ЗДОРОВ'Я - ЦЕ ЖИТТЄВА СИЛА

Поділитися:
ЗДОРОВ'Я - ЦЕ ЖИТТЄВА СИЛА

Як її повернути й зберегти?

Класичну гомеопатію успішно використовують для лікування багатьох захворювань упродовж двох століть. Адже вона допомагає відновити внутрішню гармонію й гармонію зі світом, що з давніх-давен і вважали здоров’ям. Як саме? Про це ми попросили розповісти лікаря-гомеопата, кандидата медичних наук Ларису ГУЦОЛ.

КОЛИ МАЛІ ДОЗИ ЕФЕКТИВНІШІ ЗА ВЕЛИКІ

- У гомеопатії багато таємниць. Одна з них - лікування подібним. - Це основний принцип гомеопатії як самостійної терапевтичної системи, основоположником якої є німецький лікар і вчений Самуель Ганеманн. Утім такий підхід до лікування (як один із варіантів) визнавали Гіппократ, Парацельс, багато європейських і арабських лікарів. Ганеманн систематизував ці знання, досвід і перевірив принцип подоби експериментально, передусім на собі. Досвід багатьох поколінь лікарів підтвердив дієвість цього принципу. Так, відомо, що опіум може спричиняти закреп, а в малих, гомеопатичних, дозах він його лікує; відносно великі дози кави в чутливих осіб зумовлюють збудження, серцебиття, а гомеопатичні - усувають ці симптоми. Ртуть призводить до розвитку виразкового коліту, а препарати ртуті в малих дозах його виліковують. Тривалий вплив сірки може провокувати розвиток поширеного дерматиту, а гомеопатичні препарати сірки застосовують у разі різних шкірних захворювань. Перелік подібних прикладів досить великий. - Важко уявити потужну дію малих, тобто гомеопатичних, доз. - Так, навіть ученим, які й досі ламають голову над цим феноменом. Але якщо ламають - це означає, що феномен таки існує! Малою дозою в гомеопатії вважають високі розведення лікарських речовин (у деяких гомеопатичних препаратах немає жодної молекули розчиненої речовини). Гомеопатичні дози можна розглядати як слабкі дії. Сигнали, зумовлені ними, безперешкодно проникають у нервові центри, не пригнічуючи їх. Найефективніше гомеопатичні дози діють у тих випадках, коли організм перезбуджений і перестає реагувати на інтенсивні подразники (наприклад, на матеріальні дози традиційних фармакологічних лікарських забоів). Зате саме в таких випадках він реагує на слабкі подразники: у хворому органі виникає адекватна відповідь на такий сигнал і нормальне функціонування органа ( і всього організму) відновлюється. Утім, феномен активності малих доз виявлено не лише в гомеопатії. Видатний російський фізіолог І. Павлов зазначав, що дози брому під час лікування хворих на неврози можна зменшувати в сотні разів; при цьому малі дози нерідко бувають ефективнішими. У сучасній медичній практиці для лікування харчової алергії з успіхом використовують по суті гомеопатичні розведення алергенів (наприклад, молоко в розведенні 1: 1000). Введені в організм надмалі дози антитіл до ендогенних регуляторів функцій (білків, пептидів, цитокінів, гормонів та ін.) за наявності патологічного процесу не блокують активність молекул, до яких вони отримані, а модулюють їх ефекти.

З ЧОГО ГОТУЮТЬСЯ ГОМЕОПАТИЧНІ ЛІКИ

- А з чого і як готують гомеопатичні ліки? - Геніальним відкриттям С. Ганеманна вважають саме винайдений ним особливий спосіб приготування гомеопатичних ліків - шляхом послідовного ступінчастого розведення лікарської сировини в розчиннику (вода очищена, етанол різної концентрації). Після кожного наступного розведення отриманий розчин інтенсивно струшують. Цей спосіб С. Ганеманн назвав динамізацією (потенціюванням) і вказував, що така динамізація - справжнє пробудження в натуральних речовинах лікувальних властивостей, прихованих, коли ця речовина перебуває в необробленому стані. До речі, розчини тієї ж концентрації, які було отримано внаслідок винятково механічного змішування лікарської речовини й розчинника, проте які не піддавалися струшуванню, не мають такої ж сили лікувального ефекту. Експериментальні дослідження довели, що під час струшування розчинів відбувається зміна їх фізико-хімічних властивостей. Процес потенціювання поступово зводить до нуля токсичні властивості вихідної субстанції. Тому гомеопатичні препарати, виготовлені навіть із речовин потужної дії чи отруйних, не є токсичними. А сировиною для приготування гомеопатичних ліків можуть бути не лише рослини, а й золото, платина, срібло, нікель, різні солі й кислоти, а також зміїні отрути, тіло бджоли, тіло шпанської мушки, тіло скорпіона, павуки і навіть здорові клітини органів та витяжки із залоз і тканин тварин (свиней, овець тощо), молоко й отрути. Як тут не згадати мудрість про те, що «все є ліки, все є отрута - все залежить від дози»! Нині загальна кількість субстанцій, з яких готують гомеопатичні препарати, перевищує 5500.

ГОМЕОПАТИЧНІ ЛІКИ ПОВЕРТАЮТЬ «ЖИТТЄВУ СИЛУ»

- І найголовніше: як діють гомеопатичні ліки? У яку мішень «влучають»? - С. Ганеманн вважав, що в тілі людини міститься тонка субстанція («життєва сила»), недоступна нашому звичайному сприйняттю, яка організує, оживляє організм, бере важливу участь в усіх його проявах. Саме з діяльністю життєвої сили Ганеманн пов’язував і здоров’я, й хворобу, й одужання. Згідно з гомеопатичною доктриною, суть хвороби полягає в ослабленні життєвої сили людини; симптоми хвороби є відображенням реакції життєвої сили індивідума на вплив хвороботворних агентів. Життєву силу мають і природні лікарські речовини - в процесі послідовних розведень і струшування розчинів вона вивільняється, збільшується й передається з гомеопатичним препаратом. - Невже двісті років тому знали про інформаційну теорію? - Мабуть, інтуїтивно відчували, й лише геніальні люди. С. Ганеманн задовго до появи еніології (науки, що вивчає енергоінформаційний обмін), синергетики фактично оперував поняттями, надзвичайно близькими до тих, які використовують сучасні вчені. У міру розвитку науки виникали нові ідеї щодо пояснення механізмів дії гомеопатичних ліків. Іноді ефект гомеопатії намагалися пов’язати з психотерапевтичним впливом (плацебо-ефектом). Проте практика свідчить: гомеопатія високоефективна в разі лікування дітей, зокрема, новонароджених і немовлят, а також тварин, які не піддаються навіюванню. Тож ученому світу довелося висунути інші теорії. Частина вчених розглядає гомеопатичне лікування як інформаційний вплив на організм хворої людини, який, як кібернетична система, здатний саморегулюватися, самостійно відновлює порушену рівновагу. Нині з’явилися нові ідеї біоінформаційної властивості систем. Дехто вважає, що в процесі потенціювання лікарської субстанції її цілющі сили переходять у розчин. Особливу увагу при цьому приділяють воді. Сучасні вчені висловили припущення: вода може зберігати «структурну пам’ять» про молекули, що контактували з нею й зникли в результаті багаторазових розведень. Таким чином, діючим началом гомеопатичного лікарського засобу високого ступеня розведення є не сама субстанція, а «пам’ять води» про неї. Існує ідея про можливість простого передавання інформації від порції водного розчину (ліків) водному середовищу організму і що в цій інформації закладено рекомендацію адаптаційним системам організму щодо самолікування. Також висунуто теорію, що гомеопатичні ліки й організм людини взаємодіють як голограми (інформаційні відбитки). Можливо, під час потенціювання лікарської речовини вивільняються енергія й інформація, затрачені Природою на її створення. Таким чином, враховуючи силовий та інформаційний компоненти діючого начала гомеопатичних ліків, їх можна розглядати як інформаційно-енергетичне поле, що здатне до переходу з одного носія на інший без втрати лікувальних властивостей і володіє біологічною дією за практичної відсутності самої лікарської речовини. У хворому організмі виникають специфічні деформації біополя. Імовірно, саме вони й стають мішенню, точкою прикладання гомеопатичних ліків. При цьому ліки в гомеопатії розглядаються не як доза, а як імпульс до самозцілення. Звідси стають зрозумілими випадки майже миттєвої дії гомеопатичних ліків, значно швидшої, ніж можна припустити, якщо мати на увазі всмоктування ліків у кров і включення їх в обмін речовин. У той же час нерідко для лікування буває достатньо одного або кількох прийомів гомеопатичного препарату.

ГОМЕОПАТІЯ ДАЄ ШАНС, КОЛИ ІНШІ МЕТОДИ НЕЕФЕКТИВНІ

- Які хвороби найліпше піддаються такому лікуванню? - Насамперед гомеопатія дає шанс на зцілення, коли діагноз поставлено, однак інші методи лікування виявляються неефективними. Наприклад, алергійні захворювання, неврози, нейродерміт, бешиха, епілепсія, глосалгія, глоссадинія, захворювання щитоподібної залози, травного тракту, серця, опорно-рухового апарату та ін. Гомеопатія нерідко виявляється єдиною надією для тих, кому після багаторазових досліджень діагноз не вдається встановити. У рамках традиційної медицини лікування в таких випадках неможливе. У гомеопатії така ситуація не є проблематичною, оскільки лікар-гомеопат, підбираючи індивідуалізоване лікування, керується сукупністю симптомів пацієнта. І традиційна назва захворювання не має вирішального значення. Вибір гомеопатичного препарату визначають характерні риси індивідуальності пацієнта, притаманні лише йому симптоми. Наведу кілька прикладів із власної практики. Жінка передпенсійного віку звернулася з приводу екземи й загострення хронічного гастродуоденіту. Курси традиційної терапії виявилися неефективними. Під час першої бесіди мені так і не вдалося розкрити її психологічний портрет і кілька тижнів лікування виявилися марними. Тож опитування пацієнтки довелося поглибити. На пряме запитання «хто Ви за характером?» я отримала таку ж пряму відповідь: «Я – негідниця». Призначення «відповідного» гомеопатичного лікарського засобу й розв’язало соматичні проблеми хворої протягом тижня! Та найдивовижніше, що вона говорила не лише про зникнення симптомів, а про те, що раптом усвідомила, що впродовж багатьох років «тероризувала» свого чоловіка. Тож для кожного пацієнта, для кожної ситуації є свої ліки. Вражає й швидкість дії гомеопатичного препарату, який відповідає психологічному типу пацієнта. Якось до мене звернулася жінка, яка сказала, що хвороба вже настільки замучила і її, й рідних, що вони в очі їй сказали: краще б ти померла. Упродовж семи років у неї виникали періодичні висипання на шкірі по всьому тілу, останні 2 роки вже нічого не допомагало, незважаючи на постійне лікування всіма можливими антигістамінними й кортикостероїдними препаратами: напередодні візиту до мене жінці щоночі викликали «швидку» через напади задухи. Та, як гомеопат, я звернула увагу на те, що хвора все життя була дратівливою, знервованою, напади відчаю й страху перед хворобою в неї траплялися переважно ввечері, їй часто снилися страхітні сни. Шкірні висипання виникали без видимих причин, а окрім усього, в сімейному анамнезі - захворювання травного тракту, артеріальна гіпертензія, алкоголізм. Уже після першої дози препарату шкірні висипання виникали рідше, зменшилася інтенсивність їх свербіння. Через місяць відпала потреба, а після року лікування вона вже до мене не зверталася. Зустрілися ми через 10 років, коли вона привела свого внука й повідомила, що з того часу про свою алергію забула. - Наразі гомеопатія нагадує швидку допомогу... - Навпаки, побутує думка, що результату гомеопатичного лікування потрібно чекати довго. Це не завжди так. Кожен випадок унікальний. Гостра патологія (наприклад, ГРВІ), якщо її почати лікувати гомеопатією в перші години, відходить швидко. У хронічних випадках найчастіше пацієнту потрібно набратися терпіння. Відомий німецький гомеопат Г. Кьоллер говорив: «Період засіву й період жнив віддалені в часі». Хоча і в разі хронічної патології іноді позитивний результат настає дуже швидко - все залежить від задавненості хвороби (що довше росте дерево, то важче його викорчувати), реактивності організму, перенесених раніше захворювань, спадковості, шкідливих звичок, психоемоційного фону в сім’ї тощо. І, звичайно, дуже важливо знайти контакт із лікарем, якому довіряєш. Адже справжній гомеопат підбирає індивідуальне лікування лише після глибокого вивчення пацієнта як унікальної особистості - у єдності його психіки, інтелекту, тіла (враховує психологічні особливості, спадкові схильності, історію життя, хвороби минулого, звички, поведінкові реакції, навіть манеру говорити, вдягатися, смаки й уподобання, реакцію на спеку й холод тощо). Адже класична гомеопатія, за висловом Г. Кьоллера, - це «індивідуальний пошив, а не фабрика готового одягу)».

Бесіду вела Світлана ТЕРНОВА.

передплата