Однієї суботи перед тим, як іти додому, пастор вирішив зателефонувати своїй дружині. Була вже майже 10-та вечора, але дружина не брала слухавку. Довго чекав пастор, але жінка так і не підійшла до телефону.
Через деякий час він знову набрав домашній номер, і дружина відразу ж відповіла. Пастор запитав, чому вона так довго не піднімала слухавку, коли він телефонував першого разу, але жінка відказала, що ніякого дзвінка раніше не було.
Цей випадок був би забутий, якби в понеділок у церкві в кабінеті пастора не пролунав телефонний дзвінок.
Чоловік, котрий телефонував, говорив про якийсь дзвінок із цього номера в суботу ввечері. Пастор довго не міг зрозуміти, про що йдеться. Тоді чоловік сказав: «Телефон дзвонив і дзвонив, а я не відповідав...»
Пастор, згадавши про те, що стався з ним казус, вибачився, що потурбував цю людину, пояснивши, що хотів зателефонувати додому, але, мабуть, набрав не той номер. Тоді чоловік мовив:
«Дозвольте мені розповісти, що тоді сталося. Річ у тім, що в суботу ввечері я зібрався покінчити з життям. І перед тим, як здійснити це, я звернувся до Бога, сказавши, що якщо Він є, якщо Він чує мене і якщо Він не хоче, щоб я це зробив, то нехай подасть мені знак.
І саме в цей момент у мене задзвонив телефон. Я підійшов до апарата й побачив на екрані напис: Almighty God («Господь Всемогутній...»).
Я дивився на телефон, який дзвонив, і не смів підняти слухавку».
Церква, в якій служив пастор, називалася Almighty God Tabernacle («Обитель Господа Всемогутнього»).
