Так довірливо, по-панібратськи називають масажиста-мануальника Івана Медведчука друзі, близькі, колишні пацієнти і ті, хто пройшов у нього хоча б один лікувальний сеанс. Очі, усмішка, як, власне, і весь Іван Петрович, випромінюють тепло і таку привітність, що, спокійно, без вагань, довіряєш проблеми свого хребта його вправним чутливим рукам. І жодного разу він нікого не підвів.
ВІДЧУВАВ ХРЕБЕТ З ДИТИНСТВА
Ось і цього разу Іван Медведчук приїхав у справах на кілька днів до Обухова, що під Києвом, проте затримався майже на місяць. «Петровичу, рятуй друга, замучила спина», — попрохав знайомий Віталій, у якого зупинився Іван Медведчук. І почалося… Хто зі сколіозом, хто з міжхребцевими грижами, хто рукою не може поворушити… «Учора, — розповідає Віталій, — сюди жіночку після інсульту привезли. Петрович її помасажував, щось там у суглобі покрутив, спину понатискав. Звільнив їй канали, якими нерви проходять, і рука запрацювала». Обіцяв мануальник хворій, що за кілька сеансів лікування і нога слухатиметься, і ніхто не сумнівається, що таки буде вона ходити.
…Іван Медведчук народився в c. Княжій Криниці, що на Черкащині. За освітою він — лікар-травматолог, за покликанням і Господнім даром «ремонтувати» кістково-м’язову систему людини — масажист-мануальник. «Помітив з дитинства, — каже Іван Петрович, — що відчуваю руками патології опорно-рухового апарату, можу правити хребет. Проте бракувало знань з анатомії, фізіології людини, тож і вирішив цю прогалину заповнити, закінчивши Дніпропетровський медичний інститут».
Довелося поїздити по світу, працюючи робітником у багатьох куточках колишнього Союзу, — врешті-решт повернувся на рідну Черкащину, в село Звенигородку. Тут він одружився, жив з родиною в сімейному гуртожитку і працював робітником на підприємстві, а у вільний від роботи час не відпочивав, як багато інших людей, а ставив на місце хребці та вправляв диски тим, хто звертався по допомогу. Навіть коли з Іваном Медведчуком сталася біда: унаслідок аварії травмував сітківку очей і втратив повністю зір, він продовжував лікувати людей.
Коли брат запропонував приїхати до Сак, де можна було працювати і отримати квартиру, Іван Петрович так і зробив: узяв дружину Галину, дітей та й приїхав у Крим, отримав переселенську квартиру, облаштувався і почав… грати. Саме так, адже чутливі пальці Івана Медведчука вправно справляються не лише з хребцями, а й баянними кнопками і фортепіано. Іван Петрович знайшов таких самих не байдужих до музики та пісні людей і створив музичний ансамбль і хор при УТОСі (Українське товариство сліпих) в м. Саках. Але мануальну допомогу продовжував надавати всім, хто цього потребував, а ще вчив декого зі своїх приятелів основ мануальної майстерності, але не у всіх це виходило.
Одного разу допоміг Іван Петрович позбутися проблем зі спиною начальнику Республіканського Кримського «Інваспорту» в Саках, а той, вилікувавшись, майже силоміць «запросив» Медведчука в санаторій для інвалідів працювати мануальником і масажистом. Працював Іван Медведчук у санаторії ім. Леніна, військовому — ім. Пирогова, для спінальників — ім. Бурденка.
Сьогодні Іван Петрович приймає хворих у себе вдома. Нині масажисту-мануальнику Івану Медведчуку — 58 років (хоч виглядає на десяток років молодшим), з них уже понад 30 повертає людям радість рухів.
ПАЛЬЦІ «БАЧАТЬ», ЯК УЗД
Пальці масажиста-мануальника Івана Медведчука бачать те, що не видно очам. Вони ставлять на місце хребці, вирівнюють наш так званий стовбур життя, лікують міжхребцеві грижі, а ще своїми всевидющими пальцями Іван Петрович попутно діагностує практично весь організм. «Ось тут опущення», — каже Петрович своєму пацієнту про наявну патологію і за кілька сеансів за допомогою специфічних маніпуляцій повертає внутрішнім органам їх природне положення. Наприклад, усуваючи зміщення в грудному відділі хребта, яке зазвичай спричиняє серцевий біль і тиснення в цьому органі, Іван Медведчук розбиває остеохондрозні затвердіння та знімає спазми по всій комірцевій зоні, трапецієподібних м’язах і в плечових суглобах. Картина, як кажуть, не для людей зі слабкими нервами: інколи мануальник може добряче труснути руку, аж на кілька хвилин людина перестає її відчувати, зате потому настає незвичайне полегшення, немов від хребта і до кінчиків пальців пробігає легкий електричний струм, а рука приємно наповнюється енергією.
Багато пацієнтів Івана Медведчука — колишні спортсмени або ті, хто надміру захоплювався важкими видами спорту. Наприклад, Віктор з Обухова, в минулому військовий, майже з юності полюбляв, як кажуть, пограти біцепсами і покрутити штангу на 50 кг в одній руці. Що в цей час відбувалося з хребтом — він тоді не замислювався, а тепер уже — не до роздумів: тяжкий сколіоз, 4 глибоко запалі хребці, за які жоден мануальний терапевт не брався, постійний біль у спині та кінцівках — такі наслідки молодецького хизування силою. За день до свого від’їзду в Саки Іван Медведчук витягнув і поставив Віктору на місце останнього запалого хребця. Сама процедура короткочасна, миттєвий різкий біль — і хребець на місці, але цьому передує не менш як півгодини масаж, розминання і розбивання заблокованих солями і нервовими спазмами м’язів спини. Процедура болісна — роками понівечена спина, «забиті» м’язи і деформовані суглоби даються взнаки.
Цей невисокий на зріст, але міцної статури чоловік вправними рухами своїх міцних рук за потреби складає навпіл могутніх атлетів, а огрядні жіночки в його руках перетворюються на гутаперчевих лялечок. Тож Іван Петрович уже й звик, що після лікувального сеансу кожен другий пацієнт чухає потилицю дивуючись: «Ти ба, як це я ногами до голови дістав?..» А Петрович лише добросердно усміхається, радіючи ще одній поздоровілій людині.
ЇДУТЬ «В РУКИ» МАНУАЛЬНИКА ПАЦІЄНТИ ЗВІДУСІЛЬ
Приїздять до Медведчука в Крим не лише з України, а й із-за кордону.
«Були й німці з перекладачем, — усміхається Петрович, — приїздять із Великої Британії, США...» Були й такі, що приїздили на візочках інвалідних, а назад поверталися своїми ногами. Бо Петрович намагається допомогти кожному пацієнту, знайти своїми чутливими пальцями саме той м’яз, нерв чи хребець, з якого починається відновлення всього опорно-рухового апарату хворого. Отак, рятуючи спину черговому пацієнту, віднайшов і свою методику «діставати» хребці, що «провалилися». «Думав, як же до них добратися, до отих хребців, — розповідає Іван Петрович. — І літературу про китайську мануальну терапію та акупунктуру перечитав, і по досвід до вітчизняних мануальників звертався — ніде не знайшов методики, яка б гарантувала повернення опущених хребців на місце». Аж поки нарешті пальці самі «намацали» і підказали Івану Медведчуку власний метод, який допомагає болісно, але надійно витягувати запалі хребці.
Масажист-мануальник, народний цілитель — так називає себе Іван Петрович, так називають його вдячні пацієнти. Чому цілитель? «Та тому, що ще й ліки різні зцілювальні прописую, — каже Іван Медведчук, — кому що пити, що до ран чи болісних суглобів прикладати».
Ця чудова людина з відкритим серцем має такі само щирі думки і плани. Мріє Іван Петрович мати здоров’я, аби робити здоровими інших. І, звичайно, заповітною є мрія знову побачити той світ, про який згадують поки що незрячі очі. І його надію підкріплюють сучасні технології, розроблені в США, за допомогою яких повертають зір людям із такою патологією, як в Івана Медведчука. Переконана, що мрії Петровича, цього з Божого благословення народного лікаря, обов’язково збудуться.
Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА, «Здоров’я і довголіття».
