Любов ДУДЧЕНКО,
кандидат біологічних наук.
ЯГЛИЦЯ ПОЛІКУЄ СУГЛОБИ
По вологих місцях у садах, серед чагарників у лісостепових та лісових районах росте яглиця звичайна (рос. — сныть обыкновенная). Цвіте з травня до липня. Для лікувальних потреб використовують траву яглиці, яку заготовляють у період цвітіння рослини і вживають свіжою (у вигляді салатів, як приправу до різних страв, як замінник капусти або щавлю та кропиви для юшок, борщів, холодних борщів, супів-пюре) або сушать, розкладаючи тонким шаром на папері чи тканині під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією.
У свіжому листі яглиці є значна кількість аскорбінової кислоти, залізо, мідь, марганець, титан, бор.
Яглицю звичайну використовують як засіб, що поліпшує діяльність травного каналу, має сечогінні властивості, виявляє пом’якшувальну, протизапальну, знеболювальну і ранозагоювальну дії. Настій трави вважають добрим засобом для лікування уражень суглобів, шлунково-кишкових захворювань (з симптомами проносу і запору), захворювань нирок і сечового міхура.
Настій трави (3 ч. л. сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди.
Листкові черешки яглиці маринують в оцті або солять та використовують як гарнір до м’ясних та рибних страв. На 1500 г промитого листя беруть 200 г солі, витримують за кімнатної температури 2 доби, а потім розкладають у стерильні банки, закривши щільно капроновими кришками, та зберігають у прохолодному місці.
Вітамінний салат: молоде помите листя яглиці витримують 10 хвилин в окропі, подрібнюють, додають тертий хрін і сіль, перемішують і заправляють вершками, на 150 г свіжого листя яглиці беруть 25 г тертого хрону, 20 мл вершків, сіль на смак.
Рослину називали ще подагричною травою (що відображено навіть у латинській назві рослини Aegopodium podagraria), бо свіже подрібнене листя використовували для знеболювальних компресів у разі подагри та ревматизму. У голодні роки навіть казали: дожити б до яглиці. І в наші дні яглицю використовують у дієтичному харчуванні хворих на гіпо- та авітаміноз С.
ГРИЦИКИ — ПОМІЧ ДЛЯ ПЕЧІНКИ Й НИРОК
По всій території України на городах та полях, поблизу жител та біля доріг ростуть як бур’ян грицики звичайні (рос. — пастушья сумка).
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини (з травня по липень). Її можна заготовити самостійно або придбати в аптеках.
Трава містить флавоноїди, дубильні речовини, сапоніни, аміни, органічні кислоти, аскорбінову кислоту, сполуки калію.
Фармацевтичні препарати з грициків виявляють кровоспинну дію, посилюють моторику шлунка і прискорюють перистальтику кишечнику, стимулюють моторну функцію матки. Їх використовують в акушерстві та гінекології за післяпологових кровотеч та надмірних місячних у клімактеричний період, а також легеневих, шлунково-кишкових та ниркових кровотеч. У народній медицині настій трави застосовують за згаданих вище проблем, а також у разі хвороб печінки, печінкових кольок, діареї, хвороб нирок і сечового міхура, нирковокам’яної хвороби та гарячки. Траву грициків часто поєднують у кровоспинних зборах з травою хвоща польового, гірчака перцевого або корою калини звичайної, які також мають кровоспинні властивості.
Настій трави (10 г, або 2 ст. л., сировини на 200 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по 1 ст. л. 4—5 разів на день після їди. Цей же настій можна використовувати зовнішньо для компресів на забиті місця і садна.
Для тривалого використання готують настоянку трави на 70% спирті у співвідношенні 1:10, настоюють 2 тижні у темному місці за кімнатної температури, проціджують та приймають по 20—30 крапель 3 рази на день до їди.
До лікувально-профілактичного харчового раціону вводять салати з молодого листя грициків.
З листя грициків можна приготувати салат з листям подорожника великого. На 100 г листя грициків беруть 50 г листя подорожника, 20 г зеленої цибулі, 20 г зелені петрушки та 10 г зелені кропу. Усе дрібно нарізають, перемішують, заправляють сметаною (20 мл), солять за смаком та посипають вареним яйцем (1 шт.).
Пагони з листям та розеткові листя можна заквасити, додаючи зелені кропу, петрушки, листя смородини чорної та хрону. Заливають водою, додають сіль та перець. На 3-літрову банку заквашеного листя кладуть 100 г солі.
Насіння грициків, висушене та подрібнене, можна використати як приправу (як гірчицю) до м’ясних та рибних страв.
