Якщо за брадикардії серцевий ритм уповільнений, то за тахікардії – навпаки, прискорений. Коли частота серцевих скорочень (ЧСС) стає понад 80-90 ударів за хвилину, то це тахікардія. Але тахікардія буває різною. Якщо у стані спокою частота серцевих скорочень перевищує 120 уд./хв (в середньому 160 - 220 уд./хв) – мова йде про захворювання. До особливої групи ризику потрапляють люди похилого віку. Різновидів тахікардії багато, і кожна вимагає свого лікування. Тахікардія поділяється на 2 типи: фізіологічний розлад і патологічна форма. Розберімося в серцевих скороченнях разом з лікарем-терапевтом, лікарем народної медицини Володимиром ГУРТОВИМ.
Синусова тахікардія починається поступово
Серце – такий орган, що працює постійно. У нього немає перерв на відпочинок, як, наприклад, у шлунка. А от ритм його періодично може змінюватися. І це відчувають абсолютно всі люди, незалежно від того, чи мають вони захворювання серця, чи ні. Наприклад, піднялася людина сходами чи прискорила ходу, пробіглася – і серце в неї забилося прискорено. Посварилася з кимось, понервувала через щось, злякалася – словом, зазнала будь-яких сильних негативних або навіть позитивних емоцій – і теж серце забилося швидше. Але в усіх цих випадках буквально протягом кількох хвилин тахікардія минає, щойно зникає причина її появи, бо ж зумовлена вона фізіологічними чинниками і не є небезпечною. Таку тахікардію називають синусовою, тому що джерелом ритму серця є синусовий вузол, який в нормі генерує електричні імпульси, що збуджують серцевий м'яз, але у разі його гіперактивності скорочення частішають, що може супроводжуватися вегетативними проявами: тремтінням, пітливістю, рясним сечовиділенням. Синусова тахікардія є нормальною реакцією організму на стрес, а також буває від зловживання кавою, міцним чаєм, енергетичними напоями, від куріння, може бути наслідком вживання певних лікарських препаратів. Частота синусового ритму за синусової тахікардії не перевищує 160 ударів за хвилину у стані спокою.
Особливістю, що відрізняє синусову тахікардію від інших видів порушення серцевого ритму, є поступовий початок і закінчення прискореного серцебиття. Вона може не відчуватися, але може супроводжуватися серцебиттям і браком повітря, запамороченням та колючим болем у ділянці серця. Тоді слід негайно звертатися по кваліфіковану медичну допомогу.
Про небезпеку синусова тахікардія змушує замислитися у таких випадках:
- серцебиття – виразне й часте, а біль у серці з'являється у спокійному стані і довго не минає;
- у спокійному стані відчувається задишка і виникає почуття нестачі повітря;
- слабкість не дає змоги нормально працювати;
- знепритомнення;
- поява дратівливості, занепокоєння, тривоги й страху.
- Також характерними симптомами за тривалих нападів синусової тахікардії є блідість шкірних покривів, легка збудливість, мізерне сечоутворення, зниження артеріального тиску.
Про що свідчить порушення серцевого ритму
Тахікардія дуже часто буває супутницею будь-якого іншого захворювання. Наприклад, за шийного остеохондрозу защемлення судин ускладнює плин крові. Виникають частий біль голови, слабкість, порушується сон, німіють (або «поколюють») деякі ділянки шиї чи грудей, посилюється виділення поту, з'являється нервозність. Напади можуть виникати раптово й безпричинно, навіть якщо людина не напружувалася й не нервувала. При цьому тахікардія посилюється від незручного положення, коли на хребет є навантаження.
Синусова тахікардія може свідчити про серйозні захворювання серця (серцева недостатність, вади серця, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба); про підвищену функцію щитоподібної залози (гіпертиреоз); про ниркову чи печінкову недостатність (за яких в організмі накопичуються продукти обміну речовин); про захворювання шлунка й підшлункової залози; про інфекційні захворювання, які чинять безпосередній токсичний вплив на серце; про хвороби легенів; про підвищення температури тіла (навіть підвищення на 1˚С призводить до почастішання серцевих скорочень на 8-10 ударів за хвилину). Тахікардія супроводжує будь-які стани, пов'язані з кисневим голодуванням (наприклад, короткочасне перебування на високогір'ї). Отож, причини тахікардії можуть бути найрізноманітніші. І лікування залежить від того, яке захворювання чи стан призвели до виникнення тахікардії.
Тахікардія може ускладнюватися застійними явищами в системі кровообігу, що проявляється гострою та хронічною серцевою недостатністю. Якщо тахікардія розвивалася на тлі інших серцевих захворювань, вони набувають більш складного перебігу (стенокардія стає важчою, можливий повторний інфаркт міокарда), або виникає патологія в інших внутрішніх органах (розвиток набряку легенів, погіршення кровопостачання головного мозку).
Поза синусовою тахікардією, є більш серйозні порушення серцевого ритму. Частота скорочень у 140-220 ударів за хвилину і більше може свідчити про пароксизмальну тахікардію. Сам напад (пароксизм) цієї тахікардії починається й закінчується раптово (у цьому головна відмінність від синусової тахікардії). Нерідко початок нападу відчувається як поштовх у груди, виникають слабкість і почуття страху, прискорене сечовипускання. Якщо пульс за тахікардії перевищує 190-230 ударів за хвилину – це вже аномальне серцебиття, яке значно зношує серце, спричиняє кисневе голодування всього організму і млосну слабкість. Усі випадки тахікардії вимагають кваліфікованої медичної допомоги.
Перша допомога
Зазвичай перша допомога складається з простих дій: перш за все, треба розслабитися; якщо одяг стискає грудну клітину, його слід зняти, прилягти. Можна зробити 2-3 вдихи й видихи, заплющити очі й легенько натиснути на них пучками пальців, умитися холодною водою або покласти на шию холодний компрес. Також добре випити склянку холодної води, а можна викликати блювоту й зробити масаж живота. Якщо потрібно – застосувати штучну регуляцію дихання: 5 секунд – вдих і 5 секунд – видих.
Такі процедури пояснюються тим, що різке зниження температури тіла за допомогою холодної води змушує нервову систему оптимізувати фізіологічні процеси, які дають змогу організмові адаптуватися до нових умов, завдяки чому серцебиття уповільнюється. А позаяк обличчя знаходиться близько до серця, то його й охолоджують. Навіть можна на кілька секунд (на 10-30 сек.) занурити його в миску з холодною водою або протерти обличчя кубиком льоду. За частоту серцевих ударів відповідає блукальний нерв, і якщо на нього впливати, серцебиття нормалізується. Тому можна заплющити очі, закрити рот і ніздрі (пальцями), глибоко вдихнути, напружити м'язи живота і тримати прес напруженим, скільки зможете. Потім зробити видих, усе ще тримаючи закритими ніс та рот і продовжуючи напружувати живіт.
Народні засоби за тахікардії повинні впливати на її причини. Позаяк провокують такий стан стреси, то слід застосовувати різні фіточаї і трави, дія яких спрямована на заспокоєння нервової системи. Ось деякі рецепти.
Глід. Він особливо благотворно діє на серце, і його потрібно вживати до поліпшення стану. Залити 1 ст. л. квіток глоду 200 мл окропу і настоювати 30 хв. Пити по 100 мл тричі на день за 30 хв до їди.
Лимон і часник. Очистити й розтерти 10 головок часнику, з 10 лимонів вичавити сік, залити 1 л меду і все ретельно перемішати. Суміш настояти кілька днів. Ця порція розрахована на 2 місяці. Вживати по 3-4 ч. л. 1 раз на день. Важливо не пропускати жодного дня.
Відвар горицвіту. У воду, що кипить на повільному вогні (200 мл), додати 1 ч. л. горицвіту. Варити 3 хв на слабкому вогні, накрити рушником і настояти в теплому місці 30 хв. Суміш перецідити й вживати по 1 ст. л. тричі на день.
Синусова тахікардія за умови правильного підходу до лікування може бути вилікувана. А щоб її не провокувати, треба знизити кількість або вилучити з раціону міцний чай, каву, алкоголь, гостру їжу; не переїдати; дотримуватися правильного режиму праці та відпочинку.
Трави у комплексному лікуванні патології тахікардії
У лікуванні патологічної форми тахікардії допомагають трав'яні збори, які зміцнюють нервову систему. Ось один з таких зборів: квітки ромашки лікарської змішати в рівній пропорції з корінням валеріани й подрібненими плодами кмину та фенхелю. Залити 1 ст. л. збору 1 склянкою окропу, настояти 1 годину і перецідити. Вживати перед сном 20 днів поспіль.
Щоденний чай: взяти по 1 ст. л. плодів шипшини й глоду, по 1 ч. л. кропиви собачої й зеленого чаю, усипати суміш у термос і залити 0,5 л окропу. Настояти 30 хв. Випити за 2 рази протягом дня. Курс лікування – 20 днів. Зробити перерву на 10 днів і повторити курс. Чай має бути щодня свіжоприготований.
Настій чоловічих суцвіть верби козячої: 1 ст. л. суцвіть залити склянкою окропу, настояти 1 годину, пити по третині склянки 3 рази на день. Настоянку? (10%) вживають по 30-40 крапель тричі на день до їди.
Настій трави горицвіту (адоніс весняний): закип'ятити 1 склянку води, всипати 1 ч. л. трави й кип'ятити на повільному вогні 3 хв (не більше). Накрити кришкою і настояти в теплому місці, відцідити й вживати по 1 ст. л. тричі на день.
У разі серцебиття як заспокійливий засіб. Вживати мигдальну олію по 6-7 крапель тричі на день, а іноді – по 1 ч. л. Можна також застосовувати плоди мигдалю по 3 штуки, але без кісточок.
Приготувати збір з трави хвощу польового, трави гірчаку пташиного і квіток глоду у співвідношенні 2:3:5. Залити 1 ст. л. цієї суміші 1 склянкою окропу, настояти ніч у термосі, перецідити. Пити по ¼ - ⅓ склянки 3-4 рази на день.
