Одного разу учень звернувся з проханням до свого Вчителя пояснити, що таке терпіння. Учитель узяв порожню чашу й поставив учневі на коліна, а потім дав йому в руки глечик, наповнений водою, і запропонував заплющити очі й поступово наповнювати чашу.
Коли учень почав наповнювати чашу, Вчитель промовив:
- Випробовуючи терпіння іншої людини, ти наосліп наповнюєш чужу чашу, яка при цьому стоїть на твоїх колінах. Тому ти не знаєш, коли вона переповниться і ризикуєш облити самого себе.
Продовжуючи повільно наповняти чашу, учень запитав:
- Отже, доброчесна людина не повинна переповнювати чужу чашу терпіння?
- Не тільки, - відповів Учитель, - у тому, що ти оберігаєш свої ж коліна, особливої чесноти немає.
- То що ж вона має робити?
- Доброчесна людина також мусить стежити за тим, щоб її чаша на чужих колінах теж ніколи не переповнювалася! - відповів Учитель.
