Із віком погіршується робота багатьох систем і органів, зокрема, що старшими стаємо, то гірше чуємо. Статистика свідчить: якщо серед 40-50-річних туговухість відзначається всього у 6%, то у віці 50-60 років - уже у 25%, а після 70 років її мають більше половини людей. Цей стан занурює людину в системний дискомфорт, крадучи можливість вільного спілкування. Близько ста років тому було встановлено дві головні причини зниження слуху: порушення кровопостачання лабіринту вуха через розлади кровопостачання, атеросклероз, а також - дегенеративні процеси в нервових клітинах, через що страждає швидкість обробки звуків. Але причин є значно більше. Які недуги забирають у нас радість чути світ, як їх нівелювати та зупинити глухоту, дізнаємося в лікаря-отоларинголога Віктора ГУНЬКИ.
- Пане Вікторе, з Вашої лікарської практики, які недоліковані стани можуть впливати на погіршення слуху з віком та що робити?
- Найчастіші випадки з моєї щоденної практики – це скарги на погіршення слуху від пацієнтів, які не контролюють артеріальний тиск. Чомусь багато хто до гіпертонії ставиться за принципом, що якось-то буде, а виходить, що людина наражає себе на ризик інсульту, інфаркту та розвиток туговухості. Пацієнти, що мають цукровий діабет, тиреотоксикоз – патологічний стан, спричинений надміром гормонів щитоподібної залози, люди із недолікованими захворюваннями вух, як то отити, різні автоімунні захворювання - всі перебувають у групі ризику, що з часом у них страждатиме слуховий апарат.
Люди, які працюють у шумних приміщеннях і нехтують правилами безпеки, також ризикують не чути з часом. Після хіміотерапії, тобто токсичної дії препаратів, також можлива часткова втрата слуху.
Вихід із цих станів очевидний, і не треба вкотре придумувати ровер. Якщо людина має високий артеріальний тиск, слід відвідати кардіолога, з’ясувати причини підняття тиску й пожиттєво приймати протигіпертонічні препарати.
Випадок із практики: жінка на прийом приводить чоловіка зі скаргами, що він погано чує останні 5 років. Я питаю, чому не зверталися раніше, а він каже, що тоді було терпимо, а зараз ні, та, може, й ще б не прийшов, якби дружина не наполягла. Це дуже яскравий, типовий приклад недбалого ставлення до себе. Чоловік не контролював тиск, верхні поділки якого часто були поза 180 мм рт. ст. Коли я пояснив, чим такий стан небезпечний, він почав приймати протигіпертонічні ліки, на тлі цього зменшився шум у вухах, трішки покращився слух.
Якщо людина має цукровий діабет, тоді слід контролювати рівень цукру в крові. Можливо, слух у цім разі значно не відновиться, та може покращитися на мінімальні децибели, але дуже часто на тлі протидіабетичних заходів зникає відчуття шуму у вусі, а це додає комфорту життю, послаблює тиск на психіку.
Якщо працюєш у шумних умовах, потрібно вдягнути спеціальні протизвукові навушники. Усе ніби просто, треба не ставитися до цього байдужки, не думати, що вам це не зашкодить, а слід максимально зменшити ризик.
- Побутує думка, що втрата слуху – це вікове, й тут нічого не вдієш. Чи Ви з цим згодні, чи це захворювання треба лікувати?
- Уперше в моїй практиці я з цим стикнувся в Кременці, коли пацієнт свято вірив у твердження, що приглухуватість – це вікові зміни й слід це прийняти як присуд долі. Це дуже хибний стереотип, який пацієнтові може дорого коштувати. Приглухуватість, або пресбіакузис, треба вчасно діагностувати та лікувати. Не терпіти, не страждати від того, що не чуєш співбесідника.
На жаль, як відновити нерв, як повернути назад дегенеративні процеси в нервових клітинах вуха, наука ще не придумала. Тому якщо вчасно не зупинити цей процес, то нерв, який через різні причини («ішемія» - недостатнє кровопостачання нерва чи інші) поступово відмирає, й що довше людина не звертається до лікаря, то більше погіршується її стан. Коли ж ми зупиняємо ці негативні чинники, то деструктивні процеси руйнування слуху теж перериваються, й у більшості випадків вдається стабілізувати слух на цьому рівні.
- Як людині вчасно протестувати, зрозуміти, що слух погіршився?
-Першими дзвіночками погіршення слуху є поява дзвону, шуму у вухах, коли людина, гуляючи по місту чи в парку, перестає чути звичні звуки: спів птахів, дитячі голоси, шум машин. Насторожити має, й коли, спілкуючись із людьми, змушені перепитувати, бо певні слова чітко не чути. Окрім того, коли починає гучніше вмикати телевізор. У цім разі, коли одній людині заголосно увімкнено звук, а іншій - затихо, значить, уже є проблема. Ці всі маленькі скарги також можуть свідчити й про появу сіркової пробки у вухах, яку, відвідавши лікаря, можна почистити, але в цім разі погіршення слуху виникає спонтанно. А ось втрата слуху за глухоти відбувається поступово.
Моя порада: якщо маєте мінімальні підозри, що знижується слух, невідкладно зверніться до отоларинголога. Він вас обстежить і за потреби спрямує до сурдолога - лікаря, який займається діагностикою та корекцією порушень слуху. Після проведеної аудіограми ви знатимете, який маєте рівень слуху та що робити, якщо він знизився. Це може бути й прийом препаратів, що покращують мозковий кровообіг, гімнастика для шиї, що теж сприяє поліпшенню кровопостачання голови й вух, мікроциркуляції та кровопостачання цього нерва.
Люди часто запитують: а що можна у вухо позакапувати? чи варто прогрівати вухо? Звісно, це можна робити, але ефект від цього за глухоти буде незначним. Поясню. У нас з обох боків голови є по 3 вуха: зовнішнє, середнє, внутрішнє. Проблема з слухом зазвичай йде із внутрішнього вуха, відповідно, хоч що б ми капали у вухо, прикладали, гріли - результату особливо не буде, бо процеси відбуваються глибинні. Єдине позитивне, що пацієнти, в яких є чи була невралгія трійчастого нерва, можуть після прогрівання відчути поліпшення самопочуття.
- Слуховий апарат наскільки покращує слух, які нині моделі та чи довго до них пацієнти пристосовуються?
- Хочу застерегти: не купуйте надто дешеві слухові апарати, які можуть пропонувати в різних рекламах. Краще заплатити один раз певну суму й мати апарат, з яким чутимете добре багато років. Бо старших людей часто дурять на гроші, пропонуючи дешеве. Врешті вони й кошти витрачають, і слуховий апарат не виконує свою функцію. Розповім випадок, коли до мене звернулася старшого віку пара зі скаргами на роботу слухових апаратів. Дивлюся й бачу, що це щось дуже дешеве та неякісне. Виявилося, що купили їх в інтернеті за 350 грн на розпродажу. Звісно, ця дешева пластмаса чистоти звуку не дасть.
Зараз є величезний вибір слухових апаратів, так звані внутрішньовушні та внутрішньоканальні слухові апарати. Вони маленьких розмірів й у вусі їх не видно. Ці апарати дорогі: кілька десятків тисяч гривень. Завушні апарати, які одягаються на вухо й їх видно зовні, коштують від 4-5 тисяч гривень.
Слухові апарати рекомендовано ставити, коли людина чує від 40 й нижче децибел, та, звісно ж, після консультації з лікарем, який підбере індивідуально належну модель і налаштує її, щоб людині було комфортно.
Такі апарати практично завжди розв’язують проблеми зі слухом. Адаптація до апарату, до того стану, що людина починає в рази краще чути, може займати час. Один з останніх випадків: прийшов пацієнт зі скаргою, що після того, як поставив апарат, чує всі звуки, від яких відвик, і вони йому стали заголосні, дратують: спів птахів, комах. Але такий момент легко усувається. Ми коригуємо інтенсивність звуку певних частот, щоб людині було комфортно спілкуватися й чути.
Важливо розуміти, що зниження слуху на обидва вуха потребує бінаурального слухопротезування, яке використовують у світі. На жаль, в Україні частіше застосовують моноуральне (на одне вухо) слухопротезування, зважаючи на дороговартісність апаратів.
Інтерв’ю взяла Валентина Ухачевська.
