Якось до нас на гостину завітала з села родичка. Гості, застілля, пісні… Сама ж родичка виглядала невеселою. «Голова дуже болить, — каже. — Я вже й зернят кави пожувала, але чомусь не помагає». Добре, що вдома був тонометр. Тиск у жінки виявився надто високим. Їй одразу ж запропонували ліки і тим врятували ситуацію. А вже коли їй полегшало, то спитали: «А чого ж ви каву жували?» — «Та ж у мене завжди понижений тиск був. То казали, кави пожувати і все минеться». — «Коли вам таке казали?» — «Та років двадцять тому лікар у амбулаторії міряв, то казав, що низький. То я так надалі і знала…» Страшно уявити, що б могло статися з жінкою, якби вона ще трохи пожувала кави! Чи варто переконувати когось, що сьогодні, в епоху серцево-судинних недуг, знати робочий рівень свого артеріального тиску — обов’язкова умова виживання?
ЧОМУ НЕ В ПОЛІКЛІНІЦІ?
Вивчати поведінку свого артеріального тиску доведеться вдома. Поліклінічні вимірювання мають сумнівну діагностичну цінність. Бо, бажаючи дізнатися про свій тиск, ви маєте довіряти самому собі, лікарю, який проводить вимірювання, і, власне, тонометру. На самого себе покладатися важко, бо у кожного третього, хто переступає поріг поліклініки, тиск підвищується на 15—20 мм рт. ст. А з тиском — і частота пульсу, дихання та інші характеристики стресу. Лікарі називають це «гіпертонією білого халата». Щодо довіри лікарю і тонометру — окрема розмова. Особисто мені як тільки не вимірювали тиск у різних медичних закладах! І стоячи, і сидячи з опорою ліктя на стіл, і з опущеною донизу рукою, і з кулаком під ліктем. Що тільки не робив при цьому лікар! І одночасно розмовляв з медсестрою, і вислуховував наступного пацієнта, що вимагав лікарняний, і заглядав за вікно, чи йде дощ… Які тільки показники при цьому не записував лікар у карточку. І ті, що мені притаманні, і ті, що ніколи не могли б бути моїми. Останні розвеселяли найбільше. Бо супроводжувалися медичними приписами медикаментів, які направду зовсім мені не підходили. І могли би зіграти роль отих кавових зернят, якби я була трохи довірливішою до системи. Але я купила тонометр додому! Спочатку механічний, найпростіший. Але й з ним стало зрозуміло, що домашній рівень тиску дуже відрізняється від кабінетного. Уже потім прочитала рекомендації кардіологів: проводити вимірювання тиску в комфортних, спокійних умовах. За півгодини до того уникати навантажень і стресів. Хіба ж у поліклініці це реально? Домашній тонометр виявився дуже корисним придбанням для усієї сім’ї. Ми умовно розділилися на «гіпотоніків» та «гіпертоніків» і вже знали, кому що пропонувати в разі поганого самопочуття — кому каву, кому буряковий квас. А моя мама, збираючись на прийом до кардіолога, прихопила з собою спеціальний щоденник, де протягом двох тижнів записувала дані вимірювань тиску вранці і ввечері. Лікар був зворушений, назвав її «свідомою». Такий комплімент підняв її самооцінку і прискорив одужання.
У МЕНЕ НІЧОГО НЕ БОЛИТЬ!
Домашній тонометр — це справжній скарб. Регулярно відстежуючи свій артеріальний тиск, ви дізнаєтеся, як реагує ваш організм на сварку з тещею (можна одразу ж і продемонструвати їй цифри на дисплеї), на ділову нараду або на нічне чергування. Знаючи це, ви зможете коригувати своє життя так, щоб уникати кризів. Навіть якщо у вас нічого не болить, свій артеріальний тиск потрібно знати. Бо бувають безсимптомні гіпертензії, коли людина почувається здоровою, а тиск уже підвищений. Власне, майже всі гіпертензії безсимптомні на початку. Далі відбуваються необоротні зміни у судинах та інших органах-мішенях — головному мозку, серці, нирках та очах. І починає боліти. Але лікувати ускладнення вже складніше і дорожче. Дуже важливо міряти тиск уранці і ввечері. Ранкова гіпертензія — небезпечна прогностична ознака. Навіть якщо протягом дня ваш тиск у межах норми, але вранці — зависокий, доведеться звернутися до лікаря. Золотим стандартом вимірювання тиску був і залишається «метод Короткова» (Микола Коротков, учений із Санкт-Петербурга, ще наприкінці XIX століття першим застосував аускультативний метод вимірювання артеріального тиску). За «методом Короткова» сьогодні працюють механічні тонометри, що їх ви бачили в більшості поліклінік. Комплект — манжета, циферблат і стетоскоп. Щоб користуватися таким тонометром, треба мати чудову реакцію — слухову і зорову. І навчитися чути тони пульсації артерії, що дуже нелегко. Хоча є люди, які за багато років призвичаїлися користуватися саме такими тонометрами. Сучасні (осцилометричні) тонометри значно легші у використанні. Напівавтоматичні потребуватимуть від вас певної праці — одягти манжетку і трохи попрацювати грушею. Автоматичні — тільки одягти манжетку. Далі компресор сам нагнітає і стравлює повітря. Результат висвічується на дисплеї. За точністю вимірювань ці апарати вважають однаковими.
ОБИРАЄМО РОЗУМНИЙ ТОНОМЕТР
Сьогодні на ринку є багато тонометрів різних фірм. Ваше завдання — обрати якісний. Якщо вже перекладати на когось функції своїх очей і вух, то це має бути той, кому можна довіритися. Дуже добре, якщо цей тонометр пройшов тестування в провідних медичних закладах світу за протоколами провідних медичних товариств. Такими сьогодні офіційно визнані AAMI/ANSI (Американська асоціація медичної апаратури) та BHS (Британське товариство гіпертонії). Тепер час розглянути сам тонометр. Насамперед варто придивитися до манжети. Вона має максимально враховувати анатомію плеча. Найкраще це виходить у манжети віялоподібної форми. Вона щільно прилягає до шкіри і в той же час вільно і м’яко огортає плече. Деякі манжети сконструйовано так, що перетискають артерію в одній точці. Віялоподібна манжета рівномірно розподіляє тиск по певній ділянці артерії. Тиск на руку виявляється майже однаковим по всій довжині манжети. Це зменшує больові відчуття і дає можливість одержати точніші показники. Є тонометри, які настільки «переживають» за точність своєї роботи, що перевіряють самі себе — вимірюють тиск двічі за один підхід. Перший раз — під час нагнітання повітря, другий — під час стравлювання. Середнє значення видають на дисплей. Уся ця технологія називається IntelliSense. І найголовніше, навіть найдосконаліший апарат буде «помилятися», якщо ви нехтуватимете правилами вимірювання тиску. Ваше чхання, позіхання, порух, напружена поза під час вимірювання може відобразитися на його результатах. Отже, запам’ятаймо алгоритм. Передовсім — заспокоїмося. Зробимо кілька спокійних, глибоких вдихів- видихів. Хвилин п’ять подумаємо про щось приємне. Далі — надягаємо манжету. Перше вимірювання тиску зазвичай до уваги не беремо — вважаймо його координаційним. Далі вимірюємо тиск тричі підряд. Усі результати записуємо (якщо це не робить сам тонометр — деякі моделі мають пам’ять на певну кількість вимірювань). Виводимо середній показник. Записуємо у спеціальний щоденник. Далі — залежно від цифр. Або бадьоро крокуємо у своїх справах. Або (якщо цифри нерадісні) — прихопивши щоденник, до кабінету кардіолога. Любіть себе і гарного вам тиску!
Олена РИБАЛКО.
