ВУЗЛИ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ 3: ТРИ ТАКТИКИ ОДНІЄЇ СТРАТЕГІЇ

ВУЗЛИ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ 3: ТРИ ТАКТИКИ ОДНІЄЇ СТРАТЕГІЇ

3. РАК ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ. ПРАВИЛЬНА ТАКТИКА ВЕДЕ ДО ПОВНОГО ЗЦІЛЕННЯ

СПРИЯТЛИВИЙ ПРОГНОЗ

Серед вузлів, які виявляють у щитоподібній залозі, мають злоякісну природу менш як 5%. Імовірність раку менша за багатовузлового зоба, ніж за поодиноких вузлів. Якщо встановлено злоякісність вузла (рак), подальше лікування планує онколог. У переважній більшості випадків це операція. Жоден інший метод лікування раку не дає такого ж позитивного прогнозу, як хірургічне лікування. Із усіх хворих на рак щитоподібної залози — понад 95% у разі своєчасного звернення до лікаря можуть бути вилікувані повністю. Своєрідною особливістю хворих на рак щитоподібної залози є можливість активного лікування віддалених метастазів. Щодо пухлин інших локалізацій, звичайний розвиток віддалених, особливо множинних, метастазів злоякісних пухлин, виключає будь-які шляхи радикального впливу. За метастазів раку щитоподібної залози досить сприятливі результати одержують в разі лікування радіоактивним йодом. Під впливом цього препарату за видаленої щитоподібної залози в багатьох хворих повністю зникають метастази в легенях і значно гальмується їхній ріст у кістках. Застосування радіоактивного йоду дало можливість значно поліпшити результати лікування раку щитоподібної залози.

СИМПТОМИ, ЯКІ НАСТОРОЖУЮТЬ

Клінічна симптоматика на початкових стадіях майже не виражена. Варто враховувати, що багато злоякісних пухлин виникають на тлі довготривалого доброякісного зоба. Одними з перших об’єктивних симптомів є швидке збільшення вже наявного зоба, його ущільнення й горбистість. Нерідко під час огляду у хворого виявляють вузол у щитоподібній залозі, який безсимптомно виник і прогресує. У цьому разі варто підозрювати злоякісну пухлину. Збільшення лімфатичних вузлів на ураженому боці може свідчити про злоякісне перетворення. У дітей більш як 50% випадків раку вперше діагностують у зв’язку зі збільшенням шийних лімфатичних вузлів. Параліч голосової зв’язки на боці вузла — завжди ознака раку.

СУЧАСНА ДІАГНОСТИКА

Останнім часом набуло поширення ультразвукове дослідження (УЗД) щитоподібної залози. З його допомогою складно відрізнити рак від інших вузлових утворень, але через безпечність та й велику пропускну здатність його широко застосовують під час профілактичних оглядів груп підвищеного ризику. УЗД дає можливість виявити вузлові утворення в щитоподібній залозі, не розпізнані під час пальпації, і виконати прицільну пункційну біопсію вузла. Якщо в щитоподібній залозі є вузол більш як 1 см і лікар пропонує зробити біопсію вузла, треба дослухатися до його поради. Тонкоголкова аспіраційна біопсія є провідним методом обстеження в цьому разі, «золотим стандартом діагностики». Проведена під контролем УЗД, ця безпечна та майже безболісна процедура, здійснювана в амбулаторних умовах, полягає в уколі тонкою голкою у вузол з наступним добуванням клітинного матеріалу й оцінкою його характеру. Правильно проведена пункція дає можливість практично на 100% установити характер утворення, і в разі злоякісного його характеру в переважній більшості випадків — повністю вилікувати пацієнта, а за доброякісного — позбавити відчуття невідомості й постійної тривоги.

ПРО «ГАРЯЧИЙ», «ТЕПЛИЙ» І «ХОЛОДНИЙ» ВУЗЛИ

Одним із найважливіших досліджень вузлів є сканування з радіоактивним йодом, яке дає можливість лікареві оглянути як вузли, так і щитоподібну залозу, що їх оточує. Вузли, які не поглинають радіоактивний йод, називають «холодними». Іноді вузли поглинають основну частину йоду за рахунок іншої частини залози. Такі вузли називають «гарячими». «Гарячі» вузли можуть стати гіперактивними й спричинити гіпертиреоз. Вузли, які поглинають таку саму кількість йоду, як і інша частина залози, називають «теплими», або тими, що функціонують. Тільки «холодний» вузол може бути злоякісним, але насправді не більш як 10% «холодних» вузлів є раком щитоподібної залози.

УНИКАЙТЕ ДЕФІЦИТУ ЙОДУ В ХАРЧУВАННІ

Варто уникати дефіциту йоду в харчуванні, ухилятися від частого променевого обстеження (рентгенологічне, комп’ютерна томографія, радіологічне) ділянок голови та шиї. Потрібно дотримуватися в харчуванні оптимальної денної дози йоду 150—200 мкг: ні збільшувати, ні зменшувати її не рекомендується. Найбагатшими на цей мікроелемент вважають морські продукти, але є йод у достатній кількості і в інших наших доступних традиційних продуктах: хурма, фініки, чорноплода горобина, смородина, чорнослив, яблука, вишні, огірки, картопля, буряки, морква, баклажани, часник, салат, помідори, цибуля. Фейхоа, рекламований йодовмісний екзотичний фрукт, цілком можна замінити доступнішими за ціною. Багато йоду міститься й у м’ясі, сирі, яєчному жовтку. Крім того, до 10% потрібного йоду ми одержуємо з повітря та питної води. Якщо ви не проживаєте на територіях із йододефіцитом у зовнішньому середовищі (що далі й що вище від моря, то менше йоду в ґрунті й воді, а отже, і в місцевих продуктах), звичайне змішане (невегетаріанське) харчування покриває потреби організму в йоді. Для ендемічних територій (в основному, Західна Україна) уважається доречним уживання йодованих продуктів. Йод у йодованих продуктах не розрахований на тривале зберігання, зберігання у відкритих ємностях. Якщо цих умов не дотримуватися, кількість йоду в таких продуктах не відповідає нормі.

Уміст йоду в продуктах (мкг на 100 г): Морські водорості 70 000 Соя 115 Оселедець копч. 100 Часник 90 Ракоподібні 35—90 Морська риба 10—40 Коров’яче молоко 0,5—30 Цибуля 20 Коренеплоди 5—20 Зелень 5—20 Яйця 10 Сухофрукти 8—10 Хліб 1—6 Злаки 1—7 Прісноводна риба 3—5 М’ясо 3 Фрукти 1—2 Добова потреба йоду (мкг): до 6 міс. 35 6—12 міс. 40 1—10 років 60—100 Дорослі 150—200.

СТРЕС І КУРІННЯ — РУЙНІВНИКИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Щитоподібна залоза може постраждати й у більш буденній ситуації. Фахівці кажуть про небезпеку стресу й куріння. Потужний стрес може спричинити гормональні збої в організмі, у тому числі й змінювати секрецію гормонів щитоподібної залози. А якщо стрес набуває затяжного характеру, послаблюється імунітет. Цього буває досить, щоб спровокувати хронічне захворювання щитоподібної залози. Що стосується тютюну, то він чинить токсичну дію на щитоподібну залозу. Сигаретний дим містить тіоціанати (або роданіди), які блокують її нормальну функцію та, як уважають дослідники, здатні зруйнувати деякі клітини щитоподібної залози. У людей, генетично схильних до захворювань щитоподібної залози, куріння може спровокувати серйозні негативні наслідки. Ризик посилюється за недостатності йоду. Особливо небезпечне куріння для жінок, тому що основна частина захворювань щитоподібної залози припадає на тендітні жіночі плечі.

НЕПРАВИЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ — ВОРОГ ЗДОРОВ’Я

Вважаємо за необхідне окремим, причому червоним, рядком відзначити одного з ворогів щитоподібної залози. Це популяризація серед населення неправильних уявлень про захворювання щитоподібної залози та їх лікування, неправильне застосування фітотерапії за захворювань щитоподібної залози, у тому числі отруйної, неправильне застосування препаратів йоду, йодованих продуктів і йодовмісних лікарських рослин. Причому, не враховується, на яких ґрунтах ростуть йодовмісні рослини. Адже рослини із забруднених радіонуклідами територій концентрують у собі йод, у тому числі радіоактивний! Згодом поглинені разом із лікарськими рослинами радіонукліди йоду накопичуються в щитоподібній залозі, призводячи до онконедуг у ній. На жаль, часто ведмежу послугу роблять несумлінні цілителі, розповсюджувачі БАДів, а також медики, які втратили кваліфікацію. Із наслідками нерозумної тактики лікування нам доводиться стикатися на своїх прийомах. У тому числі з ураженнями печінки після застосування болиголова. Ендокринна система, до якої належать щитоподібна залоза, а також молочні залози, яєчники та ін., дуже чутлива до токсичного впливу болиголова. Навпаки, здорове поєднання основних методів сучасного онкологічного лікування, якими володіють онкодиспансери, і сучасної раціональної фітотерапії здатне, на наш погляд, принести більшу допомогу хворому, ніж кожен із цих видів окремо.

ФІТОРЕЦЕПТИ

Вовконіг (рос. — зюзник) європейський. 1 ст. л. сировини заливають склянкою окропу, настоюють до повного охолодження, проціджують. Приймають по третині склянки тричі на день за півгодини до їди. Живокіст лікарський. 1 ч. л. кореня живокосту настояти ніч у склянці охолодженої перевареної води, процідити. Залишок кореня настояти півгодини в склянці окропу, процідити. Обидва настої змішати разом. Приймати по 1/2 склянки 4—6 разів на день до їди (кожну порцію пити ковтками). Тополя чорна. 20 г (приблизно 1 ст. л. з вершком) бруньок залити 1 склянкою окропу, настояти протягом 2 годин, процідити. Приймати по 1 ст. л. 2—4 рази на день. Туя західна. 1 ст. л. подрібнених молодих пагонів на 1,5 склянки води, настояти в термосі 1 годину, процідити. Приймати по 1—2 ст. л. тричі на день. Лопух великий. 1 столову ложку кореня настояти 2 години на 2 склянках окропу, процідити. Приймати теплим по 1/2 склянки 2—4 рази на день. Омела біла. Узяти 1 ч. л. подрібнених листя і гілочок омели білої на 1 склянку перевареної води кімнатної температури, настояти протягом 8 годин, процідити. Приймати по 1/4 склянки тричі на день. Буркун лікарський. 2 ч. л. трави буркуну настояти впродовж 3 годин у 1,5 склянки перевареної води кімнатної температури в закритому посуді, процідити. Приймати по 1/3 склянки тричі на день. Арніка гірська. 1 ч. л. квіток залити склянкою окропу, настояти 1—2 години, процідити. Приймати по 1 ст. л. 3—4 рази на день після їди. Тривалість безперервного прийому одного курсу не має перевищувати 2 місяців. Після чого робиться перерва в лікуванні на 1—2 тижні з наступною зміною не менш як 50% трав у складі збору. Якщо з якихось причин нам треба провести курс лікування однією рослиною, то його призначення зазвичай обмежується двома тижнями безперервного прийому із наступною перервою або зміною використовуваної рослини.

Віктор АЛЕКСЄЄВ, Тетяна АЛЕКСЄЄВА, Андрій АЛЕКСЄЄВ, Олексій АЛЕКСЄЄВ, лікарі протипухлинного фітоцентру «Народна медицина без кордонів».