або Як позбутися проблем мовлення, аби спілкування було в радість
75% часу свого життя ми спілкуємося. Очевидно, що саме від комунікативних навичок залежить наш успіх буквально в будь-якій діяльності. До людей контактних і красномовних зазвичай ставляться прихильно, із симпатією. А ось із відлюдкуватими тихонями або грубими й лайливими «ораторами», навпаки, намагаються обмежити спілкування. Буває й таке, що людина має, що сказати, але певні вади не дають їй потрібної внутрішньої свободи для самовираження. Про те, як позбутися психомовних проблем, навчитися вільно та впевнено почуватися на публіці (у товаристві, у суспільстві), а також, як поліпшити свою культуру мовлення, - розповість кандидат філософських наук, докторант Інституту філософії, доцент кафедри філософії Політехнічного інституту, член Спілки журналістів України, член Міжнародної асоціації письменників України, ведуча програми прямого ефіру «Контраверза», психолог, ритор Марина ПРОПЕТЕНСЬКА.
ЯК УНИКНУТИ ІНФОРМАЦІЙНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ
- Марино Петрівно, складно уявити своє життя без спілкування з іншими людьми. Мабуть, це один із найголовніших чинників, через який людина може проявляти себе й реалізовуватися в цьому світі? - За словами німецького філософа М. Хайдеггера, саме мова, а не природа, є для людини «будинком буття». Ми можемо говорити поглядами, жестами, кольором свого одягу чи навіть просто мовчати - це також розмова. Але все ж-таки більшість ключових моментів нашого життя артикулюється (виражаються) через слово. Наша епоха щодо психомовних проблем є унікальною, бо ніколи ще людина не опинялася в такій, як сьогодні, атмосфері інформаційного буму та інфляції (знеціненні) слова. Скажімо, тільки рекламних меседжів (з радіо, телебачення, газет, вуличних рекламних постерів тощо) протягом дня людина отримує близько 250. Інформація ЗМІ зазвичай є агресивною й пресинговою, б’є по психіці й зумовлює феномен модульного мислення. Себто, людина відвикає мислити послідовно, індуктивно-дедуктивним шляхом. Це схоже на розкидані пазли мозаїки, які в цілісну картинку скласти не виходить. Негативна інформація та нескінченний спам (нав»язана інформація) своїм безсоромним вторгненням порушують здатність сконцентруватися на думці й слові, ще й зумовлюють соціальну апатію. Крім того, за допомогою особливо сконструйованої інформації людьми легко маніпулювати. Багато хто потрапляє під вплив так званого сектантського синдрому, який присутній не тільки безпосередньо в сектах, а й у бізнесі, в техніці продажу, в деяких психологічних тренінгах. Ось, наприклад, кілька сигналів, які вказують, що вами маніпулюють: • Коли під впливом якогось співрозмовника до вас приходить відчуття, що треба себе примушувати робити щось неприродне, терміново кудись іти, або сплачувати гроші, або прилучатися до якогось загалу. • Вам нав’язують претензію на універсальність. Ви чуєте: «ми такі єдині», «це унікальна пропозиція, тільки для вас», «ми – найкращі» . • Створюється образ ворога: «хто не з нами, той проти нас». • А також нав’язливо презентують якусь персону, харизматичного кумира, який претендує на взірець життя. Наприклад, дистриб’юторська компанія на всі лади розхвалює свого лідера, якому начебто вже 102 роки, і завдячує він своєму довголіттю саме препаратам чи методам цієї фірми. Отже, щойно відчули такі речі, треба відразу сказати собі: «Стоп! Тут щось не так, мною маніпулюють». І вийти з цієї гри.
ГОЛОС – ЦЕ НАША ВІЗИТІВКА
- Марино Петрівно, а які взагалі існують вади мовлення? - Поширені вади мовлення - це погана дикція, занадто швидкий або повільний темп мовлення, недотримання пауз, монотонна чи занадто експресивна інтонація, дуже тихий або надмірно гучний голос, тремтливий, дуже високий голос, дратівливий тембр та ін. Ми сприймаємо одне одного десь наполовину візуально, а 35% сприйняття залежить від голосу. Отже, наш голос – це наша аудівізитівка. І якщо людина працює в бізнесі, скажімо, у сфері телефонного маркетингу, голос для неї є засобом заробляння грошей. Вади голосу можуть стати перепоною в цьому. Треба зазначити, що приємний тембр голосу важливий для всіх і практично в усіх сферах життя. Людям, які хочуть пом’якшити, зокрема, тембр голосу, можна порадити невеличкий акторський етюд: уявити приємні ніжні речі й передати голосом їхній характер: «маленьке, пухнасте кошеня», «сніжинка», «пух», «гладенький оксамит» тощо.
ГЛИБОКЕ ДИХАННЯ СПРИЯЄ ЧІТКОМУ МОВЛЕННЮ
- А що робити людині, яка дуже швидко говорить? Адже це теж неабияк заважає спілкуванню, доводиться кілька разів перепитувати, аби зрозуміти зміст… - Це треба корегувати. Адже темп мовлення має бути 120-140 слів на хвилину. Коли співрозмовник розмовляє занадто швидко, то справляє враження несерйозної, неуважної людини. Хоча зазвичай швидке мовлення притаманне якраз ерудованим та емоційним людям, які поспішають викласти безліч власних знань. Також обтяжує спілкування звичка тягнути слова. Тож треба свідомо долати такі погані звички Бажано виробити фонаційне дихання, яке встановлюють за допомогою діафрагмових вправ, і привчити себе говорити в оптимальному темпі. Для встановлення діафрагмового дихання існує багато вправ. Ось одна з них. Треба лягти на спину, покласти одну руку на живіт, а другу на груди, вдихнути так, щоб рука на грудях залишалася нерухомою, а та, що на животі, піднялася, видихнути, подихати таким чином кілька хвилин. Устати й зробити те саме, вже стоячи. Аби повне, так зване йогівське, дихання стало звичкою, слід систематично робити цю вправу, ліпше вранці. Глибоке дихання та довгий видих не тільки насичують киснем організм, а й виробляють змогу розмовляти впевнено та чітко, не поспішаючи. Адже людина розмовляє суто на видиху. Для тренування ж дикції можна порадити скоромовку, яку майже ніхто з першого разу не може проказати: Купив кипу пуху, Купу пуху купив, Пуху кипу купив. Треба стрімко промовити на одному видиху тричі. До того, вправи зі скоромовками дуже добре тренують увагу й концентрацію.
ГОЛОС ПОТРІБНО ЗНИЖУВАТИ
Узагалі найліпше люди сприймають низькі голоси. Високий голос нерідко дратує – це конфліктоген. Тому його потрібно знижувати. Тут також можуть допомогти спеціальні вправи, зокрема, на розслаблення м’язів, адже причиною високого голосу зазвичай є внутрішній спазм. Наприклад, можна тренуватися, змінюючи регістри голосу на звуках «ж-з-нь». На довгому видиху: низький ж-ж-ж-ж.., потім перейти на з-з-з-з-з.., піднімаючи при цьому тон вище, й закінчувати на нь-нь-нь.., ще вище піднявши тон. Таким чином ми задіюємо низький, середній і високий регістри голосу та потрапляємо голосом у резонатори, розвиваємо діапазон. Також низькі регістри можна тренувати за допомогою зубних звуків, тих самих «ж» і «з». Уявіть жука, який гуде: «ж-ж-ж-ж-ж-ж», або бджолу, яка дзижчить, й озвучте їх. Ще така підказка. Згадайте, як інтелігентна людина позіхає, не відкриваючи рота, начебто заганяючи те позіхання всередину. При цьому гортань розширюється – а це є добрим тренуванням для низького голосу. Тому, якщо хочете напрацювати низький регістр, на початку зробіть імпульс на внутрішнє позіхання, далі увімкніть глибоке діафрагмове дихання: рахуючи від 1 до 5, - вдих, потім пауза й на видиху – вимовляти потрібний звук. Низький голос – ознака спокою й упевненості!
ІНТЕРНЕТ МОЖЕ РОЗУЧИТИ РОЗМОВЛЯТИ
- Марино Петрівно, які причини виникнення психомовних проблем, зокрема, скутості в спілкуванні? - Один із чинників - це зменшення словникового запасу. Через це люди не можуть правильно й дохідливо висловитися, що й зумовлює скутість під час спілкування. Людина воліє радше змовчати, ніж висловити свою думку. Унаслідок цього виникає почуття незадоволення собою, а це своєю чергою провокує різноманітну психосоматику (психологічні розлади та тілесні недуги). Треба сказати про вплив Інтернет-простору, який інколи звужує комунікативні здібності (здатність до спілкування) до мінімуму. Наведу такий приклад. До мене привели підлітка 14 років, який майже не розмовляв. Як виявилося, до 5 років він був звичайною дитиною. Але батьки засадили свого 5-річного синочка за комп’ютерні ігри. І він до 14 років від них майже не відривався. Через брак спілкування з’явилися проблеми з мовленням. Батьки зверталися до різних логопедів, психіатрів. Але що більше дитина входила в кіберпростір, то менше залишалося можливостей для розвитку спілкування, а отже, й мовлення. Такий спосіб життя призвів до аутизму – небажання спілкуватися, потім виникло ситуативне заїкання, зрештою хлопець узагалі відмовився від повноцінного мовлення. Це, звісно, не типовий приклад, скоріше виняток, але дуже яскравий. Хоча в Інтернеті, певна річ, є безліч і корисного, але треба, щоб усе було в міру. Або ще такий випадок. Одна жіночка привела свою доньку - вже школярку. Проблема полягала в тому, що в дитини був дуже тихий голос, така собі, за словами матері, «тютя-трієчниця». А мама в неї - дуже яскрава й експресивна жінка. Як виявилося, вона просто «задавила» своїми криками й істеричністю донечку. Дівчинка хворіла, аби не ходити до школи, де її вважали недолугою й ставили погані оцінки. Насправді в процесі корекції дівчинка виявила себе як дуже талановита дитина. Але майже півроку пішло лише на те, аби вона хоча б навчилася кричати – настільки була скутою тихонею. До речі, це чудова терапевтична річ – вийти десь на природу й щосили закричати звук «а-а-а-а». Одразу знімає стрес і поліпшує настрій!
ЧОМУ ТРЕБА ПОЗБУВАТИСЯ СЛІВ-ПАРИЗИТІВ
- Марино Петрівно, але, крім приємного голосу, чіткої дикції, темпу, в спілкуванні дуже важливу роль відіграє культура мови. Вона теж слугує своєрідною візитівкою освіченості, моральності, духовності зрештою… - Культура мови – це дотримання літературних та етичних норм грамотної риторики. Типові порушення культури мови в нас – це слова-паразити, нецензурна лексика, суржик, тавтологія, немотивований жаргон тощо. Загалом корекція культури мови – довготривалий процес, який потребує сукупного розвитку особистості: читання класичної літератури, відвідування театрів, вивчення правил культурної мови, виконання тренінгових вправ, а головне – потужної мотивації людини в покращенні своєї риторики. Слова-паразити названо так за аналогією з рослиною-паразитом омелою. Як рослина живиться соком дерева, на якому росте, так і слова-паразити «висмоктують соки» з живої мови. Найбільш популярне слово-паразит у російськомовних людей «как бы». За цим криється соціальна невизначеність, невпевненість, людина «как бы» живе, «как бы» вірить у світле майбутнє. На другому місці - слово «короче». Його використовують люди-хроноїди, які «їдять» чужий час: вони відчувають, що дуже довго говорять, і вставляють постійно в розмову це слово, наче вибачаються. До прикладу, таке слово-паразит, як «блін», - це трансформація матірного слова, до більш пристойного звороту. Слова-паразити: «як сказати», «скажімо так» - вказують теж на невпевненість. Таких слів обов’язково слід позбуватися. Крім того, багато людей наприкінці слова кажуть: «да», «угу» «от», наче запитують або, навпаки, - крапочки ставлять. Це теж свідчить про невпевненість, бо людина, яка чітко усвідомлює, що в неї повноцінно організоване мовлення, не потребує такого додаткового підтвердження. Також ми вставляємо слова-паразити, коли боїмося пауз, маємо невеликий словниковий запас або транслюємо погану звичку свого оточення. Для того щоб позбутися слів-паразитів, треба насамперед усвідомити, що вони в тебе є, адже багато людей просто не помічають, що використовують їх у своєму мовленні. Потім слова-паразити можна виписати й перекреслити, або спалити папірець з ними. Якось до мене звернулася жінка, у якої маленький син мав таке слово-паразит, як «блін». Я їй порадила погратися з ним. Коли син вимовляв це слово, його мама мала плескати в долоні й казати: «Кажи кукуріку!». Малюк пробував кукурікнути й дуже сміявся. Отак через гру та сміх дитина позбулася цієї звички буквально за день. Але зазвичай, щоб відвикнути від вживання слів-паразитів, потрібний хоча б місяць наполегливої праці й різнобічних вправ.
НЕЦЕНЗУРНІ СЛОВА ЗУМОВЛЮЮТЬ ІМПОТЕНЦІЮ
Якщо говорити про нецензурну лексику, то це насамперед експлуатація сексуальної сфери. За останніми дослідженнями, матірні слова пішли не від монголо-татар. Це - прадавні слов’янські язичницькі мантри, які використовувалися під час ритуалів та обрядів для викликання родової сили, аби підвищити потенцію чоловіка. Вимовляти їх можна було лише 16 днів у році, а в інший час вони були під найсуворішою забороною. І коли сьогодні людина застосовує матірні слова повсякчас - іде зловживання сексуальною енергією, а це своєю чергою зумовлює в чоловіків уже в 45 років імпотенцію, а в жінок навіть змінюється гормональний фон, виробляється тестостерон.
АКТОРСЬКА ШКОЛА ДОДАЄ ВПЕВНЕНОСТІ
- Розкажіть, будь ласка, як саме відбувається психомовна корекція? - Психомовна корекції включає в себе насамперед діагностику. Якщо людина хоче поліпшити своє психомовне середовище, є спеціальна анкета, яку я розробила за всіма типовими комунікативними ситуаціями. Діагностується техніка, культура, логіка мовлення, як людина спілкується сама з собою, чи є внутрішній конфлікт, які проблеми має в діалозі, полілозі, суперечці. Часто в товаристві люди грають роль спостерігачів або взагалі мовчать. А хтось, навпаки, може бути зіркою – душею товариства. Головне ж – бути собою й почуватися природно. Зробивши таку діагностику, ми складаємо програму, чого людина хоче досягти, й шукаємо інструментарій для досягнення цієї мети. Сюди входить і постановка голосу за акторською системою, зокрема, застосовується система Станіславського, яка за своїм задумом - насправді чудовий тренінг особистісного розвитку. Багато людей може й розмовляють більш-менш грамотно, і голос у них поставлений, але коли виходять на публіку, то страх і внутрішні блоки заважають розкуто й чітко висловлювати свої думки. Цієї проблеми можна позбутися за допомогою вправ з пластики, акторських етюдів, які сприяють звільненню себе із себе. До того ж існує багато спеціальних вправ суто для публічних презентацій, радіотелериторики, монологів, дискусій. - А, крім акторської школи, які ще методи застосовуєте? - Використовуються елементи перевірених психологічних систем: гештальттерапії, холодинаміки, психосинтезу, НЛП. Як філософ, я велика прихильниця методу логотерапії В. Франкла – допомога через пошук сенсу життя. Відбувається й корегування внутрішнього діалогу, аби людина долала в собі деструктивні штампи на кшталт: «я невдаха, нікчема, в мене нічого не вийде» тощо. Слід відстежувати ці думки й шукати позитивні шляхи розвитку.
ПРИЧИНИ СТРАХІВ КРИЮТЬСЯ В ДИТИНСТВІ
- Марино Петрівно, нерідко людина, навіть, здавалося б, успішна й упевнена в собі, відчуває незрозумілий страх перед публічним виступом. Це неабияк підриває її імідж і псує життя. У чому причина цих страхів і як із ними боротися? - Стан емоційного напруження під час вираження думок уголос перед публікою називається аудиторним шоком, або неврозом виступу. Багато людей мають таку проблему. Основні прояви цього: тремтливий голос, перебої дихання, пересихання рота, пітніння рук, спини, бігання очей і, головне, – втрата спонтанності. Причини такого страху в кожного свої, але можу сказати зі свого досвіду, що тут відіграє роль, як правило, дитяча психологічна травма. У мене був клієнт, досить успішний чоловік, який вів багато успішних переговорів, але на публічних дискурсах відчував страх. Як згодом виявилося, в нього ще в дитячому садочку була «розумна» вихователька, яка, аби дитину покарати, ставила бешкетника на стіл перед усією групою й спонукала всіх дітей над ним сміятися. Дитячий публічний сором з віком переріс в аудиторний шок. Але сценічний страх може бути зумовлений не лише переживаннями, які були давно, він може спричинитися стресами юнацького віку або якимись нещодавніми обставинами. Просто дитячі переживання глибше загнані в підсвідомість. Основне, що потрібно зробити, аби розв’язати цю проблему, - зрозуміти, звідки її коріння, й «вирвати» його. Це вже буде половина шляху до подолання страхів. Вирвати – означає пригадати ситуацію й попрацювати над нею. Є така сентиментальна вправа, коли ти уявно зустрічаєшся із собою маленьким і кажеш собі, що в тебе все добре, що ти вже дорослий, сильний і сміливий.
НЕ ВАРТО БОЯТИСЯ ФАНТОМІВ
Треба також розуміти, що зазвичай публіка нейтральна й навіть більше схильна до симпатії, ніж навпаки. Насправді людині важко пригадати хоча б один випадок, коли з неї відверто сміялися публічно. Тому в більшості випадків ми боїмося фантома. Аби допомогти собі справитися із хвилюванням перед виступом, можна уявити, що слухачі - це друзі, та й узагалі - такі ж люди, як ви. Також добре допомагає повне діафрагмове дихання перед виступом: у середньому 7-8 вдихів-видихів. Крім того, бажано знайти для себе якусь систему швидкого розслаблення. Можу порадити зарядку Гермеса: на вдиху максимально напружуємо всі м’язи, а на видиху - відпускаємо, так робимо 5 разів. Це сприяє розслабленню всього тіла. (Ця вправа допоміжна і в багатьох інших життєвих ситуаціях). Потім слід зробити установку, яким ти хочеш бути. Якщо хвилюєшся, треба сказати собі: «я спокійний». Якщо відчуваєш напруження: «я розкутий». Якщо недорікуватий: «я чудово та цікаво висловлююся». І наостанок обов’язково уявити, як успішно виголошуєте промову. Ну і, звичайно ж, до виступу слід добре підготуватися. Що ліпша підготовка, то менше хвилювання. - Марино Петрівно, які ще можна дати порадити читачам, котрі хочуть поліпшити своє спілкування, свій риторичний імідж? - Потрібно спілкуватися й не уникати ситуацій ораторства. Знайдіть в Інтернеті або на Петрівці посібники з техніки мови, підійдуть і поради для логопедів. Там є зазвичай гарні вправи для голосу й фонаційного дихання. Увімкніть диктофон і послухайте збоку, як звучить ваш голос. Цікаво, якщо це зроблять інші, непомітно для вас, наприклад, під час телефонної розмови. Продіагностуйте свої голосові якості й поліпшуйте їх. Допомагає декламація віршів. Особливим терапевтичним ефектом (про що, до речі, знають спеціалісти багатьох країн) відзначаються українські народні пісні. У них особливо виспівуються голосні звуки, що поліпшує голос і дихання. Українським співом можна навіть подолати проблему заїкання. Проаналізуйте свою жестикуляцію, поставу, ходу, вираз обличчя. Зробіть власне портфоліо, аби сподобатися собі. Усвідомте, як і про що ви зазвичай розмовляєте з іншими людьми. Якщо переносите негатив, плітки, чутки, автоматично дратуєтеся й підвищуєте голос, – навряд чи ви є приємним співрозмовником. Знайдіть власні життєві цілі, об’єктивно оцініть свої здібності, й позитивна філософія життя підкаже вам, як завжди бути в голосі й уміти сказати своє, неповторне слово світові. Займайтеся риторикою – однією з найпрекрасніших і найдавніших сфер знань в історії людства!
Розмову вела Алла ГРІШИЛО.
