ВИШИВАННЯ — ДИВО-ЛІКИ ВІД ХВОРОБ

Поділитися:
ВИШИВАННЯ — ДИВО-ЛІКИ ВІД ХВОРОБ

Життя — прекрасне й дивовижне у своєму прояві. І коли до нього вриваються нещастя та хвороби, найголовніше в цей момент — взяти себе в руки й зайнятися улюбленою і цікавою справою. У цьому — щастя й зміст кожного дня, не здаватися й боротися за здоров’я, свою родину та близьких. Так відбулося з Надією Запарою, корінною черкащанкою, якій лікарі поставили діагноз — «ревматоїдний поліартрит». Практично нерухома, покрученими пальцями вона почала вишивати. І вишивання поступово повернуло їй усе, що вона, здавалося тоді, втратила назавжди: фізичне здоров’я, душевний спокій і родину. Зараз, коли Надія Євгенівна гуляє із внучкою, їй кажуть: яка у вас гарна дочка. Виглядає ця дивовижна жінка значно молодшою від свого віку. Її енергії, жаги до життя й прагненню допомагати людям можна тільки по-доброму позаздрити. Наша розмова про мінливі зиґзаґи долі і про те, як кожен, хто стикнувся навіть із найнебезпечнішим захворюванням, може за допомогою вишивання повернути собі здоров’я.

Людмила БЕЗВЕРХНЯ, «Здоров’я і довголіття».

ЗАХОПИЛАСЯ ВИШИВАННЯМ ЩЕ В ТРЕТЬОМУ КЛАСІ

— Надіє Євгенівно, розкажіть, коли Вас зацікавило вишивання і хто був першим учителем? — Вишивання захопило мене ще в третьому класі (вишивала в основному квіти: троянди, шипшину). Зі своїми роботами брала участь у шкільних виставках. Спробувати вирішила, дивлячись на мамину китайську скатертину із симпатичними букетиками. Перший учитель — звичайно ж, мама. Вона, як багато жінок того часу, вишивала й пояснила мені, як вправлятися з голкою та нитками. Вийшло непогано, й це мене надихнуло. На літніх канікулах (уже в 4—5 класах) я продовжувала навчатися майстерності у викладача гуртка вишивання Палацу піонерів. Я ходила за нею слідом, не помічаючи часу. У старших класах і ще на багато років довелося вишивання відкласти. Я вчилася в школі з поглибленим вивченням англійської мови, доводилося багато часу приділяти навчанню. Потім був вступ до інституту на економічний факультет, навчання на вечірньому, тоді на заочному відділенні та робота в друкарні, заміжжя, діти, домашні турботи. Вільного часу практично не лишалося.

У 90-ті РОКИ БАГАТО ЧОГО ЗМІНИЛОСЯ

— Після такої тривалої перерви що Вас повернуло до вишивання? — У 90-ті роки (період перебудови) довелося піти з роботи. Тоді багатьох скорочували, і треба було вчитися жити по-іншому. Хтось зміг пристосуватися, хтось ні. Багатьом було дуже важко й морально, і матеріально. Непросто було й моїй родині. Але про вишивання я не забувала. Оформлювала елементами вишивки одяг, який шила власноруч, серветки, рушники та інше. Нитки фарбувала сама натуральними барвниками. Кольори обирала яскраві, щоб душу веселили, які бачила в природі. Через матеріальні труднощі почалися конфлікти в родині. Я дуже переживала, нервувала. Це відображалося на настрої, а згодом і на здоров’ї. Чоловік виїхав на заробітки. У мене був великий стрес, я стала дратівливою, з’явилася постійна сонливість. Після обстеження лікарі поставили діагноз — анемія. Як наслідок — почалися проблеми із хребтом і суглобами. Скувало руки й ноги, біль посилювався, і я злягла. Усе відбулося дуже швидко. До цього я була абсолютно здоровою людиною. Діагноз лікарів (ревматоїдний поліартрит) був остаточним. Я не могла встати з ліжка. Настала байдужність до життя. Місяці страждань від болю і скутості завели в глухий кут. Ліки не давали належного результату — організм не приймав їх, а вимагав іншого підходу до лікування. І тоді я сама сказала собі: потрібно видужувати! Усе, що могла зробити, — це взяти голку й нитки та зайнятися улюбленою справою — вишиванням. Пальцями, які практично не слухалися, я ледь тримала п’яльці і вишивала.

ЯСКРАВІ, СОНЯЧНІ ТОНИ ПОВЕРТАЛИ ДО ЖИТТЯ

— Що Ви почали вишивати? — Мені схотілося вишивати щось веселе, яскраве, сонячне, яке зігріває. Мене захопив осінній сюжет. Невелику картиночку (ніжну осінь у жовто-оранжево-зелених тонах) я показала свекрусі. Вона схвалила і сказала, що я маю продовжувати. Для мене це було дуже важливо. Свекруха сама дуже добре вишивала, у неї були персональні виставки в Черкасах і Києві. До її порад я прислухалася. І вишивання почало повертати мене до повноцінного життя. Я забувала про всі знегоди, проблеми, хвороби, зі мною відбувалися справжні дива. Руки стали слухнянішими, за якийсь час я вже могла сидіти, потім почала самостійно ходити. Знайомі запитували: які ліки ти приймала? Адже захворювання, яке мене підкосило, дуже поширене. Я спершу не знала, як відповісти, а потім пояснила: здоров’я мені повернуло вишивання.

Я ПРИЙШЛА ДО ВІРИ В БОГА

— Розкажіть, будь ласка, що ще змінилося у Вашому житті? — Усі життєві ситуації даються людині, щоб вона щось переосмислила, чогось навчилася. Я вірю, що на цей шлях мене наставив Бог, я відчувала Його підтримку. До хвороби я вірила, але не так глибоко. Після того як я знову почала ходити, моя віра зміцніла. І зараз вона дає мені сили та натхнення. Перш ніж почати вишивати картину, я готуюся. Обмірковую сюжет (іноді я його можу «побачити» уві сні). Думаю про гарне, добре. Обов’язково читаю «Отче наш». І кажу: Господи, допоможи мені зробити те, що я хочу, але направ так, як Ти вважаєш за потрібне. І це мені завжди допомагає. Коли вишиваю, відчуваю потік білого світла, що наповнює мене. За станом здоров’я довго сидіти не можу, починає боліти спина. Щоб уникнути проблем із хребтом, доводиться зупинятися, періодично робити гімнастику, хоча це дуже непросто (вишивання настільки захоплює, що забуваєш про все). Я вишиваю, коли мені добре, і ця позитивна енергетика передається людям.

ПЕРШІ КАРТИНИ ВІДРАЗУ КУПИЛИ

— Коли Ви зрозуміли, що Ваші картини лікують? — Мені про це сказали самі люди. А відбулося це ось як. Вишивши кілька робіт, я вирішила повезти їх у Київ на день міста й спробувати продати на Андріївському узвозі. На мій подив, купили відразу ж і все. Я була дуже рада, тому що це поліпшило й моє матеріальне становище. З’явився стимул вишивати далі. Але до всього мені почали телефонувати покупці (я залишала свій номер телефону). Вони казали: не знаємо, що відбувається, але ваші картини оздоровлюють, від них іде якесь тепло. Одна жінка розповіла, що в неї на обличчі багато років була виразка, позбутися якої ніяк не вдавалося. Вона вже зневірилася й нічого не робила. Але коли купила мою картину (зимовий пейзаж), відчула, що врешті знайшла ліки. Їй хотілося стояти поруч, торкатися до малюнка рукою, тулитися обличчям. І виразка поступово зникла. Після таких відгуків я із ще більшим бажанням продовжила працювати. У Черкасах, Каневі, Києві й інших містах України я брала активну участь у виставках. З виставок картини відвозили до Росії, Німеччини, Франції, Лівану, Канади. Мене вже знали й замовляли кілька картин на той самий сюжет.

ЗВЕРТАЛИСЯ З РІЗНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

— Люди виліковувалися, дивлячись на Ваші картини. А хтось хотів спробувати вишивати сам? — Звичайно. Серед моїх учнів були й жінки, і чоловіки. Я їм казала: головне — пробуйте й кличте на допомогу Бога, тоді у вас усе вийде. І вони починали вишивати. Поступово виходило все краще. Деякі настільки опановували майстерність, що виліковувалися від своїх хвороб.

— З якими захворюваннями до Вас найчастіше зверталися люди? — В основному з опорно-руховими, проблемами хребта, запаленням тазостегнового суглоба. Але хочу сказати, що вишиванням можна лікувати будь-яке захворювання. Потрібно тільки відчути, що тобі в цей момент потрібно (яких фарб бракує в житті, яких сюжетів).

ЗИМА ПІДВИЩУЄ ГЕМОГЛОБІН І ЛІКУЄ ЗАПАЛЕННЯ

— Поділіться секретами майстерності й оздоровлення. — Обов’язково. Коли в мене була анемія, я підвищила гемоглобін (від 60 од. до 80—90), вишиваючи теплі, зелені, жовті зими. Можливо, тому, що я народилася взимку, мені приємніші зимові пейзажі. Але до них мені завжди хочеться додати трохи теплих фарб (рожеву, зелену, жовту, жовтогарячу, червону), які зігрівають. Це може бути світло у віконці, місячне сяйво на деревах, зелені пагони під снігом. Таке поєднання холоду й тепла дає саме той спектр «ліків», які треба «прийняти» для оздоровлення.

ЗАХВОРЮВАННЯ КРОВІ ВИЛІКУВАЛА ЧЕРВОНА ОСІНЬ

— Які ще захворювання Ви вилікували за допомогою вишивання? — Є в мене картина, де я зобразила червону осінь (коли листя червоне, горобина). Таку осінь у мене купила жінка із захворюванням крові. Вона сказала, що в неї підозрювали рак, а їй так хотілося довго жити. «Осінь» вона повісила біля ліжка й постійно дивилася на неї, коли лягала спати і прокидалася. Аналізи поліпшилися, вона впевнена, що допомогла їй енергетика, яка надходила від картини.

РІЧКА Й ВОДОСПАД ВІДНОСЯТЬ ХВОРОБИ

— Коли до Вас звертаються люди, Ви їм підказуєте, які сюжети потрібно вишивати? — Я завжди запитую, прогресує захворювання чи ні. Якщо прогресує, завжди раджу вишивати річку або водоспад, вони відносять хворобу. Плин ріки, бурхливий потік води (особливо, якщо його вишивати із бризками) відновлюють здоров’я на сто відсотків. Також добре вишивати біля рік зелені, квітучі трави. Вони наповнюють енергією та допомагають справлятися з хворобами. Згадайте блаженство, яке ви відчували, коли лягали в м’яку зелену траву. Коли вишиваєш, відчуваєш, згадуєш свіжість і аромат квітучих трав. Так ви переносите природну благодать на свої хвороби, і вони відходять.

— Що для Вас — джерело натхнення? Де Ви берете сюжети для своїх картин? — Вони народжуються під час подорожей по Україні (Черкаська область — Умань, Канів, Шевченківські місця, Полтавська область — Гоголівські місця, Карпати тощо). Надихають також роботи відомих художників, класиків, сучасних майстрів живопису, фотографії тих місць, де я не бувала.

ЧОЛОВІК ПОВЕРНУВСЯ Й РОДИНА ВІДНОВИЛАСЯ

— Коли Вас підкосила хвороба, виїхав на заробітки чоловік. Він повернувся? Як складалися Ваші стосунки? — Завдяки вишиванню відновився мій духовний стан, енергетика стала позитивною, і чоловік це відчув на відстані. Повернувся він досить швидко, родина відновилася. Він перейнявся нашими проблемами, і ми разом почали їх розв’язувати. Ми дотепер підтримуємо один одного, і наша любов та взаєморозуміння тільки посилилися. Хотілося розповісти нашим читачам про мою гарну знайому. Коли її наздогнало лихо, тяжка невиліковна хвороба, стосунки між чоловіком і дружиною дали тріщину, з’явилися думки про відхід із життя. Одного разу, прийшовши до неї в гості, я зрозуміла, що треба терміново рятувати подругу. Розповіла про своє захоплення — вишивання, свої спостереження і чудові результати. Моя розповідь була настільки переконливою, що вишивання стало основним заняттям цієї жінки. Внаслідок цього різко змінилися стосунки в родині: чоловік став уважним, ввічливим, турботливим, чуйним. Родина не тільки збереглася, в ній знову оселилася міцна та ніжна любов.

КІЛЬКА ПРАКТИЧНИХ ПОРАД

— Які практичні поради Ви б іще запропонували? — Вишивайте краще зранку до заходу сонця. Якщо почали за денного світла або за штучного освітлення, так і продовжуйте, щоб не зіпсувати картини. Річ у тім, що за штучного освітлення колір ниток дуже змінюється. На ніч картину ховайте до спеціальної коробки або накривайте білим полотном, щоб негативна енергетика ночі не вплинула на роботу. Для вишивання візьміть п’яльця або підрамник (вони тримають тканину). Голки підійдуть будь-які. Нитки: муліне, шовк, синтетичні. Тканина: для вишивання хрестиком спеціальна (продавець підкаже), для вишивання гладдю годиться будь-яка (шовк, вовна, бавовняна). Починайте роботу з молитви та гарного настрою. Вірте, що у вас усе вийде, й дійте. Тоді вас обов’язково супроводжуватиме успіх, ви будете здоровими та молодими.