ЦІЛЮЩЕ ЗЕЛО ЗБЕРЕЖЕ Й ВІДНОВИТЬ ЗДОРОВ’Я

ЦІЛЮЩЕ ЗЕЛО ЗБЕРЕЖЕ Й ВІДНОВИТЬ ЗДОРОВ’Я

чи Якими травами в червні можна поповнити домашню аптечку

Користь рослин для людського здоров’я відома з прадавніх часів і дуже широко використовується народною медициною. Але, щоб трави не втратили свою цілющу силу, потрібно знати, як, коли й де їх слід збирати, як сушити й зберігати.
У червні починається активний збір лікарських дикорослих рослин, що дає змогу запастися природною сировиною для приготування цілющих зборів, домашніх косметичних засобів та ароматних чаїв на цілий рік.
Протягом усього місяця можна збирати листя кропиви дводомної, підбілу звичайного, брусниці, подорожника, полину, смородини, мучниці, грициків, кропиви собачої, золототисячнику, лаванди колоскової, гадючника в’язолистого, лопуха, чебрецю плазкого, чистотілу звичайного, череди та ін.
Для отримання справді лікувальної сировини під час збору слід дотримуватися низки важливих правил: збирати тільки здорові рослини й у ясні сонячні дні (найліпший час для цього – з 8 по 9 годину ранку), подалі від промислових підприємств, проїжджих доріг та шосе.

З підбілом будь-яка застуда нестрашна

Якби ця рослина цвіла влітку, ніхто б не помітив скромних жовтих квіточок у різнобарв’ї квітучого зела. Але мати-й-мачуха, чи підбіл звичайний, розквітає, щойно розтане сніг, і кидаються в очі жовті квіти-сонечка на тлі ще неодягненої землі. Згодом з’являється й листя, нижній бік якого опушений і м’який - це «мати», а верхній - холодний і гладкий - «мачуха».
Листя рослини збирають у кінці травня і в червні, коли воно ще невелике й верхній бік листочків майже голий, а нижній має густу повсть. Не слід збирати зовсім молоденькі листочки, які мають опушення з обох боків, уражені іржею, та ті, які починають жовтіти. Сушити зібрану сировину треба в добре провітрюваному приміщенні, розклавши тонким шаром. Коли відбувається процес сушіння, листочки один чи два рази потрібно обережно перевертати, щоб обидва боки висушилися рівномірно. Сушити можна й у сушарці за температури 50-60°C. Сировина придатна для використання протягом 3 років.
У народній медицині найчастіше підбіл застосовують як протизапальний і відхаркувальний засіб у разі бронхіту, ларингіту, трахеїту, бронхіальної астми та бронхопневмонії. Кажуть, що немає такої застуди, за якої не допомогла б ця рослина.
Надсадний, задишливий кашель стихає, коли вдихати дим від підпаленого сухого листя підбілу.
У разі кашлю помічний і порошок рослини: сухе листя розтерти в порошок, змішати навпіл із цукром і приймати по 1/3 ч. л. тричі на день, запиваючи теплим чи навіть гарячим молоком.
Утамує кашель і відвар підбілу: 1 ст. л. сухого листя залити 1 склянкою окропу, настояти 25 хв, перецідити. Приймати теплим по 0,5 склянки 2-3 рази на день чи по 1 ст. л. 4-6 разів на день.
За туберкульозу народна медицина радить уживати сік листя рослини: 2 склянки соку змішати з 1 склянкою цукру. Приймати по 1 ст. л. 4-5 разів на день. Зберігати в прохолодному темному місці. Цей засіб слід застосовувати в комплексі з іншими протитуберкульозними препаратами.
У разі оперізувального лишаю значне полегшення дає компрес із «кашки» листя підбілу. Накладати його слід на 20-30 хв, добре утепливши уражену ділянку. Робити такі компреси потрібно 2-3 рази на день.
За рожі добре прикладати до запаленого місця свіже листя. Ще ліпше - сухе листя стовкти в порошок і присипати уражені місця. Одночасно всередину слід уживати настій: 10 г листя залити 1 склянкою окропу, настояти до охолодження й приймати по 1 ч. л. 3-4 рази на день до їди.
У разі нежитю свіжим соком закапують ніс - у кожну ніздрю по 2-3 краплі соку.
Увага! Засоби з підбілу не можна давати дітям до 2 років, вагітним та матерям-годувальницям. Протипоказана ця рослина й людям, які мають хвороби печінки та страждають від алкогольної залежності. Загальний курс лікування підбілом не має тривати понад 1,5 місяця на рік.

Череда і шкіру очистить, й алергію прожене

У народній медицині траву череди трироздільної застосовують зовнішньо в разі рахіту, подагри, артриту, ексудативного діатезу, за вугрів, прищів і фурункулів. Гнійні рани й виразки присипають порошком сухої трави чи прикладають свіже розім’яте листя. У разі себореї настоєм череди миють голову. Проте цю рослину застосовують не лише зовнішню, а й приймають її препарати внутрішньо. Зокрема, у разі захворювань печінки, селезінки, цукрового діабету, нестравності, бронхіту рекомендується пити настій чи відвар череди. Вона має потогінні, сечогінні, протизапальні й протиалергійні властивості, сприяє нормалізації обміну речовин, позитивно впливає на кровотворення та згортання крові.
Для лікування збирають верхівки стебел і бічних гілочок завдовжки до 15 см, а також усе листя. Заготівлю проводять у період бутонізації (перша половина червня). Під час цвітіння збирають лише листя й бічні пагони без плодоносних кошиків. Сушать рослину на відкритому повітрі в тіні, розклавши тонким шаром, чи в сушарці за температури 40-45°C. Можна сушити й у приміщенні з хорошою вентиляцією. Термін придатності висушеної сировини - 2 роки.
У разі золотухи, псоріазу й корости помічний настій череди: 3 ч. л. сировини залити 1 л окропу, залишити настоюватися на 12 годин, потім перецідити. Приймати по 70-100 мл тричі на день перед їдою. Якщо настій давати дітям, то можна додати трохи меду.
У разі алергії настій череди рекомендується пити замість чаю. Але ним не треба зловживати, досить випивати за добу 2-3 склянки. Для його приготування 1 ч. л. сушеної череди слід залити 1 скляною окропу, настояти протягом 20 хв. Готовий чай має бути світлим і пити його потрібно теплим. Заварюють напій перед застосуванням, тобто заварка має бути завжди свіжою. Поступово такий чай можна робити міцнішим.
За облисіння та захворювань шкіри голови рекомендується втирати відвар череди: 3 ст. л. на 0,5 л води, кип’ятити 20 хв. У разі гніздового облисіння - пити по 20 крапель настоянки череди: залити сировину горілкою у співвідношенні 1:5 й настояти 15 днів.
Для очищення організму від солей та в разі ревматизму добре приймати по 1 ч. л. двічі на день настоянку череди: 40 г сировини залити 200 мл горілки, настояти протягом 21 дня, перецідити й додати 200 мл перевареної води. Цей рецепт помічний і за гіпертонії, нервових розладів та шкірних запалень.
За ран, які довго не гояться, та виразок народна медицина радить накладати на уражені місця компреси з олійної настоянки (50 г череди на 0,5 л маслинової олії, нагрівати на водяній бані 15 хв).
У разі сонячних опіків допоможуть примочки з відваром череди (2 ст. л. сировини на 300 мл води, кип’ятити 5 хв), які слід часто змінювати.
Увага! Протипоказань до застосування череди не існує. Тобто рослина впливає на організм дуже м’яко, не зумовлює побічних ефектів і не конфліктує з медичними препаратами. Але треба зважати, що за частого прийому препаратів череди всередину ефект може виявитися протилежним тому, який ви очікуєте. Відбувається це через те, що надмірне вживання препаратів цієї рослини спричиняє підвищену нервову збудливість, порушує функцію сну й до того ж може зумовити значне зниження артеріального тиску.
Небажано вживати засоби з череди дітям до 3 років і жінкам у ІІ й ІІІ триместрах вагітності.

Кровотечу спинять звичайні грицики

Лікувальні властивості грициків звичайних (рос. - пастушья сумка), зокрема їхня кровоспинна дія, були відомі ще стародавнім лікарям Греції та Риму. У наш час народна медицина теж сповна використовує цілющу силу цієї рослини. Насамперед грицики звичайні сприяють скороченню матки й звуженню периферійних кровоносних судин. Останнє робить ефективним застосування цієї трави й за інших внутрішніх кровотеч (легеневих, ниркових, кишкових, гемороїдальних тощо). Крім того, відвари й екстракти грициків благотворно впливають на перистальтику кишечнику.
Для лікарських цілей збирають зазвичай надземну частину рослини у червні-липні, під час її цвітіння, в суху ясну погоду, вранці, коли висохне роса. Зрізують усю надземну частину з прикореневими листям (без кореня). Не можна заготовляти траву з розкритими (зрілими) плодами й ураженим грибком листям (з білим нальотом). Сушать сировину на відкритому повітрі в тіні чи в добре провітрюваному приміщенні, розклавши шаром 5-7 см на папері чи полотні. У сушарках слід сушити за температури не вище 45°С. Термін придатності - 3 роки.
За внутрішніх кровотеч (маткових, легеневих, ниркових) помічний такий настій: 2 ст. л. (10 г) грициків залити 200 мл гарячої перевареної води, накрити кришкою й на 15 хв поставити на водяну баню, потім дати засобу охолонути протягом 45 хв, перецідити через 2-3 шари марлі, відтиснути й долити перевареною водою до початкового об’єму, тобто 200 мл. Приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день за 20 хв до їди. Можна застосовувати цей настій і зовнішньо для оброблення кровоточивих ран і виразок. Зберігати засіб слід не більш як 2 доби в прохолодному місці.
У разі дизентерії, гастриту, блювоти, туберкульозу легень, малярії, захворювань серця та печінки, а також кровотеч і гнійних ран рекомендується застосовувати відвар рослини: 2 ст. л. грициків залити 300 мл води, кип’ятити 30 хв на слабкому вогні, потім перецідити. Приймати по 1 ст. л. тричі на день.
Сік трави грициків звичайних народна медицини радить пити в разі злоякісних виразок, раку шлунка, фіброми матки, кривавих проносів, сечокам’яної хвороби, подагри, ревматизму, захворювань сечових шляхів та болю в кістках. Свіжовичавлений сік приймати по 2 ч. л. з медом 5-6 разів на добу після їди.
Чай з грициків сприяє нормалізації роботи серцево-судинної системи: 2 ч. л. трави залити 0,25 л окропу, настояти 10 хв, перецідити. Пити регулярно по 2 кухлики на день. Такий чай рекомендується готувати з використанням очищеної чи талої води.
Увага! Не рекомендується застосовувати грицики звичайні за тромбофлебіту та під час вагітності

Собача кропива – «оберіг»  для серця та нервів

У медицині зазвичай використовується два види собачої кропиви (рос. - пустырник) - це собача кропива звичайна та п’ятилопатева. Вони практично не відрізняються ні за своїм складом, ні за фармакологічними властивостями та застосуванням.
Одна із основних властивостей цієї рослини давно всім відома – це здатність заспокійливо діяти на центральну нервову й серцево-судинну системи. У деяких випадках собача кропива ефективніша за валеріану.
Крім того, ця трава має спазмолітичні властивості, знижує артеріальний тиск, володіє кровоспинною, сечогінною, в’яжучою та протисудомною дією, регулює менструальний цикл, помічна в разі епілепсії, базедової хвороби, склерозу судин мозку, захворювань передміхурової залози й травного тракту.
Для лікарських цілей застосовують тільки верхню частину рослини, яку заготовляють під час цвітіння собачої кропиви. Сушать сировину, розклавши тонким шаром, зрідка перевертаючи, щоб трава не почорніла. Термін придатності - 3 роки.
За нервової збудливості, на ранніх стадіях гіпертонії, у разі серцево-судинних неврозів використовують настій собачої кропиви: 15 г трави залити 1 склянкою окропу, настояти 1-2 години. (Такий настій рекомендується готувати з використанням очищеної чи талої води.) Приймати по 1 ст. л. 4 рази на день перед їдою.
У разі захворювань травного тракту настій собачої кропиви готують та приймають як і в попередньому рецепті. Чи приймають сік трави по 40 крапель 2-3 рази на день. Позитивний ефект спостерігається після 3-4 тижнів лікування.
За порушень менструального циклу, фіброміоми матки настій собачої кропиви готують за цим же рецептом і п’ють по ⅓ склянки тричі на день.
У разі прискореного серцебиття, неврозів, міокардіопатії, задишки, гіпертонії на ранніх стадія помічна настоянка собачої кропиви: 20 г подрібненої сировини залити 100 мл 70% спирту, настояти 7-14 днів, приймати по 30-40 крапель 3-4 рази протягом дня.
Для лікування кардіоневрозу, міокардиту та кардіосклерозу в народній медицині часто застосовують такий засіб: 4 ст. л. трави собачої кропиви залити 1 склянкою гарячої води. Тримати на водяній бані 15 хв, після чого перецідити, відтиснути. Приймати по 0,5 склянки двічі на день за 30 хв до їди.
Увага! Під час лікування собачою кропивою в людей, які страждають від серйозних захворювань центральної нервової системи, іноді спостерігаються ознаки надмірного пригнічення діяльності нервових центрів. У цьому разі рекомендують на деякий час (найчастіше на тиждень) припинити прийом чи значно скоротити дозування, а після цього засіб слід приймати вже меншими дозами.
Крім того, ця рослина може зумовити алергійні реакції, тож має індивідуальні протипоказання до застосування. Також препарати на основі собачої кропиви можуть стимулювати скорочення мускулатури матки, тому їх не можна приймати вагітним та тим, хто нещодавно зробив аборт, інакше ймовірна кровотеча.
Людям, які страждають від артеріальної гіпотензії, брадикардії, виразкової хвороби шлунка та ерозивного гастриту, собача кропива протипоказана.
Лікування засобами на основі цієї рослини за тромбозів та тромбофлебітів має відбуватися тільки під наглядом лікаря.

Підготувала Алла ГРІШИЛО.