиртовий, а водний екстракт. Готують його так: столову ложку потовчених плодів глоду треба залити склянкою окропу, посуд накрити кришкою, поставити на малий вогонь і тихесенько, без бурхливого кипіння, упарювати до половини об’єму. Цей згущений відвар п’ють від 40 крапель до 1 чайної ложки тричі на день до їди. Щоб досягти в лікуванні стійкого результату, бажано приймати такий екстракт тривалий час, не менш як 3 місяці. Сушені квітки рекомендую заварювати як чай з розрахунку 1 ст. л. на склянку окропу, приймати до 3 склянок на день. Під час цвітіння глоду потрібно наповнити квітками доверху скляну банку (не втрамбовуючи) і по самі вінця залити горілкою. Щільно закривши, настояти місяць у темному місці. Приймати його треба по 1 ч. л. тричі на день. Висока ефективність ліків саме такого приготування (настоянки зі свіжих квітів) випробувана протягом багатьох років. За явищ екстрасистолії не менш популярна валеріана. Та знову ж таки, не аптечна спиртова настоянка або таблетований сухий екстракт, а тільки свіжовисушений корінь може бути відчутно дієвим. Прийнято вважати, що корінь валеріани в разі вмілого зберігання — в скляній банці зі щільною кришкою — не втрачає своїх властивостей 3 роки. Її активність перші півроку (з осені до весни) удвічі й утричі вища, ніж після тривалого зберігання. За хронічних порушень коронарного кровообігу, серцебиття, тахікардії й екстрасистолії, особливо пов’язаної з невротичним станом кори головного мозку, треба готувати настій з 1 ст. л. подрібненого кореня валеріани на склянку окропу. У ньому настоюють корінь до ранку, а вдень п’ють тричі по одній третині склянки в перші три тижні хвороби. Згодом, коли знімається її гострота, можна перейти на більш помірні дози, спочатку по 2, потім по 1 ст. л. тричі на день. Настій валеріани потрібно приймати довго, до двох місяців, тоді зробити місячну перерву, після чого курс повторити. Терапевтичний ефект досягається повільно, лише за систематичного й тривалого застосування. По берегах річок і ставків, на болотах і сирих луках досить часто трапляється рослина сімейства губоцвітих зі смішною назвою зюзник, у народі називають його серцевою травою. Дослідники підтвердили високу активність її за екстрасистолій, нападів серцебиття, особливо спричинених захворюваннями щитоподібної залози. Висушену траву подрібнюють, 1 ст. л. заливають 0,5 л окропу, настоюють під кришкою дві години, потім п’ють по півсклянки тричі на день до їди. Лікування триває 1 місяць. За потреби курс лікування повторюють кілька разів на рік з нетривалими перервами. За порушень серцевого ритму може допомогти лікарський збір: собача кропива, корінь валеріани, меліса, деревій. Усіх трав узяти по 1 ст. л. Людям після 40 років або з підвищеним зсіданням крові у збір додати 1 ст. л. буркуну (деревій згущує кров, буркун — розріджує, компенсуючи негативну дію деревію). Залити 600 мл окропу, тримати 15 хв на водяній бані. Приймати по півсклянки тричі на день до їди. За одночасної тахікардії, аритмії, екстрасистолії рекомендую суміш. До її складу входить шипшина, верес, листя меліси, брусниці, іван-чаю, корінь пирію, звіробій, листя лісової суниці. Якщо зсідання крові підвищене, то додати буркун лікарський або цвіт каштана. Усі рослини змішати в рівних пропорціях. До 1 ст. л. суміші додати щіпку зеленого чаю, залити 0,5 л окропу. Настояти ніч. Пити 3 дні по 1/3 склянки до їди. Можна приймати через 2 години після їди. Пити 3 тижні, потім 10 днів перерва, курс повторити. За миготливої аритмії допомагає сік, вичавлений з ягід глоду. Його варто пити тричі на день по 1/4 склянки з 1 ст. л. меду. Глід як «серцевий помічник» не має суперників із рівноцінними цілющими властивостями. Прописують його й за функціональних розладів серцевої діяльності, і за стенокардії, тахікардії, миготливої аритмії. Для того щоб посилити роботу серцевого м’яза в разі аритмії, рекомендую відварити в 0,5 л води 8 великих плодів шипшини (без кісточок) протягом 15 хв. Отриманий відвар остудити, пропустити через сито, додати 3 ч. л. меду й добре перемішати. Уживати за півгодини до кожного прийому їжі по півсклянки. Для швидкого зниження частоти серцевих скорочень народна медицина радить випити 50 мл відвару квіток волошки (в 1 склянку окропу додайте 2 ч. л. волошки і дайте настоятися 60 хв). За аритмії й інших серцевих проблем ретельно перемішайте 1 ст. л. адонісу й по 2 ст. л. березового листя, дрібно порізаного кореня вовчуга й пелюсток суцвіть соняшнику. Одну столову ложку суміші залийте 0,5 л киплячої води й поставте на водяну баню на 20 хв. Потім зніміть з плити, накрийте кришкою й залишіть до повного остигання. Пийте по 1/4 склянки 4 рази на добу протягом 30 днів. Отже, якщо порушення частоти й послідовності скорочення серця — це аритмія. Якщо ж скорочення серця вповільнене, то ви стикнулися з такою хворобою, як брадикардія. Брадикардія — це коли ритм уповільнюється й пульс стає менш як 60 ударів за хвилину. Якщо ж пульс нижче 40 ударів за хвилину, то це стає небезпечним для життя. Через хворобу організм перестає одержувати достатню кількість кисню, а також потрібних поживних речовин для повноцінної роботи всіх органів. На жаль, лікарські препарати не є ефективними за брадикардії. Народній медицині відомий рецепт дуже простий, але надійний. Взяти 30 г свіжих бруньок сосни, залити 150 мл горілки й настояти в сонячному місці 10 днів. Приймати по 20 крапель тричі на день за 20 хв до їди.
ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ — ОДНА З УМОВ ОДУЖАННЯ
Дуже важливе значення у відновленні ритму відіграє харчування. За серцебиття корисно їсти інжир у будь-якому вигляді. Салат зі свіжої кашки цибулі й кашки яблук приймають за різних аритмій атеросклеротичного походження. Суміш соків буряку, моркви й редьки у співвідношенні 1:1:1 треба пити щодня протягом кількох місяців за будь-яких різновидів серцевих аритмій. З появою будь-яких порушень серцевого ритму слід обмежити в дієті цукор, солодощі, тваринні жири, а також уникати продуктів, багатих на холестерин (мізки, ікра, жирні сорти м’яса, яєчний жовток). Потрібно також різко обмежити споживання кухонної солі, кави, міцного чаю й особливо алкоголю. Варто вживати в їжу сирі продукти, багаті на кальцій, вітаміни й мікроелементи, які нормалізують серцевий ритм (бадилля овочів, особливо молодої ріпи та квасолі, редис, буряки, моркву, листкову капусту, горіхи, молоко й молочні продукти, апельсини, мед, курагу, абрикоси, смородину, персики, черешні, вишні, журавлину, урюк, родзинки, брусницю, селеру, м’яту). Треба вводити в щоденний раціон морські продукти, водорості, особливо бурі. Для збільшення вмісту калію в крові корисно пити яблучний оцет (по 2 ч. л. тричі на день за 30 хв до їди). Оцет варто розбавляти водою й медом (на 1 склянку води 2 ч. л. оцту й 2 ч. л. меду). Основний акцент у харчуванні слід робити на каші, сир, нежирні сорти риби, вівсянку. Тваринні жири треба намагатися замінювати на олії. Потрібно збільшити в раціоні кількість фруктів (особливо яблук) і овочів. Хрін, часник, цибуля, а також настої шипшини й глоду мають постійно бути на столі хворого. Корисний відвар ріпи: 2 ст. л. подрібненої ріпи залити склянкою окропу й варити 15 хв, процідити. Пити по 0,5 склянки для лікування серцебиття. За надмірної маси тіла потрібно проводити розвантажувальні дні: яблучні, сирні, кефірні. Корисно пити джерельну, криничну чисту воду, більше гуляти на свіжому повітрі, систематично займатися фізичною культурою. Від тютюнопаління й алкоголю треба відмовитися обов’язково.
ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ — ТЕЖ ЛІКУВАННЯ
У міру тренованості, особливо аеробної, спостерігається зниження частоти пульсу до 56—60 уд./хв — розвивається брадикардія, зумовлена перебудовою організму на всіх рівнях його діяльності, що пов’язано із впливом на нього фізичних навантажень (інакше кажучи, серце стає міцнішим і працює більш щадно). Певне вповільнення пульсу з’являється вже за кілька місяців регулярних тренувань. У дітей уповільнення пульсу менш виражене. Якщо частота пульсу в спокої перевищує 80 уд./хв або, навпаки, з’являється різке його вповільнення (до 40—42 уд./хв і менше), варто перевіритися в лікаря, оскільки це може бути зумовлено певними захворюваннями. Будь-яке фізичне навантаження супроводжується прискоренням серцевих скорочень, величина якого залежить передусім від обсягу й інтенсивності навантажень, але значною мірою і від фізичного стану людини. Як правило, в недостатньо тренованих осіб частота пульсу під час навантаження має бути в межах 120—140 уд./хв. У більш підготовлених вона може сягати 150—180 уд./хв і тільки в тренованих спортсменів, з високими функціональними можливостями організму — більш як 180 уд./хв. Люди старшого віку погано переносять значне прискорення серцебиття, у зв’язку з тим що частота пульсу більш як 120—140 уд./хв для них небажана. Вимірювання частоти пульсу в ході самого заняття (в паузах, природно) дає можливість оцінити, чи правильно розподілене навантаження. Організм легше справляється з ним, якщо включається в роботу поступово, що й забезпечує вступна частина заняття — розминка. Знижувати інтенсивність роботи теж треба поступово, для чого прийнято виділяти в оздоровчому тренуванні заключну частину (у спортсменів є для неї навіть своя назва — «заминка»). Тому частоту серцевих скорочень в разі самоконтролю (або взаємоконтролю) доцільно вимірювати кілька разів у день заняття: вранці (після підйому, натще, до ранкової гімнастики й водних процедур), перед тренуванням, під час найінтенсивнішого навантаження, відразу ж після закінчення заняття, а також через 5—10 хв, 1—2 години після заняття й уранці наступного дня. Якщо ж з’являється так звана аритмія (випадання окремих ударів — «перебої», або неритмічне їхнє чергування, або нападоподібне прискорення серцебиття), а також якщо деякі або всі пульсові удари ледь промацуються (слабке наповнення), потрібне лікування. Наприклад: 20 присідань протягом 30 с або біг на місці помірної інтенсивності (у темпі 160—180 кроків за хвилину) протягом 1, 2, 3 хв — залежно від віку й фізичної підготовки того, хто займається. Пульс підраховується в спокої перед навантаженням, відразу ж після навантаження, потім на початку 2, 3 та 5-ї хвилин по 15-секундних відрізках з перерахуванням за хвилину. За гарного функціонального стану й відсутності стомлення пульс після 20 присідань частішає не більш як до 120—140 уд./хв і повертається до вихідного рівня за 3—4 хв. Після бігу пульс частішає зазвичай у межах 130—160 уд./хв і відновлення відбувається трохи довше, але до кінця 5-ї хвилини після навантаження частота пульсу має вже бути близькою до вихідної. При цьому не повинно виникати якихось неприємних відчуттів або порушень ритму серцебиття. Ніяких спеціальних фізичних вправ, які допомагають за брадикардії, також не існує. Тому не намагайтеся пришвидшити ритм серця шляхом якихось навантажень і вправ — це може призвести до непередбачених наслідків. Жарти із брадикардією погані, тому якщо ви виявили в себе перелічені вище симптоми, обов’язково обстежтеся. Насамкінець хочу сказати, що треба уважно ставитися до свого здоров’я, дотримуватися режиму роботи й відпочинку, уникати шкідливих звичок і, звичайно, приділяти особливу увагу фізичній культурі та спорту. Потрібно підібрати для себе найбільш зручні й прості способи. Це можуть бути ранкова гімнастика, плавання, лижі, прогулянки, оздоровчий біг, заняття в групах здоров’я й лікувальна фізкультура. І ще. При цьому треба знати свій пульс і вміти аналізувати його зміни. Під час порівняння показників частоти пульсу протягом дня варто враховувати добову періодичність функцій і положення тіла: вранці пульс завжди повільніший, ніж удень; у положенні лежачи він повільніший, ніж у положенні стоячи; після їди частота його трохи підвищується.
ВИНО АВІЦЕННИ ПІДВИЩУЄ ЖИТТЄВИЙ ТОНУС
У народній медицині, незважаючи на те, що аритмія буває різного походження, на види її не ділять, не дошукуються причин, узагальнено називають серцебиттям і шукають способи порятунку в цілющих травах. І якщо від одних ліків мало користі, то інші допоможуть — однаково знайдеться надійний, перевірений багатьма поколіннями засіб. Давно помічено, наприклад, що впоратися із серцебиттям допомагає спиртова настоянка оману. Не водний настій або відвар, а саме спиртова витяжка. Навіть Авіценна пише про оман: «Він належить до засобів, які бадьорять і зміцнюють серце». Зі свіжого коріння оману на білому виноградному портвейні готують оманове вино. Корінь треба дрібно порізати, залити 3 ст. л. з невеликим вершком 0,75 л вина, поставити на вогонь і довести до кипіння. Варити на слабкому вогні без бурхливого кипіння 15 хвилин, після остигання процідити й залити назад у пляшку. Приймати по півсклянки тричі на день. Якщо пити таке вино протягом двох місяців навесні й стільки ж часу восени, можна надовго позбутися докучливої тахікардії. Вино Авіценни — оманове вино, часто приймають не як серцевий засіб, а просто для підтримання сил: підвищується тонус організму, додається енергія. І ви, сподіваюся, все рідше й рідше вдаватиметеся до таблеток. Ці ліки зміцнюють імунну систему, підвищують опірність організму до інфекційних захворювань. Оманове вино — надійні й зовсім нешкідливі ліки. Вміст алкоголю в ньому після кип’ятіння з оманом значно знижується, а тим, хто дуже чутливий до спиртного й не переносить його, дозування можна зменшити до 2 столових ложок за прийом двічі на день.
