- Мій Господи Всевишній, що Ти зробиш для мене, якщо я подарую Тобі квітучу віру мого серця?
- Дитино моя, Я віджену геть сумніви твого розуму.
Відсутність сумнівів - це одне, але віра, реальна віра - це щось інше. Вивчення книг та писань дає нам інформацію і якесь розуміння. У найліпшому разі ми отримаємо натхнення, але не більше того. Запозичуючи чужі ідеї, ми ніколи не досягнемо істинного просвітління у внутрішньому житті. Тільки вивчаючи вічну книгу Істини всередині себе, лише постійно прислухаючись до внутрішнього голосу, ми можемо стати духовно просвітленими. Лише тоді ми знайдемо радість у зовнішньому житті. Спочатку ми повинні побачити Бога, й лише тоді ми зможемо стати до Нього подібними. Якщо ми хочемо по-справжньому бути схожими на Господа, то наші розмови мають поступитися дорогою становленню.
Розповім вам одну правдиву історію. По всій Індії люди моляться Господеві Крішні, великому духовному Вчителеві, що жив на землі кілька тисяч років тому. В одному бенгальському селі жив собі слуга багатія. Щодня він мусив перетинати річку на поромі, щоб дістатися до будинку господаря. Якось знялася велика буря. Пором не міг переплисти бурхливу річку, й слуга, якому довелося пройти багато миль манівцями до мосту, спізнився. Господар розлютився.
- Ну й телепень ти, - заволав він. - Якщо ти вимовиш ім’я Господа Крішни тричі, то побачиш, що тобі не потрібен човен. Ти зможеш іти по воді!
Увечері бідолашний слуга знову втрапив у ту саму халепу, бо буря не вщухала. Цього разу він простодушно послухався свого господаря. Щиро, із самісінької глибини серця він вимовив ім’я Господа Крішни. І - о диво над дивами! Бідолаха відчув силу, що посувала його до води, а потім рухала по воді, й він зміг ступати по хвилях. Так хлопець перебрався через річку.
Коли господар дізнався про це, його радість не мала меж. Його серце сповнилося гордощами. Хіба ж усе сталося не за його порадою? «Ніколи навіть не підозрював, що мої поради мають таку силу, - подумав він. - Спробую-но я сам».
Багатій пішов до річки, яка тепер була спокійною й лагідною. Він тричі вимовив ім’я Господа Крішни й зробив крок. Але внутрішній страх і сумнів терзали все його єство, й, хоча він викрикував священне ім’я сотні разів, усе було марно. Він не зміг перетнути річку, йдучи по воді, й утопився.
Чого нас учить ця історія? Слуга щиро вірив своєму господареві. І він так само беззастережно вірив у Господа Крішну. Саме абсолютна віра в божественну силу врятувала його й довела, на що здатна милість Господа Крішни.
Поглибте віру в себе. І тоді ніщо не зможе вас налякати чи ослабити.
Завжди потрібно починати з віри - зі щирої, істинної й піднесеної віри. Ця віра не підведе вас. Якщо ви наразі не можете відчути своєї внутрішньої божественності, не журіться й не впадайте у відчай. Щиро моліться, й тоді ваша справжня божественність проявиться завдяки вашій вірі.
Шрі Чинмой
(із книги «Крила радості».)
