
Надворі весна, і якраз прийшов час звернутися по зцілення до матінки-природи. Саме в її «арсеналі» можна знайти чудодійні ліки від усіх хвороб: від легкого нездужання до, здавалося б, невиліковного діагнозу. За даними ВООЗ, близько 80% населення нашої планети віддають перевагу рослинним препаратам. Наразі в фітотерапевтичних цілях використовують більше 23 тисяч рослин. Про багатство й різноманіття цілющої флори нашого краю читачам розповів відомий травник із закарпатського Волівця Микола СЕРЕДА.
Спадок від бабусі
Потяг до цілительства Микола Михайлович успадкував від бабусі – саме до неї в мальовниче львівське село з оригінальним найменням Волівець стікалися мешканці навколишніх сіл по допомогу в разі недуг. Вона ж свою здатність лікувати людей травами вважала також перебраною від бабусі.
Тож із ранньої весни до пізньої осені бабуся ходила з малим Миколкою горами та полонинами, показуючи, навчаючи, нашіптуючи. А довгими зимовими вечорами разом з дідусем розповідала внуку легенди, з якими пов’язана назва тієї чи тієї рослини.
Нині Микола Середа – автор майже десятка книг, першими з яких були поезії, в тому числі дитячі, видані звичайним репринтом. Уже згодом з’явилися якісні повноколірні видання в мукачівському видавництві «Карпатська вежа» та львівському «Свічадо».
Цікаво, що попри своє захоплення, Микола не подався в фармацевти, а пішов навчатися організації громадського харчування. По завершенні освіти попросився на практику в Ужгород, а далі осів у Волівці, адже саме в цих горах, за його словами, вже чи не півстоліття почувається, наче вдома. На знані обіди до Миколи Середи гості їздили з усього Закарпаття, а обласне начальство постійно возило до Волівця чиновників-високопосадовців зі столиці.
Свого хобі Микола Михайлович не цурався ніколи – завжди потребували допомоги рідні, близькі, друзі та колеги. Тож ні для кого й не стало несподіванкою, що, вийшовши на пенсію, чоловік захопився травництвом усерйоз. Хоча цілительство – не єдина пристрасть пана Миколи. Його верховинськими пейзажами прикрашена не тільки власна оселя, домівки друзів – його роботи експонуються в місцевому Будинку культури, бібліотеці, інших поважних установах, зберігаються в багатьох приватних колекціях. Також він та його діти завжди були захоплені музикою – останні пов’язали з нею своє подальше життя, а загалом, коли збирається вся родина (вже з онуками-студентами та навіть новонародженим правнуком), то здається, немає інструмента, який би не звучав в оселі Середів.
Уміння готувати, поєднувати старовинні рецепти предків із новими кулінарними віяннями та технологіями також не пройшло безслідно повз Миколу Середу: саме його перу належать видані солідними накладами «Закарпатська народна цілюща кулінарія» та «Традиційні пісні страви закарпатських монастирів». На жаль, книжок немає в закарпатських книгарнях, їх можна придбати тільки в мережі Інтернет.
Як цукрівка – маргаритки, невроз – конвалії
Загалом Микола Середа добре знає про цілющі властивості 220 рослин, які ростуть у нашому краї. Заготовляє близько половини з них, справедливо вважаючи, що звичайний подорожник впізнає кожен, але важливо мати й рідкісні рослини, які ростуть у важкодоступних місцях і можуть комусь врятувати життя.
Мало знати, який саме вигляд має та чи та рослина, потрібно розумітися на тому, де й коли її збирати, як сушити, готувати настої та настоянки. І, звісно, не чекати моментального результату. Тіло, насамперед, підпорядковується внутрішньому духу людини. Ще наші пращури зазначали, що всі хвороби – від проблем душі. Тож що ближчою людина є до Бога, що добріша до своїх рідних і близьких, то менше нездужає й потребує лікування.
У свої 73 роки пан Микола ще стрімко може піднятися на гори Пікуй (до речі, найвищу в тутешніх краях), Стой, Великий Верх чи Плай. Про близькі полонини навіть мова не йде. Тут слід зауважити, що «близькі» в розумінні міського жителя – це дві зупинки автобусом, а в горах – «усього» 10–15 кілометрів.
Рано навесні, тільки-но зійде сніг, справжні травники вирушають у гори за листочками брусниці. Виявляється, корисними є не тільки ягоди, які дозрівають ближче до осені, а й листя. Але якщо його збирати пізніше, то воно покриється чорними цяточками й утратить цілющі властивості. Настій листя й гілочок брусниці – антибактеріальний за стафілококів, стрептококів і кишкової палички. Рецепт: 20 г подрібнених гілочок заливають 200 мл окропу, настоюють до охолодження, вживають по третині склянки тричі на добу.
Цілющі властивості має і звичайна конвалія.
Травник використовує настої квіток конвалії на воді, горілці в разі серцевих недуг та неврозів. Їх приготування та вживання потребує особливої уваги, бо передозування препарату є небезпечним. Однак рослина присутня в багатьох аптечних препаратах, тож простіше його без зайвого клопоту придбати в аптеці.
Також навесні цілителі збирають чистотіл, траву, коріння та свіжий сік якого в народній медицині використовують усередину та зовнішньо за різних шкірних захворювань, для загоєння ран, у разі новоутворень та для лікування мозолів.
Багатьом знайомі й ранні весняні маргаритки. У народі їх називають стокротками-цукровками, бо вони багаті на природний інсулін, саме цими квітами досвічені травники можуть допомогти на початковій стадії цукрового діабету. Настоєм листя та квітів, користуючись ним замість лосьйону, можна висвітлювати веснянки. Також порошок кореня маргариток у суміші з яєчною шкаралупою лікує туберкульоз.
Салат із первоцвіту ніколи не зашкодить
А що стосується всіх безпечних трав, які навіть у разі самостійного приготування не завдадуть шкоди, то Микола Михайлович радить готувати салати з первоцвіту (примули звичайної, вона має багато вітаміну С), із черемші, вживати натуральний березовий сік.
А поки не пізно, кожен може скористатися корисною й усім відомою кульбабою. Ця непримітна квіточка тонізує та заспокоює нервову систему, знижує рівень холестерину в крові, поліпшує апетит, нормалізує травлення, помічна в разі хронічних захворювань шлунка й кишківника, ревматизму, подагри, алергії, діатезу, захворювань печінки тощо. Сік рекомендують для виведення веснянок і бородавок.
Але найпростіше приготувати рідкий мед із кульбаби за доступним кожному рецептом. Потрібно: 300 квіток кульбаби, 1 лимон, 1 кг цукру, 1,5 склянки води. Квітки, очищені від зелених розеток, заливають холодною водою й настоюють протягом 1 доби. Проціджують, доводять до кипіння на слабкому вогні. Потім додають цукор, дрібно порізаний лимон із цедрою. Доводять до кипіння, залишають до повного охолодження, кип’ятять іще раз, проціджують і розливають у пляшки.
Утім, трав багато, й розповідати про кожну з них справа невдячна – для цього потрібно спілкуватися з Миколою Середою. Дехто починав із прохання на кшталт «порятуйте, на вас остання надія», а дехто – з нахабної вимоги «надішли й край». Із часом навколо Миколи Михайловича згуртувалися справжні цінителі фітотерапії, однак надсилати трави на замовлення він почав тільки віднедавна, та й то під тиском друзів і знайомих. Нині чи не найпопулярнішими є замовлення на арніку, родіолу рожеву, корені калгана та золототисячнику.
Микола Середа надсилає всім, хто звертається до нього, зібрані власноруч лікарські рослини, наголошуючи на неодмінному дотриманні рецептури й дозування. «Люди мають пам’ятати, – застерігає травознай, - що навіть найкорисніші ліки у великій кількості – це отрута. Трав це стосується так само».
До речі, у свої 73 роки Микола Середа майже не хворіє, тож і сам є чудовим підтвердженням власним словам.
Людмила ОРОС.
Закарпаття.