КЛЮЧІ ПРОСВІТЛЕННЯ ФЕДОРА МОЛА

КЛЮЧІ ПРОСВІТЛЕННЯ ФЕДОРА МОЛА

Хоча Федір Мол не є членом Спілки письменників, його поетичні збірки дуже швидко розходяться серед поціновувачів творчості. Хоча він не є лікарем, до нього часто звертаються з проханням по допомогу у відновленні душевної рівноваги й фізичного здоров’я. І справа не лише в красивій мелодиці його віршів та особистій харизмі. За легкою манерою спілкування, гумором і доброзичливістю цього чоловіка криється надзвичайна глибина. Здається, що він не лише бачить суть людини, її сильні й слабкі сторони, помилки й удачі, а й знає, що саме їй потрібно для розв’язання різних проблем.

ЖИТТЯ - ЦЕ ПОШУК ІСТИНИ

За своє життя Федір Якович випробував себе в різних галузях людської діяльності. Після закінчення музичного училища працював директором однієї з одеських музичних шкіл, але після повернення з армійської служби вирішив змінити професію і вступив до торгівельно-економічного інституту. Працював на різних, зокрема й високих посадах, у сфері торгівлі, змінював міста й регіони. Його занесло навіть на Крайню Північ. І там в черговий раз він знову зробив крутий поворот: крісло начальника постачальної служби змінив на кермо механізатора й подався в глибоку тайгу на лісоповал. Потім повернувся в Білгород-Дністровський, де працював директором місцевого ринку, добровільно покинув це престижне крісло, щоб зайнятися фермерством, а згодом бізнесом з автоперевезень. І знову несподіваний крок: курси масажистів, робота масажистом, потім школа мануальних терапевтів при Інституті народної і нетрадиційної медицини, школа вісцерального масажу Огулова, школа інеології Біната. Треба зазначити, що посади і професії Федір Мол змінював завжди добровільно, часто його не хотіли відпускати з роботи. Але утримати не могли. Чому? - Мене з дитинства цікавив феномен людини: хто вона, звідки прийшла на Землю і що тут робить, для чого існує цей світ і чи виправдовуємо ми його надії. Спочатку я намагався знайти відповідь у серйозних книгах, зокрема в 15 років прочитав «Феноменологію Гегеля». А потім почав шукати відповіді в практичному житті. Посади й гроші значили для мене мало. Я намагався досягти узгодження між тим, чим займаюся, і моїм внутрішнім світом, шукав своє призначення, здобував досвід існування людини в різних життєвих умовах.

ВІРШІ – «енергоінформаційні пігулки» ДЛЯ ДУШІ І ТІЛА

Вірші Федір Якович почав писати 6-7 років тому. Для багатьох знайомих це стало несподіванкою. Насправді ж віршотворство є закономірним етапом у його життєдільності. Воно прийшло до нього не просто так, а як наслідок пройденого життєвого шляху, здобутого досвіду й вроджених особливостей. Мабуть, тому поезія Федора Мола вирізняється серед інших творчих доробків. Ті, хто випробував на собі її дію, стверджують, що вона лікує. -Я завжди, скільки себе пам’ятаю, знав про співрозмовника більше, ніж він мені повідомляв про себе. І часто відповідав не на те запитання, яке прозвучало, а на те, що справді цікавить людину. Коли після закінчення курсів став працювати масажистом, до мене почала приходити інформація про стан здоров’я пацієнта, наявність тих чи тих порушень в його організмі, причини, які їх зумовили, а саме: думки, емоції, стосунки з близькими тощо. Тому я не лише робив масаж, а багато розмовляв з людиною, намагаючись звільнити її від негативного багажу, який спричинив хворобу. І зазвичай люди відзначали, що з першої ж зустрічі їм ставало значно легше. З часом люди стали приходити в масажний кабінет не лише, щоб позбутися болю в тілі, а й порадитися щодо розв’язання тих чи тих життєвих проблем. Поступово у Федора Яковича накопичилося чимало цікавого досвіду щодо механізмів виникнення хвороб і шляхів позбавлення від них. Виникла потреба узагальнити його й викласти на папері. Тож увечері після робочого дня він робив замальовки, в яких описував конкретні випадки. Це забирало дуже багато часу. І тоді виникла ідея: а якщо викладати суть у віршованій формі? Спочатку він писав вірші-портрети пацієнтів та їхніх життєвих ситуацій. Згодом у нього почали складатися поетичні метафори (певні слова та словосполучення, які розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю). Ці вірші несли не лише смислову інформацію, а й певну вібрацію. Навіть якщо людина не вникала у зміст віршованих рядків, в її енергоінформаційному полі відбувалися благотворні зміни. Про це Федір Якович робив висновок з реакції своїх пацієнтів: в одних з очей лилися сльози очищення й полегшення, інші починали позіхати і навіть засинали, ще інші - відчували стан піднесення. Але, головне, практично всі відзначали, що в них відбулося душевне умиротворення, зменшилися або й зовсім минули неприємні відчуття в тілі, стало зрозуміло, що робити далі у своєму житті.

ЛЮДИНА МОЖЕ ЗМІНИТИ СВОЮ ДОЛЮ НА РІВНІ ДНК

- Я не називаю себе цілителем, бо не лікую людину цілеспрямовано, - каже Федір Якович. - Однак цілісність шукаю в кожного. Річ у тім, що в кожної людини є програма її існування у всіх аспектах буття, зокрема й стану здоров’я. Інколи в ній передбачено якісь відхилення, болячки. Вони даються для того, щоб зумовити напругу, яка сформує в людини намір до дії, пізнання, змін. Якщо людина не прислухається до сигналів свого тіла, не реагує на них потрібним чином на духовному й поведінковому рівні (не змінює свій світогляд, ставлення до людей, звичку негативно мислити тощо), її проблеми поглиблюються, здоров’я погіршується і навіть змінюється напрямок долі. На рівні ДНК відбувається переструктуризація, що доведено дослідженнями вчених. Адже генетичний апарат – це не що інше, як записана на хромосомах інформація. І ми протягом свого життя постійно щось до неї додаємо, змінюючи в кращий чи гірший бік. Інформація має вигляд хвиль і частот (високі й тонкі чи низькі й грубі). Слово, поезія – це звуки, які також вимірюються хвилями й частотами. А отже поетичною метафорою можна впливати на ДНК, корегуючи та переписуючи програми з негативних на позитивні. Річ у тім, що наш організм, який має електромагнітне поле, постійно входить у резонанс з усім, що його оточує (адже всі істоти й предмети, кольори, звуки тощо також мають електромагнітне випромінювання). Поетичні метафори викликають певний імпульс нервової системи людини, внаслідок якого в неї виникають образи, з’являється звук внутрішнього голосу, які формують намір, породжують віру. Віра – це енергія, яка допомагає людині досягати задуманого. Це стосується і здоров’я, й особистих стосунків, і професійних планів, і всіх інших сфер життя.

ПОЕТИЧНА МЕТАФОРА ВПЛИВАЄ НА ФІЗИЧНЕ ТІЛО

- На одному з прикладів з моєї практики розповім, як поетична метафора працює на рівні фізіології, - каже Федір Якович. - Коли я працював масажистом, одного разу до мене на прийом прийшов чоловік на милицях з нестерпним болем у коліні, внаслідок якого він не міг стати на ногу. Я детально вивчав анатомію людини, тому добре знаю, що біль у колінному суглобі пов’язаний із недостатністю синовіальної рідини, внаслідок чого порушується декомпресія суглоба, з’являються больові відчуття. Синовіальна рідина виробляється залозами внутрішньої секреції. А вони енергетично пов’язані з протоками жовчного міхура. Я справді «побачив» внутрішнім зором, що в чоловіка спазмовані протоки жовчного міхура. Цю патологію можна усунути за допомогою вісцерального масажу, натиснувши на ділянку жовчного міхура. Але я вирішив піти іншим шляхом: впливом поетичної метафори на підсвідомість. Адже спазм у тілі завжди є наслідком якогось психологічного стресу. Тож запропонував хворому …послухати вірші. Він здивувався, але з ввічливості погодився. Я почав читати одного, другого, третього вірша… І одночасно «спостерігав» за змінами, які відбуваються в його тілі. Через деякий час помітив, що спазм почав поступово слабшати, а ще через деякий час запустився механізм вироблення синовіальної рідини, яка відразу стала надходити до хворого коліна. Я попросив чоловіка стати на ногу. Він з недовірою зробив це і з подивом відзначив, що біль значно послабився. Подібних випадків дієвого впливу поетичної метафори на фізичне тіло людини через її підсвідомість можна згадати багато.

ЗЦІЛЕННЯ СЛОВОМ ВИВЧАЮТЬ І ЗАСТОСОВУЮТЬ У ВСЬОМУ СВІТІ

Слово, як потужний «лікувальний інструмент», здавна застосовують у медичній практиці. На цьому побудовано позитивну психотерапію німецького фахівця Носсрата Пезешкіана. Під час роботи з пацієнтами він розповідав їм притчі. Вони викликали в людини резонанс, унаслідок чого минали психосоматичні симптоми (больові відчуття) в різних частинах тіла. Всесвітньо відомий недерективний гіпноз американця Мілтона Еріксона, одним із головних елементів якого є «повчальні історії». Учений пояснював, що в людини несвідомо виникає асоціативний зв’язок стимульованих психотерапевтом слів з її проблемою, що допомагає звільнитися від неї. Спеціальні тексти зі смисловими навантаженнями розроблено і у Свердловському інституті психотерапії.

ЛЮДИНА СТАЄ ТИМ, З ЧИМ СЕБЕ ОТОТОЖНЮЄ

Свою першу поетичну збірку Федір Мол назвав «Ключі просвітлення». Вони справді є тим ключиком, який відкриває шлях до здоров’я, радості, світлих думок і почуттів. - Про що людина думає, про що говорить, з тим вона себе й ототожнює, - пояснює Федір Якович. - Якщо вона поринула в дріб’язковість, буде жити в суєтності і проблемах, що, безумовно, позначатиметься і на її здоров’ї, якщо тягнеться до «великого, чистого й світлого», саме такі події і люди все частіше приходитимуть в її життя. Тому ми повинні свідомо вибирати, з якою моделлю себе ототожнювати, і Вищі Сили прийдуть нам на допомогу. У кожної людини є своя програма, для виконання якої зверху їй даються ресурси, - продовжує Федір Якович. - Якщо хтось не виконує її, його починають «підштовхувати» до цього різними незручними для нього ситуаціями, щоб він вийшов на призначену дорогу. Людина, яка слідує своєму призначенню, звучить гармонійно й злагоджено, яка ні – розбалансовано. –Я чую, які біоритми переважають в людини, яка приходить до мене (альфа, дельта, бета), і яких їй бракує, - каже віршотворець. –Скажімо, альфа відповідає за наш стан бадьорості й творчості, бета – розслаблення і заспокоєння. Залежно від того, чого людині бракує для розв’язання її проблем, я підбираю і читаю їй вірші з певними поетичними метафорами. Інколи достатньої однієї зустрічі, а інколи потрібно кілька «сеансів віршотерапії» для усвідомлення того, куди рухатися, що і як робити, як вийти з кризової ситуації. У кожної людини є стрижень внутрішньої сили, з ним я і працюю. На підтвердження цього ще один приклад. Федора Мола попросили попрацювати з молодою жінкою, яка переживала драму в професійному й особистому житті. Її, оперну співачку, раптом перестали запрошувати в постановки та для участі в концертах. У цей тяжкий для кар’єри та особистісного зростання період жінку покинув її чоловік. У неї стався нервовий зрив, внаслідок якого вона потрапила в психіатричну лікарню. Через деякий час її виписали звідти в стані прострації: вона ні з ким не хотіла розмовляти, втратила контакт із зовнішнім світом. У такому стані її привезли до Федора Яковича. З першої зустрічі вона почала оживати. Через 10 сеансів віршотерапії відчула себе спроможною рухатися по життю далі. Вона здобула другу спеціальність – менеджера, й стала працювати концертним адміністратором. Знову поринула в активне і цікаве для неї життя. Одна зі щасливих власниць поетичної збірки Федора Мола розповіла мені таку історію. Якось до неї в гості завітала знайома. Побачивши на столі книгу, взяла її до рук, і з розсіяним поглядом перелистала кілька сторінок, почала читати. Через кілька хвилин жінка змінилася в обличчі: «Світлано, що це? Я не розумію, що зі мною відбувається, але знаю: це те, що мені потрібно». Мудрість, врівноваженість, любов до людей і світу, які випромінює поет, безперечно, звучать і зі сторінок його книг, даючи людям потрібну їм вербальну й невербальну інформацію. Федір Якович, як і завжди протягом усього свого життя, не збирається зупинятися на досягнутому. Він мріє передати свій метод віршотворства якомога більшій кількості людей. Нещодавно провів перший семінар. Планує робити це й надалі. Щоб на нашій планеті якомога більше людей змогли знайти своє призначення, а відтак жити в гармонії зі своєю душею, тілом і Всесвітом.

"ЛІКУВАЛЬНІ" ВІРШІ

ВИРУС

Вирус — представитель болезни, Он лихорадит организм, Для человека весьма полезен, Если в приступах духа криз.

Разные степени заражения Учат разум выживать И по знакам отторжения Глубину свою понимать.

Уникальный вид типично Порождает множество форм И уже болеет лично Тот, кто отходит от здравых норм.

Бойся вирусной заразы, Приходящей неспроста, Но тревожит больше гораздо Инфекционная маета.

Кто желает с ней сразиться, Должен в сердце своё посмотреть, Сможет ли оно открыться И свою вину прозреть.

Боль и злость — для выражений Заблуждения амбиций, А в причине отторжений — Очаги больных традиций.

И они бывают низменны, В памяти лежат на дне, Суть живую рушить призваны, Клеточную наедине.

Не смотри на вирус косо — Это Божественные дела, Душу лечат его угрозы И страдающие тела.

ОЧИЩЕНИЕ

Защити себя от разрушений Перехлёста страхов и обид, От тяжёлой страсти увлечений, От тревожной раны, что болит.

Предрассудки рвут тебя на части И ты злишься на весь мир сполна, Будто к разрушению причастна Незаслуженная вина.

Распеклась грудная сердцевина, В теле, разделённом пополам, Плачет истомлённая грудина, Прячет невралгию по углам.

Растерялось в духе своей воли Сердце беспорядочно сновать, Суматошно разгулялось болью, Не желая слабость признавать.

В след судьбы грядущей ты вплетаешь Осмысленности верховных сфер. Где-то в глубине сознаний знаешь Свой эзотерический барьер.

Совершай духовную работу — Отличайся мудрой простотой И получишь здравой мысли квоту Овладеть душевной чистотой

ПОГОЖИЙ ДЕНЬ

День сегодня с утра погожий Улыбается солнечно мне, Он принесёт удачу, похоже, В это поверить можно вполне.

Свежий ветер навевает Безусловности свои, Дух предчувствий привлекает Намерения мои.

Знак судьбы рисует небыль В клубах белых облаков, Верить, может быть, нелепо В предсказания ветров?

Но уверен, непременно, Что должно, произойдёт И откроется Вселенной Звёздных тайн перерасчёт.

Расстилается простором Увлечённый мир собой, Забавляется с задором И играется со мной.

Не напрасно время трачу За улыбчивой игрой, Вижу в ней свою удачу Я в погожести дневной.

СИРЕНЕВЫЙ ГОРИЗОНТ

Я однажды видел на закате Горизонт в сиреневых лучах, Как тускнел на облачном накате Сводный догорающий очаг.

Преднамеренно со мной играя, Светлый мир о чём-то говорил, На глазах он сумеречно тая, Обо мне загадочно светил.

Предрекал он новые приметы Понимать себя, как миг иной, Проявиться бесконечно где-то В Божьей отражённости святой.

Сон во сне, как явь, приснился, Тайный знак в сознании открыл И в пространстве-времени сместился, По дороге жизни прокатил.

Может, это вовсе и не сонность — Стороной прошла сквозь время быль, Обрела моя душа покорность, Превращая угнетённость в пыль.

Горизонт сиреневостью таял, Я безропотно в него смотрел И, без сожалений провожая, Вместе с ним сиренево горел.