ОЛЕКСАНДР САРИМСАКОВ: ХВОРОБА ЗАПИСАНА НА МАТРИЦІ ДУШІ

ОЛЕКСАНДР САРИМСАКОВ: ХВОРОБА ЗАПИСАНА НА МАТРИЦІ ДУШІ

 

Колись мені пощастило зробити комп’ютерну діагностику аури й дізнатися, які кольори в ній переважають. І коли почула таку само інформацію від чоловіка, який сидів поряд без будь-яких приладів і побачив ту ж картинку неозброєним оком (і до того ж якось просто, ні краплі не напружуючись), зацікавленість цією неординарною людиною в мене зросла на кілька порядків. Так ми познайомилися з Олександром Саримсаковим (духовне ім'я - Ананда, що в перекладі означає «Той, хто дарує Благість»), керівником Центру духовного та фізичного розвитку «Вічний рух». Життя та діяльність цієї непересічної людини не замикаються лишень на роботі центру – його дітища. У послужному списку майстра Саримсакова – викладання в Українській академії цілительства, численні семінари з йоги та медитацій у різних регіонах України, піші переходи Україною (один з них – із Києва до Львова подолав за 9,5 доби, занесено в Книгу рекордів України, 2009), неодноразові відвідування Індії, паломництво на святу гору Афон (Греція, 2011), експедиція на Кайлас (2011), він є директором двох міжнародних фестивалів вокального, хореографічного та циркового мистецтв.

- Олександре Борисовичу, розкажіть, будь ласка, з чого все почалося... - Я народився на Тянь-Шані, в горах. Після закінчення 3-го класу переїхав до м. Буськ Львівської області. І місце народження, і місце, де згодом проходило моє дитинство, відіграли значну роль у всьому подальшому житті. Адже гори Тянь-Шаню викупали мене в потоці енергії, який у горах завжди потужніший. А Західна Україна завжди була місцем, де панував високий рівень духовності. Коли згадую дитинство, неодмінно пригадую свою бабусю, яку звали Галінка. Багатьом вона видавалася дивною, її не всі розуміли. Галінка могла годинами сидіти й дивитися в небо, розповідати про зорі. Я дуже любив сидіти з нею поряд і слухати її оповідки. Удома вона не використовувала електрики, мала лише стареньку хату й козу – і цього їй вистачало. Бабуся любила поратися на городі, в саду. Їй нічого з матеріальних благ не було потрібно. Найбільшою потребою було спілкування з Богом. Водночас бабуся Галінка була дуже грамотною жінкою. Читала Біблію, вчила мене читати по-польськи, пояснювала значення зірок. Казала, що вона туди літає. Тепер я розумію, що то були практики, під час яких її душа могла вийти з тіла і побувати в інших світах. Бабуся любила допомагати людям, але негласно. Скажімо, у сусідів сталася якась біда, вона йшла до хати й молилася за них, нікому про те не розповідаючи. Коли я після п’ятого класу їхав до піонерського табору, вона сказала: «Ми бачимося востаннє». А як повернувся, бабусю вже не застав... Їй було 83 роки. Ще з дитинства я відчував, що світ, у якому ми живемо, є не таким, як здається, і він не основний. Я бачив навколо людей яскраве сяйво. Коли про це розповідав рідним, вони радили, щоб нікому про це не казав, бо мене вважатимуть хворим. І довгий час я думав, що це відхилення. Я змалечку тягнувся до іншого спілкування, але мене не розуміли – навіть рідні. У віці 15-16 років зайнявся східними єдиноборствами. Це були мої перші кроки до самовдосконалення. На заняттях тренер навчив нас техніки медитацій (тоді це називали самонавіюванням), концентрувати енергію. Потім додалася творча робота: писав вірші, музику, малював, фантазував. Згодом усвідомив, що фантазії – це теж не просто так. Якщо вони відклалися у твоїй свідомості, то рано чи пізно стануть реальністю. І справді, на сьогодні всі мої фантазії здійснилися. Одним із поштовхів для мого подальшого розвитку стало вдале одруження. Дружина Мирослава розуміла мої прагнення й усіляко підтримувала мене. Вона стала моїм вірним другом, надійною Берегинею нашого сімейного вогнища, матір’ю наших 3-х дітей. Зайнявся бізнесом. Деякий час працював у великій політиці – був головою осередку Народного руху України, депутатом кількох рад. Спочатку політика мені подобалася, але згодом усвідомив, що це бруд. І Простір дав мені зрозуміти, що я перебуваю не на свому місці, і на цілий рік мене прикувало до ліжка. Це було 18 років тому... Лікарі не знали, що робити, і одна моя знайома лікарка запропонувала звернутися до бабки: «Тут ми не бачимо нічого». Тоді я був у такому стані, що не міг підвестися з ліжка. Мене привезли до баби Олі Барбанюк, яка жила у нас на Львівщині. Це була неординарна особистість і грамотний спеціаліст. У роки війни вона працювала сестрою милосердя. - Скільки мені ще залишилося? – питаю. А вона подивилася на мене й каже: - Ти ще сам будеш людей на ноги піднімати... Буквально через тиждень після першої зустрічі з бабою Олею в мене сталася зупинка серця на 9 хвилин. Я побачив і той тунель, і галявину зі співами та музикою… Справді, не хотілося повертатися, але там мені сказали: «Іди і працюй...» Після того як я прийшов до тями, мені вже не захотілося ні бізнесу, ні політики... У баби Олі лікувався близько місяця. Вона вичитувала мене молитвами, поїла травами. Я почав і сам багато молитися, читати Біблію, навіть не читати, а проживати все те, що в ній написано. -

Як вона пояснювала Ваш стан? - Втручанням інших енергій. А втручання негативу стало можливим через те, що я йшов не своїм шляхом, хоча це й сам відчував. Баба Оля сказала, що в мене інші можливості й вони існують для того, щоб я ішов зовсім іншою дорогою. Баба Оля мала дуже велику енергетику. Вона допомогла багатьом. А мене не лише поставила на ноги, а й дала зрозуміти, що зцілювати людину можна й без різних махань руками: «Посилай добру думку. Посилай енергію». Далі все пішло по-іншому: я поринув у творчість, почав займатися становленням дітей, молодого покоління, а не політикою. І стали проявлятися зовсім інші мої якості.

- Ви ведете здоровий спосіб життя?.. - Не курю. Не вживаю спиртного, у виняткових випадках можу собі дозволити трохи сухого вина або пива. Не п’ю кави, чаю, чаї заварюю лише з трав. Тринадцять років не споживаю тваринної їжі – адже це теж життя, і нам ніхто не давав права його відбирати. Оминаю цукор – від нього в організмі відбуваються непотрібні процеси кристалізації, через що судини стають ламкими.

- Якщо правильно зрозуміла, Ви з народження маєте дар яснобачення... - Я не вважаю себе ясновидцем. Цей дар притаманний кожній людині. Щоб його активізувати, слід навчитися правильно дихати, піднімати енергію до рівня Аджни (міжбрівна чакра, місцезнаходження гіпоталамуса, гіпофіза, епіфіза), розганяти енергію в цій ділянці, в результаті чого виробляється магнітне поле. Напевне, бачили, як деякі люди «чіпляють» до тіла ложки, виделки? У нас в центрі це робить кожен. Цьому можна навчити за 10 хвилин.

- Олександре Борисовичу, і все ж таки – навіщо людині медитувати?.. - У слові «медитувати» лежить індоєвропейська основа – давньоіндійське «samadhi», що описує кінцевий стан медитації, психофізичний стан безтурботного пильнування. Пізніше значення походить від давньогрецького слова «medomai», що означає «я осмислюю», а врешті від латинського «meditari» - «міркувати», «звертатися до себе». Для всіх медитативних практик характерні такі особливості: зупинка розуму, відчуженість від усього стороннього. Медитація вчить контролювати й керувати розумом, своїми емоціями, що зумовлює поліпшення пам’яті, уваги. У людини, що не вміє медитувати, єдиний шлях скинути напругу й стрес – це хвороба. Якщо хтось не може розслабитися, він постійно почувається, як перекручена пружина годинникового механізму. Відпустка, прогулянки, риболовля, які за старих часів цілком задовольняли людей, сьогодні вже не діють як компенсація щоденних навантажень. А от медитація якнайліпше допомагає людині розслабитися. Медитація стимулює приплив крові до різних органів, розширює судини й поліпшує циркуляцію крові. Медитація – це багатообіцяльна альтернатива традиційним лікувальним методам відвикання від куріння. Медитація поступово виховує позитивне мислення. Вона забирає негативні особистісні риси й розвиває позитивні. Що триваліше й регулярніше людина медитує, то значніші досягнуті нею зміни.

- Ви бачите ауру людини. Чи зростає кількість духовно розвинених людей? - Так, усе більше людей навертається до духовності. І кожен має чинити так, аби їх кількість і надалі примножувалася. Але не забувайте, що й темні сили не сплять... Вони діють, щоб породити страх, шизофренію, пробудити ненависть. Є люди, аура яких схожа на чорну діру. У таких людей зруйновано всі енергоцентри. Вони несуть у світ лише зло, тому що є вампірами і підживлюються енергією інших людей. Навіть якщо зруйновано один енергоцентр, енергетика людини спадатиме. Тож у наступному втіленні вона народиться калікою, тяжкохворим тощо. І з кожним перевтіленням життєва енергія такої душі поступово спадатиме і врешті-решт зникне. Така людина нічого доброго людям не несе. Живе-живе, потім її не стане, і ніхто про неї не згадає. Якщо ж людина намагається більше віддавати, аніж отримувати, то вона за це й винагороджується. Про неї довго пам’ятатимуть у нашому вимірі, і її душа відродиться в досконалішому втіленні. Чому пам’ятають людину? Тому що працюють посіяні нею вібрації. Баба Оля Барбанюк уже перейшла в інший світ, до речі, дуже спокійно. Але я часто згадую свою рятівницю, бо її вібрації працюють і нині. І тепер у медитаціях часто отримую від неї інформацію. Її тіло вже не є отим маленьким людським, її тіло – величезне, як космос. Воно об’єднане з енергією Всесвіту та Бога. А Бог – це і є енергія Всесвіту.

- Нерідко люди нарікають, за що Бог посилає невиліковні хвороби, важку смерть… - Є золоте правило життя. Кожен у житті має те, чого заслуговує. Що посієш – те й пожнеш. І ти маєш думати, що ти робиш, на що ти заслуговуватимеш своїми вчинками. Треба йти рівною дорогою, не залишаючи після себе ям. Раптом доведеться тікати? Треба освітлювати дорогу, бо за тобою ідуть інші. Бог нікого не карає. Бо Бог – це енергія Всесвіту. Карає себе сама людина. Хочеш розвиватися? Розвивайся. Якщо не хочеш - не удосконалюйся, але знай, що ти потрапляєш під дію зовсім інших сил. Людина не може бути нейтральною: вона або з одними силами, або з іншими. Хвороба записана на матриці душі. Хвороба – це попередження людині, що вона щось робить не те (занадто зациклена на матеріальному, зверхньо ставиться до інших, ображає їх, заздрить, бажає зла, шанує тільки себе і т. ін.– попри те, що є творчість, любов до інших, милосердя, взаємодопомога, безкорисливість). Якщо людина правильно не відреагує на хворобу – вона помре. Бувають випадки, коли людина лише перед самісінькою кончиною розуміє, в чому вона жила неправильно. Але її тіло настільки змучене, що вона відходить, щоб почати жити по-іншому вже в новому здоровому тілі. Якщо в людини є глибока внутрішня агресія, страх, злість – виникають важкі хвороби: рак, виразки. Але буває, що людина бере на себе чиюсь важку хворобу. Так іноді роблять високодуховні люди. Або вони забирають і відпрацьовують її самі, або з нею й відходять.

- Останнім часом жваво обговорюється питання евтаназії. То чи має людина право на самогубство? - У жодному разі! Такий вчинок – це результат роботи темних сил. Це навіть гірше, ніж повернення назад у своєму духовному розвитку, бо деградовані душі можуть втілюватися, а самогубці вже не повертаються для втілень. Їхні душі йдуть на перетрансформацію. Енергетична система такої людини стискається, поки не вибухне, розсипавшись на пил. Можливо, пізніше з цих пилинок зародиться нова душа – тобто все почнеться спочатку. Але колишньої цілісної душі з численними напрацюваннями протягом усіх втілень уже ніколи не буде...

- Доля. Вона прописана на Небесах чи людина сама її ліпить своїми ж руками? - Я не розумію слова «доля». Є карма: відповідай за те, що ти колись натворив. Людина прожила життя, розвинулася до певного рівня, зібрала як позитивний, так і негативний багаж, але в неї ще бракує сили піднятися в Небо. Значить, вона перейде в наступне втілення тут же, на Землі. Щоб душа піднялася в Небо, людина має заслужити це вознесіння. А якщо вона тільки нарікає: «Така моя доля», то без будь-яких зусиль раз-по-раз просто повертається на колесо втілень. Протягом життя людина може як підніматися, так і деградувати. Усе залежить від її віри. До істини іти довго, а відступитися від неї легко, зробивши один хибний крок... Хто йде духовним шляхом, тому простір відкриває дуже багато знань. Коли людина досягає певного рівня підготовки, їй даються нові знання. Але якщо в один момент людина знехтує цими знаннями, їй перекриється цей доступ. Кожен четвертий на землі – це бодхісатва (душа, яка досягла вищої досконалості), але людина того не знає й повернулася на Землю, щоб виконати певну функцію. Зараз особливий час – відкриті небесні портали, через які на Землю ллється потік космічної енергії та знань. Хто сприйме його, той принесе навколишнім велику користь, а свою душу збагатить потужною енергією. Хто не сприйме – той зависне між Небом і Землею...

Наталія ВИШНЕВСЬКА,