ВУЗЛИ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ: ТРИ ТАКТИКИ ОДНІЄЇ СТРАТЕГІЇ

ВУЗЛИ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ: ТРИ ТАКТИКИ ОДНІЄЇ СТРАТЕГІЇ

1. ЙОДОДЕФІЦИТ І ГІПОТИРЕОЗ: ПРО ДРУЗІВ ТА ВОРОГІВ ЗАЛОЗИ

Деякі вчені навіть вважають, що поява вузлів у щитоподібній залозі — просто перша ознака, яка характеризує старіння цього органа. Практично будь-яку зміну щільності тканини, що відрізняється від норми й визначається під час пальпації як додатковий об’єм, можна назвати вузлом. Оскільки базедова хвороба є проявом дифузного збільшення щитоподібної залози (рівномірного, без вузлів), то це захворювання виходить за рамки нашої сьогоднішньої публікації.

ЩО КРИЄТЬСЯ ПІД ТЕРМІНОМ «ВУЗОЛ»

Існує кілька понять вузла щитоподібної залози. У хірургічному розумінні вузол — це вогнище ущільнення тканини, яке має капсулу або її подобу. Лікарі ультразвукової діагностики під вузловим утворенням іноді мають на увазі просто локальну зміну щільності. Ендокринологи під час пальпації можуть стикнутися з відносним збільшенням однієї з частин щитоподібної залози без зміни її структури, що сприймається ними за первинного огляду як вузол. Отже, сам факт установлення цього діагнозу — це тільки привід розібратися, що ж із пацієнтом відбувається. Вогнища ущільнення тканини залози без капсули можуть бути спричинені різними запальними процесами, найчастіше автоімунними. По своїй суті ці вогнища не що інше, як місця запального набряку тканини залози. Якщо запалення знижує свою активність, то ці вогнища можуть зникнути. Відносне збільшення однієї з частин щитоподібної залози може під час обмацування виглядати як вузол, але насправді проблема може полягати не в цій частині, а в «зменшеній» протилежній. Тому «збільшена» намагається допомогти менш активній сусідці. Під час УЗД іноді виявляється обкреслена судинами ділянка тканини, яка теж може бути сприйнята за вузол. Крім цього, щитоподібна залоза — орган, що активно працює і виробляє безліч речовин. Надмірні накопичення, що періодично виникають у тканині, можуть виглядати як вузли, наприклад за колоїдного зоба. Дуже важливо знати, що на початковому етапі обстеження під терміном «вузол» можуть приховуватися досить серйозні захворювання, наприклад, такі як рак. Але, на щастя, рак серед вузлів щитоподібної залози буває рідко — в 5% випадків. Часто вузлів у залозі буває кілька. У такому разі йдеться про багатовузловий зоб. Нерідко в залозі можуть поєднуватися різні вогнища. Тобто якщо було визначено, що один із вузлів містить колоїд, це, на жаль, не означає, що в сусідньому — немає раку. Гадати — невдячна справа. Єдиний правильний шлях — пройти спеціалізовану діагностику. Іноді, щоб визначитися, досить простих обстежень, інколи потрібно буде виконати тонкоголкову біопсію під контролем УЗД. І керуватися тут потрібно не поняттями «хочу—не хочу» або «страшно—не страшно», а тим, що тонкоголкова біопсія — інформативний і безболісний метод. Таким чином, потрібно підкреслити, що не розміри або кількість вузлів визначають тактику й характер лікування. Визначальним є питання — що являє собою так званий вузол? Основне — спостереження, щоб у не зовсім здоровій залозі не пропустити початок розвитку серйознішого захворювання.

АВТОІМУННИЙ ТИРЕОЇДИТ — НАЙПОШИРЕНІША ПРИЧИНА ВУЗЛІВ

Переважну більшість вузлів щитоподібної залози становлять доброякісні, які виникають на тлі автоімунного тиреоїдиту. Так називають запальне захворювання, що характеризується агресією імунної системи проти тканин власної щитоподібної залози. Унаслідок цього клітини гинуть і гормонопродукувальна функція знижується. Виникає стан дефіциту тиреоїдних гормонів в організмі — гіпотиреоз. Це — один із механізмів формування гіпотиреозу. Друга причина «процвітання» гіпотиреозу в тому, що ми все менше споживаємо натуральних продуктів, багатих на мікроелементи й вітаміни, тобто спостерігається йододефіцит у харчуванні. Унаслідок цього залоза починає виробляти недостатню кількість гормонів, а гіпотиреоз своєю чергою є однією з причин утворення вузлів. Йододефіцит дає про себе знати також підвищеною стомлюваністю, сонливістю, погіршенням пам’яті й здатності до зосередження, тривожністю, надмірною температурною чутливістю. Такі пацієнти завжди мерзнуть. Навіть у спекотний липневий день вони виходять на вулицю тепло одягненими, сплять під трьома ковдрами й не вимикають обігрівача. Йод — один із найкращих каталізаторів окисних процесів, і в разі його нестачі часто розвивається ожиріння. Нерідко на шкірі з’являються депігментовані ділянки — вітиліго, а шкіра стоп і долонь може набути жовто-оранжевого кольору. Грубі, шорсткі лікті й п’яти, які багато хто безуспішно тре пемзою та намагається пом’якшити кремами, — теж ознака гіпотиреозу на ґрунті йододефіциту. Отже, ворогом № 1 для щитоподібної залози є йододефіцит. Ворог № 2 — радіація. Найбільше щитоподібна залоза страждає в разі потрапляння до організму радіоактивних речовин. Чорнобиль і великі території України, Білорусі, південного заходу Росії, куди спрямувалася радіоактивна хмара після аварії на ЧАЕС, — це ендемічні щодо йоду райони (мало йоду в зовнішньому середовищі). Якби місцеві жителі споживали йодовану сіль, вони б постраждали менше: щитоподібна залоза не вихоплювала б із такою жадібністю радіоактивний йод із зовнішнього середовища. Щитоподібна залоза може постраждати й у більш повсякденній ситуації. Фахівці кажуть про небезпеку для щитоподібної залози стресу — ворога № 3. Потужний стрес може спричинити гормональні збої в організмі, у тому числі й змінювати секрецію гормонів щитоподібної залози. А якщо стрес набуває затяжного характеру, послаблюється імунітет. Цього буває достатньо, щоб спровокувати хронічне захворювання щитоподібної залози. До хвороб, пов’язаних із дефіцитом йоду, також схильні ті, хто багато працює й мало відпочиває, часто піддається стресам, неправильно й нерегулярно харчується, курить. Іноді пацієнти просять лікаря: дайте направлення, хочу перевірити кров на гормони. Але, якщо немає показань, кров на гормони здавати не потрібно. Єдиний аналіз, який, мабуть, варто зробити для профілактики, навіть якщо немає скарг, — тест на ТТГ. Такий аналіз варто раз на один-два роки робити всім дорослим людям, старшим за сорок років, особливо тим, у кого є спадкові проблеми із щитоподібною залозою, а також жінкам, які планують вагітність або нещодавно народили дитину. З метою профілактики можна за допомогою другої людини або самим провести обстеження щитоподібної залози — акуратно пальцями промацайте шию. Знайдете хоч найменше ущільнення — до лікаря!

ПОВНОЦІННЕ ХАРЧУВАННЯ — ЦЕ ВАЖЛИВО

Щитоподібна залоза так любить повноцінне й регулярне харчування, збалансоване за вмістом, крім йоду, інших мікроелементів, білків. Модні дієти, недоїдання, голодування — не для неї. Із особливою увагою потрібно ставитися до харчування вагітних і дітей. Велику роль у формуванні гіпотиреозу відіграє нестача в їжі інших мікроелементів (заліза, селену, цинку, кобальту, міді й ін.), нестача тваринних білків. Куріння, деякі медикаменти порушують обмін йоду в організмі, тобто зменшують його засвоєння навіть в умовах його нормального споживання. Крім йодованої солі, дуже багаті на йод морепродукти (морська капуста, будь-яка морська риба, криль, креветки, печінка тріски та ін.). Порція морської риби (300 г) містить денну порцію йоду. Йод міститься й у багатьох наших продуктах харчування: овочі (особливо болгарський перець, часник, цибуля, зелень, коренеплоди), прісноводна риба, молоко, яйця, хліб, злаки, м’ясо, фрукти (яблука, хурма, банани, апельсини та ін.), чай. А ось редис, капуста, ріпа, інші хрестоцвітні здатні «зв’язувати» йод і спричинювати його нестачу в організмі. Тому, якщо людина купуватиме дорогі заморські йодовмісні фрукти (наприклад, фейхоа) і при цьому споживатиме багато капусти, йод не засвоїться. Тож стрес із приводу недоступності дорогих йодовмісних продуктів невиправданий. Потрібно зробити все, щоб йод, який надійшов із звичайними доступними продуктами харчування, засвоївся організмом. На замітку вегетаріанцям: йод «проскакуватиме» через організм транзитом, якщо людина не одержує білка, який міститься в м’ясних продуктах. Соя, яку чомусь прийнято вважати повноцінним замінником м’яса, не допоможе втримати йод — білок, який допомагає його засвоювати, міститься тільки в м’ясі. Пропонуємо варіанти меню обідів із простих йодовмісних страв, за допомогою яких можна наситити організм достатньою кількістю йоду: 1. Борщ із м’ясом, салат-вінегрет, котлета рибна, пюре картопляне, відвар горобини. 2. Суп харчо, оселедець під шубою, котлета зі свинини, каша гречана, сік яблучний. 3. Суп картопляний із фрикадельками; салат із морською капустою; риба варена; морква тушкована; компот зі слив. 4. Борщ із карасиками; салат із буряку, огірків, цибулі й часнику; тушкований болгарський перець із рисом; сік морквяно-яблучний.

ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА ЛЮБИТЬ УВАГУ Й ТУРБОТУ

Улаштуйте своїй щитоподібній залозі свято: додайте у ванну екстракт морської капусти, мінеральну сіль Мертвого моря з високим вмістом магнію, калію, кальцію, брому і йоду або звичайну морську сіль. Періодично приймайте лікарські трави, які умиротворяють душу та забезпечують нормальний сон. Особливо корисний настій кореня валеріани, або листя меліси, або листя м’яти: пийте по 1/3 склянки двічі на день. Знижують нервову збудливість і поліпшують сон екстракт із плодів глоду та настоянка з них (по 20 крапель тричі на день до їди).

ФІТОТЕРАПІЯ: ЛІКУЙТЕСЯ «БЕЗ ШКОДИ»

Лікарські рослини є добрими друзями щитоподібної залози. Але застосовувати їх потрібно мудро. Вузлові форми різних захворювань щитоподібної залози лікують різними травами, часто із протилежним механізмом дії. Ось чому потрібно знати природу вузлів у конкретного хворого. Підходять для зменшення гіперплазії й вузлів у щитоподібній залозі за гіпотиреозу дрік красильний, нетреба звичайна та ін. Нетреба, крім того, чинить виражений протипухлинний ефект. Але потрібно відзначити, що ці трави мають певну токсичність і тому потребують обережності під час прийому. Меншою мірою застосовують водорості ламінарію цукристу й фукус пухирчастий, тому що поряд із дийодтироніном вони містять йодиди. Також мало підходить для лікування автоімунного тиреоїдиту широко рекламований перстач білий, оскільки містить елементарний йод і аніон йодистої кислоти. Застосування перстачу білого дало гарний результат у клінічних дослідженнях за тиреотоксикозу. Пропонуємо варіанти трав’яних зборів для лікування вузлів у щитоподібній залозі на тлі автоімунного тиреоїдиту з недостатністю функції: — Трава дрока красильного — 2 частини; трава кропиви собачої — 1 частина; трава вероніки лікарської — 1 частина; трава підмаренника чіпкого — 1 частина; листя м’яти перцевої — 1 частина; 1 столова ложка на 200 мл води, кип’ятити 15 хв на водяній бані. Настояти 30 хв. Процідити. Приймати по 30 мл тричі на день за 30 хв до їди. — Трава дрока красильного — 10 г, залити 200 мл холодної води, приготувати відвар, приймати по 1 ст. л. тричі на день. — Трава нетреби звичайної — 10 г, залити 200 мл холодної води, приготувати відвар, приймати по 1 ст. л. тричі на день. Курси фітотерапії з періодичною зміною схеми лікування проводять із урахуванням супутніх захворювань протягом 2—3 років зі щомісячними перервами на 1—2 тижні. Дуже важливо підбирати рослини з урахуванням супутніх захворювань і особливостей обміну йоду в конкретної людини. Оздоровчу дію мають також рослини з багатим біохімічним складом, які містять мікроелементи (селен, мідь, залізо, цинк, кадмій), різні протизапальні й адаптогенні речовини: чорноплода й червона горобина, калина, обліпиха, суниця, терен, вишня, горіхи, алое, насіння гарбуза й інші, а також мед і продукти бджільництва.

(У наступній публікації ми розповімо про причини й лікування гіпертиреозу).

Віктор АЛЕКСЄЄВ, Тетяна АЛЕКСЄЄВА, Андрій АЛЕКСЄЄВ, Олексій АЛЕКСЄЄВ, лікарі протипухлинного фітоцентру «Народна медицина без кордонів».