У селищі, де жив великий дзен-майстер Хакуїн, завагітніла дівчина. Батько вимагав у неї назвати ім’я батька дитини, і врешті-решт, щоб уникнути покарання, вона збрехала йому, що це був Хакуїн.
Коли прийшов час і народилося маля, батько дівчини відніс його Хакуїну. «Здається, це твоя дитина», — сказав він, вклавши в ці слова всі насмішки й образи, які витерпів сам, зганьблений тим, що сталося. Дзен-майстер сказав:
«Невже?» — і взяв дитину.
З тих пір хоч куди б Хакуїн ішов, він брав із собою дитину. Багато з його учнів відвернулися від нього. Та Хакуїн не мовив жодного слова.
Через деякий час молода мати зрозуміла, що не може більше витримувати розлуки зі своєю дитиною, і назвала ім’я справжнього батька малюка. Її батько кинувся до Хакуїна, благаючи про прощення. Та на це Хакуїн проказав лише:
«Невже?» — і віддав йому дитину.
Приймайте життя таким, яким воно є. Приймаючи його, ви звільняєтеся від бажання і починаєте відчувати радість без всякої на те причини. Адже коли в радості є причина, то вона не триватиме довго. А радість без причини оселяється в серці назавжди.
