ХВОРОБА ПАРКІНСОНА - НЕ ВИРОК

ХВОРОБА ПАРКІНСОНА - НЕ ВИРОК

ПРИПУЩЕННЯ ТА ТЕОРІЇ

Хвороба Паркінсона — хронічне захворювання. Сьогодні невідомо причину цієї хвороби, адже нею може стати все, що так чи інакше впливає на мозок. У цьому винні й метали, і випари бензину, і багато чого іншого. Відомий випадок захворювання співробітників однієї з лабораторій, які, працюючи з нафтою, капали собі на руку грами нафти, — так було прийнято брати якісь проби. І в результаті їм діагностували синдром Паркінсона. Чимало відзначено випадків, коли хвороба розвивалася після прийому ліків (заспокійливих, які впливають на процес вироблення дофаміну), отруєння вуглекислим газом або важкими металами. У рідкісних випадках перебіг хвороби Паркінсона пов’язаний з вірусним запаленням головного мозку. Встановлено, що захворювання пов’язане з дисфункцією так званої чорної речовини (substantia nigra) — структури, розміщеної в середньому мозку. У цій ділянці мозку уражаються пігментні нервові клітини, які втрачають пігмент. Поряд із цим відбувається зменшення в них вмісту дофаміну — нейромедіатора, потрібного для підтримки нормальної рухової активності. Втрата дофаміну порушує баланс різних систем мозку, що, як вважають, і призводить до появи симптомів хвороби Паркінсона.

СИМПТОМИ ХВОРОБИ

Специфічні ознаки хвороби — тремор спокою, зміна мовлення, утруднення, пов’язані зі зміною положення тіла в ліжку, відсутність розмахування руками під час ходьби. Зазвичай тремтіння (тремор) з’являється в стані спокою і припиняється під час цілеспрямованого руху, наприклад, якщо простягти руку, щоб щось узяти. Напружені м’язи немовби не в змозі розслабитися і через це перебувають у напруженні навіть у стані спокою. Зовні ригідність м’язів — менш помітний симптом, ніж тремтіння, і зазвичай не робить людину безпомічною. Причиною ригідності м’язів вважають підвищену активність клітин спинного мозку, що регулюють м’язовий тонус. Назва третього симптому «брадикінезія» походить від грецьких слів «браді» (повільний) та «кінезис» (рух). Утруднення можуть спричинювати маніпуляції, які потребують точних рухів, наприклад, застібання ґудзиків або процес писання. Неврологи виявили також, що в усіх хворих приблизно однаковий набір рухових порушень, а от супутні проблеми в кожної статі свої. Жінки частіше скаржаться на біль і депресію. Для чоловіків характерніші порушення сечовипускання, закрепи, запаморочення й падіння артеріального тиску. Очевидно, жінки стійкіші до розвитку хвороби Паркінсона. Недуга в них зазвичай не виникає сама по собі, для цього потрібні додаткові провокувальні чинники: гострий стрес або вплив токсинів (більше половини хворих жінок отруїлося пестицидами, лаками або фарбами).

МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ

Спочатку Джеймс Паркінсон намагався лікувати людей кровопусканням, проносними засобами і травами. Значних успіхів вдалося досягти тільки після 60-х років XX століття, коли розшифрували механізм, який спричинює рухові розлади. Сьогодні найефективнішим засобом лікування хвороби Паркінсона є леводопа. Леводопа надходить із кров’яного русла в мозок, де вона перетворюється на дофамін, і це компенсує дефіцит дофаміну, який міститься в мозку. Зазвичай максимальна дія триває від двох до п’яти років. На жаль, згодом дія леводопи починає зменшуватися. У деяких хворих тривале лікування леводопою ускладнюється появою мимовільних рухів або епізодичних загострень ознак хвороби. У зв’язку з цим раджу відкласти початок лікування леводопою якнайпізніше. Крім того, на початку курсу лікування можуть виникати нудота, блювання, тому рекомендую приймати її разом з їжею або із протиблювотним препаратом — домперидоном. Для запобігання побічним явищам леводопу потрібно приймати з інгібітором — карбідопою, і обов’язково з відповідною фітотерапією, описаною нижче. Перспективним напрямом лікування сьогодні на будь-якій стадії хвороби є застосування агоніста дофаміну — бромокриптину. Він зменшує всі прояви хвороби Паркінсона, і його застосовують як окремо, так і в комбінації з іншими антипаркінсонічними ліками. Лікування починають із призначення в добовій дозі 1/2 таблетки (0,00125 г) протягом 1-го тижня. За потреби дозу препарату збільшують щотижня на 0,00125 г. Добову дозу розподіляють на 2—3 прийоми. Терапевтичний ефект зазвичай досягається за 6—8 тижнів лікування. Така терапія поліпшить дію леводопи. Як доповнення до терапії леводопою рекомендую праміпексол. Потреба в його використанні пов’язана з тим, що на тлі лікування леводопою у хворих рано чи пізно розвиваються моторні флуктуації: чергування періодів різкого зниження моторної функції й періодів її поліпшення. Для запобігання захворюванню або уповільнення розвитку симптомів рекомендую:

1. Вітамін Е — 1 капсула на день під час їди. Вітамін Е — антиоксидант, який гальмує прогресування захворювання, захищає тканини від ушкодження вільними радикалами.

2. Антиокс+ — рослинний препарат, що є комбінованим продуктом антиоксидантної дії, зумовленої властивостями його компонентів: екстракту виноградних вичавок, гінкго двосім’ядольного, вітаміну С, вітаміну Е, бета-каротину, дріжджів із селеном, окису цинку.

3. Естер Сі — 1 капсула 1—2 рази на день під час їди. Антиоксидант, який гальмує прогресування захворювання. ФІТОТЕРАПЕВТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для зниження частоти й тяжкості тремору. — Лікування беладоною. 30 г сухих коренів беладони залити 0,5 л білого вина, прокип’ятити протягом 10 хвилин. Тоді відвар остудити й процідити. Пити по 0,5 склянки в проміжках між їдою за годину після прийому їжі. І постійно тримати при цьому в роті шматочок кореня лепехи (його треба розсмоктувати для усунення сухості в роті). — ОмегаВіт (олія примули) — 1 капсула 2—3 рази на день під час їди. Зміцнює мембрани нервових клітин.

2. За головного болю, запаморочення, втрати пам’яті: — приготувати настій із трав астрагала шерстистого, барвінку малого, вероніки лікарської (1:1:1). 5 ст. л. суміші витримати 6 годин в 1 л окропу. Приймати по 1/2 склянки тричі на день до їди. Можна з медом. 3. За атеросклерозу, підвищеного тиску: — приймати настій з листя омели білої, ниркового чаю (1:1). 2 cт. л. порошку із суміші трав настояти в 0,5 л окропу. Приймати по 1/3 склянки тричі на день до їди; — ввести в регулярний раціон страви з баклажанів і плодів волоського горіха.

4. За зниженого тиску: — маточне молочко (на кінчику ножа) покласти під язик і тримати до повного розчинення 3—4 рази на день до їди.

5. За нервового виснаження приймати як зміцнювальний і заспокійливий засіб настій з кореня борщівника і валеріани лікарської (1:1). Для цього 4 ст. л. коренів рослин настояти 12 годин в 0,5 л окропу. Приймати по 1/2 склянки тричі на день до їди.

6. За паралічів, запаморочення: — приймати у вигляді настою порошки з таких трав: материнки, лаванди, портулаку городнього, змієголовника (1:1:1:1). 4 ст. л. суміші настояти 2—3 години в 1 л окропу. Приймати по 1/3 склянки тричі на  день до їди; — втирати в уражені місця кінцівки олію, приготовлену з листків лавра благородного. Олію готують так: взяти 4 ст. л. порошку лавра й кип’ятити його в 0,5 л соняшникової нерафінованої олії. Настояти 1—2 доби в теплі й знову кип’ятити перед прийомом.

7. За судомного скорочення м’язів: — приймати настій з кореня перстачу гусячого й болиголова. 4 ст. л. суміші кип’ятити в 1 л води, настояти ніч. Приймати по 0,5 склянки 4 рази на день, краще до їди; — приймати ножні ванни з папороті. Для їх приготування 5 ст. л. сухих кореневищ кип’ятити 2 години на слабкому вогні в 5 л води.

8. За м’язової атрофії, всіх порушень функції нервової системи: — приймають 2% настоянку на 40% спирті плодів головатня (рос. — мордовника) по 20 крапель на 1 ст. л. води двічі на день до їди.

ФІЗИЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Регулярна фізіотерапія сповільнює прогресування захворювання. Тому відразу після встановлення діагнозу потрібні фізичні вправи, трудотерапія та дієта. Головна мета фізичного лікування за хвороби Паркінсона — це розслаблення м’язів і суглобів, зменшення атрофії м’язів, спричиненої порушенням рухливості. За допомогою вправ треба розтягти вкорочені м’язи й збільшити рухливість суглобів, поліпшити координацію рухів, поставу, а також збільшити крок під час ходьби. До того ж фізіотерапія поліпшує дихання, посилює голос і робить мовлення виразнішим. Вправи мають охоплювати всі м’язові групи й рухи у всіх суглобах для забезпечення максимального обсягу рухів. Кожне із занять тренує певну групу м’язів, але більшу частину цих вправ має бути спрямовано на тренування тих рухів, які допомагають перебороти спричинені хворобою порушення рухової активності. Будь-які рухові вправи виконують легше в умовах ритмічного режиму, звичного або приємного для хворого, для одного — це ритмічні мелодії, для іншого — це простий рахунок або вголос, або «подумки».

ВПРАВИ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

Вправи для поліпшення рухів у колінних суглобах. -Сидячи на стільці, розігніть одну ногу в колінному суглобі, тоді поверніть у вихідне положення. Повторіть кожною ногою 10 разів. -Сидячи на стільці, підніміть одну ногу й покладіть її на маленький стільчик (табуретку). Потім покладіть руки на коліно випрямленої ноги й потягніться вперед. Ви маєте відчути легке напруження м’язів задньої поверхні ноги. Залишайтеся в цьому положенні, рахуючи до 20. Тоді розслабтеся. Повторіть вправу 5 разів. Вправи для зняття напруги та розслаблення м’язів стегна й гомілки. -Станьте боком до спинки стільця й обіпріться на неї рукою. Поставте одну ногу вперед на 50 см, а іншу поставте позаду. Тепер зігніть висунуту вперед ногу в коліні й поступово опускайтеся, переносячи масу тіла на висунуту й зігнуту в коліні ногу. Коли ви повністю «присядете» на виставлену вперед ногу, постарайтеся відчути напруження її м’язів і розтягнення м’язів «залишеної» позаду ноги. Залишайтеся в такому положенні, рахуючи до 20, потім розслабтеся й поверніться у вихідне положення. Повторіть по 5 разів (кожною ногою).

Вправа для зміцнення литкових м’язів. Стійте прямо, спираючись руками на спинку стільця. Підіймайтеся на носках. Повторіть 10 разів.

Вправи для збільшення обсягу рухів м’язів обличчя, поліпшення міміки. Ці вправи доцільно виконувати перед дзеркалом. -Спробуйте зобразити різні емоції: радість, здивування, гнів та ін. -Стисніть губи, потім розтягніть їх широко так, щоб максимально розійшлися кутики рота, скажіть із напруженням слово «си-и-ир». Затримуйте кожний рух на кілька секунд. -Піднімайте та опускайте брови, насуптеся якнайгрізніше; підніміть брови й розплющте очі та зобразіть здивування. -Висуньте язик і повільно рухайте кінчиком від одного кута рота до іншого. -Відкрийте рот і кінчиком язика проведіть коловим рухом по губах.

Ходьба. 1. Варто визначити («відчути») зручний для вас ритм і темп ходьби. Не соромтеся командувати собі «лівою-правою» або «раз-два-три-чотири».

2. Ніхто, крім вас, не знає, який ритм і темп ходьби для вас найбільш підходить. Визначайте темп і ритм саме такими, щоб вони по можливості не відрізнялися від ходьби здорової людини. А для цього не треба, по-перше, поспішати, а по-друге, не слід іти повільніше, ніж ви можете.

3. Під час виконання будь-яких вправ ЛФК намагайтеся «спіймати й відчути» потрібний і посильний для вас темп і ритм ходьби.

4. Не жалійте себе, змушуйте ходити якнайдальшу відстань та якнайкраще. Стежте за своєю ходою. Ви маєте перебороти човгання. Для цього достатньо вибрати потрібний темп і ритм ходьби. Нехай звуки «човгання» вас самого дратують. Домагайтеся безшумної ходи. Займаючись вправами ЛФК, приділіть цьому питанню особливу увагу. Вправи для забезпечення рівноваги. Для відпрацьовування заходів, які забезпечують вашу рівновагу під час ходьби, варто тренуватися в спеціальних пристроях, які в спортсменів називаються «паралельні бруси», або — ідеально — ціпком. Усі труднощі, які супроводжують вашу ходьбу, особливо по нерівній дорозі або сходах, мають бути переборені шляхом багаторазових тренувань. У домашній обстановці варто тренувати свою рівновагу в умовах «вимикання зору» (зорового контролю). Це варто робити тільки за наявності у вашій квартирі спеціально укріплених на стіні поручнів (дерев’яна або металева планка на стіні). Мовленнєві вправи. Програма ЛФК містить і вправи з поліпшення мовлення. Це можна зробити за допомогою різних вправ. Перше — ви берете свою улюблену книгу й починаєте читати вголос. При цьому ви обираєте зручний для вас ритм і темп. Друге — ви намагаєтеся повторити текст за диктором радіо чи телебачення. Звичайно, у цьому разі за зразок ви маєте обрати спокійного диктора, який говорить у нормальному темпі. Третє — низку текстів розмовного характеру ви повинні прорепетирувати заздалегідь і за потреби вимовляти їх у зручному для вас ритмі.

ХАРЧУВАННЯ 1. Їжа має бути багатою на білки, мінерали й вітаміни, але при цьому залишатися низькокалорійною, різноманітною та містити більше овочів, салатів і фруктів. Клітковина, яка є в овочах, потрібна для роботи травних органів і допоможе уникнути закрепів, які за хвороби Паркінсона є часто проблемою. З овочів перевагу варто віддати моркві, буряку, броколі, шпинату — це гарні антиокисники. Порції мають бути невеликими, але харчуватися треба часто, 5—6 разів на день. До щоденного меню варто ввести також невелику кількість нежирного м’яса (куряче філе, кролятина, телятина). Соєвий лецитин «Йогорадж Гуггул» — найважливіший для організму фосфоліпідний комплекс, який відіграє істотну роль у процесі метаболізму й запобіганні таких грізних захворювань, як паркінсонізм.

2. Якщо рідина втрачається через слиновиділення, то це сприятиме закрепам. Тому треба стежити, щоб організм одержував достатньо рідини. Якщо тремтіння дуже виражене — пити її через трубочку.

3. Молоко підвищує ризик занедужати на хворобу Паркінсона. Ті, хто випиває 1—2 склянки молока на день, підвищують ризик занедужати. Дослідники вважають, що такий негативний зв’язок не є наслідком дії кальцію — головного інгредієнта цього цінного продукту. У той же час учені поки не знають, з яким інгредієнтом молока або його забруднювачем пов’язаний цей феномен.

4. Кава і хвороба Паркінсона. Нещодавні епідеміологічні дослідження показали, що в людей, які випивають близько 4 горнят кави на день, практично ніколи не розвивається хвороба Паркінсона. З’ясувалося, що кофеїн успішно блокує ті рецептори в клітинах кори головного мозку, які згодом уражаються хворобою Паркінсона.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

До початку застосування леводопи дуже виражений тремор лікували хірургічним шляхом. Сьогодні хірургічне лікування використовують рідше, хоча за певних форм хвороби хірургічне втручання буває вкрай потрібним. Порівняно нещодавно почали намагатися робити пересадження певних клітин в ушкоджену частину мозку хворих на хворобу Паркінсона. Спочатку для пересадження застосовували тканину надниркових залоз власне хворого, але зараз від цього методу відмовилися. Другим етапом в операціях з пересадження стало пересадження допамінових клітин людського ембріона. Результати такого пересадження виявилися значно ліпшими, але не настільки, щоб операції з пересадження стали звичайним методом лікування.

ВАЖЛИВІ ПОРАДИ

1. Навчіться спокійно відкидати непотрібну поблажливість, справлятися з емоціями у відповідь на таке поводження зустрічних, які з недоречною цікавістю придивляються до рухових розладів. Життя не має бути чимось обмежене: можна подорожувати або ходити в гості, самостійно прибирати квартиру й доглядати за собою. Повторюю: не слід приймати діагноз як вирок. Істотно поліпшити якість життя, подовжити активність — цілком під силу.

2. Ходьба за хвороби Паркінсона утруднена. Маленькі кроки, човгальна хода, утруднення з початком і закінченням руху призводять до падіння та відчуття невпевненості. Тому потрібно вибирати взуття, в якому зручно ходити, краще без гумових підметок, які можуть занадто прилипнути до підлоги. Зручніше користуватися взуттям без зав’язок, можна із замком «блискавка» або таким, у яке легко взути ногу.

3. Досвід показує, що хворим не підходять м’які стільці із глибоким сидінням, тому що на них важко сідати й ще важче вставати. Краще легкі стільці із твердим сидінням, які досить широкі, щоб не сісти мимо. Є  сенс трошки вкоротити передні ніжки стільця.

4. Купуючи ліжко, не вибирайте м’який матрац, тому що на ньому важко перевертатися й вставати з нього. Врахуйте, що й з низького ліжка важко вставати, тому вибирайте ліжко підходящої висоти. 5. Для полегшення прийому їжі є різні ложки, ножі й виделки зі збільшеною ручкою, а також тарілки і миски з більш високими краями. Пиття полегшують трубочки або кухлі й кварти з двома ручками. НОВІ МЕТОДИ

Найближчими роками буде розроблено ефективні методи боротьби із хворобою Паркінсона. Шлях до успіху лежить через пересадження генетично модифікованих клітин, які відшкодують вікову нестачу дофаміну — основної речовини, яка регулює неврологічну діяльність організму. Зараз уже створено генетичну систему, здатну замінити знижену продукцію дофаміну. Нове покоління лікарських препаратів, застосовуваних за хвороби Паркінсона, називається СОМТ-інгібітори. Дозволено толкапон. У комбінації з препаратами, які застосовуються сьогодні, толкапон значно поліпшує стан хворого. Великі надії покладають на селетилен — препарат, який затримує загибель нервових клітин. Новий метод лікування, який дає можливість істотно полегшити стан хворих, — метод нейростимуляції. Іншим методом служить складна нейрохірургічна операція — деструкція, Нейрохірургія. Проводять стереотаксичну стимуляцію таламуса. Наявні сьогодні дані обнадіюють. Гени борються із хворобою Паркінсона. Починається перше у світі випробування генної терапії. Запропонований метод полягає в «перепрограмуванні» групи специфічних клітин методами генної інженерії. Використовуючи гени, здатні погасити надактивність певної частини мозку, учені сподіваються істотно знизити фізичні симптоми хвороби.

Та вже сьогодні розвиток хвороби Паркінсона можна значно уповільнити. Для цього: 1. Під час медикаментозного лікування використовуйте мінімально ефективні дози. 2. Найефективніше запобіганню й уповільненню хвороби сприяє активний спосіб життя. Тож «на зарядку ставай!» або хоча б частіше гуляйте пішки.