Професор філософії, стоячи перед своєю аудиторією, взяв п’ятилітрову скляну банку й наповнив її камінчиками, кожний з яких мав не менш як три сантиметри в діаметрі.
Потому запитав студентів, чи повна банка?
Відповіли: так, повна.
Далі він відкрив банку гороху й висипав її вміст у велику банку, трохи потрусив її. Горошники зайняли вільне місце між камінчиками. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?
Відповіли: так, повна.
Відтак він узяв коробку, наповнену піском, і насипав його в банку. Звісно, пісок геть заповнив наявне вільне місце й усе закрив.
І знову професор спитав, чи повна банка? Студенти відповіли: так, цього разу однозначно вона повна.
Тоді з-під столу він дістав кухоль з водою й вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.
Студенти посміхалися.
— А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка — це ваше життя. Камінці — це найважливіші речі вашого життя: родина, здоров’я, друзі, свої діти — все те, що потрібне, щоб ваше життя все-таки залишалося повноцінним навіть тоді, якщо все інше втратиться. Горох — це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, будинок, автомобіль. Пісок — це все інше, дрібниці, — продовжив професор. — Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горох і камінці. І так само у вашому житті, якщо витрачати весь час і всю енергію на дрібниці, не лишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайтеся з вашими дітьми, приділяйте час дружинам, зустрічайтеся з друзями. Завжди знайдеться час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити й помити автомобіль. Займайтеся насамперед камінчиками, тобто найважливішими речами в житті; визначтеся з пріоритетами: інше — це тільки пісок.
Тоді студентка підняла руку й запитала професора, яке значення має вода?
Професор усміхнувся.
— Я втішений, що ви запитали мене про це. Я лив воду, щоб довести вам, що хоч яким би зайнятим було ваше життя, завжди є трохи місця для бездіяльного дозвілля.
