ФІТОЗАСОБИ ПРОТИ МІОКАРДИТУ Й ІНФАРКТУ МІОКАРДА

ФІТОЗАСОБИ ПРОТИ МІОКАРДИТУ Й ІНФАРКТУ МІОКАРДА

Про хворобу серця «сигналізує»... коліно

 Міокардит — це серйозне враження серцевого м'яза, яке з'являється внаслідок запалення. До нього, як правило, призводять певні негативні події, що сталися з вашим організмом останнім часом, і те, що його серцевий м'яз запалений, людина дізнається тільки тоді, коли симптоми міокардиту починають проявлятися на повну силу. У діагностиці міокардиту важливо не тільки встановити сам факт запалення серцевого м'яза, але й знайти причину. Тоді її можна усунути й тим самим забезпечити одужання, а також вберегти людину від рецидивів цього захворювання. Наведу приклад одного випадку з життя мого знайомого. Одного не дуже прекрасного для нього дня ні з того ні з сього у нього заболіло коліно. Він не надав цьому особливого значення, подумавши, що біль пов'язаний із забиттям або, можливо, випадково підвернув ногу. Тим більше, що досить швидко він минув. На жаль, його радість була передчасною, оскільки біль у коліні змінився на біль у серці. Звернувшись до дільничного терапевта і пройшовши всі потрібні лабораторні дослідження, він дізнався, що біль у колінному суглобі була передвісником грізного захворювання під назвою міокардит.
Причини міокардиту різноманітні, його можуть спричиняти найрізноманітніші захворювання. І дуже важливо виявити, що саме стало причиною. Це допоможе встановити вид міокардиту та визначити шляхи лікування. Найчастіше діагностувати той чи той вид допомагають симптоми: людина починає відчувати нездужання, біль, порушення функцій серця. Міокардити поділяють на первинний і вторинний, який з'являється як ускладнення іншого захворювання. А також поділяються на: гострий, підгострий, хронічний і рецидивний. Часто міокардит спостерігається за вірусних інфекцій. Захворювання може призвести до серцевої недостатності.

Багатоликий міокардит

Виділяють такі різновиди міокардиту:
• Інфекційний. Такий міокардит може виникнути після того, як людина перехворіла на грип, кір, краснуху, вітрянку, віспу, дифтерію, скарлатину, важку пневмонію, сепсис. Зазвичай він виявляється під час або після хвороби. З'являється загальне нездужання, тупий біль у серці, який не проходить, збої в його роботі, прискорене серцебиття, задишка, іноді відзначається болісність у суглобах і ломота в тілі. Температура тіла може бути нормальною або злегка підвищеною. На ранніх стадіях тривожним сигналом може стати збільшення розміру серця, а також порушення серцевого ритму: з'являється тахікардія, брадикардія, миготлива аритмія, відчуття «завмирання» і «зупинки».
Ревматичний. У цьому випадку причиною є ревматизм. І попутниками міокардиту часто) бувають ендокардит і перикардит.
Алергійний. Запалення серцевого м'яза також може стати наслідком сильної алергійної реакції організму на прийом деяких лікарських препаратів, введення сироваток і вакцин.
Дифузний, або системний. Такий вид міокардиту виникає через наявність однойменних захворювань сполучної тканини, травм, опіків, впливу іонізуючої радіації.
Симптоми в разі алергійного міокардиту виникають через 12—48 годин після введення в організм сироватки, вакцини або лікарського препарату. Дифузний міокардит має більш виражені і хворобливі симптоми. Його можна розпізнати за важким перебігом захворювання з нестерпними больовими відчуттями, збільшенням серця в розмірах, серйозним порушенням ритму, серцевої недостатності, появою тромбів у судинах серця. У разі ревматизму й системних захворювань характерні ознаки саме цього виду міокардиту відсутні, проявляються загальні, вищеописані симптоми. У даному випадку міокардит є вторинним.

Терапія залежить від причини

Лікування міокардиту залежить від форми й тяжкості захворювання. У багатьох випадках захворювання перебігає практично безсимптомно й закінчується повним одужанням. Лікування міокардиту в таких формах, як гострий і підгострий, більш ніж у 35% випадках також завершуються повним одужанням. Однак після лікування може спостерігатися ускладнення у вигляді кардіосклерозу. У деяких випадках навіть легкий перебіг міокардиту стрімко розвивається та прогресує і в підсумку призводить до серцевої недостатності.
Лікувальна терапія залежить від причини виникнення міокардиту. Вона спрямована на видалення серцевої недостатності, відновлення ритму серця, усунення больових симптомів.
Міокардит можна вилікувати нескладними трав'яними зборами і потім окремими травами. Спочатку рекомендую починати зі збору: до чотирьох столових ложок подрібненого кореня валеріани додають 3 ст. л. листя м'яти перцевої, 2 ст. л. плодів фенхеля й 1 ст. л. квіток конвалії, все це перемішують. Одну десертну ложку збору заварюють склянкою окропу, ставлять у заздалегідь приготовлену киплячу водяну баню з прокладкою на дні посуду і парять 20 хвилин. Через годину проціджують, віджимаючи розпарену траву, доливають переварену воду до початкового об'єму і випивають протягом дня в 3 прийоми до їди.
Через три тижні рекомендую замінити його таким збором: квіти конвалії — 2 ст. ложки, плоди фенхелю — 4 cт. ложки, корінь валеріани — 8 ст. ложок. 2 ст. ложки подрібненого збору залити однією склянкою окропу, нагрівати на водяній бані 15 хвилин, охолоджувати протягом години, процідити. Пити  по 1/3 склянки тричі на день. Цим збором користуються до повного одужання.
Разом зі зборами міокардит можна вилікувати також за допомогою нескладних у приготуванні відварів, які дуже ефективно «воюють» як із проявом симптомів, так і з можливими наслідками хвороби. Досить відомим народним засобом у лікуванні міокардиту є відвар миколайчиків. Для його приготування потрібно мати одну ложку трави миколайчиків і склянку води. Подрібнити й залити траву, а потім довести до кипіння і прокип'ятити п'ять хвилин. Застосовувати відвар по дві столові ложки чотири рази на день.
У разі міокардиту прийнято пити ще один відвар — молодих пагонів лохини. Ягоди у неї їстівні, смачні. Сині, з сизуватим нальотом, зовні вони схожі на чорниці, але більші. Молоді пагони з листям, висушивши, подрібнюють, 1 столову ложку заливають склянкою окропу, на найтихішому кипінні варять 10 хвилин, через півгодини проціджують. П'ють по дві столові ложки тричі на день.
Серед настоїв я застосовую настій золототисячнику: одну столову ложку цієї трави на півлітра води. Для приготування потрібно залити малий золототисячник окропом і дати настоятися близько години. Приймати настій до їди протягом трьох тижнів.
Було чимало випадків, коли хвороба під час вживання трав відступала вже через місяць разом зі своїми негативними наслідками. Але слід пам'ятати, що і після лікування потрібно продовжувати приймати відвари й настої ще протягом не менш як місяць, а кількість зменшити наполовину. Також на тривалий період суворо обмежити всілякі фізичні навантаження.

Якщо міокардит перебігає в супроводі

 У разі, якщо ж міокардит супроводжується загальним склерозом, гіпертонічною хворобою, п'ють настій із квіток арніки гірської. 2 ст. ложки квіток заливають 0,75 склянки окропу, настоюють 1 годину і приймають по 1 ст. ложці (з молоком) тричі на день після їди. Настоянка арніки готується таким чином: 2 ст. ложки квіток арніки заливають однією склянкою горілки і настоюють 12 днів у прохолодному місці. Проціджують і п'ють по 40 крапель за тих само показань.
У разі міокардитів, що супроводжуються судомними явищами, а також як зміцнювальний, заспокійливий засіб, рекомендую настоянку шоломника. Її готують на 70%-му спирті. Для приготування настоянки використовують корінь шоломника. Одну столову ложку подрібненого коріння заливають 0,5 склянки спирту і настоюють два тижні в темному прохолодному місці. Приймають по 30 крапель тричі на день.
Під час лікування міокардиту та наявності пороку серця, хронічної серцево-легеневої недостатності рекомендую приймати сік жовтушника. Він входить до складу аптечного препарату кардіовалену. Для лікування застосовую також настій листя жовтушника (1:10). За наявності серцевого болю, разом із цим рецептом, рекомендую приймати насіння шпинату по 3 грами тричі на день за півгодини до їди. Запивати теплою водою.
У разі міокардиту, пороків серця і серцевого неврозу настійно рекомендую настоянку собачої кропиви (1:10) приймати по 25 крапель тричі на день.
Якщо ж хвороба супроводжується серцевою аритмією, потрібно приймати настоянку календули (1:10) по 20 крапель тричі на день.
У разі появи серцевих набряків, а також для зміцнення м'яза серця пити наступний склад: склянка березового соку, мед — 1 ст. ложка, сік невеликого лимона. Змішати й випити за 1 прийом. Курс лікування — 2 тижні.
З усіх видів міокардитів слід зупинитися на найчастішій його формі — ревматичному міокардиті. Ревматичний міокардит завжди є наслідком ревматичної атаки, що передувала. Ця форма порівняно рідко супроводжується серцево-судинною недостатністю. Основною скаргою є біль у зоні серця. Він зазвичай тривалий, виникає періодично й посилюється під час фізичного навантаження. Але не дає такої картини, як за стенокардії, а носить тупий і постійний характер. Ревмокардит — це запалення всіх оболонок серця. Можна стверджувати, що це ускладнення ревматизму. Але якщо у разі ревматизму спочатку ушкоджуються суглоби, то за ревмокардиту, крім цього, ще й серце, головним чином, його м'язовий прошарок. У разі несвоєчасного лікування захворювання, що супроводжується частими ревматичними атаками, розвивається мітральний порок серця, що згодом призводить до серцево-судинної недостатності з усіма наслідками.
У разі ревматичного міокардиту рекомендую в першу чергу звернутися до глоду й собачої кропиви, використовуючи сік цих рослин або водні настої. Сік приймають по 0,5 склянки тричі на день через 1,5 години після їди. Для приготування настою змішати по шість ложок глоду й собачої кропиви і залити 1,5 л окропу на дві години. Настої пити по одній склянці за півгодини до їди.
Лікування ревмокардиту потрібно доповнювати прийомом відварів із дводомної кропиви й ефедри двоколосої. Взяти одну столову ложку сухих стебел і листя кропиви й залити 1,5 склянки води. Поставити на слабкий вогонь в емальованому посуді й після закипання вогонь зменшити до мінімуму та млоїти таким чином десять хвилин. Після чого накрити відвар кришкою і настоювати всю ніч. Вранці процідити й пити в теплому вигляді по 0,5 склянки за тридцять хвилин до їди тричі на день протягом місяця.
Одну повну чайну ложку ефедри двоколосої залити склянкою холодної води, закрити кришкою, поставити на вогонь і довести до кипіння, потім упарювати на малому вогні доти, доки не википить половина. Процідити. Приймати по 1 столовій ложці тричі на день до їди протягом двох-трьох місяців. Цей засіб ефективний у разі всіх ревматичних уражень організму, в тому числі й серця. Однак існують і протипоказання. Ефедра підвищує вміст цукру в крові, тобто вона виключається за діабету. Не слід приймати її і в разі важких органічних уражень серця, атеросклерозу. У тому числі й за гіпертонії — підвищує тиск.
Якщо на ревмокардит хворий діабетик, то йому підійде елеутерокок. Я зазвичай одну третину банки коренів елеутерококу заливаю доверху горілкою і настоюю не два тижні, як рекомендують, а не менш як місяць, і взагалі не проціджую майже до повного використання настоянки. Усереднена доза на прийом — 30 крапель, п'ють до їди тричі на день. Але мені доводилося спостерігати, коли деяким хворим не можна було приймати більш як 15 крапель, в той час як інші спокійно, без усіляких неприємних суб'єктивних відчуттів пили по 1 чайній ложці — тому дозування слід підбирати індивідуально. Встановлено, що прийом по 40 крапель тричі на день до їди протягом 14 днів знижує цукор у крові на 20 мг% у хворих із незадавненою формою діабету. Гіпертонікам елеутерокок не підходить. Людям, схильним до підвищеного артеріального тиску, ліпше користуватися вищевказаними препаратами глоду й собачої кропиви.

Профілактика міокардиту починається з дитинства

Запобігти міокардиту дають змогу профілактика виникнення вогнищ інфекцій, своєчасне лікування цих вогнищ запалення. Вчасно відвідуйте стоматолога, особливо в дитячому віці. Стан зубів має важливе значення, тому що на тлі карієсу розвиваються хронічні вогнища інфекції. У зимовий час ви повинні стежити за тим, щоб не було переохолоджень організму: тривалий вплив низьких температур спричиняє запальні процеси у верхніх дихальних шляхах, особливо небезпечні часті ангіни й тонзиліти. Величезну роль у профілактиці міокардиту мають загартовування, дозовані заняття фізичною культурою, достатня вітамінізація їжі, а якщо це неможливо й дотримуватися дієти не вдається, — прийом вітамінних препаратів. Якщо ж міокардит клінічно вже розвинувся, дуже важливою умовою є регулярний прийом вищеописаних лікарських рослин, які перешкоджають повторному розвитку запалення серцевого м'яза.

Симптоми інфаркту та перша допомога

Як бачите, зовсім не складно допомогти собі в боротьбі з цим захворюванням. «Не такий страшний чорт, як його малюють». Але, на жаль, нерідко буває, коли неправильна діагностика, а також відчуття у хворого, аналогічні до тих, які бувають у разі зовсім інших захворювань, не дають змоги вчасно впоратися з міокрдитом. А це нерідко і зовсім, виявляється, не раптово призводить до такого грізного захворювання, як інфаркт міокарда.
Переходячи до розмови про інфаркт міокарда, хочу нагадати про його початок: появу нападу інтенсивного і тривалого болю за грудиною або в лівій половині грудної клітини. Хворі описують біль, який стискає, давить, роздирає, пече. Зазвичай він віддає в ліве плече, руку, лопатку. За симптомами інфаркт міокарда можна сплутати зі стенокардією. Однак варто знати, що грудний біль у разі інфаркту більш виражений, триває понад півгодини і не минає після відпочинку або прийому нітрогліцерину під язик. У разі інфаркту також спостерігаються нудота, різка слабкість, запаморочення і пітливість. У першу чергу людині, що опинилася поруч із хворим, потрібно не впадати в паніку. До прибуття швидкої допомоги слід дотримуватися кількох рекомендацій. Так, важливо полегшити хворому дихання, для цього потрібно зняти або розстебнути одяг, що стискує. Далі варто забезпечити йому максимальний спокій, укласти так, щоб верхня частина тулуба була вищою, тоді навантаження на його серце буде меншим, заспокоїти (можна запропонувати заспокійливі препарати). У разі появи задухи забезпечити приплив свіжого повітря. За інфаркту важливо періодично (кожні 5—7 хвилин) перевіряти рівень артеріального тиску потерпілого і частоту його пульсу. У разі різкого зниження тиску нітрогліцерин не допускається, а якщо тиск у нормі, то можна ще раз дати хворому під язик нітрогліцерин (більш як двічі застосовувати його не слід). Потерпілому потрібно обов'язково дати розжувати 1 таблетку аспірину. Аспірин розріджує кров і, відповідно, поліпшує обмінні процеси в ішемізованій ділянці серцевого м'яза. У разі відсутності свідомості, дихання, пульсу хворого потрібно покласти на підлогу й негайно почати реанімаційні заходи. Мовиться про короткий сильний удар кулаком у ділянку грудини, непрямий масаж серця (потрібно проводити тільки на твердій рівній поверхні!) та штучне дихання. Після кожних 15 «качків» серця потрібно робити два вдихи й видихи та перевіряти пульс. Якщо він не з'явився, рятувальні дії повторити. Якщо ж через 5—7 хвилин потерпілий не прийде до тями, подальша допомога вимагає втручання професіоналів і спеціального устаткування. Лікування інфаркту міокарда проводиться впливом нітратами. Сукупність цих заходів, особливо, якщо їх прийняли в перші години захворювання, спрямована на обмеження розміру ушкодження міокарда в інфарктній та периінфарктній зонах. У разі ангінозного стану нітрогліцерин застосовують без зволікання, спочатку багаторазово з інтервалом 2—3 хв доти, доки інтенсивність ангінозного болю істотно ослабне, а тим часом встановлюють систему для в/в крапельних інфузій і продовжують вплив нітрогліцерином за допомогою в/в безперервного його введення. Не слід поспішати з гіпотензивною терапією в разі артеріальної гіпертензії в перші години інфаркту міокарда. Нітрогліцерин — за неможливості в/в його введення — продовжують давати в таблетках, підтримуючи антиангінальну дію препарату аплікацією на шкіру мазі з нітрогліцерином.
Після отримання першої допомоги просто необхідно підключити лікарські трави. Я рекомендую приготувати перевірений на практиці збір із трави звіробою, квітів ромашки і безсмертника, березових бруньок, взятих у рівній кількості — по 100 г кожного. Змішавши всі трави, дрібно подрібнити. Ліки готуються з вечора: 1 столову ложку суміші заварюють 0,5 л окропу і настоюють 20 хвилин. Відразу проціджують через полотняну тканину, траву віджимають. Відразу випивають половину настою з однією чайною ложкою меду. Вранці підігрівають залишок до 35—40 градусів і випивають за 20 хвилин до сніданку. Лікування проводиться щодня до повного використання суміші. Прийом цього збору очищає організм від жирових і вапняних відкладень, зникають шум у вухах і голові, головний біль, поліпшується загальний стан, відновлюється зір, омолоджується весь організм.
Разом зі збором рекомендую звернутися по допомогу до софори. Використовуються бутони і плоди. Спиртові настоянки плодів софори, які продаються в аптеках, придатні лише для зовнішнього застосування, тому доводиться готувати її самому. Насипати половину банки софори, залити доверху міцною горілкою або розведеним до 50° спиртом, настоювати в темному місці в шафі щонайменше місяць. Настоянка виходить густовишневого кольору. Використовувати настоянку всередину за схемою тибетської медицини. Крапати потрібно з піпетки на столову ложку води і приймати тричі на день по висхідній: вранці 1 краплю, в обід 2, перед вечерею 3. На другий день відповідно 4—5—6 крапель, на третій день — 7—8—9, і так довести до 15-ти. Із шостого дня зменшувати по одній краплі: 15—14—13, сьомого дня — 12—11—10 і так далі — до однієї початкової краплі. Перерва 10 днів, після чого курс лікування повторити. Можна провести від трьох до п'яти таких курсів. Це зміцнює кровоносні судини й капіляри, розсмоктує внутрішні крововиливи і загоює «пробоїни», які утворилися в судинах, слугує надійною профілактикою для запобігання інфарктам та інсультам.
А з доступних рослин у відновний період після інфарктів майже не має конкурентів звичайній кульбабі. Навесні й улітку треба не полінуватися і віджимати зі свіжої рослини сік. Листя промивають проточною водою, потім півгодини витримують у міцно солоній воді, знову промивають і ошпарюють окропом. Пропустивши через млинок для м’яса, масу віджимають, отриманий сік наполовину розводять водою й доводять до кипіння, через 3 хвилини знімають з вогню. Пити тричі на день по 1/3 склянки за 20 хвилин до їди. Сушене листя настоюють із розрахунку 1 столова ложка на склянку окропу, витримують 2 години і, процідивши, п'ють від 2-х столових ложок до чверті склянки тричі на день незадовго до їди. На зиму найліпше насушити коріння. Потовкти їх у ступці або подрібнити в кавомолці на порошок і приймати по чайній ложці. Потримати в роті, обволокти слиною, потім проковтнути, запивши ковтком води. Якщо це важко зробити, то скачати з медом у пігулки. Приймати тричі на день до їди. У крайньому разі, 2 чайні ложки подрібненого кореня залити на ніч холодною водою, вранці довести до кипіння й варити 5 хвилин. Випити такий відвар протягом дня, розділивши на 3 порції. Крім користі для серця, кульбаба допоможе в разі хвороб печінки й нирок, гіпертонії, геморою, недокрів'я, вона впливає на водосольовий обмін, тонізує нервову систему.

Харчування за міокардиту

Безумовно, важливими є й завдання дієтотерапії: сприяти відновним процесам у м'язі серця, поліпшити кровообіг та обмін речовин, виключити навантаження на серцево-судинну й центральну нервову системи, забезпечити щадіння органів травлення й нормалізацію рухової функції кишечнику. Дієтотерапія повинна відповідати періодам захворювання (гострий, підгострий, рубцювання) й обсягу рухової активності хворого, враховувати супутні захворювання, зокрема цукровий діабет, ускладнення (серцева недостатність, запори тощо), лікарську терапію.
Взагалі, за інфаркту міокарда потрібно дотримуватися таких принципів лікувального харчування:
1. Зменшення енергоцінності раціону з урахуванням знижених енерговитрат хворих під час постільного й напівпостільного режиму.
2. Обмеження насичених жирів (тваринних і гідрованих), особливо у разі даних про виражене порушення ліпідного обміну. Введення в дієту олій.
3. Доцільна часткова заміна цукру на мед, а також ксиліт (10—15 г на день).
4. Вилучення продуктів, що спричиняють у кишечнику бродіння, газоутворення, його здуття (житній і будь-який свіжий хліб, незбиране молоко, білоголовкова капуста, огірки, бобові, виноградний сік, газовані напої тощо).
5. Введення продуктів, які м'яко підсилюють рухову функцію і спорожнення кишечнику (відвари, настої, компоти з сухофруктів, буряковий, морквяний, абрикосовий соки, пюре з буряка, моркви, яблук, кефір та ін.).
6. Обмеження кухонної солі та вільної рідини з урахуванням періоду хвороби, стану кровообігу й артеріального тиску. Тривале різке обмеження кухонної солі невиправдано, оскільки призводить до небажаних побічних ефектів у системі кровообігу, зниження апетиту. Доцільне використання її замінників, що містять калій і магній, — профілактичної або лікувально-профілактичної солі. У разі відсутності серцевої недостатності різке обмеження кухонної солі можна припинити після 2—3 перших днів лікування і на тлі безсольової їжі видавати хворому 4—5 г солі (неповна чайна ложка) для підсолювання їжі за бажанням.
7. Забезпечення 6—7-разового прийому їжі в перші дні гострого періоду, потім 5—6-разового, а далі 4—5-разового. Легкоперетравлювану їжу дають малими порціями, запобігаючи цим підйому діафрагми, що утруднює роботу серця.
8. Вилучення дуже гарячої та холодної їжі, хоча останні клінічні спостереження не підтвердили обґрунтованості цієї заборони для більшості хворих.
9. Використання для поліпшення апетиту і смаку несолоних страв лимонної кислоти, столового оцту, кисло-солодких фруктових, лимонного й томатного соків, ваніліну та інших «м'яких» (не гострих і не пекучих) прянощів.
В одних лікарнях у перші 4—24 години від моменту поступання хворому не дозволяють приймати їжу («голодна дієта»), в інших у перші 2 доби навіть важкого інфаркту 7—8 разів на день дають по 50—75 мл неміцного напівсолодкого чаю з лимоном, злегка теплі й розбавлені водою соки фруктів і ягід, відвар шипшини, рідину від компоту, рідкі киселі, журавлинний морс, мінеральні лужні води без газу.
Не слід забувати і про ЛФК. Але це окрема тема. Вправи виконуються під керівництвом спеціально навченого лікаря і складаються з кількох етапів. Пацієнт переводиться на наступний етап тільки по закінченню попереднього і в разі достатнього поліпшення свого самопочуття.
Останніми роками в реабілітації хворих на інфаркт міокарда знайшло широке застосування й лазерне випромінювання. Хороший терапевтичний ефект також надають імпульсні токи за методикою електросну (з частотою імпульсів до 20 Гц). Це спричиняє седативну дію, зменшення частоти нападів тахікардії.

В'ячеслав ВАРНАВСЬКИЙ,
лікар, фітотерапевт.