Свій підхід до лікування хвороб невропатолог, лікар народної та нетрадиційної медицини з Київського центру фунготерапії, біорегуляції та аюрведи Ігор Янчинський поклав в основу розробленого ним інтегративного системного аналізу здоров’я людини. За словами Ігоря Богдановича, це система знань, яка дає можливість лікувати людину цілісно, вибудовувати так звані резонансні ланцюжки: від пошуку причини, виникнення, усвідомлення хвороби й до її усунення. Адже причиною 85-90% хвороб є духовні й душевні проблеми. У нашому суспільстві хворобами тіла займаються лікарі, душею – психологи, психіатри й психотерапевти, а духом -священики та мудреці. «Велика проблема в тому, - говорить Ігор ЯНЧИНСЬКИЙ, - що і в медицині, і в психології немає цілісного бачення людини. Я стою на основі триєдності: дух, душа й тіло. Тоді, знаючи основи медицини, трохи психології, стаєш не просто лікарем, а ще й немов духівником. Тоді відбуваються справжні дива й минають найтяжчі хвороби».
ДУШЕВНИЙ КОНФЛІКТ ПРОЯВИВСЯ… ФІБРОМІОМОЮ
Мешканка Львова, 42-річна Оксана, прийшла на прийом до Ігоря Янчинського з діагнозом «фіброміома матки з переходом у злоякісний стан» і приписом лікарів: опромінення й видалення матки. Ігор Богданович розповів їй про існування іншого підходу до захворювання й лікування. Під час діагностики й розмови виявилося, що в Оксани з дитинства були проблеми стосунків у сім’ї, зокрема з батьком, який пиячив, мама не навчила її бути жінкою у повному розумінні цього слова. Чоловік Оксани – слабкодухий, він ніколи не був для неї опорою тощо. За цих обставин у жінки сформувався психоемоційний душевний конфлікт: вона розчарувалася в житті, в чоловікові, не бачила смислу життя. Таким чином формується особистість тяжко хворої людини: в жінки душевний конфлікт проявився на рівні фіброміоми матки. «Ми почали разом з нею, а згодом запросили й чоловіка, - говорить Ігор Богданович, - аналізувати психоемоційні залежності, блоки, зокрема й комплекс неповноцінності. Оксана постійно відчувала провину, не любила себе, своє тіло, тож довелося піднімати рівень її самооцінки. Спільно розібрали цей конфлікт, віднайшли його духовні початки, тобто, відбулася корекція на рівні світогляду, душі». Як зазначив лікар, уже наступного дня після примирення Оксани з чоловіком почалося поліпшення стану її здоров’я. Крім того, жінка ходила до церкви, молилася, просила прощення за свої приниження, за стан зневіри, за стан кумирства чоловіка. Те саме робив її чоловік, оскільки мали ще й схожі родові проблеми. Така психокорекція ще раз показала: дух захворювання паразитує на структурі душі, й поки він є – людина буде хворіти. Тож потрібно працювати на трьох рівнях: духу, душі та тіла.
СИМПТОМИ ХВОРОБИ СИГНАЛІЗУЮТЬ ПРО ПОРУШЕННЯ В СИСТЕМІ СВІДОМІСТЬ-ТІЛО
Хвороба має форму - це близько 30 тисяч діагнозів, які описано в медицині. Проте, за словами Ігоря Янчинського, кожна хвороба має ще й свій зміст. Наприклад, виразкова хвороба шлунка - це не просто ушкодження слизової оболонки, це страх, внутрішньоособистісний конфлікт, коли бажання свободи й незалежності вступають у протиріччя з бажанням мати опіку, турботу тощо. І коли ми говоримо про форми хвороби, але замовчуємо й не приділяємо уваги змісту, то заганяємо її в глухий кут, з одного органа на інший. Тобто, під час лікування будь-якого захворювання насамперед треба шукати його зміст. Ігор Богданович переконаний: усі порушення в організмі виникають у нашій свідомості, а потім уже матеріалізуються на тіло, й симптом сигналізує про ці порушення Симптом – це сигнал, який не можна ігнорувати, на нього треба реагувати. Приміром, візьмімо автомобіль: якщо датчик палива показує «нуль», ми заповнюємо бак бензином. Нікому і в голову не прийде виколупувати датчик, щоб він не мигтів. А якщо хвора людина, то на хворий орган звалюється лавина хімічних препаратів, променева терапія й хірургічне втручання. Отож офіційна медицина нерідко, на жаль, робить навпаки – «виколупує» той сигнал-симптом, вважаючи його ворогом.
ШЛЯХ ДО ДОСКОНАЛОСТІ Й МОЖЛИВІСТЬ ВИПРАВИТИ ПОМИЛКИ РОДУ
«Хвороба - це порушення гармонії, - зазначає Ігор Янчинський, - проте вона веде до досконалості, до розширення свідомості, змушуючи працювати людину над своїми духовними проблемами, дає змогу людині пізнати свої тіньові сторони й свого роду». За словами лікаря, людина звикла шукати поміч ззовні, забуваючи про те, що має потужну систему для зцілення, що духовні резерви оздоровлення є в ній самій. Наприклад, 10 років людина лікується на фізичному плані, якби вона на початку хвороби звернулася до психолога – лікувалася б 10 місяців, а якби до священика – 10 днів. Ісус казав, що хвороба лікується постом (контролем думок, почуттів та емоцій) і молитвою, словом. «За останніх 15 років, - розповідає Ігор Богданович, - я застосовував різні методи лікування, аби допомогти хворому. Я володію методами мануальної й голкотерапії, масажу, фунготерапії, нутриціології, фітотерапії тощо. Коли пацієнт розповідає про фізичні симптоми, я бачу проблеми: чи себе не любить людина, чи живе з почуттям провини, в самоїдстві, яке може призвести до самогубства, тощо. Є проблеми виховання, сімейні, родові, соціальні, а мені треба допомогти хворому позбутися його болю, пов’язаного чи то із соціумом, чи з родом». Дуже часто до Ігоря Богдановича приходять пацієнти, за якими тягнуться проблеми багатьох поколінь. Лікар навів приклад, коли на прийом приїхали три жінки з якогось села на Львівщині: жінка 65 років, її донька й онучка – усі мали подібні захворювання. Під час розмови з’ясувалося, що мати 45 років «мучиться з таким-сяким чоловіком -п’яницею», донька була вже двічі заміжньою й розлучилася, а внучка взагалі має відразу до чоловіків і каже, що ніколи не одружиться. Усі втрьох вони шукали причину хвороби, шукали винуватця, а не бачили, що вона у вихованні, в ненависті до чоловіків і несмиренні жінки, яка має завжди залишатися берегинею сім’ї. Людина шукає винного, людина не бере відповідальності за своє життя, за свою хворобу, не бачить глибинних зв’язків. Цей стан лікар називає життям у сні, у стані фізичного тіла, коли душа спить, а матерія й дух дуже взаємопов’язані – хвороба втілюється з тонкого плану на фізичний. Тож доводиться вибудовувати разом з пацієнтом резонансний ланцюжок: коли людина згодна, вона усвідомлює все, просить Творця відновити зв’язок по вертикалі й по горизонталі. Тоді треба покаятися й чинити згідно із заповідями Божими, щоб змінити цю ситуацію. «Треба змінити опорні точки, - лікар наводить ще приклад: - жінка дуже хоче дитину, але не може народити. У підсвідомості вона ненавидить свою матір і себе в стані дитинства. Знову оздоровлення починається після вибудовування й усвідомлення резонансних причинно-наслідкових ланцюжків». Ще одна пацієнтка Ігоря Янчинського, молода дівчина 24 років, у стаціонарі лікувалася від хронічного рецидивного панкреатиту, холециститу. Терапія хімпрепаратами не дала поліпшення, а призвела до виснаження людини. «Ми розкрутили «ланцюжок», - розповідає лікар, - виявили причину: глибока образа на батька, неприйняття його. Звичайно, дали їй нормальну воду, сорбенти, аби полегшити фізичний стан, але основне - змотивували пробачити батька. Дівчина «відпустила» свою образу, молилася за нього, за його і своє здоров’я. Через п’ять-сім днів настало значне полегшення її стану здоров’я». За словами Ігоря Янчинського, є такі пацієнти, в яких хвороба зникала без ліків. «Я нічого особливого не робив, - казав один з них, - просто десять днів сидів удома, розмірковуючи над своїм життям, усвідомлюючи помилки й звертаючись до Господа з покаянною молитвою». Кожна хвороба - немов своєрідна підказка того, як треба лікувати не лише тіло, а й душу. «Проблема з нирками, автоімунні процеси, ревматоїдний поліартрит, - говорить лікар, - найчастіше трапляються в людей, які дуже проявляють свою агресивність, гнів і компенсують це намаганням зробити добро, але обов’язково чекають подяки за нього. Коли не отримують - ще дужче зляться». За хворих нирок призначають сечогінні препарати , які справляють очисну дію. Тож і людині посилається підказка: іди очищуйся через каяття й причастя. Так само, як частого миття потребує наше тіло, наголошує Ігор Янчинський, так само очищення, чистоти треба й нашій душі. Коли є серцевий спазм - дають нітрогліцерин, який усуває цей спазм, відкриває клапан, а на духовному рівні в такого пацієнта - проблема з відкритістю душі. «Гіпертонік , - ділиться своїми спостереженнями лікар, - то найчастіше людина, яка постійно втікає від конфлікту, має в собі напруження. На вигляд у неї стабільна поведінка, вона досить мирна й весела в товаристві, але всередині сердиться чи на себе, чи на ближнього. Вона немов постійно перебуває в стані страху чи гніву, м’язи потилиці затискаються й тиск підвищується. На духовному плані такі люди не люблять ближнього, у них відбувається конфлікт із собою, з ближнім і з Богом. Приймають препарати, які розширюють судини, а на психологічному й духовному рівні це означає, що людині треба розслабитися, перестати сприймати всіх і все агресивно. Утворення пухлини - це будь-який тиск на людей, застійне мислення, небажання духовно розвиватися. Механізм самознищення людина запускає сама, до нього належать давня, прихована образа, гнів та злість, бажання помсти, які просто «з’їдають тіло». Це також стан, коли людина в якийсь момент у відчаї відчула свою непотрібність і втратила смисл існування, чим запустила механізм самознищення.
ЛЮБОВ ЛІКУЄ ВСЕ
Ми звикли завжди шукати причини хвороби в поганій екології, радіації, канцерогенах (перенасиченні організму шкідливими хімічними речовинами, критична маса яких може призвести до якісних змін у клітинах, мутації). Але треба сказати ще й про канцерогени душі, накопичені негативні якості людини, які дуже небезпечні, бо отруюють не тільки її, а й усіх, хто поряд. У світі добра й зла ми постійно щось вибираємо, добро і зло врівноважується лише любов’ю. Тільки через любов, переконаний Ігор Янчинський, можна досягти гармонії і здоров’я. «І важливо не те, що я роблю, - говорить лікар, - а як я це роблю: з любов’ю чи без неї. Любов лікує все». За словами Ігоря Богдановича, велика кількість хвороб - через дефіцит любові. І до своїх хворих він намагається ставитися з любов’ю, керуючись заповіддю: полюби свого пацієнта так, як би його полюбив Господь. І звичайно, пацієнт має любити і себе, й життя, і Бога, й інших, максимально докладаючи зусиль до свого зцілення. «Коли до мене людина приходить на прийом, - розповідає Ігор Богданович, - нас у кабінеті стає четверо: я й Господь, пацієнт і його хвороба,. Я йому кажу: якщо нас буде троє проти хвороби, ми її здолаємо. Бо стереотип у наших людей дуже простий: я заплатив гроші, то ти мене лікуй. Ні, дорогенький, доклади зусиль і зроби щось сам: подумай, чим ти можеш пожертвувати, крім грошей? Можеш змінити звички, спосіб життя тощо? Потрібно переформатувати своє мислення – як ти живеш, як чиниш, чи з добром і з любов’ю прийшов у цей світ?» Лікування має бути комплексним на всіх рівнях існування людини: дух, душа, тіло. На психоемоційному й морально-етичному рівнях це повне усвідомлення чинників і якостей (у кожному випадку свій набір), які призвели й призводять до розвитку хвороби, й глибоке розкаяння. Духовний розвиток, життя на благо інших, щирі відкриті взаємостосунки, пошук творчої реалізації, радість творення для оточення. Перетворення пригнічених емоцій у творче єднання зі світом, прагнення до його вдосконалення, пізнання мети й смислу життя.
Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА.
