УСЕ ПРО ДІАБЕТ

Поділитися:
УСЕ ПРО ДІАБЕТ

Дорогі читачі, в черговій своїй статті я хочу розповісти про профілактику й лікування хвороби століття — цукрового діабету. Хоч як дивно, але ця недуга не властива жодному представникові тваринного світу, крім людини. Мова йтиме про регулярне застосування лікарських рослин, використовуваних за цього захворювання, правильне харчування та профілактику захворювання.

В'ячеслав ВАРНАВСЬКИЙ, врач, фітотерапевт

ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ

Цукровий діабет — складне системне захворювання, спричинене абсолютним або відносним дефіцитом гормону інсуліну, внаслідок чого в організмі розвивається порушення вуглеводного обміну. Перша ознака діабету — підвищення вмісту в крові глюкози і як наслідок цього — виділення її з сечею. Одночасно або трохи пізніше порушуються й процеси обміну жирів, білків, водно-сольовий баланс. Так формується потужний шлейф обмінних змін, що зрештою може призвести до так званих пізніх діабетичних ускладнень: розвитку інфаркту міокарда, інсульту, тяжкого ураження судин сітківки ока, нирок та інших систем. Установлено, що діабет — надзвичайно різнорідне захворювання. Буває, що він — лише прояв основної хвороби. Це так званий симптоматичний діабет, який супроводжує, наприклад, ураження ендокринних залоз: щитоподібної, підшлункової, гіпофіза, надниркових залоз. Така форма діабету може бути спричинена й прийомом деяких ліків. У разі успішного лікування основного захворювання зникають і клінічні прояви цукрового діабету. Справжній же діабет поділяється на два основних типи: інсулінозалежний (I тип), який раніше називали юнацьким, та інсулінонезалежний (II тип), або діабет дорослих.

ДІАБЕТ I типу – ДЕФЕКТ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Діабет I типу виникає частіше в людей віком до 30 років, від нього страждають у середньому 10—15% від усіх хворих. Одна з причин розвитку діабету I типу — ураження вірусами бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози, що продукують інсулін. У деяких пацієнтів появі діабету передує вірусне захворювання, зокрема свинка, краснуха, вірусний гепатит. У багатьох діабет I типу — це автоімунне захворювання, в основі якого лежить дефект імунної системи організму. Використовуючи розроблені останнім часом методи визначення в крові особливих білків — антигенів, можна встановити, чи існує для людини ризик розвитку діабету, спричиненого порушеннями імунної системи організму.

ОЖИРІННЯ ТА ДІАБЕТ— СУСІДИ

Переважна більшість хворих (близько 85%) страждає від інсулінонезалежного (II тип) цукрового діабету. Причому з них приблизно 15% мають нормальну масу тіла, інші — ожиріння. Інакше кажучи, повнота і діабет майже завжди йдуть поряд одне з одним. Причини розвитку діабету I і II типів принципово різні. У людей із діабетом I типу внаслідок вірусної інфекції або автоімунної агресії розпадаються бета-клітини, які продукують інсулін, через що розвивається його дефіцит з усіма драматичними наслідками. Якщо діабет поєднується з ожирінням, то головна причина несприйнятливості тканин до інсуліну полягає в тому, що жирова тканина, як своєрідний екран, блокує дію інсуліну. Щоб прорвати цю блокаду, бета-клітини починають працювати з підвищеним навантаженням, що зрештою призводить до їх виснаження, тобто відносна недостатність переходить в абсолютну. Однак, і це дуже важливо підкреслити, інсулінонезалежний діабет не переходить при цьому в інсулінозалежний.

РЕЦЕПТОРИ КЛІТИН «НЕ ЧУЮТЬ» СИГНАЛУ ІНСУЛІНУ

У людей, які мають діабет II типу, з нормальною масою тіла причиною хвороби є порушення сприйняття сигналу інсуліну рецепторами, розташованими на поверхні клітин. Але, хоч яка була б першопричина виникнення діабету, в організмі при цьому уповільнюється перетворення цукру, який надходить із їжею і міститься в крові, на тваринний крохмаль глікоген, що відкладається в м’язах і печінці. Збільшення вмісту цукру в крові супроводжується посиленим виведенням його із сечею. Виділення великих кількостей рідини з організму спричинює зневоднення тканин, у хворих виникає спрага; замість належних за нормою 1,5—2 літрів рідини на добу вони випивають до 8—10 літрів. Відповідно збільшується й кількість сечі, тобто розвивається зачароване замкнуте коло. Поряд із підвищеною спрагою зростає загальна слабкість, з’являються шкірна сверблячка, сухість у роті. У міру розвитку діабету, як уже говорилося, порушуються не тільки вуглеводний, але й жировий, і білковий обмін. Унаслідок цього у хворих на цукровий діабет знижується опірність до багатьох, у тому числі й інфекційних, захворювань, у них важче й довше перебігають інші недуги. Справжній дефіцит інсуліну або порушене сприйняття його клітинами сповільнюють не тільки перетворення цукру на глікоген, а й згоряння глюкози в тканинах. Тому організму як енергетичний матеріал доводиться використовувати жир. Відбувається інтенсивний вихід жирних кислот із жирових депо й активне їх розщеплення, що своєю чергою призводить до накопичення в крові так званих кетонових тіл: ацетону, ацетооцтової і бета-оксимасляної кислот. Підвищений вміст кетонових тіл у крові спричинює отруєння організму й насамперед центральної нервової системи, а це сприяє розвитку тяжкого ускладнення діабету — діабетичної коми. У пацієнта порушуються життєво важливі функції, у тому числі кровообіг і дихання, і, якщо вчасно не вжити заходів, він може загинути.

ЦУКОР У КРОВІ ЗНИЗЯТЬ РОСЛИНИ

Головна мета лікування хворого на будь-яку форму діабету — знизити вміст цукру в крові, якомога більше нормалізувати всі види обміну в організмі, запобігти розвитку тяжких ускладнень. Засоби лікування різні залежно від типу захворювання. Особам, які страждають від інсулінозалежного (I тип) діабету, потрібні ін’єкції інсуліну. Хворим на діабет II типу призначають цукрознижувальні препарати; іноді вдається нормалізувати цукор у крові однією тільки дієтою. Цукрознижувальну дію справляють лікарські рослини, які містять інсуліноподібні речовини: галегін, інулін, інозин та ін. До призначення лікарських рослин потрібно підходити індивідуально, тому що багато які впливають одномоментно. Для неінсулінозалежних хворих фітотерапія поєднується з дієтою й фізичними навантаженнями. Для інсулінозалежних хворих фітотерапія — самостійне лікування протягом першого року, а надалі її потрібно поєднувати з дієтою та інсулінотерапією (у цьому разі можна знижувати дозу інсуліну). Настійно рекомендую застосування лікарських рослин і тим людям, які мають порушення вуглеводного обміну. Рослинні речовини створюють лужну сферу. При цьому глюкоза перетворюється на фруктозу, якій для засвоєння не потрібен інсулін. Крім того, частково відновлюються клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. У народній медицині накопичено великий досвід зниження рівня цукру в крові за допомогою препаратів з лікарських рослин. Кількість рослин, які можуть допомогти діабетикам, значна, причому, багато з них трапляються повсюдно й не спричинюють особливих проблем під час заготівлі та самостійного приготування препаратів. При цьому не варто забувати, що визнаної природної панацеї від діабету немає. У разі лікування народними засобами, навіть тими, які здадуться вам досить ефективними, потрібен регулярний контроль рівня цукру в крові.

НАЙЕФЕКТИВНІШІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНІ ЗБОРИ

Найціннішою з рослин, яку я регулярно застосовую в лікуванні діабету, є галега, або, як кажуть у народі, — козлятник. Існують два види козлятників — східний і лікарський. Обидва містять інсуліноподібний алкалоїд галегін. Для лікування беруть 5 ст. л. сухої трави, заливають 1 л окропу, настоюють 2 години. Приймають по 0,5 склянки 4 рази на день до їди.Інсуліноподібний алкалоїд інулін містить одна з улюблених усіма рослин — кульбаба. Для лікування треба взяти 1 ч. л. її подрібненого кореня, залити склянкою окропу, настояти 30 хв. Приймати по 1/3 склянки тричі на день. Із листя кульбаби можна приготувати салат, попередньо замочивши його у воді. У салат додати зелень, сметану та олію. Курс лікування — один місяць. Після чого рекомендую перейти до лікування «цар-коренем» — оманом, яким успішно лікували діабет у багатьох царів. У його корінні міститься індулін, що забезпечує цукрознижувальний ефект. Застосовують оман у вигляді настою: 2 ст. л. кореня настояти ніч в 0,5 л окропу в термосі. Приймати так само, як і кульбабу, — по 1/3 склянки тричі на день протягом двох місяців. Зробити перерву на два тижні. Потім курс лікування повторити. І перейти до лікування наступною рослиною. Нею є квасоля, точніше її стулки. Потрібно відварити 50 стручків у 2 л води протягом 3 годин на паровій бані. Пити по 1/2 склянки 4 рази на день до їди протягом трьох місяців. По закінченні курсу лікування козлятником, оманом, кульбабою, стулками квасолі рекомендую зробити перерву на один місяць. Після чого використовувати в лікуванні такий збір: козлятник, листя чорниці, стулки квасолі, корінь кульбаби, листя кропиви дводомної. Узяти кожної з трав по 50 г. 3 ст. л. суміші залити 0,5 л окропу. Настояти ніч. Приймати 4 рази на день по склянці до їди. Настійно рекомендую в лікуванні використовувати одночасно такі чудові городні рослини, як портулак і топінамбур (земляну грушу). Водний настій (1 ст. л. на склянку окропу) із трави портулаку сприяє швидкій нормалізації рівня цукру. Настоюють ніч у термосі. Приймають по 1/3 склянки тричі на день до їди. Відомо також чимало випадків, коли у хворих на цукровий діабет легкої й середньої форми такий настій і горілчаний екстракт (1:10) у поєднанні з дієтою ліквідували всі прояви захворювання. Приймають по 1 ст. л. екстракту з 50 мл води. Крім того, під час використання портулаку в лікуванні нормалізується жировий обмін за тяжких форм діабету, підвищується толерантність до вуглеводів унаслідок посилення інсуліноутворення й поліпшення глікогеноутворення. У літню пору (замість настою й екстракту) краще приймати по 1/3 склянки тричі на день соку портулаку за 20 хв до їди. Топінамбур приймають у вигляді відвару. На 1 л води беруть дві сирі бульби або 2 ст. л. сухих. Сирі варити 15 хв, сухі — 45 хв. П’ють відвар теплим ковтками по півсклянки тричі на день. На початковій стадії діабету рекомендую також застосовувати через день (чергуючи) такі два напої з кори осики й листя чорниці. Для цього 1 ст. л. сухої подрібненої кори осики кип’ятити 30 хв на малому вогні в 2 склянках води. Настояти, укутавши, 3 години. Приймати по 1/3 склянки тричі на день до їди. Столову ложку сухого листя чорниці залити склянкою окропу. Настояти, укутавши, також 3 години. Приймати по одній склянці настою тричі на день в охолодженому вигляді невеликими ковтками. Пити не менш як три місяці. Ще краще приймати чорницю в складі збору з лікарських трав. Наводжу приклади двох таких зборів. Для першого збору беруть: листя чорниці — 1 частина, стручки квасолі — 1 частина, насіння льону — 1 частина. Дві ст. л. суміші заливають 0,5 склянки води. Кип’ятять 20 хв, настоюють, укутавши, 3 години. Приймають ковтками по 1/4 склянки 5 разів на день. Трохи пізніше на зміну чорниці приходить лохина (рос. — голубика). Вживають її ягоди. А також готують відвар молодих пагонів і листя лохини: 1 ст. л. заливають склянкою води, кип’ятять 10 хв на слабкому вогні, охолоджують, проціджують. П’ють по 2 ст. л. тричі на день. Багаторічний досвід народної медицини, а тепер уже й науково підтверджені дані спеціальних клінічних досліджень показують: для зниження рівня глюкози в крові ефективні препарати на основі чаги. Зниження рівня глюкози в сироватці крові спостерігається вже через 3 години після прийому всередину препаратів чаги, при цьому рівень цукру знижується досить помітно — від 15 до 30% у різних хворих. Найпоширеніший у народній медицині для допоміжного лікування напій із чаги, приготовлений за наведеним нижче рецептом. У цьому разі використовують тільки внутрішню частину чаги: відвар кори гриба не має властивостей знижувати рівень цукру в крові. Одну частину сухої подрібненої сировини залити п’ятьма частинами води, ретельно розмішати й підігріти на слабкому вогні до температури 50°С (не доводити до кипіння в жодному разі!). Зняти з вогню й настояти дві доби, після чого злити воду (осад рекомендується добре здушити через марлю). Якщо отриманий засіб надміру густий, його варто розвести теплою перевареною водою (до початкового об’єму). Настій зберігається в прохолодному місці, але не більш як три доби. Під час курсового лікування рекомендую постійно готувати свіжий засіб. Пити по 1 склянці тричі на день за 30 хв до їди. Курс лікування — 1 місяць. Після перерви курс повторити. У лікуванні можна використовувати й аптечний препарат чаги — бефунгін. Одну столову ложку бефунгіну змішати з 1 склянкою теплої перевареної води й пити по 1 ст. л. тричі на день за 30 хв до їди. При цьому через 10 хв після прийому бефунгіну треба прийняти настоянку нагідок: 40 крапель на 1/4 склянки води. Через 30 хв після прийому бефунгіну можна їсти. Одночасно треба пити сік квашеної капусти. Курс лікування — 1 місяць. Традесканція — моя улюблена кімнатна рослина. Її також цілком успішно використовують у лікуванні. Треба подрібнити пригорщу свіжих пагонів та листя традесканції так, щоб отримати 2 ст. л. маси. Потім масу перекласти в скляний або емальований посуд, залити окропом, накрити кришкою та настояти 2 години. Традесканція містить речовину, яка діє подібно до інсуліну. Приймати настій треба по 1/3 склянки за 30 хв до їди. Курс лікування — два тижні. За 7 днів курс можна повторити.

ФРУКТИ ТА ОВОЧІ — ПРОТИ ДІАБЕТУ

Для лікування також використовують соки, насіння, плоди овочів і фруктів. Так свіжий сік червоного буряку п’ють за діабету по 1/4 склянки 4 рази на день. Приймають тричі на день по 1 ч. л. насіння гірчиці. Курс лікування — один місяць. Повторюють курс через півроку. Корисні плоди барбарису й шипшини. Беруть по 1/2 ст. л. кожного з плодів на 1/2 л окропу, доводять до кипіння, знімають і залишають до ранку. Приймають по 1 ст. л. на день. Можна додавати в компот. Узагалі потрібно вживати велику кількість овочів 3—4 рази на день (капуста, огірки, салат, шпинат). Корисно пити цілющі фруктові відвари. Такий відвар виходить, якщо протягом 10 хв поварити на слабкому вогні сушені груші, ягоди калини й горобини. Можна використовувати й заморожені ягоди. Такий відвар п’ють протягом дня замість компоту. Айва — гарний засіб від діабету. Узяти 2 ст. л. подрібненого листя, пагонів або сушених плодів айви на 1 склянку води, варити на слабкому вогні 15 хв, настояти до охолодження, процідити. Приймати регулярно по 1 ст. л. тричі на день. До різних страв рекомендую також додавати порошок із ягід глоду. Смачно й корисно! Не можу не сказати гарних слів на адресу тибетського молочного гриба, яким із задоволенням останнім часом користуються багато хворих у своєму лікуванні. Тибетським грибом можна сквашувати як коров’яче, так і козяче, овече й кінське молоко. Отриманий кефір має потужну сокогінну дію, що пояснюється вмістом у ньому молочної кислоти, казеїну, спирту й вуглекислоти. Молочна кислота не тільки надає напою певних смакових якостей, але й значною мірою визначає його дієтичні та профілактичні властивості. Вона активізує виділення травних ферментів у кишковий тракт і стимулює їхню дію. Корисні властивості кефіру зумовлені його нищівною дією щодо деяких мікроорганізмів, у тому числі хвороботворних. Це гальмує гнильні процеси й припиняє утворення токсичних продуктів розпаду. За діабету тибетський настій знижує цукор у крові, але його, на жаль, не можна поєднувати з інсуліном! Діабет найчастіше призводить до серйозних порушень у роботі серцево-судинної й сечостатевої систем, центральної нервової системи, головного мозку й інших органів.

ФІТОТЕРАПІЯ В ЛІКУВАННІ УСКЛАДНЕНЬ ДІАБЕТУ

За діабету та наявності атеросклерозу, що супроводжується спазмами судин головного мозку, у вигляді настою приймають всередину траву барвінку малого. Одну ст. л. трави настоюють 2 години в склянці окропу та п’ють по 1/3 склянки теплого настою 4 рази на день до їди. Як стимулятор центральної нервової системи приймають у вигляді настоянки корінь аралії маньчжурської. Настоянка: 10% на 70% спирті, приймають по 30—40 крапель на 1/2 склянки теплого чаю або води двічі на день до їди. На жаль, препарати кореня протипоказані за підвищеної збудливості, безсоння та гіпертонії. За діабету, який супроводжується недокрів’ям, рекомендую вживати в їжу як жарознижувальний та потужний сечогінний засіб кавуна звичайного. За діабету й різних захворювань сечового міхура приймають у вигляді настою корінь бузини трав’янистої. Для цього 2 ч. л. кореня настоюють 2 години в склянці окропу і приймають по 2 ст. л. тричі на день до їди. За водянки, діабету й захворювань сечостатевих органів приймають всередину у вигляді настою ягоди, кору й коріння бузини чорної. Настій кори: 1 ст. л. молодої кори настоюють дві години у 2 склянках окропу, парять у духовці ніч і п’ють по 1/3 склянки настою 4 рази на день до їди. Настій листя і коріння: 2 ст. л. сировини настоюють дві години в склянці окропу й п’ють по 2 ст. л. настою 4 рази на день до їди. У всіх випадках лікування для зниження частоти діабетичної невропатії настійно рекомендую щодня приймати ранком натще протягом курсу по 1 ч. л. лляної олії. А також (за відсутності алергійних реакцій) за 20 хв до прийому лікарських трав з’їдати 0,5 ч. л. бджолиних обніжок. Ускладненням діабету є діабетична стопа. Причиною такого захворювання є порушення функції периферійних і вегетативних нервів стопи. При цьому хворі перестають відчувати біль за різних ушкоджень стопи, тому що втрачається її больова й температурна чутливість. На пальцях і підошві з’являються трофічні виразки. У разі запалення утворюється гній, який через щільність підошовного шару не може прорватися назовні і проникає всередину по сухожиллях, що призводить до ушкодження кісток (остеомієліту). Основна причина діабетичної стопи — атеросклероз судин ніг. Як бути хворому? На першому етапі — застосування антибіотиків та обробка ранової поверхні. Для зниження агрегації еритроцитів, підвищення пластичних властивостей судин рекомендую приймати пентоксифілін — 1 драже тричі на день. Курс лікування — 3 місяці. Гній із трофічної виразки можна видалити кашкою цибулі, звареної (протягом 10—15 хвилин) на молоці. Кашку прикладають до рани через стерильний бинт. Потім рану обробляють відваром медунки та деревію (1:1). Надалі її найліпше обробляти бальзамом з деревини липи та мазями обліпихи й деревію (почергово). Для дезінфекції ран, спричинених діабетом, рекомендую використовувати «йод за Корчаном» — сік медунки. З давніх часів я із задоволенням вирощую льон. Одну чайну ложку порошку льону рекомендую приймати всередину, не запиваючи водою. Також льоном потрібно заповнювати полотняні мішечки й прикладати до ран, як до, так і після їхньої обробки лікарськими зборами трав. У недалекому минулому носили полотняний одяг з конопель. І не дарма. Мені ще вдається знайти таку конопляну тканину. З неї треба начесати кінчиком гострого ножа пушок (корпію). Таку корпію я успішно використовую для присипки великих і глибоких ран. Для неглибоких ран як присипання використовую порошок лікоподію (плауна булавовидного). Хворим на діабет літньої пори завжди пропоную пожувати свіжу зелень таких рослин, як оман і кульбаба, молода кропива, медунка, ягоди глоду. Потрібно також видаляти мозолі пемзою, змащувати сухі ділянки шкіри пом’якшувальним кремом, підстригати вчасно нігті (після ножної ванни). Рекомендую також 10-хвилинні вправи для ніг: лягти, піднявши ноги приблизно на 30 см — протягом 2 хв, потім посидіти з опущеними ногами — протягом 4 хв, і знову лягти, простягши ноги, — також протягом 4 хв. Природно, що одночасно із застосуванням засобів народної медицини бажано відмовитися від уживання алкоголю й куріння, дотримуватися раціонального режиму харчування, у якому має бути багато овочів, фруктів, горіхів, молочних продуктів.

(Про харчування, спеції, фізичні вправи для хворих на цукровий діабет, також про профілактику цієї недуги читайте в наступному числі).

 

передплата