Стоматологія - це не тільки лікування чи видалення зубів, а набагато глибша й складніша професія. Досить і середньої спеціальної освіти, щоб стати зубним лікарем. Незрівнянно вище бути лікарями-стоматологами, діагностами, хірургами, аби не лише знати, а й уміти виконувати щелепно-лицьові операції, видаляти пухлини, володіючи найновітнішими технологіями.
Саме про застосування сучасних методів у цій галузі розмова із завідувачем відділення щелепно-лицьової хірургії Запорізької лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги, кандидатом медичних наук, заслуженим лікарем України Олександром Мосейком. Він має вищу кваліфікаційну категорію і 13 патентів на винаходи, є одним із розробників вітчизняних імплантатів системи VITAPLANT. Олександр Олексійович нагороджений дипломом «Золота Фортуна» в номінації «За впровадження новітніх технологій у вітчизняній стоматології». Крім того, в колі інтересів цієї незвичайної\ людини чудово поєднуються, доповнюючи один одного, два захоплення: щелепно-лицьова хірургія й живопис.
Маю думати, яким буде обличчя пацієнта
- Олександре Олексійовичу, завжди стоматолога вважають зубним лікарем. Ви - представник цієї професії, творите шедеври не лише на зубах, а й на людському обличчі, вухах та шиї.
- Так, ми є не тільки стоматологами, а й щелепно-лицьовими хірургами і, якоюсь мірою, отоларингологами. Обличчя людини – візитна картка, і це факт. Ми ж працюємо саме з ним. Знаєте, чим відновна хірургія відрізняється від звичайної? Там розрізав-зашив, а я маю думати, яким після операції буде обличчя пацієнта. Тому моє кредо, коли працюю з тканинами, - не м’яти, не рвати, шити пошарово.
Мене вже важко чимось здивувати, але людина, напевно, ніколи не буде задоволена своєю зовнішністю. От був випадок - тракторист потрапив під трактор, все обличчя пошматоване, в багнюці… Хірурги півночі все вимивали й «складали» обличчя по шматочках, аж поки в пацієнта замість місива з’явилося обличчя! (Лікар дістає альбом зі «страшними» картинками «до» й «після», показує фотографії пацієнта. Після операції - просто красень). Результат будь-якої операції має виглядати естетично, гарно. Тим більше коли ми говоримо про обличчя. Якщо все «розклав по поличках», будь ласкавий, склади як слід. Тоді й загоєння пройде швидше, безболісніше, та й хірург буде задоволений своїм, не побоюся цього виразу, «витвором мистецтва». Передусім слід з повагою ставитися до хворого, який своєю чергою має бути впевненим в успішній операції. А якщо сам хірург у чомусь сумнівається – це недобре: він зобов’язаний виконати оперативне втручання так, щоб отримати задоволення від результату.
- Які саме пацієнти лікуються у вашому відділенні?
- Наше відділення - єдине в Запорізькій області; воно розраховане на 65 ліжок, і пацієнтів завжди багато. Уроджені аномалії, важкі травми, доброякісні та злоякісні пухлини обличчя - це не просто захворювання, вони можуть спотворити зовнішність людини. Тож хірурги не тільки лікують, але практично заново створюють обличчя пацієнтів, проводячи унікальні операції. У нас оперують за рік близько 30 дітей з уродженими вадами: щілиною верхнього піднебіння, й 10 – зі щілиною верхньої губи (на базі Запорізької міської багатопрофільної дитячої лікарні № 5). Тепер таких діток оперуватимуть на базі Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні, де буде спеціалізоване стоматологічне відділення. До речі, там не лише виконуватимуть операції, а й лікуватимуть і видалятимуть зуби дітям під наркозом.
- А з якими проблемами госпіталізують у відділення дорослих пацієнтів?
- В основному - травми й запальні захворювання. От недавно була операція: величезна, як кулак, кіста шиї. Розрізали, прибрали кісту. Студенти, присутні на операції, дуже дивувалися, що стоматологи цим займаються. А ще вони були здивовані тим, як під час операції не зачепили сонну артерію. От тобі й стоматологи-ювеліри!
Стоматологи займаються ... носами
- Ви першим у Запоріжжі почали виконувати пластичні операції, не тільки відновні, а й, як кажуть, для краси ...
- Так, коли їх ніде не робили, всі оперувалися в нас у щелепно-лицьовому відділенні. «Прибираємо» зморшки на обличчі, п’ять - шість осіб на рік оперуємо. Успішно видаляємо грижі нижніх повік. Оперували провисання молочних залоз, але років три такі операції не виконуємо. На ці операції треба отримувати ліцензію. Хоча я можу навчити пластики кого завгодно.
- Чула, що Ви робите унікальні операції: пластику вуха й носа.
- Ми робимо пластику вуха без внутрішніх швів. Так ніхто не робить. Розрізаємо шкіру за вухом, розсікаємо хрящі за методом Г.В. Кручинського, але не зшиваемо хрящі, а викладаємо черепицеподібно й за допомогою ватних валиків з йодоформом, провізорних швів формується форма вушної раковини. Це дає змогу формувати дві ніжки протизавитка й сам протизавиток. До нас приїздили хірурги з Дніпропетровська вчитися, зокрема, як робити так, щоб після пластики мочка вуха не провисала.
Пластикою носа ми не займалися, але, як кажуть, життя змусило. Треба було лікувати пацієнтів, у яких «набік» ніс чи відсутній кінчик носа після травми. Наш Ігор Бердюк (професор, засновник кафедри стоматології, яку ще в 1955 році «перевіз» з Одеси в Запоріжжя) захистив докторську дисертацію з пластики носа. Здавалося б, ми - стоматологи, а займаємося носами й вухами... Та в нас оперують дітей і з вродженими аномаліями верхньої губи, піднебіння. Цим діткам доводиться в 6 місяців робити хейлоринопластику. Ці операції проводимо в два етапи: спочатку зшиваємо м’яке піднебення, потім тверде.
Коли приїхали американські медики, вони не приховували подиву. Тому, що ми отримуємо такий результат: довге піднебіння дає змогу пацієнтові пристойно розмовляти. До цього американські медики використовували застарілу методику, яку ми вже не застосовували. На щастя, в Україні ми можемо, фантазуючи, творити краще, більш прогресивне й перспективне. До речі, в Європі операції виконують чітко за затвердженими протоколами, в медицині все регламентується. Якщо встановлять, що лікар працював не за протоколом, настає навіть судова відповідальність... Будьмо відверті: однакових операцій, що називається, під кальку, просто не буває. Є принципи проведення оперативних втручань, неоднакове співвідношення тканин. Треба враховувати рухливість тканини, кровопостачання. Усе це відчувається лише під час проведення операції.
Принцип «розрізав і зашив» у хірургії неможливий, та й недопустимий. Так-от, після 16 років оперовані діти звертаються з уродженими дефектами носа, на жаль, ці деформації отоларингологи не оперують. Щоб створити гармонійне обличчя, потрібно бути художником, заздалегідь (до операції) уявляти: пасує новий ніс, той, який бажає пацієнт, до форми обличчя, очей, вилиць. 60 % пацієнтів доводиться відмовляти в пластиці носа, бо ідеальний, з точки зору людини, ніс, не гармоніюватиме з певним обличчям. В основному ми робимо пластику носа за медичними та естетичними (після травми, укусу тварин) показаннями.
І неможливе стає можливим
- Розкажіть детальніше про Вашу наукову розробку - закриття дефектів нижньої губи після видалення ракової пухлини.
- Суть цієї операції в тому, щоб після оперативного втручання рідина з порожнини рота не виливалася через нижню губу. В.П. Філатов запропонував «шкіряне стебло» для закриття дефекту нижньої губи. Недолік його в тому, що в стеблі відсутні м’язи (тільки жирова клітковина та шкіра) та пришивався кінець до кінця. Рідина виливалася з рота як до операції, так і після неї. Звісно, міркували, як армувати «філатовське стебло». Підшивали лавсановими нитками (смужками з лавсану), але вони від напруги розривалися. Виникла ідея взяти з негативного корисне. Так ми повернули один з кінців «філатовського стебла» на 180 градусів. Перетинаємо стебло однією половинкою для формування присінка рота, а другою покриваємо зверху. Між цими двома частинами утворюється рубцева тканина, яка армує створену нижню губу. Так, рубець практично в ротовій порожнині - погано й одночасно, як не крути, корисно.
Завжди слід, по-моєму, міркувати, а чи можна гарне витягти з поганого. Про доцільність і необхідність проведення таких операцій я зробив доповідь на ІІ з’їзді щелепно-лицьових хірургів у Києві. Не чекав, але зал аплодував цій, по суті, простій вигадці.
Ще хочу похвалитися досягненнями фахівців нашого щелепно-лицьового відділення, а саме: методом відновлення гілки та тіла нижньої щелепи реберними автотрансплантатами. Сенс цієї трансплантації в тому, що ми заготовляємо реберний автотрансплантат з ділянкою реберного хряща від груднини. Один край ребра з хрящем фіксується до суглобової ямки, кут щелепи формуємо V-подібним пропилом. Другий край фіксуємо до кісткової кукси щелепи. Ми маємо результати, де чітко видно формування суглоба й рот відкривається в повному обсязі. При цьому цілісність кістки відновлено, прикус зубів не порушено, рентгенологічно підтверджується, що розсмоктування реберного автотрансплантата не спостерігалося.
Узагалі, в галузі травматології є й інші унікальні розробки, зокрема, інтраоральний остеосинтез та екстраоральний титановими мініпластинами. Також розроблено пристрій для фіксації фрагментів щелепи порожнини рота (за наявності зубів) без наступного двощелепного шинування ?????? (кандидатська дисертація О.М. Міщенко). За моїм патентом розроблено систему дентальних імплантатів, які дають змогу протезувати мостоподібними протезами без включення зубів під опору. Та ще багато іншого.
Розмову вела Олена ПЕТРЕНКО.
м. Запоріжжя.
