На Трійцю, на Зелені свята, збирала разом із травознаєм Наталкою Чугалінською лікарські рослини на горі Уніас поблизу села Антонівці на межі Тернопільщини та Рівненщини. Це справжні місця сили, де наші пращури будували городище з капищем, аби зв’язуватися з Божественним розумом, тут було й стародавнє місто Данилів-град, який одним із перших у ХІІ столітті дав відсіч монголо-татарській орді. Крутими стежками гори Уніас ходили та молилися за рід людський святі землі української Іов та Амфілохій, які й після відходу в інший світ продовжують допомагати людям у їхніх нуждах.
На Трійцю цілющі властивості рослин зростають, а в місцях сили, таких як Данилова гора, гора Уніас, - узагалі потроюються.
Глина - потужний сорбент і вмістилище кремнію
На семінар до пані Наталі - травозная, фахівця з банкового масажу, учениці народної цілительки та натуропата Олени Світко, з’їхалися люди з різних областей України, навіть була одна родина з окупованого Криму. Словом, тут були ті, хто вибрав здоровий спосіб життя, переймається своєю духовністю та віддав перевагу природним лікам замість сумнівної хімії. Точніше, не лікам, а можливості обійтися без них і за допомогою трав зберегти своє здоров’я.
Наша «експедиція» починалася біля підніжжя гори. Учасники семінару ледь встигали за прудкою Наталею. У цій жінці немов десь був схований двигунчик, і вона, невеличка, в довгій спідниці та вишитій сорочці, взяла курс на гору Уніас. Але вже за метрів 100 від підніжжя звернули ліворуч і опинилися біла джерела.
«Оце старовинне джерело святої Нюри, - пояснила Наталя Юріївна. – Нюра, Анна – означає виток, початок. Це символічно, бо саме так звали матір Пресвятої Богородиці Діви Марії». Як розповіла пані Наталя, вода в цьому джерелі не просто смачна, а ще й надзвичайно корисна, бо містить, як кажуть, майже всю таблицю Менделєєва. По неї до цілющого джерела приїздять знавці з різних куточків країни.
Не встигли ми насолодитися прохолодною джерельною водою, як Наталя вже пропонувала взяти кожному у свою домашню аптечку по кавалку білої глини, яку вона легко віднайшла в береговому грунті вздовж русла джерела. Є версія, що за своїм хімічним складом глина подібна до організму людини, власне, як ідеться в Біблії, Бог сотворив чоловіка саме з глини.
Вона справді має неабиякі оздоровчі властивості та, якщо правильно її вживати, за словами Наталі Чугалінської, очистить організм і травний тракт від різних шлаків, прискорить загоєння виразкових хвороб шлунка й дванадцятипалої кишки. А ще глина є чудовим косметологом і вмістилищем кремнію, елемента, який конче потрібний нашим клітинам.
Подрібнивши глину на маленькі шматочки розміром як пігулка й висушивши їх, можна зберігати ці «ліки» в баночці чи паперовому мішечку тривалий час і користуватися за потреби. Таку пігулку можна просто ковтати, запиваючи водою чи настоєм трав, або ж розвести в 0,25- 0,5 л води й випити.
А можна просто кілька столових ложок залити в склянці чи банці водою, розмішати й пити цю рідину протягом дня. Глину, яка залишиться в посудині, можна використовувати протягом кількох днів, додаючи туди воду й випиваючи свіжий настій, аж доки не скінчиться сировина
Як повідомила пані Наталя, вживати всередину ліпше білу, голубу та сіру глину, інші види, й червону зокрема, застосовують зовні.
«Виберіть свою траву, як ви її відчуваєте»
Сходження на вершину гори було тривалим і цікавим, бо довкола все зеленіло, цвіло, наповнюючи тіло, голову, душу паморочливими пахощами чар-зілля. «Оцю траву збирають навесні, бо тут - найцінніше коріння, - показувала наша провідник-травознай на ту чи ту рослину. – Корінь купини заготовляти вже запізно, вона відцвіла. Та й обережним треба бути з цією рослиною: купина отруйна». А от у себе на дворищі пані Наталя радить мати кілька кущиків такої рослини: купина «працює», як оберіг, забираючи на себе негативну енергію.
«Узагалі, - говорить Наталя Юріївна, - треба вибирати свою траву відповідно до свого внутрішнього стану, як ви її відчуваєте. Практично всі трави є цілющими, і я до кожної рослини ставлюся з трепетом.
Вероніка лікарська – це взагалі дуже могутня трава, має потужні протизапальні, знеболювальні, ранозагоювальні та кровоспинні властивості. Її рекомендують у разі виразки шлунка, хвороб нирок і сечового міхура, печінки. Власне, завдяки оздоровчому впливу на печінку препарати вероніки рекомендують за різних шкірних хвороб, які найчастіше є наслідком проблем із цим органом.
Для внутрішнього застосування готують настій трави вероніки: 10 г, або 1 ст. л., трави залити 200 мл окропу, настояти 5 хв. Пити тричі на день по 0,5 склянки за 1 годину до їди. Для обмивань, ванн, примочок – такий настій: 20 г сировини залити 200 мл окропу, настояти 30 хв.
Ось дуже цікава рослина - манжетка, або, як її ще називають, приворотень. Це жіноча трава, її здавна використовували наші прабабусі для оздоровлення органів жіночої сфери. Її маленькі квітки схожі за формою на жіноче лоно, сама рослина містить гормон прогестерон, завдяки якому їй приписують молодильні та магічні, приворожувальні, властивості. Вважали, що дівчина чи жінка, яка хоче бути здоровою, гарною, довго зберігати молодість, має ранками пити росу з цієї квітки-лона. І тоді її обранець обов’язково зачарується й «привернеться» до неї.
Манжетка практично не має протипоказань і побічної дії, тож її можна пити, заварюючи як чай чи готуючи з лікувальною метою такий настій: 1 ст. л. трави залити склянкою окропу, настояти 10-15 хв. Вживати по чверті склянки за 30 хв до їди та на ніч. Настій помічний у разі спазмів у шлунку, за жіночих хвороб і гормональних порушень».
Пані Наталя показує на рослину 20-30 см заввишки з білими та жовтими суцвіттями-віничками, усіяними пахучими дрібненькими квіточками, – то підмаренник справжній. Рослина має сечогінну, кровоспинну, протизапальну й седативну дію. У народній медицині препарати підмаренника рекомендують у разі набряків ниркового походження, ендометриту (запалення ендометрія). Порошком із висушеної трави присипають рани, виразки тощо.
Настій трави: 2 ст. л. сировини залити 400 мл окропу. Настояти 1 годину, перецідити. Пити по 0,5 склянки чотири рази на день за 30 хв до їди чи через годину опісля.
«А ось гадючник в’язолистий, або таволга (лабазник - рос.), - показує Наталя Юріївна на пахучу розквітлу пухнасто-білу волоть. - Рослина має в’яжучу, антибактеріальну, кровоспинну, потогінну та сечогінну, а також протизапальну дію. Її застосовують у разі запалень слизової оболонки травного тракту, недостатньої перистальтики кишечнику, хвороб нирок і сечовивідних шляхів, за тахікардії. А також для загоєння ран, виразок, опіків.
Із квітів гадючника я готую настоянку від герпесу. Для цього до 1 ст. л. квітів додати 1 ч. л. квітів нагідок (календули) й залити все 1 склянкою горілки. Настояти протягом 1 години на водяній бані (але вода не має кипіти!). Після цього ще витримати 3-4 дні в темному місці, й настоянку можна застосовувати для лікування герпесу. Вживають тричі на день за 30-40 хв до їди. Першого тижня приймають по 1 ч. л., розвівши навпіл водою, другого – по 0,5 ч. л. Крім того, тричі на день цією настоянкою змащують уражені місця.
Із лікувальною метою застосовують не лише траву та квіти гадючника, а й кореневища, насіння, які заготовляють восени чи напровесні.
У народній медицині відвар кореневищ і настій трави рослини застосовують за подагри, ревматизму, набряків, зокрема, серцевого походження, за шкірних хвороб тощо. Відвар кореневищ використовують для спринцювання в разі гінекологічних захворювань.
Відвар трави і квітів готують так: 1 ч. л. сировини залити 2 склянками окропу, тримати на водяній бані 30 хв, приймати по й ст. л. тричі на день до їди (застосовують за багатьох хвороб).
Настій: 1 ст. л. сировини залити 2 склянками окропу, настояти 15 хв на водяній бані, приймати натще тричі на день протягом місяці (корисно при діабеті і гіпертонії).
Відвар кореневищ із корінням: 1 ст. л. подрібненої сировини залити склянкою окропу, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв, настояти під кришкою до охолодження. Процідити та приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день до їди» (за всіх хвороб).
Протипоказання до застосування препаратів гадючника:до хронічних закрепів, гіпотонія, погана згортуваність крові.
Якщо манжетка – жіноча трава, то материнку звичайну Наталя Чугалінська рекомендує представникам обох статей, бо ця рослина, за словами травозная, збалансовує гормони, тобто гормональний баланс. «Італійці кажуть: «О, орігано – чудова приправа!», ваше орігано, а наша материнка, - сміється пані Наталя. - Рослина містить прогестерон, зелені листочки багаті на хлорофіл тощо. Молоді листочки, зібрані навесні та на початку літа, до буйного цвітіння рослини, застосовують як чудову оздоровчу приправу до різних страв. Її можна додавати в юшки, салати, смакує вона з м’ясом та рибою. Разом із шавлією, васильками (базилік), розмарином, чебрецем (тимьян – рос.) материнка входить до складу прованських трав.
Траву та квіти рослини застосовують внутрішньо в разі захворювань травного тракту, як відхаркувальний засіб. Зовнішньо – для ванн. Трава входить до складу грудних, потогінних, вітрогінних чаїв і сумішей для полоскання горла. Материнку використовують за атонії кишечнику, спазмів у ділянці шлунка, гастритів, запалення печінки, як заспокійливий засіб у разі нервових розладів.
Настій: 2 ст. л. трави залити склянкою окропу, настояти 30 хв, перецідити. Пити по 1 ст. л. 4-5 разів на день за 15 хв до їди. Для ванн: 100 г трави залити 2 л окропу, настояти 40 хв, перецідити. Настій додати у воду для ванни (як заспокійливе, в разі екземи тощо).
Протипоказання: не рекомендують приймати препарати материнки в разі вагітності, оскільки вона скорочує мускулатуру матки, що може спричинити аборт. Також небажана материнка за тяжких хвороб серцево-судинної системи та підвищеної секреції шлунка.
Униз із вершини Уніаса ми спускалися з великими оберемками пахучих трав. А біля підніжжя нас зустріла рожево-червоним килимом конюшина.
«Червона конюшина – то гарний сечогінний і відхаркувальний засіб, - зірвала стеблинку з пахучою квіточкою пані Наталя. – Цю рослину здавна використовували від кашлю, також препарати з конюшини успішно розріджують слиз. Не обійдемося й ми, жінки, без червоної конюшини, настій рослини усуває порушення та регулює менструальний цикл. Крім того, препарати конюшини відновлюють склад крові. А свіжий сік рослини помічний за алергії».
Для приготування настою із листочків і квітів народна медицина має такий рецепт: 3 ч. л. сировини залити 2 склянками окропу. Настояти 1 годину. Пити по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їди.
«У разі атеросклерозу, - продовжує травознай, - готують настоянку: 40 г квітів із листочками залити 0,5 л горілки. Настояти 10 днів. Пити по 20 мл до їди. Курс 21 день. Потім зробити перерву на 7 днів. За потреби курс повторити».
А от препарати білої конюшини мають тонізувальний, антитоксичний і дещо знеболювальний вплив. Народна медицина радить вживати настій квітів і листя білої конюшини для відновлення сил. Рецепт настою: 3 ч. л. сировини залити склянкою окропу, настояти 1 годину. Перецідити й пити по чверті склянки за 20 хв до їди.
А ви їли сирим гриб панну?
Нам пощастило скуштувати це диво природи, оскільки наша подорож по лікарські рослини не скінчилася, а плавно переросла в тихе полювання на гриби. Поки учасники семінару розбирали з Наталією Чугалінською свої букети з травами та квітами, пані Наталя розповідала про пижмо, часник, полин, які вона застосовує у своїй антипаразитарній програмі, її чоловік Павло подивував нас своїми трофеями з тихого полювання.
Були тут і так звані гриби-зонтики, і дивовижний пластинчастий рожевого кольору гриб-паразит (дуже смачний, до речі), якого чоловік знайшов на старих лісових черешнях, і найцінніший гриб панна (веселка – рос.). Стрункий, високий, з гострою коричнево-чорною шапочкою, хоча й із неприємним запахом, він викликав найбільшу цікавість, адже про чудодійні властивості панни в народі знають давно.
Проте, як виявилося, з оздоровчою метою та для виготовлення препаратів найбільш підходить панна в ще нерозкритому яйцеподібному вигляді. Як зазначила Наталя Юріївна, отаке «яйце», з твердою, пружною серединкою й прозорим желе, можна вживати навіть сирим. Четвертинка чи половинка ще нерозкритого «яйця» панни сприяє відновленню сил, гарно впливає на роботу травного тракту, обмінні процеси тощо.
Тож, не роздумуючи довго, пані Наталя взяла два гриби, обтерла їх серветкою й розрізала на невеличкі частинки, аби кожному дістався шматочок.
А за годину-дві решта цих диво-грибів уже красувалася, залита горілкою (приблизно 33 ) у співвідношенні 1:5, в скляних банках, щільно закритих кришкою. Через 2 тижні препарат готовий до вживання. Всотавши в себе цілющі властивості панни, настоянка стала справжніми «ліками» з різнобічними оздоровчими властивостями, зокрема, й з онкопротекторними. П’ють настоянку по 1 ч. л. двічі-тричі на день до їди.
Узагалі того дня Наталя Юріївна ділилася зі своїми гостями різноманітними цікавими рецептами та порадами. Зокрема, вона радить на ніч з’їсти порцію «хорошого» холестерину: маленький шматочок сирого сала із чорним хлібом чи куряче варене яйце. Це сприятиме виділенню жовчі й нормалізації роботи жовчовивідної системи.
«Крім того, - говорить пані Наталя, - корисно на ніч ковтнути невеличкий зубчик часнику (можна капсулу маленького посівного часнику). Я це рекомендую всім пацієнтам, які користуються моєю протипаразитарною програмою. Часник, проходячи по кишечнику, нищить паразитів і всотує всі токсини на своєму шляху, таким чином зміцнюючи імунітет людини».
Привезла я від Наталі Юріївни й подарунок – шматочок яскраво-жовтого пахучого воску. «Віск – це природний оберіг, - пояснює жінка. – Він має потужні очисні властивості, наприклад, із підпаленим воском чи восковою свічкою можна обійти хвору людину чи оселю, нейтралізувавши негативні енергії. Навіть просто шматочок воску в кишені відганяє від людини негатив. Віск є обов’язковою складовою моїх фітомазей».
До речі, віск і багато апіпрепаратів, зокрема настоянка личинок воскової молі, настоянка бджолиного підмору, – в Наталі Чугалінської із власної маленької пасіки. Є в неї й свій вулик-лежанка, розміщений у невеличкому затишному будиночку під соломою. Там пацієнти пані Наталі після банкового чи слов’янського масажу можуть полежати на лежанці, під дружні вібрації бджілок-трудівниць оздоровити дихальну та нервову систему набратися сил і енергії.
Записала Любов Польова-Саханда.