ЗДОРОВ’Я СОТВОРИ САМ!

ЗДОРОВ’Я СОТВОРИ САМ!

Євген ГОЛИБАРД – журналіст, письменник економіст, спеціаліст із підземної розробки вугільних родовищ, викладач системи щоденного самооздоровлення в Університеті третього віку в Україні та Польщі, автор низки книг цієї тематики, великий патріот і просто дуже різнобічна, захоплена людина.
Він цікавий ще й тим, що кинув виклик рокам, віку, старості та власним досвідом довів, що, вийшовши на пенсію, можна не лише повернути здоров’я та молодість, а й отримувати всі радощі життя.
Пан Євген пережив інсульт, відмовився від термінової й невідкладної операції, на якій наполягали поважні лікарі-кардіологи, застерігаючи, що серце його таке нікудишнє, як гниле яблуко. тільки зверху міцне, а всередині – дуже зіпсоване.
Упродовж п’яти років поспіль він наробляв собі здоров’я, аби довести шановним ескулапам, що його серце, як той райський плід, привабливе як ззовні, так і зсередини. Наполегливою працею за надійної підтримки своєї дружини Іренки щодня вранці (1-1,5 години) та увечері (0,5 години) пан Євген виробляє собі здоров’я. Він переконаний, що здоров’я – то власний продукт, витвір кожного, результат наполегливої праці над собою.
Сподіваємося, що неоцінний оздоровчий досвід автора стане в пригоді не лише пенсіонерам, людям поважного віку, а й усім тим, хто хоче жити довго, активно, здорово й цікаво.

Похилий вік – час радості

Радій, пенсіонере! Ти нарешті став вільною людиною! Віднині маєш право належати тільки собі, своїм планам, своїм інтенціям, своєму мисленню та режимам виконання. Але тут уточнімо: наскільки вільним?
Коли мені «стукнуло» 65 років, а мій трудовий стаж досяг 47 років, я вирішив кинути роботу й обов’язки заступника головного редактора газети… Щоправда, від тих, котрі пішли на пенсію раніше, тобі не раз доводилося чути, що їм не вистачає грошей на ліки та лікування…
Але не поспішай, друже, вірити в те, що ти маєш неодмінно хворіти, а якщо й хворіти, то не обов’язково «вбухати» свої гроші в ліки. Бо маю намір допомогти тобі, людино мудрого віку. Хочу й можу допомогти триматися тобі при здоров’ї та здоровому глузді, причому без неодмінного викидання грошей задля збагачення фармацевтичних фірм.

Треба пам’ятати, що в нашому організмі постійно, безперервно й раціонально відбувається обмін речовин. При цьому завжди щось народжується й росте, а щось відмирає. Це також означає, що в процесі обміну речовин замість кожної постарілої, віджилої й померлої клітинки народжується нова, молода й здорова. Отже, ми маємо використати цю властивість оновлення для оздоровлення й омолодження всього організму.

Операція чи фітотерапія

Прорив вени на нозі стався в мене ще років 40 тому. Трофічна виразка посеред гомілки — наслідок перенапруження під час значних фізичних навантажень.
Реакція хірурга в поліклініці була веселою: «Класичний випадок! Ви - наш хворий. Треба усунути ушкоджені вени, адже трофічна виразка є невиліковною. Треба робити операцію, бо далі буде ще гірше».
Під час консультації в професора я дізнався про подробиці цієї операції: вени витягатимуть через п’ять-сім надрізів уздовж ноги. «А яким чином тоді тектиме кров?» — запитав я. «Не хвилюйтеся, вона собі дорогу знайде», — заспокоїв професор.
А я собі уявив, що воно буде, як і де потече вода, якщо, наприклад, вийняти русло Дніпра. Я ще міг погодитися, що зайвим у тілі людини може бути апендикс, але вени?!
Уже й не пам’ятаю, хто мені тоді порадив звернутися до Броварського Діда. Так його називали всі хворі, котрих щодня зранку набиралося біля воріт його обійстя до 20-30 осіб.
Оригінальний чоловік, схожий скоріше не на діда, а на солідного добродія невизначеного віку, він не приховував своєї антипатії ані до офіційної медицини, ані до совєцько-комуністичної влади: «Їм би тільки різати та забивати таблетками. А як захворів син секретаря райкому, так одразу — до мене!»
Дід подивився на мою медичну картку, потім оглянув на ногу й випалив вердикт: «Оця дірка — не проблема. Вона вам заросте, як на собаці, впродовж трьох тижнів. Проблема - в тих венах, яких ми ще наразі не бачимо. Найбільше треба лікувати їх».
Дав мені якісь трави, роз’яснив, що з ними робити. Через два тижні дав знову; цього разу корінь лопуха та якісь дві мазі (чорну й сіру), якими треба було почергово змазувати трофічну виразку. І справді, через три тижні заросло «як на собаці». І по сьогоднішній день.
А деякі мої колеги та знайомі поробили собі операції на одній нозі, а потім змушені були робити й на другій. І на тому справа не закінчилася...

Таблетки приймати – постійно?

…2010 року до раніше написаної, досить об’ємної документації про стан мого здоров’я (точніше кажучи — про мої хвороби, де на одному з перших місць була стенокардія), додався підготовлений медиками новий комплект аналізів, довідок, висновків з приводу ГПМК. ГПМК — гостре порушення мозкового кровообігу — це офіційна назва того, що в повсякденному спілкуванні називають інсультом.
Сталося це зі мною посеред травня 2010 року, після того, як три дні сидів за комп’ютером і темпово працював по 10-12 годин. Саме тоді завершував і поспішав здати до друкарні перекладену мною чергову книжку. Ну й сталося.
Але завдяки тому, що сталося це на тлі активного щоденного використання автором Системи оздоровлення за Кацудзо Ніші (суть якої полягає в активізації кровообігу), зазначений удар відбувся розтягненим у часі й мовби згладженим.
…Дільничний терапевт, потім дільничний кардіолог, кардіограми, пухне від записів щойно заведена медична картка, купується щоразу більше ліків, а тим часом стан здоров’я погіршується... Десять діб у лікарні зі щоденним триразовим поїданням кількох порцій шести найменувань складних хімічних сполук. У довідці з лікарні в графі «Надалі рекомендується» знайшов перелік препаратів з категоричним приписом: «Постоянно».
Як це — «Постоянно»?! Обурилися не лише моя свідомість і вся попередня система знань про величезні можливості людського організму, а й серце, яке після тих препаратів, які мали б йому допомогти, стало ще більш чутливим та подає нові знаки тривоги вдень і вночі.

У пошуках рішення

Проте у світі Божому все збалансовано. А тому відчутної порції оптимізму додав десятиденний курс занять за системою М. Норбекова, на який мене майже силоміць затягла дружина на третій день після того, як вийшов (виповз!) із лікарні.
На четвертий день занять під керівництвом кваліфікованих методистів на цих курсах я ризикнув відмовитися від приймання ліків. І хоча після закінчення курсу занять я знову був змушений повернутися до вживання тих пігулок, експеримент із застосуванням методів психофізіологічної активізації власних можливостей організму виявився вдалим.
Продовжуючи страждати від фармацевтичного «лікування», шукав лікаря, котрий зможе підтримати мою впевненість в успішному виході зі стану, який, на моє переконання, був зовсім не органічним для мене.
Тим часом з’явилися шум і удари у вухах, апатія, постійна змореність, слабкість у всьому тілі, навіть читати не хотілося. Проте змусив себе й сів за книги: «Спаси себя сам» Б. Болотова, «Попрощайся с болезнями» М. Гогулан, «Советы натуропата» М. Кошмака, «Как восстановить здоровье» Ф. Бікбаєвої, «Опыт дурака» М. Норбекова, «Метод ВЛГД» К. Бутейка, «Лекарственные растения и способы их применения в народе» Михайла та Івана Носалів тощо. На жаль, україномовних видань тоді не знаходив.
Користався консультаціями гомеопатів — як дуже високого професійного рівня (Медичний університет), так і стареньких бабусь, котрі продавали зілля на Лук’янівському та Бессарабському ринках.
Щоранку сердечно дякував Богові в молитві за те, що дав мені благодать встати з ліжка й жити далі. Жити, обмежуючи себе повільною ходою, уникаючи сходів, намагаючись не реагувати на різні подразники, певною мірою уникаючи людей. Довелося накласти вето на мою журналістську діяльність. Перестав брати участь у парафіяльному хорі: не те що співати — говорити стало важко.
У такому стані пробув упродовж півтора місяця, а потім з’явився на прийомі в Олександри Іванівни Ханіної, яка майже одразу після привітання запитала мене: «Яке завдання ви переді мною ставите?» І я відповів: «Допоможіть вийти з фармацевтичної залежності й давайте запустимо природний механізм самовідновлення клітин».
Упродовж 30 хвилин пані лікар ставила запитання та вислуховувала відповіді, потім діагностувала мій стан за допомогою рук і різних приладів.
Того самого дня, згідно з рецептом Олександри Іванівни, я придбав усі потрібні препарати у фіто- та в гомеопатичній аптеках. Упродовж кількох днів відчув очевидне поліпшення самопочуття й уже на п’ятий день повністю відмовився від пігулок, виписаних раніше в кардіологічному шпиталі.

Капіляри – наше друге серце

Традиційна медицина, висуваючи на перший план функцію серця як насоса, вважає, нібито саме серце відповідає за «проштовхування» крові по всьому тілу людини. Простий розрахунок дає можливість зрозуміти, що для «проштовхування» крові по капілярах загальною довжиною понад 100 тисяч кілометрів за допомогою насоса, треба щоб цей насос був таких розмірів, як будинок.
Людина складається з капілярів! На жаль, коли йдеться про порушення в системі кровообігу, традиційна медицина тримає в центрі уваги серце й судини, тоді як основна складова тілесної маси, насичена капілярами, здебільшого залишається на периферії інтересів діагностики й лікування. Кацудзо Ніші відкрив, що не стільки серце, скільки саме капілярна система відповідає за обіг крові в нашому тілі. Він довів, що капілярна система — це наше друге серце.
Важливу роль у забезпеченні руху крові виконує також гломус — скупчення мікроскопічних артерій і вен у м’язах, а також у шкірі кінцівок, зокрема, долонь і ступень ніг.
На певному етапі досліджень Кацудзо Ніші зрозумів, що основну роботу з переміщення крові в нашому тілі виконують м’язи кістяка. Ритмічно скорочуючись і розтягуючись зі звуковою частотою, вони створюють постійний вібраційний фон коливань, який зумовлює переміщення крові в капілярах.
Коли загальна рухливість людини зменшується, тоді зменшується й амплітуда коливань кістякових м’язів, що призводить до уповільнення руху крові.
Тоді серце, намагаючись компенсувати цей недолік, починає працювати з більшим навантаженням серцевого м’яза, порушується його ритм, унаслідок чого з’являються перші симптоми хвороби.
Натомість помірна робота м’язів ефективно сприяє «проштовхуванню» крові по капілярах. Саме тому серед людей, які дотримуються рухливого способу життя, значно менше осіб, котрі мають серцево-судинні хвороби. Тому помірні фізичні навантаження — обов’язкова умова самооздоровлення. (Про це детальніше читайте в наступному номері газети – примітка редакції).

Як готуємося до сну

Ми намагаємося так побудувати свій щоденний розпорядок дня, щоб засинати о 23-й годині. Тоді влітку спокійно прокидаємося о 6-й, а взимку - о 7-й. Тривалість сну - 7 годин влітку та 8 годин узимку, цілком достатня, щоб відновити сили. Але йдеться про тривалість спокійного, повноцінного, глибокого сну.
Попередньою умовою спокійного сну й повноцінного відпочинку є відповідна психоемоційна підготовка.
Не важливо, в якому порядку, але щовечора маємо виконати такі процедури: планування й підготовка до наступного дня (що треба робити, з ким зустрітися, що обговорити, чим займатися, що одягти тощо); гігієнічні маніпуляції; вечірня молитва на підведення підсумків дня з іспитом совісті; прочитання фрагмента зі Святого Письма; вечірній комплекс вправ із Системи оздоровлення К. Ніші.

Розпорядок дня

Пробудження: о 7-й годині
Ранкові вправи: 7.05-8.00
Молитва та ранкова підготовка: 8.00-8.30
Сніданок перед виходом з дому: 8.30-9.00
Вихід з дому до праці назовні: 9.00
Частина І праці вдома
(з перервами гігієнічними): 8.30-11.30
Нормальний сніданок: 11.30-12.00
Частина II праці вдома (з перервами гігієнічними): 12.00-15.30
Обід і відпочинок: 15.30-17.00
Частина III праці вдома: 17.00-18.00
Вечірня прогулянка (пробіжка): 18.00-19.30
Вечеря: 19.30-20.30
Планування наступного дня: 20.30-21.00
Телевечір:  21.00-22.15
Біблія. Вечірні вправи. Підготовка
до нічного відпочинку: 22.15-23.00
Сон: 23.00-7.00

Відносно гігієнічних приготувань нагадаю лише про зуби, душ, прання шкарпеток чи носовичків тощо.
У вечірній молитві дякуємо Богові за прожитий день, за добрих людей, яких Бог поставив на нашому шляху. Згадуємо також свої недобрі вчинки й просимо пробачення за гріхи, просимо, щоб ангели Божі опікувалися нами під час сну.

Ліжко як місце для сну і як спортивний майданчик

Вечірній комплекс вправ починаємо з розтягування на ліжку. Ліжко - це широка канапа, на якій лежить великий фанерний лист, накритий зверху старою збитою ковдрою та циновкою, на якій — простирадло та два валики у підголів’я — мій і дружини.
Ліжко для нас — місце для сну й водночас спортивно-оздоровчий (тобто лікувальний) майданчик. Зі смаком потягнутися, лежачи на спині, й розпростати кості перед сном на такому ложі — справжнє задоволення. Ми спимо всю ніч на спині, як правило, без жодного руху. Це відкриття я зробив десь на другий рік нашого самооздоровлення за системою К. Ніші. Перед цим я все життя «проспав» на животі чи на напівбоку. Коли ж мусив себе привчати до спання на спині, мучився впродовж місяців трьох.
Чому треба спати на спині та ще й не на м’якій поверхні? Наш хребет має форму стовпа, тричі зігнутого між потилицею та куприком, бо серед багатьох інших функцій, хребет слугує також великим «центральним амортизатором» нашого тіла-автомобіля, зокрема, коли ми несемо на собі якийсь вантаж. До речі, автор цієї книжки серйозно займався важкою атлетикою, а отже добре знає з власного досвіду про те, як хребет разом із м’язами амортизує під вагою понад 110 кілограмів.
Навіть якщо не обтяжуєте себе вантажем, а просто сидите тривалий час за робочим столом, хребет викривлюється. Це відбувається за рахунок часткового зміщенням окремих хребців під вагою власного тіла, коли м’язи розслаблені й не працює наш м’язовий корсет. Тоді утворюються так звані підвивихи. 
Тому коли після всіх щоденних звичайних деформацій кістяка ляжете на м’яку постіль (а ще гірше — на так званий ортопедичний матрац), м’яке ліжко лише зафіксує всі наявні викривлення. А це — перший крок до остеохондрозу. Будь-який зсув хребця стискує нерви та кровоносні судини, які виходять із цього хребця, а кінцівки нервів перестають нормально функціонувати. Саме в цьому криється одна з головних причин багатьох хвороб.
А нам треба навпаки – виправити, тобто відновити нормальне розміщення хребців уздовж осі хребта. Позиція, яка дає можливість максимально збільшити простір для розширення легенів і природного, найбільш комфортного розміщення всіх органів тіла – це позиція, лежачи на спині, причому на рівній поверхні.

Євген ГОЛИБАРД.
(із книги «Здоров’я створи сам!»).

(Далі буде).