
З початком польових робіт ми проводимо постійну боротьбу з бур’янами, вважаючи, що вони засмічують наші городи, сади, подвір’я. Тож виполюємо і викидаємо їх у компостні ями, готуючи з них удобрення. Однак бур’яни можна використати і за іншим, не менш корисним призначенням: лікування і профілактики різноманітних недуг.
Любов ДУДЧЕНКО, кандидат біологічних наук.
ПИРІЙ ПОВЗУЧИЙ ОЧИСТИТЬ КРОВ
Злісним бур’яном, який називають «вогнем полів», є пирій повзучий (рос. — пырей ползучий). Це багаторічна трав’яниста рослина з тонким циліндричним гіллястим кореневищем. У кореневищі міститься досить багато провітаміну А — каротину, аскорбінової кислоти, моноцукру фруктози, виявлено також кремнієву, яблучну кислоти, слизи, фенольні сполуки та інші речовини, які зумовлюють лікувальні властивості цієї рослини. У народній медицині кореневища, заготовлені навесні або восени, використовують у разі набряків, особливо серцевого походження, захворювань печінки, нирок, сечового міхура, нирковокам’яної та жовчнокам’яної хвороби, шлункових кольок, гастриту та ентероколіту, фурункульозу, алергії, жовтяниці, під час комплексного лікування безплідності та порушень обміну речовин. Зважаючи на болетамувальні властивості пирію, його застосовують за подагричного болю, ревматизму, люмбаго, артриту. Обволікальна й пом’якшувальна дія цієї рослини допомагає позбутися кашлю, а бактерицидна та сечогінна — сприяє досягненню успіху в лікуванні запалення передміхурової залози та у виведенні зайвої рідини з організму. Кореневища пирію застосовують у вигляді настою (2 ч. л. подрібненої сировини заливають холодною водою, на слабкому вогні доводять до кипіння, кип’ятять 3 хв, настоюють 20 хв), який приймають по півсклянки тричі на день. Крім того, кореневища пирію є одним з компонентів кровоочисних, а також для поліпшення обміну речовин та лікування вугрів зборів. До пирію (25 г) додають траву фіалки триколірної (20 г), хвоща польового (20 г) та листя кропиви дводомної (15 г). Дві столові ложки збору настоюють 15 хв та приймають по півсклянки 4 рази на день протягом 4 тижнів. Такі збори також є помічними в разі дерматологічних проблем та хвороб опорно-рухового апарату (їх приймають курсами навесні та восени). Для посилення ефекту внутрішнє застосування поєднують із зовнішнім лікуванням у вигляді ванн. Настій для ванни готують так: літрову банку подрібнених сухих кореневищ залити 6 л окропу, настояти 4 години, потім прокип’ятити 5 хв і процідити у ванну. Процедуру приймати 1—2 рази на тиждень. У народі сік зі свіжої трави пирію використовують для примочок та зрошень виразок, гнійних ділянок шкіри, пролежнів, фурункулів, алергійних висипань. Пирій здавна був відомий і як харчова рослина. Його кореневища, багаті на вуглеводи, застосовували для приготування каш, виробів з тіста. Вважали, що борошно, отримане з сухого кореневища пирію, не поступалося пшеничному, з нього готували напої, пиво, а також випікали смачний хліб. Із кореневищ пирію можна зробити запіканку, пюре та різноманітні салати. Так, навесні добре приготувати салат з кореневищ пирію, листя кропиви та кульбаби. Відварені у підсоленій воді кореневища пирію (120 г) подрібнюють та змішують з бланшованим посіченим листям кропиви (60 г) та кульбаби (50 г), додають дрібно нарізану зелень цибулі (30 г), петрушки (10 г) та кропу (7 г), заправляють сметаною або олією (30 г), додають сіль та спеції за смаком.
МОКРЕЦЬ ПОЛІПШИТЬ РОБОТУ СЕРЦЯ
Зірочник середній, або мокрець (рос. — звездчатка средняя) та суріпиця звичайна (рос. — сурепка обыкновенная) також належать до найпоширеніших в Україні бур’янів. У зірочника — одно— або дворічника з родини гвоздикових, стебло дуже розгалужене, лежаче, листки яйцеподібні, невеличкі. Ця рослина містить аскорбінову кислоту, каротин, у ній також виявлено вітамін молодості — Е. Зірочник відомий у народній медицині багатьох країн. І недарма. Бо ця рослина поліпшує діяльність серця і стан нервової системи, зменшує різні больові відчуття, виявляє протизапальну, антисептичну, кровоспинну, ранозагоювальну, протипухлинну та протицинготну дію. Для досягнення перелічених ефектів настій трави (1 ст. л. сировини на склянку окропу, настоюють у термосі 8 годин, проціджують) приймають по чверті склянки 4 рази на день. Настоєм трави промивають очі для лікування запалень і початкової стадії помутніння рогівки (катаракти). У разі захворювань печінки і жовчного міхура, легень (особливо з кровохарканням), за кривавого блювання, геморою, а також тиреотоксикозу вживають сік свіжої рослини (по 1 чайній ложці 4—6 разів на день), змішаний з невеликою кількістю меду. Зовнішньо міцний настій свіжої трави (10 ст. л. сировини на 1 л окропу, кип’ятять 5 хв, настоюють 4 години) у вигляді примочок, компресів, промивань використовують за хвороб шкіри (вугри, порізи, висипання, гнійні рани), у вигляді ванн — у разі набряків ніг і нервового збудження. Зірочник вводять до лікувально-профілактичного харчового раціону (особливо за хвороб легень, серця, печінки та нирок), готуючи салати з молодого свіжого листя і пагонів. До 100 г подрібненої трави зірочника та 100 г зеленої цибулі додають половину круто звареного порізаного яйця, заправляють сметаною або вершками (20 г), посипають подрібненим кропом, сіллю та спеціями за смаком. Рослину можна квасити та маринувати про запас. До м’ясних, рибних та овочевих страв із зірочника готують приправу. Траву (200 г) пропускають через млинок для м’яса, додають тертий хрін (50 г) та подрібнений часник (20 г), заправляють олією (20 г), додають сіль, лимонну кислоту або оцет за смаком, усе перемішують.
СУРІПИЦЯ ПОСИЛЮЄ СТАТЕВУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Листки суріпиці зібрані в прикореневу розетку, ліроподібно-пірчасті. Вони також багаті на вітаміни С і А, крім того, вітаміни групи В, глікозиди. Суріпицю звичайну здавна використовують у народній медицині. Бо рослина справляє сечогінну, збуджувальну та ранозагоювальну дію. Її використовували для лікування цинги, післяінсультних станів, епілепсії, набряків. А ще — як засіб, що посилює статеву діяльність і сприяє продукуванню сперми. З лікувальною метою готують настій трави (1 ст. л. свіжої або сухої сировини залити 200 мл окропу, настояти 2—3 години, процідити), який приймають по чверті склянки перед їдою 4 рази на день протягом 2—3 тижнів. Досить популярні у дієтичному харчуванні та корисні салати з листя суріпиці. Для приготування салату молоде листя (150 г) добре промивають, дрібно нарізують і перемішують із зеленню цибулі (20 г), кропу (7 г), петрушки (10 г), заправляють сметаною або олією (15 г), солять за смаком. Висушене та перетерте на порошок листя суріпиці є доброю приправою до перших та других страв. Зберігають його в скляному посуді під кришкою. Листя суріпиці можна додавати до м’ясного котлетного фаршу, супів. З нього готують і самостійну страву: панірують у сухарях, підсмажують на вершковому маслі, подають до столу гарячим. Олію з суріпиці можна використовувати в приготуванні різноманітних страв. У домашніх умовах готують олійний екстракт з насіння рослини. Для цього сухе насіння розмелюють на порошок, заливають киплячою маслиновою або рафінованою соняшниковою олією у співвідношенні 1:20, настоюють за кімнатної температури в темному місці 3 тижні, проціджують. Таку олію з насіння суріпиці застосовують для лікування шкірних хвороб: алергії, екземи, псоріазу, виразок, дерматитів.