ЗА ЇЇ МОЛИТВАМИ ГОСПОДЬ ПОВЕРТАЄ ЗДОРОВ'Я І З'ЄДНУЄ СІМ'Ї

Поділитися:
ЗА ЇЇ МОЛИТВАМИ ГОСПОДЬ ПОВЕРТАЄ ЗДОРОВ'Я І З'ЄДНУЄ СІМ'Ї

«А ти знаєш, хто мене сьогодні підвозив додому?» — запитала моя знайома Світлана після чергової поїздки до цілительки Надії Федорівни в с. Страхолісся, що недалеко  від  сумнозвісної чорнобильської зони. — Олег!» Його ми  зустріли  у п. Надії під час другого візиту до цієї жінки. Молодий чоловік від розпачу і безвиході приїхав сюди з Обухівського району, що на Київщині, дізнавшись про цілительку від свого співробітника. Понад півроку Олег не жив зі своєю сім’єю: колись спокійна й ніжна дружина перетворилася на розлючену сварливу жінку, яка його зненавиділа. Під намовляння тещі заборонила категорично бачитися з донькою, а в дитини купа хвороб розвинулася, ліки не допомагають. От і вирішив, може, Надія Федорівна чимось зарадить і донечці, і йому. Цілителька сказала, що для лікування дитини має приїхати й мати. Та з нею Олег боявся навіть заговорити про це. «А ви моліться, — сказала Надія Федорівна, — і я буду молитися за неї і за вас. Давайте пити їй намолену водичку. Може, й погодиться скоро до мене приїхати». І та таки приїхала — видно, молитва розбудила в ній тверезий розум і бажання здоров’я та щастя для донечки. Після першого прийому в Надії Федорівни жінка немов відтанула, прислухаючись до молитовних слів, щиро промовляючи «Отче наш…» І от тепер, розповіла Світлана, вони вже поверталися із Страхолісся разом, щасливою сім’єю.

ХРАМ У ДУШІ, ХРАМ В ОСЕЛІ…

Якщо ми з Господом у серці, то й у душі нашій храм, церква, а ще ми перетворюємо святими образами та молитвами на храми наші помешкання. От і в пані Надії кімната, де вона веде прийом людей, схожа на капличку зі свічками та іконостасами, з пахощами ладану та молитвами. Від останнього мого візиту, здається, ікон ще побільшало. «А так, — підтверджує цілителька. — Ось бачите старезна ікона Спасителя, щоправда, не така тьмяна (в клуні не один рік пролежала), як була тоді, коли мені принесли її за вимолене в Бога одужання, — уже набралася кольорів, стала виразнішою. Я її лиш яєчним білком покрила, а з кожним днем-тижнем під молитви вона висвітлювалася і немов оживала. Бачите, яка гарна!» — показує жінка велику писану на темному дереві ікону. Аж тепліє на серці від споглядання ще одного подарунку цілительці — ікони «Подаждь Боже» з 99 образами Божої Матері. Чимало образів Ісуса Христа і Богородиці, вишитих чи намальованих власноруч, зокрема ікону з Орантою «Нерушима стіна», як оберіг для самої п. Надії, подарував один художник. Чоловік через пороблення був на межі самогубства, і лише завдяки молитвам цілительки до Господа і Святої Богородиці пороблення знейтралізувалися, а він нині живе і пише свої полотна. Вирізняється серед інших ікона Богородиці у вигадливому зі світлого дерева окладі. «Це подарунок від Сергія, — розповідає Надія Федорівна. — Ледь не загинув через горілку. А тепер, слава Богу, — все нормально, не п’є». П’янство — це велика біда нашого суспільства, зазначає жінка, змалечку хлопчики заглядають до чарки, наслідуючи батьків, а то й просто інших дорослих. І дуже тішиться Надія Федорівна, коли до неї йдуть за поміччю від цієї недуги: «Що більше буде тверезих, то менше станеться сімейних драм, аварій і каліцтв». Прикметно, що не лише люди у віці звертаються по допомогу до цілительки, дуже багато молоді приходить до цього будиночка, вистоює чергу, аби отримати намолену водичку і позбутися алкогольної залежності. Так само помічними є її молитви, після яких люди відвертаються від цигарок, перестають труїти себе й інших нікотином. Звичайно, кожен, хто приходить сюди, повинен мати ще й велике бажання кинути свої згубні звички. Не можна порушувати обіцянку, дану Господові, бо людина цим може накликати на себе різні неприємності. «Не я лікую, — пояснює жінка, — а Господь. Ти не мені даєш клятву, а Господу Богу. Порушиш її — зрадиш, як Іуда, Самого Спасителя».

ТЕЛЕФОН ПРАЦЮЄ В РЕЖИМІ «ШВИДКОЇ»

Мобільний Надії Федорівни дуже рідко мовчить, найчастіше розривається від чужого горя чи відчаю, благання про допомогу. І вона, забуваючи про себе, про свої хворі ноги, з раннього ранку (навіть із 7-ї години) і до останнього пацієнта вимолює кожному цю допомогу в Бога. Їдуть у далеке окраїнне на Київщині село люди з різних областей, бо гарна слава, як і погана, швидко розноситься. У когось дитинка злякалася — вночі схоплюється, плаче, не спить. В іншого — хлопчику вже до школи час, а він вночі ходить під себе в ліжечко. Приїздять і самотні, й пари. Ось, наприклад, у молоденької жіночки післяпологовий психоз, знервованість, молоко майже «перегоріло» — кілька візитів до п. Надії, і спокій повертається, молоко в грудях знову є. Цього разу Тамара з братом Андрієм приїхали до Надії Федорівни, як кажуть, аби перестрахуватися. Вона без сліз не може згадувати про свої біди. Навіть не через власну проблему (симпатична дівчина ніяк не могла влаштувати своє особисте життя), а задля свого брата восени минулого року дівчина з мамою вирушили з Луганщини до далекого села на Київщину. Захворів 25-річний Андрій раптово, 4 роки тому: в абсолютно здорового хлопця-будівельника з’явилися напади шизофренії, а потім й епілепсії. Ходіння по лікарях і майже постійне перебування в психіатричних лікарнях не давало бажаного полегшення (лікарі пророкували близьку смерть), а от коштів потребувало багато. Сім’я набралася кредитів у банку, постало питання продажу квартири, аби їх повернути. Тамара вирішила їхати на заробітки в столицю, де дізналася про Надію Федорівну, про її безкорисливу щиру допомогу. …Після кількох днів лікування святою водою, молитвами Андрію стало помітно легше, а за 1,5 місяця періодичних відвідин п. Надії відступили епілепсія й шизофренія. Уже минуло 8 місяців відтоді, напади, слава Богу, не повторювалися, брат здоровий і працює, збирається одружуватися. До слова, після відвідин Надії Федорівни, яка за допомогою молитов зняла з Тамари пороблення, дівчина знайшла в Києві свою другу половинку. «Надії Федорівні ми вдячні за все і молимося за здоров’я цієї незвичайної жінки». Чимало таких прикладів за свою цілительську практику надивилася пані Надія, де була воля Божа, допомагала молитвами, намоленою водичкою тощо. А де бачила, що хвороби потрібно відпрацювати самій людині особисто, посилала молитися до церкви, сповідатися і просити в Господа відпущення гріхів. А ще приходять одержимі, після яких цілителька інколи відходить днями — не просто боротися з нечистю за душу людську. «Після деяких відвідувачів, — говорить п. Надія, — доводиться припиняти прийом, геть стає зле, здається, вже й не встати. Але з щирими молитвами прошу в Господа, аби дав здоров’я на зцілення людей, і Він, милостивий, повертає мені сили».

ХАЙ У «ЗАЛІКОВЦІ» БУДЕ БІЛЬШЕ «ПЛЮСІВ»

У Надії Федорівни немає «такси» за прийом — віддячує кожен, як зможе. Якщо нема чим — ніхто за це не осудить. Але обов’язково везуть люди хліб, який цілителька віддає односельцям чи на церкву, водичку в банках-пляшках з дому набирають і сире яйце для лікування. І обов’язково віру в Боже зцілення. Мріє Надія Федорівна, щоб більше людей було здоровими, добрішими, щоб змінили ставлення одне до одного. Щоб зникла та злість, з якою нерідко живуть цілі сім’ї і за яку згодом доводиться розплачуватися невдачами, хворобами не лише їм, але й їхнім нащадкам. «Побувавши в мене, — каже своїм пацієнтам цілителька, — не думайте, що вже нічого неприємного не станеться. Усе у ваших руках і волі Господній. Ми живемо в суспільстві, де постійно виникають найрізноманітніші ситуації, де ми здійснюємо якісь вчинки, заробляючи на свою життєву «заліковку» «плюси» і «мінуси». Після візиту до Надії Федорівни ще тривалий час зберігається гарний настрій, і не лише тому, що вона допомогла розв’язати ваші проблеми (бо в основному лише з цим і їдуть до цілительки). Ця усміхнена приємна жінка немов віддає кожному з відвідувачів частину своїх флюїдів доброти і людинолюбства. Зазвичай такі люди, як Надія Федорівна, випрошуючи для нас молитвою здоров’я, самі залишаються зовсім беззахисними: їм бракує часу на себе, на своїх дітей і онуків. Тож, подаючи в церкві записочку з проханням про здоров’я своїх рідних і близьких, я обов’язково з вдячністю додаю ще й імена: Надія, Тетяна, Гарафіна, Олена, Лариса, о. Олександр, о. Михайло, о. Олег.., намагаюсь не забути кожного, хто своє життя перетворив на служіння людям. Переконана: Господь мене чує.

Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА

передплата