ВУЗЛИ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ 2: ТРИ ТАКТИКИ ОДНІЄЇ СТРАТЕГІЇ

ВУЗЛИ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ 2: ТРИ ТАКТИКИ ОДНІЄЇ СТРАТЕГІЇ

2. ГІПЕРТИРЕОЗ. РОЗПЛАТА ЗА НЕУВАЖНІСТЬ ДО ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Гіпертиреоз — це синдром, спричинений стійким підвищенням рівня гормонів щитоподібної залози. Термін тиреотоксикоз (інтоксикація тиреоїдними гормонами) адекватніше відображає суть цього стану, оскільки гіпертиреоз буває й за нормальних умов, наприклад під час вагітності. Крім того, причиною тимчасового гіпертиреозу може бути тиреоїдит — запалення щитоподібної залози. (Продовження. Початок в № 3.)

ЧОМУ ПІДВИЩУЄТЬСЯ РІВЕНЬ ГОРМОНІВ

Але найчастіше стійкий гіпертиреоз спричинений захворюваннями щитоподібної залози. У більшості випадків — це дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса), автоімунне захворювання, що супроводжується збільшенням щитоподібної залози із надмірною секрецією гормонів. Ще буває вузловий токсичний зоб (хвороба Пламмера) — доброякісна пухлина щитоподібної залози, яка автономно від залози виробляє гормони. Також буває токсична аденома — доброякісна пухлина, що виробляє часом величезну кількість тиреоїдних гормонів. Унаслідок цього клінічна картина формується із симптомів гіпертиреозу (у найкращому разі) або тиреотоксикозу (у гіршому).

СИМПТОМИ Й ДІАГНОСТИКА ГІПЕРТИРЕОЗУ

Гормони щитоподібної залози прискорюють метаболічні процеси в організмі. Вони посилюють споживання кисню тканинами, підвищуючи утворення тепла й енергетичний обмін. Унаслідок цього людина з гіпертиреозом відчуває жар у тілі, тяжко переносить задуху й перебування на сонці, рясно пітніє, відчуває постійну спрагу й голод, худне, незважаючи на хороший апетит. Хворий украй непосидючий, дратівливий, неспокійний, часто плаче. Відзначається дрібне тремтіння кінцівок і навіть усього тіла. Іноді з’являються так звані очні симптоми: випирання очей з очної щілини, виражений блиск очей, «гнівний погляд». Частота серцевих скорочень значно підвищена (до 120 ударів за хвилину), серце працює з перебоями. Основна причина звернення пацієнтів з гіпертиреозом до лікаря — серйозні порушення серцевого ритму. Основою діагностики гіпертиреозу є лабораторний метод. Збільшення в крові концентрації гормонів щитоподібної залози (Т4 і Т3) і зниження кількості гормону ТТГ визначають як гіпертиреоз або тиреотоксикоз. Непролікований гіпертиреоз переходить у тиреотоксикоз, небезпечний тиреотоксичними кризами.

ТИРЕОТОКСИЧНИЙ КРИЗ: ПОТРІБНА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА

Тиреотоксичний криз — це найтяжчий стан, який є ускладненням тиреотоксикозу. На щастя, він буває досить рідко, але потребує невідкладного лікування в умовах лікарняного стаціонару. У пацієнтів з тиреотоксикозом тиреотоксичний криз може виникнути за різних стресових для організму ситуацій: хірургічна операція (тому потрібна відповідна передопераційна підготовка), надмірне фізичне й психічне навантаження, гострі захворювання або загострення хронічних. Раптово виникає слабкість, підвищення температури тіла, рясне потовиділення, головний біль, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання. Дуже швидко температура тіла підвищується до 40 градусів і вище. Частішає дихання, виникає задишка. З’являється порушення ритму серця. Найчастіше це миготлива аритмія (повністю неправильний ритм). Частота серцевих скорочень, буває, перевищує 200 ударів за хвилину. Може розвинутися тиреотоксична кома із втратою свідомості.

ЩО ПРОПОНУЄ СУЧАСНА МЕДИЦИНА

Лікування гіпертиреозу (тиреотоксикозу) спрямоване на зниження рівня тиреоїдних гормонів в організмі. Консервативне лікування полягає у використанні лікарських препаратів, які пригнічують активність щитоподібної залози. Вони перешкоджають накопиченню йоду в залозі, який потрібен їй для вироблення гормонів. У третині випадків вдається домогтися ремісії захворювання. У задавнених випадках усунути токсичний вплив вузла на організм шляхом консервативної терапії вдається далеко не завжди. Лікування таких хворих, як правило, хірургічне.

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Запобігання розвитку гіпертиреозу полягає насамперед у своєчасному лікуванні наявної патології щитоподібної залози, правильному харчуванні з уживанням продуктів, які містять йод у натуральному вигляді, а не у вигляді БАДів, а також раціональна фітотерапія. Профілактика захворювань щитоподібної залози, які призводять до її гіперфункції, полягає також у збереженні психічного спокою, оскільки стреси — один із найголовніших пускових механізмів виникнення цих хвороб. Рекомендується приймати легкі заспокійливі препарати, особливо на основі трав, пити трав’яні чаї та приймати ванни із трав’яними екстрактами. Корисна під час стресів і ароматерапія. А комусь більше підійде музикотерапія. Американський дослідник Дон Кемпбелл вважає, що спокійна класична музика збільшує інтелектуальну роботу мозку людини, знижує артеріальний тиск і активізує імунну систему організму. Він рекомендує щоденне прослуховування класики людям, чия робота пов’язана з великими емоційними навантаженнями. А в деяких клініках музику використовують навіть під час проведення операцій. Для захисту організму від інфекцій рекомендується зміцнювати імунітет, приймаючи вітаміни, що, зокрема, належать до групи В, та проводячи загальнозміцнювальні процедури — теплий душ, обливання теплою водою, прогулянки. Що протипоказано? Звісно ж, будь-які процедури, які спричинюють стрес для організму, — контрастні душ і ванна, обливання холодною водою, грязелікування й виснажливі фізичні навантаження. Не рекомендується під час цієї хвороби різко змінювати кліматичну зону, тому краще планувати літню відпустку не в жарких країнах, а в тому ж регіоні, де проживаєте. Південні курорти ліпше відвідувати восени або навесні, коли там комфортна температура, хоча й у цьому разі доцільніше спочатку проконсультуватися з лікарем — імовірно, він порекомендує вам узагалі втриматися від будь-яких далеких поїздок. Щитоподібна залоза не любить неуважності. Раціон треба правильно збалансувати: у ньому повинні бути й м’ясо, і молоко, і картопля. У харчуванні має бути достатньо білків, жирів та вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей і мікроелементів (йод належить до мікроелементів). Обмеженню підлягають продукти, які збуджують ЦНС (кава, міцний чай, шоколад, прянощі).

КОМПЛЕКСНИЙ ВПЛИВ ФІТОТЕРАПІЇ

Актуальність фітотерапії за гіпертиреозу пояснюється тим, що застосування лікарських рослин дає можливість подіяти як на саму залозу, зменшуючи її об’єм і гормонопродукувальну функцію, так і усунути деякі тяжкі симптоми гіперфункції залози. Як приклад рослин-тиреостатиків можна навести волоський горіх (настоянка перегородок), півники болотні, суниці лісові, герань криваво-червону. На особливу увагу заслуговують рослини, що одночасно мають антитиреоїдні властивості та здатність захищати серце від токсичного впливу хворої залози, а також знижувати артеріальний тиск. Ось ці трави: шандра звичайна, вовконіг (рос. — зюзник европейский), мокрець, шоломниця байкальська. З метою нормалізації серцевого ритму, усунення болю й дискомфорту в ділянці серця застосовують кардіотропні рослини. До цієї категорії належать глід, м’ята, кропива собача, конвалія, валеріана, синюха, хміль, меліса, фенхель. Практично для всіх перелічених рослин характерна наявність седативного, заспокійливого ефекту, що так потрібен за гіпертиреозу. Велике значення для здоров’я щитоподібної залози мають також загальнозміцнювальні й кровоочисні рецепти народної медицини.

РЕЦЕПТИ ЦІЛЮЩИХ ТРАВ’ЯНИХ ЗБОРІВ

1. Шандра звичайна — 3 частини, м’ята польова — 2 частини, реп’яшок аптечний — 2 частини, суховершки звичайні (рос. — чорноголовка) — 2 частини, буркун лікарський — 1 частина, плоди глоду криваво-червоного — 3 частини. 1 ст. л. на 200 мл води, тримати 15 хв на водяній бані. Відстояти 30 хв. Процідити. Приймати по 1/3 склянки тричі на день за 30 хв до їди. 2. Одну ст. л. сухих квіток глоду заливають склянкою окропу, настоюють 1 годину й проціджують. Приймають по 1 ст. л. тричі на день. 3. Одну ст. л. сухого листя розхідника плющоподібного (рос. — будра) заливають склянкою окропу, настоюють 1 годину та проціджують. Приймають по 2 ст. л. тричі на день за 30 хв до їди. 4. Одну ст. л. трави чебрецю плазкого (рос. — тимьян ползучий) заливають склянкою окропу, настоюють 1 годину й проціджують. Приймають по 1 ст. л. тричі на день. 5. Одну ч. л. подрібнених коренів цикорію заливають склянкою води, кип’ятять 3 хв, настоюють 1 годину, проціджують. Приймають по 1/3 склянки тричі на день. 6. Одну склянку зерен вівса заливають 3 склянками води, варять 30 хв, проціджують. Приймають по склянці тричі на день. 7. Настоянка перегородок волоських горіхів: 100 г перегородок залити 0,5 л горілки, настояти в темному місці приблизно місяць. Приймати по 1 ч. л. за 30 хв до їди тричі на день. Курс — 2 місяці. Це старий і дієвий рецепт. 8. Трава кропиви собачої — 1 частина, трава м’яти — 1 частина, корінь валеріани — 1 частина, плоди глоду — 2 частини. 1 ст. л. збору заливають склянкою окропу, настоюють півгодини. Приймають по півсклянки двічі на день до їди. 9. Трава м’яти — 2 частини, корінь валеріани — 1 частина, шишки хмелю — 1 частина. 2 ст. л. суміші заварюють 2 склянками окропу, настоюють 30 хв, приймають по 1/2 склянки тричі на день. 10. Кореневища перстачу прямостоячого — 3 частини, кореневища лопуха великого — 4 частини, корінь солодки голої — 4 частини. 3 ст. л. збору заливають 0,5 л води, кип’ятять 5 хв. Настоюють 4 години та проціджують. Приймають по 4 ст. л. двічі на день. 11. Трава конвалії — 10 г, насіння фенхеля — 20 г, листя м’яти — 30 г, корінь валеріани — 40 г. 1 ст. л. збору на склянку окропу, настояти. Приймати по 1 ст. л. 3—4 рази на день. 12. Корінь півників болотних — 15 г, корінь герані криваво-червоної — 15 г, настояти на 200 мл червоного вина. Пити по 1—2 ст. л. кілька разів на день. 13. Трава вовконога європейського — 20 г на склянку окропу, настояти. По 1/3 склянки тричі на день. 14. Сік трави мокрецю змішати з невеликою кількістю меду. Приймати по 1 ч. л. 4—6 разів на день. 15. Трава мокрецю — 1 ст. л. на склянку окропу, настояти. Вживати по 1/3—1/4 склянки 3—4 рази на день. 16. Салат: 100 г трави мокрецю, 100 г зеленої цибулі, 20 мл вершків, 1 варене яйце, зелений кріп, спеції. Корисна вітамінна й антитиреоїдна страва. 17. Плоди суниці вживати у свіжому вигляді без обмежень (за гарної переносності й відсутності захворювань травного тракту). Чудові смакові властивості ягід поєднуються із широким діапазоном їхнього лікувального впливу, в тому числі кровоочисним і антитиреоїдним ефектами.

(Далі буде.)

Віктор АЛЕКСЄЄВ, Тетяна АЛЕКСЄЄВА, Андрій АЛЕКСЄЄВ, Олексій АЛЕКСЄЄВ, лікарі протипухлинного фітоцентру «Народна медицина без кордонів».