Серед хвороб, відомих людству, онкологічні вважаються найнебезпечнішими і найпідступнішими: вони підкрадаються до людини непомітно і дають про себе знати тоді, коли боротися з ними вкрай складно. Україна належить до країн, де рівень онкологічної захворюваності і смертності є надзвичайно високим. Наш кореспондент зустрівся з директором Національного інституту раку, доктором медичних наук, професором Ігорем ЩЕПОТІНИМ і попросив його розповісти про ситуацію щодо захворюваності на рак, можливості вітчизняних онкологів у боротьбі з цією недугою.
— Проблема, про яку йдеться, є досить гострою для України, — говорить Ігор Борисович. — Адже щороку на рак захворюють майже 160 тисяч українців, а понад 90 тисяч ідуть із життя. Загалом сьогодні на відповідному обліку в медичних закладах МОЗ України перебувають близько 1 мільйона хворих. Серед них є представники майже всіх верств населення. Більшість — літні люди, оскільки, як здавна відомо, рак найбільше «любить» саме їх. Але останнім часом він вражає і людей середнього віку, а то й молодих. Є, на превеликий жаль, серед хворих і діти. Серед них і 3—5-річні…
— Чи не змогли б Ви назвати регіони, де захворюваність є найвищою? Які прогнози на майбутнє? — Найбільше від онкологічних захворювань потерпають жителі Запорізької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Львівської, Одеської, Харківської областей. Незважаючи на прогрес, якого досягла наука в запобіганні раку, кількість тих, хто хворіє на нього, з кожним роком у світі збільшується. Щодо України, то протягом останніх 10 років захворюваність на злоякісні хвороби зросла на 8 відсотків. Зокрема, серед чоловіків побільшало випадків раку передміхурової залози, нирок, щитоподібної залози, меланоми шкіри, травного тракту. Жінок, порівняно з чоловіками, онкологічні хвороби «дістають» частіше: приріст захворюваності серед них за останні роки становить 11 відсотків. Діти найбільше хворіють на рак головного мозку та лейкемію.
— Зважаючи на ту статистику, яку Ви навели, хотілось би почути про те, на яку допомогу з боку держави можуть розраховувати хворі. Бо ж не кожному під силу лікування за кордоном… — У багатьох громадян склалося враження, що в закордонних клініках працюють справжні чарівники, які одним помахом палички здатні позбавити людину страшного захворювання. Я, звичайно, не заперечуватиму досягнень зарубіжних колег у цій царині, але, разом з тим, не можу погодитися з твердженнями, що, мовляв, вітчизняна онкологія пасе задніх. Це далеко не так. Нагадаю, що в нас розроблено загальнонаціональні стандарти діагностики та лікування хворих. Раніше, наприклад, вони отримували допомогу залежно від кваліфікації лікаря, але останнім часом ситуація змінилася: її надають за міжнародними стандартами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я. У нас діє чітка вертикаль надання медичної допомоги онкохворим, чого немає в жодній медичній галузі. Фахівці нашого інституту розробили Національну стратегію боротьби з онкологічними захворюваннями — «50 кроків проти раку», яка складається з 8 напрямків. Кілька років тому в Національному інституті раку розроблено принципово нову доктрину надання хворим допомоги. Якщо раніше головним нашим завданням було збереження людині життя, то відтепер ми намагаємося ще й забезпечити його якість. Ми хочемо, щоб пацієнт, який переніс хіміотерапію, операцію, міг повернутися до повноцінного життя, зокрема, працювати, виховувати дітей. Наприклад, за саркоми стегнової кістки часто ампутують ногу. Ця хвороба трапляється й у 5—6-річних малюків. Уявіть, що чекає дитину, якщо її у такому віці позбавити ноги? Тож ми розробили принципово нову органозбережну технологію, заміщуючи уражену ділянку кістки, після чого дитина зростає з обома нижніми кінцівками. Рак шийки матки вражає і молодих жінок. Раніше їм видаляли матку зі всіма її придатками. Після операції вони вже не могли народжувати дітей: саме через це тисячі українських жінок є бездітними. Сьогодні ж, якщо захворювання виявлено на ранній стадії, ми видаляємо лише шийку, а саму матку, яєчники і труби залишаємо. І після перенесеної операції жінка вже не втрачає можливості стати матір’ю.
— На дослідницькі роботи в галузі онкології щороку витрачають мільярди доларів, над розгадкою таємниці виникнення хвороби «б’ються» кращі наукові світила кращих світових клінік. Але й досі немає ефективних засобів протидії раку… — Ви маєте рацію: поки що, незважаючи на всі зусилля світової спільноти, рак не подолано, як, скажімо, інші хвороби: це є проблемою з проблем. Нагадаю, що в людському організмі кожного дня виникає більш як 10 мільйонів клітин, які є злоякісними. Кожна з них здатна спровокувати хворобу. Повторюю: понад 10 мільйонів!.. Період поділу злоякісних клітин, про які я говорив вище, може тривати 9—10 років. Урешті-решт цей поділ завершується утворенням злоякісної пухлини, про що хворий тривалий час навіть і не здогадується. Нам, онкологам, відомо дуже багато про онкологічні хвороби. Але, на жаль, далеко не все. Такий приклад. Ми знаємо, що саме може спровокувати рак легенів, але що саме дало «старт» хворобі і коли саме це сталося, відповісти вкрай складно.
— А якщо людина проходитиме час від часу медичні огляди? Чи можна під час них розгледіти ту небезпеку, яка підкрадається до неї? — Якщо час від часу, як ви сказали, то ні: медичні огляди потрібно проходити регулярно. Вони, до речі, допоможуть не стати жертвою не лише онкологічних захворювань, а й інших, які теж відбирають у наших співвітчизників життя. Наприклад, серцево-судинні. Утім, повернімося до нашої розмови. Так-ось, рівень захворюваності у країнах Європейського Союзу, США теж є досить високим. Особливо останнім часом. А ось смертності — значно нижчим. Чому? Насамперед тому, що там хворобу виявляють на тій стадії, коли з нею можна успішно боротися. Доводить ефективність регулярного стеження людини за станом свого здоров’я, відповідна статистика. Наприклад, якщо хворобу виявлено на 1-й стадії, то в 90—95 випадках зі 100 людина виліковується, коли на 2-й — виліковуються близько 80 відсотків, на 3-й — лише 25—30 відсотків. У разі 4-ї, на жаль, шанси вилікуватися є значно нижчими.
— Розкажіть, Ігорю Борисовичу, про симптоми захворювання. Адже в деяких випадках людина лікується від звичайної виразки шлунка, а згодом виявляється, що в неї рак 3—4-ї стадії. — На жаль, і мені такі прецеденти відомі. Здебільшого вони є свідченням низького професіоналізму, а то й неналежного виконання своїх функціональних обов’язків лікарів. Наприклад, рак підшлункової залози часто маскується під панкреатит: відчувається біль у верхній частині живота, людина втрачає масу тіла, час від часу її нудить. Рак головного мозку часто сприймають за звичайні порушення мозкового кровообігу, підвищений тиск, хворий постійно відчуває головний біль, шум у голові, головокружіння, а то й галюцинації. Багато жінок, у яких ми виявляємо онкологію грудної залози, на початковій стадії цієї хвороби вважають, що в них мастопатія, кіста — саме під них часто маскується рак. Затвердіння в ділянці молочної залози, які тривалий час не зникають, її зміни в розмірі чи контурі, кров’яні виділення із сосків, збільшення лімфатичних вузлів мають змусити будь-яку жінку негайно бігти до лікаря. У прямому розумінні цього слова. Своєрідним порогом, переступивши який будь-яка жінка може опинитися в групі ризику, є 40-річний рубіж у її житті. Після досягнення цього віку кожна пані має хоча б раз на рік робити мамографію. Не варто відкладати «на потім» народження дитини. А малюка я радив би годувати не штучними сумішами, які є такими популярними сьогодні, а груддю — це знижує ризик розвитку раку молочної залози. Загалом будь-які «збої» в роботі організму повинні насторожувати людину, і вона має обов’язково звернутися до свого дільничного лікаря. А він уже своєю чергою дасть їй поради щодо подальших дій.
— Які онкологічні діагнози є найбільш поширеними в Україні і до яких заходів має вдатися людина, щоб вчасно їх розпізнати й почати лікування? — Українські чоловіки найбільше страждають від раку легенів, шкіри, шлунка, підшлункової залози і прямої кишки. Для прекрасної статі є більш характерним рак молочної залози, шкіри, тіла матки, шийки матки, ободової кишки. Сильній статі я порадив би двічі на рік проходити флюорографію, двічі на рік бувати у лікаря-дерматолога, робити фіброскопію або ж гастроскопію шлунка, його ультразвукове чи рентгенологічне дослідження. А ще — раз на рік здавати кров на маркер ПСА (простато-специфічний антиген). Жінкам потрібно хоча б раз на рік робити УЗД молочних залоз, проходити мамографію, проводити кольпоскопію, колоректальну діагностику, яка охоплює дослідження всіх ділянок кишківника. А також раз на рік робити цитологічний мазок із шийки матки.
— Що б Ви порекомендували українцям, аби не захворіти на рак? Принаймні звести до мінімуму ризик… — Насамперед потрібно вести здоровий спосіб життя: не курити, побільше бувати на свіжому повітрі і рухатись. А ще — правильно харчуватися, не зловживаючи консервованими і смаженими продуктами харчування. У раціоні людини має бути побільше овочів, фруктів, особливо тих, які вирощуються на українських полях, а не за тридев’ять земель.
Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ.
