Олександр НОВИКОВ дарує нам усім чудову, іскрометну, дотепну й корисну книгу про зцілення молитвою. Тут не тільки описано десятки випадків зцілення, а й пропонується спосіб, як опанувати цей метод. Автор переконаний, що на це здатен кожен із нас.
Із люб’язного дозволу Олександра Єфремовича пропонуємо читачам газети «ЗіД» уривки з книги «Така робота - цілитель. Практика молитовного зцілення».
До будь-яких молитовних дій, спрямованих на зцілення людини, можна вдаватися тільки після її консультації з лікарем і, в разі потреби, проведення відповідного лікування. Молитовне зцілення жодним чином не суперечить будь-яким видам медичної допомоги, а лише доповнює їх, роблячи всі види процедур більш дієвими й фізіологічними. Це стосується як зцілення, так і самозцілення молитвою. Молитовне зцілення доцільно застосовувати тоді, коли медичне втручання виявилося не досить ефективним чи неефективним узагалі.
Зцілювальна молитва складається з низки послідовних дій, що йдуть одна за одною в пропонованому нижче порядку, й украй бажано виконувати їх спокійно й методично.
Спочатку молільник зручно вмощується перед образом Спасителя, руки його лежать на колінах, і він починає неспішно розгойдуватися вперед-назад, поступово поглиблюючи своє дихання.
Під час руху вперед робиться видих, під час руху назад - вдих. Досить важко в тексті пояснити цю дію, але, умовно, рухаючись назад, ви ніби робите вдих не тільки легенями, а й поверхнею спини.
Трохи згодом може з’явитися відчуття тиску в скронях, і це сигнал про припинення цього дійства. Потім потрібно пальцями обох рук провести від скронь до підборіддя, після чого відчуття стискання одразу минає, й ви можете розпочинати молитву. Хворий перебуває між молільником та іконою, обличчям до молільника й спиною до ікони. На початку молільник, осіняючи себе хрестом, промовляє такі слова:
«Святий Боже, Святий Кріпкий,
Святий Єдиний, Святий Великий!»
Тоді, молитовно склавши руки, долонею до долоні, звертається до Господа з проханням почути його молитву та надати допомогу болящому.
«До Тебе вдаюся, на Тебе сподіваюся, на Тебе надіюся, о Господи.
Почуй мою молитву, Великий і Правий.
Зціли болі й недуги сина (дочки) Твого (Твоєї) (ім’я).
Заспокой його (її) душу та зміцни його (її) тіло, відведи його (її) смутки й печалі, даруй йому (їй) здоров’я та спокій, довголіття та радість життя.
Врятуй його (її) та помилуй, Отче небесний,
Молю й благаю Тебе про це, Господи,
Усією душею й серцем».
Після цього, зігнувши руки в ліктях перед собою та повернувши їх долонями догори, потрібно прочитати «Отче наш».
«Отче наш, що єси на небесах і в нас самих!
Хай святиться ім’я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя, як на небі,
так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не покинь нас у спокусі,
але визволи нас від усяких напастей.
Бо є царство Твоє,
і сила Твоя, і слава Твоя,
Отця, і Сина, і Святого Духа,
і нині, й повсякчас, і повік віку.
Амінь.
Господи, помилуй, Господи, помилуй,
Господи, помилуй ... (12 разів)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові
і нині, й повсякчас, і повік віку.
Амінь».
При цьому молільник може ритмічно погойдуватися в темпі молитви, вимовляючи слова на видиху під час руху вперед, і на вдиху ― підчас руху у зворотному напрямку. Після правильного виконання цих молитов у вас може виникнути відчуття жару в долонях, можуть піти приємне поколювання й хвилі тепла по всьому тілу, й особливо по спині, з’явиться стан благості й захвату. Якщо це сталося, не лякайтеся - так і має бути, тепер ви справді готові до лікувальної молитви.
Ледь-ледь повернувшись корпусом уліво, розкритою долонею, спрямованою кінцями пальців на хворого, трохи зігнувши безіменного пальця й мізинця, роблячи рух уперед не менше кількох сантиметрів і особливо відчуваючи середній палець правої руки, молільник хрестить хворого, дистанційно торкаючись точки трохи вище міжбрів’я, точки трохи вище пупка та двох точок обабіч грудей, які зазвичай осіняються хрестом під час молитви. Ця дія проводиться три-сім разів, за вашими відчуттями. При цьому кожний дистанційний дотик супроводжується словами:
«Святий Боже, Святий Кріпкий,
Святий Єдиний, Святий Великий!»
Після цього молільник повертається рівно, прямо навпроти хворого, молитовно складає руки та промовляє слова молитви:
«Силою Твоєю, Волею Твоєю, Світлом Твоїм,
Господи, спаси і сохрани сина (дочку) Твого
(Твою) (ім'я), зціли його (її) болі й недуги,
заспокой його (її) душу й зміцни його (її) тіло,
даруй йому (їй) здоров’я та спокій,
довголіття й усілякі радощі,
спаси його (її) та помилуй, Великий і Правий,
молю й благаю Тебе про це, Господи,
усією душею й серцем».
Після цього слідують дві вкрай важливі дії зцілювальної молитви - хрещення й обертання. Хрещення під час лікувальної молитви - це дистанційний (на відстані кількох сантиметрів) дотик до шкіри людини, про здоров’я якої ви молитеся, чотири рази - згори, знизу, зліва й справа - з позиції молільника - навколо місця сили чи хворого місця, кілька разів послідовно.
Кожний дотик проводиться з промовлянням слів: «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Єдиний, Святий Великий».
Свідома неканонічність останнього звернення, заміна слова «безсмертний» на слово «великий» аж ніяк не є винаходом автора: так звертаються, не змовляючись між собою, більшість сільських бабок-цілительок, і, вочевидь, ця масова інтуїтивна заміна зумовлена іншим гармонійним рядом звуків, що промовляються.
Слід мати на увазі, що місця сили на пальцях містяться в центральних точках закручування папілярних ліній подушечок пальців, і бажано, щоб під час молитви ці точки були просто над поверхнею обмолюваного місця. Ця дія не є способом віддавання чи відбирання якоїсь енергії - це доторки, ніжні, як погладжування дитини, й водночас досить відчутні, з погляду того, хто молиться.
На жаль, я не можу знайти точніших слів для опису цього дійства, можу тільки додати, що інтуїція й досвід зазвичай допомагають опанувати його дуже швидко.
Хрещення проводиться середнім пальцем правої руки за участю, в разі потреби, вказівного й безіменного. Досвідчені бабки чи молільники, не замислюючись, роблять це всіма трьома пальцями, маніпулюючи ними так швидко, що часом, якщо придивитися, це нагадує гру на музичному інструменті. Підкреслюю, що це робиться абсолютно несвідомо й досягається тільки багаторічною практикою. Обмолювання троєперстям не дасть результату, бо в цьому разі точки сили зімкнуті й закривають одна одну.
Відстань від пальців молільника до шкіри хворого під час хрещення може змінюватися в досить широкому діапазоні, від 10-12 см до безпосереднього торкання шкірного покриву. Це залежить як від особливостей хворого та молільника, так і від фізичного стану хворого в даний момент. Зазвичай ця відстань відчувається як дуже легкий теплий перехід, свого роду кордон, що розміщується прямо над людським тілом. За мінімального тренування ця відстань дуже добре відчувається тими самими точками пальців, якими робиться обмолювання.
Обертання рукою - це наступне за хрещенням обертання правою рукою над хворим місцем чи місцем сили, проти годинникової стрілки з позиції молільника. При цьому діють ті самі точки середнього й вказівного пальців, а за наявності досвіду до них додається й безіменний. Обертання здійснюється не швидко й не повільно, одночасно з читанням молитви й у її неспішному ритмі.
Молитва промовляється спокійно й напівпошепки. Якщо молитва промовляється подумки, дія неминуче прискорюється, а цього робити не слід. Саме тому бабок називають шептухами.
Я волію під час обертання рукою послуговуватися словами:
«Силою Твоєю, волею Твоєю, світлом Твоїм, Господи, спаси й сохрани сина Твого (дочку Твою) (ім’я), заспокой його (її) душу та зміцни його (її) тіло, зціли його (її) болі й недуги, пошли йому (їй) здоров’я та спокій, довголіття й радість життя, змилуйся над ним (нею), Великий і Правий, молю та благаю Тебе, Господи, усією душею й серцем».
Ці слова зовсім не є догмою й можуть бути замінені іншими, досить ритмічними та благими, більш придатними саме для вас.
Цикл хрещення та обертання над одним місцем повторюється від трьох до п’яти разів. Якщо у вас з’являється відчуття поколювання, оніміння чи інше нестандартне відчуття на кінчиках пальців, молитву над цим місцем слід припинити. Ширина захвату обертання визначається інтуїтивно, за вашим внутрішнім відчуттям, вона може зменшуватися під час молитви, а може й залишатися на тому ж рівні, але в усіх випадках вона має трохи перевищувати відстань від центру обмолюваного місця до точок хрещення й замикати їх у собі.
Лікувальна молитва, крім випадків екстреної допомоги, завжди має починатися й закінчуватися над маківкою хворого. Це просто, якщо в людини коротка стрижка й маківку легко визначити візуально. У переважній більшості випадків ця точка визначається за відчуттям тепла чи легкого тиску на кінчиках пальців, якими робиться обмолювання. Для визначення місцезнаходження цієї точки молільник, перш ніж розпочати хрещення маківки, кілька разів проводить відкритою долонею над головою хворого й точно визначає точку, з якої виходить головна енергетична вісь людини.
У процесі обмолювання в жодному разі не слід робити різких рухів - і в процесі хрещення, й під час обертання рухатися мають не пальці, а вся рука, рухи мають бути спокійними й плавними. Ви нічого не даєте й не берете, ви тільки просите Господа скерувати в дане місце благодать Його для допомоги болящому.
Друга обов’язкова точка обмолювання - це точка на два-три сантиметри вище пупка на серединній лінії тіла. Для обмолювання цієї точки ви просите хворого стати на відстані трохи більше одного метра навпроти ікони, а самі сідаєте на стілець чи табурет праворуч від ікони, не затуляючи її, обличчям до хворого.
Обмолювання цієї точки має проводитися над оголеною шкірою хворого. Достоту так само, як і з визначенням точки над маківкою, молільник під час першого обмолювання кілька разів проводить відкритою долонею по серединній лінії тіла над пупком, точно визначаючи середнім пальцем правої руки її місцезнаходження.
Під час обмолювання цієї точки в правильному, спокійному ритмі багатьох людей починає похитувати вперед і назад. Це свідчить тільки про якусь слабкість обмолюваного в цей момент його життя. Якщо амплітуда гойдання стає надто великою, потрібно, не перериваючи молитви, лівою рукою взяти хворого за праву руку, після чого погойдування припиниться. У дуже рідкісних випадках цього виявляється недостатньо. Тоді треба попросити родича чи близьку людину хворого, що є поряд, стати ліворуч від хворого й обійняти його за плечі.
Потім можна переходити до молитви над місцем сили, що відповідає за хворе місце чи орган, в якому є болісні відчуття і який потребує допомоги. І тільки після цього можна обмолювати хворий орган чи місця проявленого болю. У разі захворювання одного з парних органів потрібно обов’язково обмолювати й другий орган (здоровий). Закінчивши молитву над хворим місцем, треба ще один раз виконати хрещення маківки й обертання рукою над нею, після чого, без жодних дій над людиною, просто молитовно склавши руки, подякувати Господеві за Його допомогу.
Після цього проводиться намолювання води.
(Закінчення в наступному номері.)
