Марія Умарова потрапила в кардіохірургічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні (ЗОКЛ) з Енергодара, куди її родина змушена була евакуюватися із охопленого вибухами та обстрілами Слов’янська. Евакуація, як кажуть, добила жінку. Адже їй довелося тікати, покидаючи домівку, вже вдруге. У дитинстві після аварії на Чорнобильській атомній станції вона разом із сестрою та мамою була змушена евакуюватися з Прип’яті, де вони жили. І тепер «втеча» повторилася - але вже зі Слов’янська. Пережиті хвилювання негативно позначилися на самопочутті жінки, яка мала порок серця.
Народжувати з пороком серця небезпечно
Уперше жінка дізналися про свою хворобу понад 10 років тому. «Поки не завагітніла, навіть не підозрювала, що в мене є вада серця, - розповідає Марія. - Під час стандартної для майбутньої мами діагностики лікаря насторожили результати кардіограми. Мене направили на додаткове обстеження, під час якого з’ясувалося, що в серці є отвір діаметром близько двох сантиметрів. Через це порушувався кровотік, серце не могло повноцінно перекачувати кров. Я часто відчувала задишку, втому.
Лікарі забили на сполох. Народжувати з такою вадою серця категорично заборонено. Після тривалих консультацій медики дійшли до спільної думки: вирішили, що я народжуватиму шляхом кесаревого розтину. На щастя, пологи пройшли благополучно».
З тих пір самопочуття Марії Умарової нітрохи не поліпшилося, й це зрозуміло, без хірургічної допомоги порок серця зникнути не може: отвір сам по собі не заросте. Марія періодично ходила на консультації до лікарів, які радили їй оперуватися.
«Але не наполягали, - згадує жінка, - тому мені забракло духу, щоб зважитися на операцію».
Коли через погіршення самопочуття Марія звернулася в Запорізьку ОКЛ, медики були шоковані станом її серця: отвір між шлуночками мав чималі розміри, життя жінки було під загрозою. Постало питання про невідкладну операцію, Марія довго вагалася. Але лікарі наполягали, говорили, що без операції не обійтися. Вирішальне слово сказав завідувач кардіохірургічного відділення В’ячеслав Осауленко. Саме він остаточно допоміг Марії зважитися на непростий крок.
Вчасна операція – можливість жити повноцінно
Операція пройшла успішно. Хірурги кардіохірургічного відділення закрили отвір у серці Марії. Для них це справа звична. Адже в Запоріжжі, де екологія, м’яко кажучи, залишає бажати ліпшого, є чимало людей з вадами серця. А операції з їх корекції виконують лише в Києві, Дніпропетровську та у нас - в Запоріжжі. Тому в нашій обласній лікарні часто оперують не тільки запоріжців з пороками серця, а й мешканців інших регіонів з аналогічними патологіями.
Хід операції різний. Як правило, лікарі зупиняють серце, роботу якого на час «доручають» апарату. Поки кров по організму ганяє машина, хірурги формують «шматочок» серця, якого не вистачає, або за допомогою спеціальних матеріалів, або з рідних тканин органа. Після чого знову «запускають» серце. Подібні операції краще робити хворим у ранньому дитинстві, тому що найчастіше люди з вадами серця не живуть довго. У процесі життя хворий орган страждає, не справляючись із навантаженням.
За словами В’ячеслава Осауленка, патологію, подібну до тієї, яка була в Марії Умарової, теж потрібно було оперувати років 30 тому. Бо зараз жінку врятували буквально дивом: незабаром операція вже не допомогла б їй, потрібне було б пересадження органа.
У практиці запорізьких кардіохірургів був пацієнт з аналогічною патологією серця. Його, як і Марію, не прооперували в дитинстві: він звернувся по допомогу до лікарів уже дорослим. Вони наголосили на терміновій корекції вади. Чоловік від неї відмовився (чи то побоявся, чи то вирішив, що лікарі хочуть перестрахуватися й тому наполягають на втручанні).
«Цей хворий повторно звернувся до нас півтора року потому, - розповів лікар, - після значного погіршення самопочуття. На жаль, до того часу серце настільки зносилося, що ми виявилися безсилими: цьому чоловікові могло б допомогти лише пересадження серця. Такому хворому залишається або довічно приймати величезну кількість медикаментів і страждати, або чекати донорське серце. Але медикаментозне забезпечення трансплантації коштує чималих грошей, тож не кожному ця операція, як кажуть, по кишені.
На щастя, Марію вмовили прооперуватися вчасно. Через сім днів після корекції вади серця можна виписуватися з лікарні. Тепер вона зможе оцінити нову якість життя - без ризику для здоров’я».
Олена ПЕТРЕНКО,
для «Здоров’я і довголіття».
м. Запоріжжя.
