Арнольд Михайлович Грінштат - автор оригінальної методики відновлення здоров’я за допомогою фізичних вправ. Результати застосування цієї системи просто вражають: це і пришвидшене зрощення кісток за різних переломів, і підняття опущених органів, і ефективна допомога в разі остеомієліту, артрозу, остеопорозу, міжхребцевих гриж, травм зв’язок, менісків, сколіозу тощо.
На жаль, Арнольда Михайловича вже з нами немає. Але його методика оздоровлення живе й допомагає людям. Про неї, її автора, свій досвід та напрацювання розповість продовжувач справи Арнольда Грінштата, в минулому його вірний товариш, сподвижниця та дружина, тренер-реабілітолог з 20-літнім стажем Ірина Тапкова-Грінштат.
Випадкових зустрічей не буває…
- Пані Ірино, як відомо, будь-яка зустріч у нашому житті не випадкова, коли і як доля звела Вас із Арнольдом Михайловичем?
- У 1989 році у мене були післяпологові проблеми, і мій тренер (я в минулому спортсменка) привів мене до Арнольда Михайловича. Так я стала спочатку його пацієнткою, потім сподвижницею, а згодом дружиною. Ви маєте рацію: випадкових зустрічей в житті не буває, так, мабуть, було угодно долі та Богові, щоб ми познайомилися і справа його життя стала й моєю.
Методика Арнольда Михайловича, на мій погляд, геніальна й дуже проста. Вона системно, органічно задіює організм на боротьбу з будь-якими хворобами. За допомогою своєї системи вправ Арнольду Грінштату вдавалося відновлювати серйозно травмованих спортсменів за місяці, причому до такого фізичного стану, що вони показували ліпші, ніж до травм, результати й ставали чемпіонами світу. Такий же чудовий ефект дає ця система в оздоровленні дітей, людей похилого віку, хронічних хворих та всіх, хто хоче бути здоровим.
- Ірино Вікторівно, а чим відрізняється методика Арнольда Грінштата від інших оздоровчих комплексів та систем?
- Ця методика побудована за принципом гомеопатії - мікронагрузки в макродозах, і жодних больових відчуттів.
Увесь комплекс можна розділити на три підходи. Перший – це вправи загальної дії, які впливають на весь організм. Інша група вправ спрямована на серцево-судинну систему. Третій підхід – це профілактика й лікування порушень хребта. Але головне, що вирізняє цю методику, – це вібрація. Усі вправи так чи інакше пов’язані з вібрацією.
Цілющі вібрації й дихання «по-собачому»
Вібраційні рухи здавна використовують у різноманітних оздоровчих методиках. Наприклад, їх застосовував у своїй практиці відомий японець Кацудзо Ніші. Він розробив прості методи посиленого оновлення та відновлення кровоносних судин шляхом вібраційних вправ і контрастних повітряних ванн.
- Яку ж користь дають вібраційні рухи людському організму?
- Оздоровчий вплив вібрації на організм різнобічний. Насамперед вона нормалізує обмін речовин на клітинному рівні. Через обмеження рухової активності та відсутність активних м’язових скорочень клітини не здатні самостійно звільнятися від отруйних продуктів обміну речовин. Як наслідок, вони накопичуються в тканинах та органах й отруюють організм, а це своєю чергою дає поштовх для розвитку різних захворювань.
У результаті ж вібрації й активних м’язових скорочень клітина буквально виштовхує накопичені відходи в міжклітинну рідину, звідки, за допомогою тих же вібрацій, відбувається виведення їх з організму. Звільняючись від отрути, клітини отримують здатність засвоювати потрібні для нормальної життєдіяльності поживні речовини й кисень, відновлюючи таким чином природний обмін речовин. До того ж поліпшується функція травного тракту та печінки, посилюється перистальтика кишечнику.
Сприятливо впливають вібрації й на стінки кровоносних судин, унаслідок чого підвищується їх еластичність і видаляються холестеринові бляшки. Відомо про позитивний вплив вібрації на функціонування центральної нервової системи - за рахунок поліпшення кровопостачання головного мозку й живлення нервових клітин.
За допомогою вібрації Арнольд Грінштат намагався розв’язати ще одну глобальну проблему сучасної цивілізації - нестачу рухової активності. За його підрахунками, протягом одного заняття за його методикою саме за рахунок вібрації виконується близько 8000 рухів, що становить дводенну норму фізичного навантаження.
Інша унікальна особливість методики Арнольда Михайловича - це те, що всі його вправи виконуються на тлі так званого собачого дихання: часті видихи відкритим ротом. Поспостерігайте за тим, як дихають собаки, скоріше, не дихають, а видихають. Це часте поверхневе дихання в ритмі рухів з активним акцентом на видиху. Вдих - мимовільний, пасивний й непомітний. Під час такого дихання відбувається накопичення вуглекислоти в крові, що позитивно впливає на перебіг окисно-відновних процесів в організмі (це розширення судин серця й головного мозку та багато іншого). Таке поверхневе дихання іноді можна використовувати, коли треба швидко, до приїзду «швидкої», полегшити напад болю в серці чи мігрені.
Пожиттєва інвалідність – не вирок
- Ірино Вікторівно, наведіть, будь ласка, приклади оздоровлення людей за методикою Арнольда Михайловича.
- Було, що під час автомобільної аварії чоловіку відірвало руку. Після лікування через два місяці почався остеомієліт (запальне ураження кістки й кісткового мозку). Кістки стали гнити, утворився свищ. До Арнольда Михайловича чоловік прийшов у критичному стані: передпліччя - як колода, великий набряк. Випадок був дуже складним. Проте через 2 місяці індивідуальних занять свищ закрився, набряк минув, м’язи наросли. Чоловік став практично здоровим. Він віджимається від стіни й від підлоги, витримує повне навантаження.
І таких випадків у практиці Арнольда Михайловича було дуже багато. Травмовані спортсмени, балерини, звичайні люди, яким лікарі винесли вирок пожиттєвої інвалідності – всі вони завдячують автору унікальної методики своїм повноцінним життям.
Моя сусідка, якій 69 років, ходить до мене на заняття вже три роки. До цього в неї було дуже багато проблем зі здоров’ям – з хребтом, з тиском, підшлунковою залозою, артроз тазостегнового суглоба … Зараз вона досягла таких результатів, що дає фору набагато молодшим за себе.
Я працюю тепер з однією жінкою, в якої остеопороз і перелом стегна. Лікарі сказали їй протягом 8 тижнів не робити жодних рухів ногою, а три місяці не ступати на неї. Коли ми починали заняття, м’язи в неї були вже атрофованими, нога набрякла, мала синій колір, стати на неї жінка не могла. До того ж у неї варикозне розширення вен, трофічна виразка. Унаслідок занять виразка стала затягуватися, перестали набрякати ноги. На початку, звісно, було загострення. Але це передбачуваний процес, адже завдяки вправам посилився кровообіг, а оскільки м’язи атрофовані, то не відбувалося достатнього відкачування крові. Однак згодом м’язи стали наростати, й ми почали збільшувати навантаження. Зараз вона вже стоїть на нозі.
Ще в однієї моєї 68-річної клієнтки з Одеси був перелом хребта. Їй потрібно було робити операцію, і дуже складну, оскільки ситуація обтяжувалася наявністю остеопорозу. Жінка відмовилася від операції, і я стала з нею працювати. На 27 день занять вона встала, й зараз ми працюємо з нею вже у вертикальному положенні.
Ще такий приклад: жінка з ушкодженою колінної чашечкою. Лікарі наполягали на операції, але вона багато чула про методику Грінштата й вирішила випробувати її на собі. Попередньо порадилася зі мною. Я сказала, що не можу дати гарантій, та спробувати варто, адже це не екстрений випадок - коли слід відразу лягати під ніж, час іще є. Жінка погодилася. Через 2 місяці біль минув, а через 4 вона відчула себе здоровою. За цей час наростила всі м’язи, навіть помолодшала...
Яке коріння, таке й насіння
Узагалі для мене прикладом у житті є мій батько, який і привчив мене жити в постійному русі. Йому вже 76, а він щоденно чи плаває, чи ходить по кілька кілометрів. Коли несприятлива погода - він і його дружина роблять вправи за методикою Арнольда Михайловича чи займаються на велотренажері. У нього жоден день не минає без інтенсивних рухів. Він живе повноцінним, активним життям, продовжує працювати, його часто запрошують за кордон як чудового спеціаліста у своїй справі.
Деякі люди скажуть, що така активність і здоров’я подаровані природою. Але, повірте мені, від природи дано майже всім. Однак лише праця над собою дає змогу зберегти здоров’я до літнього віку та подовжити активне довголіття.
Слід відрізняти повсякденну метушню й правильні рухи – це різні речі. Люди зазвичай здійснюють багато одноманітних рухів, перенапружуючи певні м’язи й не задіюючи при цьому інші. Лише правильні, цілеспрямовані рухи можуть дати позитивний результат щодо оздоровлення.
Займаючись за методикою Арнольда Грінштата, ми рухаємося з мінімальною витратою енергії, а між тим зміцнення м’язів відбувається неймовірно швидко. І координація рухів виробляється така, що її не порушиш навіть у разі перевтоми. Чому? Та тому, що весь організм діє збалансовано, а м’язи, ці природні помпи, качаючи кров, розносять її в усі куточки тіла.
До того ж методика спрямована на легку роботу хребта, без перенапруження хребців. До речі, зріст людини, як відомо, у літньому віці зменшується – відбувається так зване «всідання» хребців. Займаючись за системою Гріншата, ви зможете не лише цьому запобігти, а й вирости на кілька сантиметрів. Наприклад, Арнольд Михайлович в юності мав зріст 171 см, а в 62 роки – 172,5 см.
Здорові батьки – здорові діти
- Пані Ірино, у Вас є досвід в оздоровленні дітей за допомогою цієї методики?
- Так, звісно. Одна мама привела минулого року восьмирічну дівчинку, яка страждала від постійного головного болю. Жодні обстеження не могли з’ясувати причину такого стану дитини. Ніякі засоби не допомагали. Щойно ми поставили їй координацію рухів (до речі, порушення координації рухів – це хвороба), головний біль став ущухати й через тиждень дитина про нього зовсім забула.
Ще в однієї дівчинки було запалення колінного суглоба. Вона не могла робити елементарні вправи, хоча займалася художньою гімнастикою. Перед тим як дитину до мене привели, її лікували близько 3 місяців, але безрезультатно. Ми з нею працювали протягом 2 місяців, біль минув і вона навіть стала брати участь у змаганнях з художньої гімнастики.
Помічено, що в дітей, які займаються за системою Грінштата, підвищується концентрація уваги, розвивається здатність тривало й без утоми займатися уроками чи будь-якою іншою справою.
Також є позитивні результати застосування цієї методики й у разі безплідності. У Арнольда Михайловича було п’ять випадків, коли жінки, незважаючи на безжальний вирок лікарів, змогли стати мамами. Безплідність може бути зумовлена малорухливим способом життя – відбувається гормональний збій, різні застійні явища. Заняття допомагають активізувати всі органи, налагодити гормональне функціонування, у увесь організм починає гармонійно працювати. У моїй практиці теж є подружжя, яке після 6 років безрезультатних спроб завагітніти, позаймавшись лише 2 місяці, вже чекає на дитину.
Узагалі варто нарешті зрозуміти, що здоров’я дітей безпосередньо залежить від здоров’я батьків іще до того, як вони їх народили. Тому, якщо хочете мати дужих, здорових дітей, не лінуйтеся займатися собою.
Омолодження без пластики
- Ірино Вікторівно, маючи свій особистий досвід застосування цієї методи, чи не додали Ви до неї чогось нового?
- Методика Арнольда Михайловича – це основне, на ній тримається все. Але я не стою на місці, постійно щось досліджую, вивчаю. Тому додала до неї вправи для очей та обличчя - що особливо подобається жінкам.
Зрозумівши, що під час виконання вправ за методикою Арнольда Михайловича відбувається інтенсивний кровообіг, я подумала: а чому б його не переспрямувати на очі? Адже розвиток з віком катаракти й глаукоми, як зазначають лікарі, зазвичай спричинений застійними явищами в органі зору. Тож почала працювати в цьому напрямку. І вже маю позитивні результати.
Приміром, до мене звернулася жінка 68 років з катарактою. Ми вже рік з нею працюємо. Я не можу сказати, що зір у неї повністю відновився. Але коли нещодавно вона звернулася до окуліста, аби змінити лінзи окулярів (їм уже 10 років, і вони затерлися), то виявилося, що зір у неї такий само, як і 10 років тому. Як відомо, коли розвивається катаракта, то зір погіршується, а тут за рік занять, найімовірніше, він навіть поліпшився.
Крім того, я займаюся гімнастикою для обличчя. З віком ми старіємо, шкіра втрачає свою еластичність, обличчя обвисає. Але на ньому теж є м’язи. Приміром, у мене були впалі щоки, і я їх собі, як бачите, «накачала». (У пані Ірини справді дуже милі округлі щічки. - Авт.) А тим людям, які приходять до мене й починають розповідати, які в них вікові захворювання, я кажу: «Вік – це лише цифра в паспорті, закрийте його й забудьте. І якщо ви хочете бути здоровими - то будете!»
Там, де слабкі м’язи, - слабкі кістки. Стоншуються м’язи – стоншуються кістки. Це фізіологічний процес, але кісткову масу можна витрачати не так швидко. Хороший м’яз буде живити кістку, відповідно її стоншення відбуватиметься набагато повільніше. Я в минулому тенісистка, і в мене права кисть була в півтора разу товща, ніж ліва. Коли я перестала займатися, вона стала такою, як ліва. Тож це доводить: що міцніші м’язи, то міцніші кістки. У принципі на цьому будується й процес зрощування всіх кісток. М’яз починає працювати, нарощується - й зміцнюється кістка. Так само і з м’язами обличчя.
На закінчення хочу сказати, що більшість людей, на жаль, починають займатися собою і своїм здоров’ям лише після того, як отримують травму, чи захворіють, чи після інших негараздів. Але, як кажуть, під лежачий камінь вода не тече. Відоме висловлювання: ліпше запобігти, ніж згодом лікувати, – доречне сьогодні, як ніколи. Методика, яку подарував людству Арнольд Грінштат, підходить усім: і здоровим, і хворим, і дорослими, і дітям. Вона проста в застосуванні й не потребує багато зусиль та часу. Тому я раджу не чекати, доки рак свисне, а почати працювати на своє здоров’я саме зараз, це не тільки вбереже вас від хвороб, а й подовжить молодість та подарує довголіття.
Основні правила застосування системи вправ Грінштата
Вивчати цей метод бажано поетапно, тобто, не слід освоювати всі елементи відразу.
Слід обережно підбирати дозування навантажень, поступово довівши їх до норми.
Тривалість заняття зазвичай має бути 45-60 хв тричі на тиждень, оскільки за одне заняття набирається дводенна норма рухів, потрібна для оздоровлення.
Тренування будуються за принципом гомеопатії: мікронагрузки в макродозах. Рухи, за цією методикою, виконуються набагато швидше, ніж, наприклад, під час звичайної зарядки чи фітнесу. Застосовуються також так звані імпульсні рухи - в прискореному темпі, наприклад, біг на місці на максимальній швидкості.
Під час вправ дихати слід «по-собачому»: часто, через рот, з акцентом на видиху, який виконується під час кожного руху.
Останнє вживання їжі має бути не пізніш як за 1,5 години до заняття. Відразу після тренування – їсти не варто.
Контроль за станом і рівнем навантаження здійснюється по пульсу. Після навантаження він має обов’язково підвищуватися: в молодих людей зі здоровим серцем - до 170 уд/хв, у людей з хворим серцем та літніх - до 120 уд/хв, інакше не буде тренувального ефекту. Через 1-2 хв відпочинку після навантаження (в позі кучера) пульс має знизитися: в перших – до 120 уд/хв, у других - до значень, які були в стані спокою до навантаження. Що менше часу витрачено на відновлення пульсу, то ліпший тренувальний ефект.
Зазвичай уже після 10 занять спостерігається явне поліпшення стану. Насамперед відновлюються серцево-судинна й дихальна системи. 6
Вправи, рекомендовані арнольдом грінштатом для самостійного освоєння
У положенні лежачи.
1. Лежачи на животі, руки під підборіддям, 50 разів посовати сідницями вліво-вправо (на кілька градусів) у ритмі коротких видихів (дихання «по-собачому»).
2. Лежачи на животі, руки під підборіддям, піднімати пряму праву ногу на 5-10 см (не більше) від підлоги 10 разів поспіль. Те саме повторити лівою ногою. Кількість таких рухів під час перших занять довести до 10. У міру освоєння цієї вправи час виконання можна подовжити до 5 хв. Усе робити без значних зусиль і не доводити до болю. У разі його виникнення кількість рухів слід зменшити. Усі рухи виконувати на короткий видих.
3. Лежачи на спині, коліна зігнути під кутом 90 градусів, ступні на підлозі на ширині плечей, руки можуть лежати вздовж тіла чи під головою. Підняти таз на висоту 5-10 см від підлоги. Повторить кілька разів у швидкому ритмі, тобто вібруючи. Поступово час виконання вправи можна довести до 30-40 секунд.
4. Лежачи на спині, ноги прямі, п’яти звести разом, усе тіло натягнене й напружене, як струна. Піднімати та опускати таз, не торкаючись сідницями підлоги, в імпульсному ритмі. Тривалість – до 30 секунд.
5. Лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах під кутом 90 градусів, руки під головою, м’язи тіла напружені. Відривати голову й плечовий відділ на 3-5 см від підлоги з коротким видихом під час кожного піднімання. Опускаючи плечі вниз, м’язи живота легко розслабляти. Повторити кілька разів в імпульсному ритмі. Тривалість – до 30 секунд.
6. Стати на коліна, руками впертися в підлогу, руки й ноги на ширині плечей, спина ледь розслаблена й прогнута вниз. Вібрація всім тілом за рахунок легкого згинання рук у ліктях і різкого їх випрямлення. Ритм рухів – зважаючи на самопочуття. Час виконання - 1-2 хв. Під час кожного руху робити короткий видих.
Закінчивши цю вправу, можна посидіти в положенні кучера (сісти на стілець чи на підлогу, повністю розслабитися, звісити на груди голову й заплющити очі). Категорично забороняється різко вставати.
У положенні стоячи.
7. Вібрація. Ноги на ширині плечей, руки вздовж тіла. Згинання (на 1-2 см) й розгинання ніг, завдяки чому вібрує все тіло. П’яти в жодному разі не відривати від підлоги. У міру освоєння вправи кількість рухів можна довести до 100-160 разів за хвилину. Аби було зручніше стежити за прямою поставою, виконуйте вібрацію перед дзеркалом. Тривалість виконання вправи - 5 хв. Під час кожного руху вниз – короткий видих. Вдих – самовільний під час піднімання.
8. Біг на місці. Темп нормальний. Біг плавний на кшталт коня-інохідця, тобто, права рука й права нога рухаються одночасно. Руки - вгору-вниз уздовж тулуба, плечі злегка провертаються в горизонтальній площині - відбувається ефект самомасажу хребта. Пальці ніг ледь відірвані від підлоги, п’яти підлоги не торкаються. Бажано під час опускання ноги коліно випрямляти, що дає ефект «кенгуру» чи «блохи», тобто бігу з мінімальним зусиллям. Дихати «по-собачому»: на кожен рух - видих, а вдих - самовільний. Тривалість бігу поступово довести до 5 хв, а потім можна й до 10.
Під час реабілітації після перенесених захворювань слід починати з 30 секунд бігу на місці 2-3 рази на день, поступово збільшуючи його тривалість до 30 хв. При цьому слід стежити, аби під час бігу відрив стопи від підлоги був мінімальним, оскільки що вище піднімаються стегна, то більша витрата енергії та швидше виникає стомлення. Ноги в колінах згинаються мінімально, а стопа приземляється з опорою на носок, що збільшує навантаження на гомілковостопні суглоби. Тому на початку занять у ділянці гомілкостопа можуть з’явитися болісні відчуття, які поступово минуть у процесі адаптації до бігових навантажень зв’язкового апарату.
9. Інтенсивний біг на місці - рухи ті самі, що й у попередній вправі, але в максимальному темпі, на межі індивідуальних можливостей і з більшим відривом пальців від підлоги. Спочатку бігти - 5 секунд, поступово час бігу довести до 30. Після бігу слід перевірити пульс.
У тренованої людини він у середньому зазвичай має підвищуватися до 180-200 уд/хв. Через 2 хв відпочинку слід знову перевірити пульс: у нормі він має знизитися до 120 уд/хв. Якщо людина ще недостатньо тренована, то пульс не повинен перевищувати 160 уд /хв.
Потрібно зауважити, що такі показники пульсу можуть допустити тільки молоді треновані спортсмени, які вдаються до методики Арнольда Грінштата для відновлення після травм. Під час занять людей середнього віку, як правило, детренованих і які мають якоюсь мірою склероз серцевих артерій, за канонами спортивної фізіології та медицини, допускати таку інтенсивність вправ не можна, оскільки коронарні судини в них втратили еластичність і погано розширюються у відповідь на навантаження, кисню бракує й може розвинутися гіпоксія міокарда із загрозою інфаркту.
Тому Грінштат пропонує немолодим чи ослабленим хворобою людям стежити, аби пульс не перевищував 120 ударів за хвилину. Це дуже важлива рекомендація, по суті, правило «техніки безпеки» під час занять за методикою А. Грінштата.
10. Дихальна вправа, яка дає змогу досягти ефекту «собачого» дихання. Ноги на ширині плечей, руки на рівні грудей, лікті розведені. Початок руху: ледь присісти на пружних ногах і повернути плечі вправо (короткий вдих). Потім піднятися у висхідне положення й знову повернути плечі вліво (короткий вдих). Голову не повертати. Видих під час кожного руху. Виконувати - до 1 хв.
З упором на руки в різних положеннях.
11. «Панель» - упор на руки обличчям донизу. Руки прямі, ноги теж прямі й витягнуті. Імпульсні рухи за рахунок зусиль рук - піднімання й опускання таза (на 3-5 см), нагадують віджимання від підлоги. Дихати «по-собачому». Виконувати до 30 секунд.
12. Схожа на попередню вправа, але обличчям догори. Рух нагадує підкидання тіла вгору. Виконувати до 30 секунд.
13. Стоячи обличчям до стіни, ноги на ширині плечей на носках, на відстані кроку від стіни. Пружинистий (у вигляді вібрації) упор об стіну долонями, не згинаючи колін. Можливі різні варіанти виконання: наприклад, спочатку опора на всю поверхню долоні, потім - лише на всі пальці, далі - на три пальці, на два, можна й на кулаки. Між рухами, під час відсторонення від стіни, можна робити сплески руками: спочатку різко сплеснути один раз, потім два, три і т.д. - до шести разів; насамкінець зробити 100 легких пружинистих рухів з опорою на пальці. Дихати «по-собачому».
У положенні сидячи.
14. Сидячи на жорсткій поверхні, спина пряма, ноги на підлозі на ширині плечей, руки розслаблено лежать на стегнах. За рахунок пружинистих рухів ніг і тулуба, а також скорочень сідничних м’язів часто підстрибувати на жорсткій поверхні сидіння. Виконувати протягом 1 хв. Дихати «по-собачому».
Після кожної вправи (у положенні стоячи, з упором на руки й сидячи) слід робити 1 хв відпочинку в позі кучера.
У статті використано матеріали з альманаху «ФИС: Золотая библиотека здоровья «Арнольд Гринштат: Двигайтесь правильно – и будьте здоровы».
Підготувала Алла ГРІШИЛО.
