ВОЛОДИМИР БЕРСЄНЄВ, ЙОГО СПРАВА І ЙОГО КНИГИ. Ч. 3

ВОЛОДИМИР БЕРСЄНЄВ, ЙОГО СПРАВА І ЙОГО КНИГИ. Ч. 3


(Початок)

- А чому взагалі Ви почали писати книги?  
- Бо, приходячи на прийом, пацієнти ставлять різні запитання. І я вирішив  відповідати  письмово. Є відповіді - як швидка допомога, є  - як планова. Вони в нас навіть пронумеровані, наприклад, форма № 6. Коли люди ставлять запитання, які часто повторюються (у нас заздалегідь картотеку створено), то можна тепер упродовж кількох секунд дати пацієнтові надруковану відповідь, де все докладно написано.


Чим загрожує ін’єкція в сідницю?

- Які?

- Так сталося, що, на якийсь час втративши зір, я не міг писати й диктував книги. Розумієте, спеціальності різні, але іннервація існує всюди, і я зрозумів, що в новій книзі має бути розділ про офтальмо-неврологію. Ці спеціальності неможливо розривати. Не можна деяким професіям відриватися і йти в абсолютно  самостійну сферу. Так у майбутній книзі з’явився великий розділ про офтальмологічні синдроми при остеохондрозі. Найперші симптоми порушення кровообігу мозку - це  розлад слуху чи розлад зору.
Буде ще одна дуже цікава, на мій погляд, книжка. Абсолютна більшість ліків вводиться у верхній зовнішній квадрат сідниці, і ось я взяв і розписав з анатомічних позицій, що це за зона. У верхньому зовнішньому квадраті сідниці - безліч нервів, лімфосудин, венозних судин. Я ніколи не забуду випадок: приходить до мене на прийом лікар-стоматолог і приводить свою дитину. Вона зробила їй ін’єкцію внутрішньом’язово в сідницю й дівчинці паралізувало ногу, бо було проткнуто сідничний нерв. А медсестри ж щодня в сідницю вводять пацієнтам ліки! Є навіть таке поняття - ін’єкційна епідемія. А дитині до двох років в середньому до 200 ін’єкцій роблять…

Чому кров киян нині стала густою?

- В одній зі своїх книг ви стверджуєте, що в киян кров стала густою… За даними дослідників, проблема густої крові турбує сьогодні населення нашої країни. Існує певна константа: кров має складатися на 45% з формених елементів крові й на 55% - з сироватки крові. Насправді ж, картина зовсім зворотна: кров наших сучасників складається на 80% з еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів і лише на 20%(а то й менше) з сироватки крові. Кажуть, що густа кров буває навіть у малих дітей.
Які причини загущеної крові?

Питання суперсерйозне! Чому? Бо радіонуклеїдна атака не пройшла безслідно. Хто мав безпосереднє чи опосередковане відношення до неї, той має крові більше, ніж треба. Кров у киян стала густою. Вона формується в кістковому мозку - в кожній кістці, в хребцях - і туди потрапили радіонуклеїди, які стимулюють кістково-мозкове кровотворення. Еритроцитів тепер формується більше, ніж треба. Кров стає густою. І через це у пацієнтів також виникає хронічний біль. Складна проблема!
Далі. Діаметр капіляра - особливо в кістковому мозку – від 2 до 40 мікронів. А діаметр еритроцита в середньому 7 мікронів. Елементарне запитання: як 7-мікронний еритроцит пройде через, приміром, 2-мікронне русло? Він змінює форму, витягується, проповзає в повному розумінні цього слова через капіляр. А коли пацієнт у старшому віці, то еритроцити збираються просто в групи, склеюються й блокують капіляроплин. І в кісткових тканинах виникає інфаркт. І перше, що треба робити всім киянам, – розріджувати кров. Вона густа, а особливо, коли діабет 2 ступеня. А що таке діабет? Це солодка кров. Густий солодкий сироп…

Продукти і трави допоможуть розрідити кров

- І що треба робити?
- Розріджувати безкінечно кров аспірином чи ліками? Можна. Шість таблеток хорошого аспірину коштують долар. Але є безліч природних засобів, які можна застосовувати. Ось список харчових продуктів і лікувальних трав, що розріджують кров і стають перепоною на шляху інфаркту, атеросклерозу та інсульту.
Це огірки (складаються на 97% з води), червоний виноградний сік (1\2 склянки на день на 75% знижує активність тромбоцитів), журавлинний чай (2 ложки ягід на склянку окропу), морська капуста (суху подрібнити на кавомолці й 1 раз на день по 1 чайній ложці приймати з їжею замість солі), морепродукти, риба, риб’ячий жир), мигдаль (по 1 столовій ложці щодня), червоне сухе вино (по 1 склянці на день під час їди), апельсиновий сік (не більше 120 мл на день, якщо не турбує виразка шлунка чи підвищена кислотність), часник, цибуля, дині, грейпфрути, червоний болгарський перець, помідори, черешні, вишні, кориця та імбир (денна доза – близько 4 см свіжого кореня імбиру, щіпка кориці, 1 чайна ложка зеленого чаю. Залити 0,5 л окропу, настояти, процідити й додати до смаку лимон і мед), пророщена пшениця (денна норма – 1 столова ложка плюс 1 чайна ложка лляної олії. Бажано додавати в овочеві салати).
А також малина (7 чайних ложок на день за півроку зміцнять коронарні судині й нормалізують згортуваність крові), гіркий шоколад, лимон, буряки, какао, кава, насіння соняшнику, сік алое чи каланхое), гінкго білоба (50 г сухого листя залити 0,5 л горілки, настояти впродовж 14 діб і приймати по 1 чайній ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їди. Курс лікування – місяць. Тижнева перерва й повторити. Після трьох курсів лікування – перерва на півроку), збір трав – арніки гірської, буркуну, таволги в’язолистої й полину гіркого (залити на ніч у термосі 200 мл окропу. Процідити й випити за три прийоми за 20 хвилин до їди. Курс лікування – місяць). Також розріджують кров маслинова та лляна олія, яблучний оцет, томатний сік, а геркулес, мучниця, вівсяні крупи перешкоджають утворенню згустків крові.
І навпаки – згущують кров гречана каша, кропива, банани, зелень (кріп, петрушка, коріандр, шпинат), білоголовкова капуста, шипшина, горобина (звичайна та чорноплода), волоські горіхи, деревій, валеріана, софора японська, лопух, звіробій, кукурудзяні приймочки, дубова кора, кора калини, реп’яшок, хвоя всіх хвойних дерев.

Чи всі пацієнти хочуть бути здоровими?

- Ви часто говорите: треба грамотно робити це, треба грамотно робити те? А як навчитися грамотно жити, щоб бути здоровим?
- Люди роками роблять одні й ті ж помилки. Ось, наприклад, ті, в кого болять колінні суглоби, мають користуватися високими меблями, бо для них навіть встати зі стільця чи в туалет сходити - проблема. За японською системою, базовими є п’ять ознак здоров’я й на третьому місці - випорожнення щоранку.
Наведу такий приклад. Телефонує  нещодавно пацієнтка. Три роки тому ми її вилікували від стенозу. Вона потрапила в аварію й зламала хребет. Компресійний перелом без зміщення, тобто ноги рухаються, але їй тепер треба лежати й лежати доволі довго. Перше, що я запитую: «Що з випорожненнями? Коли останнє було?» Вона лежить уже тиждень, і тиждень випорожнення не було. Для неї це нормально. Каже: в мене так завжди. Запитую: хтось у вас вдома з медиків є? - У мене  син лікар і донька лікар. Тут, як писав Булгаков: далі йшли слова не для друку. Випорожнення має бути щоденним, а вони не можуть власній матері допомогти. Це свята справа! Якщо людина лежить, то починається інтоксикація організму. А засобів для цього є багато! Узагалі, про стан здоров’я нації можна судити за станом туалетів.
Але, хоч як це парадоксально, не всі люди хочуть бути здоровими, бо в багатьох немає мотивації до одужання. Людина звикає хворіти. Я чотири рази за життя лежав у лікарні, й чотири рази - в реанімації. Мене щоразу вбивали. Чи не забагато? І ось я звернув увагу, що через днів 10-12 звикаєш до лікарняного способу життя. Абсолютна більшість людей не знає, чого вона хоче. І ця проблема зростатиме.
У пацієнтів, які потрапляють до нас, я запитую: що ви хочете - одужати, позбутися болю чи більше не хворіти? Декому подобається їхня хвороба, вони люблять хворіти. Є такі діагнози. Цим пацієнтам подобається мучити своїх близьких скаргами. Тому ми від самого початку визначаємо мотивацію й  залежно від цього й поведінковий акт щодо таких хворих

- Ваш Інститут проблем болю – унікальний медичний заклад, де все створює враження зразковості – стосунки лікаря й пацієнта, професіоналізм працівників, висока культура в стосунках із пацієнтами. Мабуть, у жодному лікувальному закладі не читають лекцій і немає таких докладних консультацій. Це Ваше прекрасне дітище. Скільки років забрало його творення?

Справді, у нас працюють люди високої культури, бо було проведено й зараз іде дуже серйозна селекція кадрів. Але що найголовніше – пацієнти відчувають нашу щирість. Я, наприклад, займаюся найскладнішими хворими. Вони, м’яко кажучи,  характером бувають дуже непрості. Це та категорія пацієнтів, де ситуації патові. І я намагаюся в кожному випадку знайти, в чому причина хвороби. Доводиться ще й психотерапією займатися, тому що людина часто панікує, й треба поговорити так, щоб паніки не було.

Роботу нашого колективу вибудувано дуже чітко, й це – що найголовніше! – дає змогу економити час, особливо на бесідах. Я всім пацієнтам кажу: наступного разу, будь ласка, складіть список запитань, і пріоритетні щоб були на початку, а дріб’язок різний - на кінець.

Як і коли працює письменником лікар берсенєв?

Коли я працюю письменником? Щодня. Найкраще мені працювати вночі, коли все заспокоюється. Лікар - це  особлива професія, не схожа на жодну іншу. Неврологія - це та професія, коли вік позитивно на неї впливає. Що старший, то більше досвіду. І от нині я звернув увагу на те, як я раніше працював і як зараз. Я почав відмикати телефон, тому що лікар має піти на роботу без будильника, без будь-яких стресових розмов по телефону, не на похмілля, зі здоровою нервовою системою. І поки я не пролікую людей, не вступаю ні в які контакти. Ні з ким. Мені це вдалося зробити.
У нас дуже вдалий розподіл: інфраструктурним забезпеченням займається не медик. Я – головний лікар. І одне з досягнень нашої клініки таке: ті люди, які займаються організацією роботи, не вмішуються в роботу лікаря. Я завжди наводжу  приклад Хрущова, який вмішувався в усе – в мистецтво, в будівництво, в сільське господарство, у військові справи, але медицину він зовсім не чіпав. До речі, це стосувалося й Сталіна, й Леніна. Ніхто не чіпав, бо це й досі ремесло. У велике виробництво неможливо запустити. І тут лікаря треба берегти, бо рішення приймає лікар. Я всім своїм лікарям кажу: навіть якщо я накажу, рішення приймаю не я. Я не маю права наказувати, я можу вам щось тільки порадити. І тоді виходить лікування.
Та найстрашніше, коли лікар починає думати про грошові знаки. Учора приходить жінка – їй трохи за 30. Прооперували їй грижі в шийному відділі. Розповідає: до операції я була хворою, але людиною, після операції – я хвора, але вже не людина. Отакі речі кажуть. Показання до операції - це дуже серйозно. І мені шкода цих хірургів. Зараз якщо на державному рівні створювати велику клініку для лікування людей, які мали таку операцію, це може стати основним бізнесом на планеті, тому що американці роблять 250 тисяч операцій на рік. 70 відсотків - відразу ускладнення. Це вже та ситуація, коли люди мають хронічний біль.
- Закінчуючи одну книгу, Ви вже думаєте про інші?..
Які інші? Перша книга – умовна назва «Моя метамерія». Розумієте, в житті хотілося зробити щось серйозне, але, по-перше, в Києві дуже складно займатися наукою, тому що велика наука - це дуже велике фінансування. Та є проблеми, які треба розв’язувати. Наприклад, досі ніхто не може зрозуміти, що таке остеохондроз. Але поки не розв’яжуть проблему лімфообігу, не розв’яжуть багатьох проблем. А їх треба розв’язувати! Я, наприклад, найкраще знаю, як відновлювати функції спинного мозку – і зараз ми запускаємо це через благодійні фонди Росії й Ізраїлю. Але для цього треба створювати великий міжнародний центр.
Яку книгу ще підготовлено? 20 років тому я зробив одне цікаве відкриття й, на думку Держкомвинахідництва, це відкриття подібне до відкриття періодичної системи Менделєєва для хімії. Я основний текст написав і запатентував його. Зараз на цю тему готую дуже велику наукову монографію. Уперше з’явилася можливість ставити діагноз формулою, а де формула, там наука. Але знову ж таки потрібно багато-багато десятиліть, щоб це пробити. А ця система знань дає  змогу знайти рішення з будь-якого питання в медицині. Якщо немає рішення на сьогодні, то є шлях його вирішення, і це думка дуже серйозних спеціалістів.

Записала Світлана КОРОНЕНКО,

член Національної спілки письменників України.