В одному місті жив духовний Учитель. Цей дивний чоловік усе своє життя залишався щасливим, усмішка ні на мить не сходила з його обличчя. Усе його життя було мовби наповнене ароматом свята... І навіть перед смертю він продовжував весело сміятися. Здавалося, що він радіє тому, що прийшов час смерті! Його учні сиділи навколо — спантеличені, розгублені — і дивувалися. Нарешті один із них не втерпів і запитав: — Учителю, чому ви радієте? Усе життя ви сміялися. Але ми так і не наважилися запитати у вас, як вам це вдається. А зараз ми й зовсім розгублені. Вмираючи, ви продовжуєте сміятися! Але що ж у цьому смішного?! І Вчитель відповів: — Багато років тому я прийшов до свого Вчителя. Я був тоді молодий і дурний, як ви зараз. Мені було всього сімнадцять років, а я вже був страждальцем — змученим й озлобленим на життя. Моєму учителю тоді було сімдесят, і він радів просто так, без усякої причини. Я запитав у нього: «Як вам це вдається?» І він відповів: «Я вільний у своєму виборі. І це мій вибір. Щоранку, коли я розплющую очі, запитую себе: «Що ти вибереш сьогодні — блаженство чи страждання?» Отож з тих пір я щоранку обираю блаженство». Але ж це так природно.
Підготувала Алла ГРІШИЛО.