Так склалося, що ми недоброзичливо ставимося до тих вічнозелених куль, що тисячами окупували придорожні дерева по всій території нашої країни. Адже бачимо в них паразитів, що спричинять загибель зелених насаджень. Не всім відомо, що то омела біла, один із 70 видів цієї рослини, які ростуть у теплому кліматі майже всієї планети і своєю незвичністю здавна приваблюють людину.
Руйнівник із репутацією миротворця й цілителя
Не кущ, не дерево, не трава, це природне диво не залежить від землі, тому що корені його містяться під корою дерева-господаря, соками якого живиться. З часів античності в різних народів воно набувало таємничого тлумачення: омелу вважали захисним талісманом від грому, блискавки, наврочень, хвороб, у скандинавів – символом миру. Якщо вороги стрічалися під деревом з омелою, вони мали скласти зброю й не битися цього дня.
А ще для нас дивніше, що омелу вважали ліками від безлічі хвороб, побутувала думка, що якщо хто знайшов вічнозелену кулю, то ліками він забезпечений. У «Природничій історії» давньоримського історика Плінія Старшого є згадка, що давньофранцузькі жерці-друїди зрізали гілки омели золотим серпом з верхівок дубів, освячували й передавали народові як універсальні ліки.
Визнані лікарі призначали її в разі найрізноманітніших захворювань: кровотечі різного походження, цукровий діабет, геморой, варикозне розширення вен, трофічні виразки, туберкульоз, кашлюк, бронхіальна астма, простатит, пухлини, міома, мастопатія, розлади травлення, серцеві негаразди.
Як розпізнати омелу?
Що ж являє собою омела? Це густий зелений клубок, що паразитує на гілках чи стовбурах різних дерев: тополя, яблуня, груша, береза, липа, верба, дуб і навіть сосна. Як рослина складається він із стебла, гілочок, листочків. Цвіте з лютого до квітня жовтувато-зеленуватими непоказними квіточками, з яких наприкінці травня чи й пізніше утворюються білі клейкі ягоди з одним насіннячком. Ця липкість допомагає омелі розмножуватися: чи ягода потрапляє на інші гілки дерева й присмоктується, чи птахи, котрі полюбляють плоди, чистячи дзьоби, переносять насінини на віддаль.
Збирати листки та кінці гілок, не товщі за олівець, слід узимку (М. Носаль рекомендує в березні після цвітіння), подрібнити їх і сушити, розстеливши шаром 3-5 см завтовшки в приміщеннях з доброю вентиляцією чи під наметами; ягоди – після достигання. Зберігати в щільно закритих банках у сухому затемненому місці. Термін придатності – 1 рік.
Хімічні складники рослини описувати не варто: більшість із них розуміють тільки спеціалісти, можна зазначити, що в омелі виявлено вітаміни А, С, смоли, мінеральні солі, амінокислоти, холін та ацетилхолін, кверцетин, проте є й отруйні речовини.
Омелу заготував – ліки маєш
У наш час препарати омели рекомендують і офіційна, й народна медицина.
Адже вони здатні поліпшувати діяльність серцево-судинної системи, запобігати атеросклерозу, заспокоювати нервову систему, нормалізувати артеріальний тиск, справляти кровоспинну дію, тамувати біль у кістках та суглобах, нормалізувати травлення.
Спроможність розширювати судини зумовлює використання омели для зниження кров’яного тиску в разі гіпертонічної хвороби першої та другої стадій, на її основі розроблено відповідні медичні препарати. У домашніх умовах можна скористатися холодною витяжкою: 4-5 г подрібнених вершечків з листками настояти протягом ночі в склянці холодної перевареної води, випити наступного дня за 3 прийоми. У хворих поліпшуються загальний стан, сон, зникає головний біль, підвищується працездатність.
Такі ліки приймають і в разі гормональних порушень, атеросклерозу, маткових, легеневих та носових кровотеч, підпухлих лімфатичних вузлів (за цього стану на залози ще роблять примочки). Курс - 3 тижні.
Чай (1 ст. л. омели залити 0,5 л гарячої води, не окропу, настояти 6-8 годин, перецідити, вживати по склянці тричі на день) також рекомендують пити для регулювання тиску, для заспокоєння збудження нервової системи, як загальнозміцнювальний засіб для підвищення тонусу, ослаблим людям похилого віку та в разі запаморочень, як болезаспокійливий, сечогінний, проносний засіб у разі атонії кишечнику.
Відвар (15 г сировини варити в 0,5 л води протягом 5 хв, настояти 1 годину, перецідити, пити по півсклянки тричі на день) у болгарській народній медицині рекомендують як в’язкий засіб у разі проносу, кровотеч, крововиливів.
Омелою користуються для лікування жіночих хвороб: раннього клімаксу, кровотеч, ерозії, білей, кольпіту тощо. Так, для спринцювання використовують настій: 2 ст. л. трави омели та деревію звичайного (порівну) заварити 1 л окропу, настояти до охолодження, перецідити.
У разі рясних місячних 1 ст. л. подрібнених гілочок та листочків залити 2 склянками холодної перевареної води, настояти впродовж ночі, перецідити, випити за 4 рази по 100 мл.
Здавна вважали, що якщо ягоди омели ростуть на дереві, а на землю не падають, то вони спроможні врятувати людину від будь-якої отрути та епілепсії, оскільки не дадуть їй впасти на землю, померти. Сучасна медицина теж визнає протисудомні властивості цієї рослини. Ось деякі рецепти: 15 г гілочок, листочків та плодів залити склянкою окропу, настояти до охолодження, пити тричі на день по 1 ст. л. Чи такий припис: 25 г сухої сировини настояти в 70% спирті протягом 2 тижнів, пити по 30 крапель тричі на день.
Помічна омела і в разі істерії, судом, надмірної збудливості, головокружіння.
Для поліпшення мозкового кровообігу (після інсульту), зниження артеріального тиску, очищення судин, виведення солей важких металів користуються настоянкою: 100 г свіжих гілочок омели змішати з ягодами софори японської, залити 1 л горілки, витримати три тижні в затемненому місці, перецідити. Пити по 1 ч. л. щодня, поки настоянка не закінчиться.
Препарат помічний і в разі різних видів невралгії: люмбаго, радикуліт, ішалгія (накладати компреси). К компреси).
Найновіші дослідження підтверджують, що в омелі є речовини-цитостатики, які знищують ракові клітини чи пригнічують, тим самим перешкоджаючи їх розмноженню, і, що важливо, не впливають на здорові клітини. Окрім того, стимулюють захисні сили організму. Тож онкологічним хворим для зменшення больових відчуттів, запобігання метастазам рекомендують пити натщесерце, підігрівши до 30 С, по 2 склянки холодний настій суміші взятих порівну омели, грициків та глоду (2 ст. л. залити 0,5 л холодної перевареної води, настояти ніч).
Щоб позбутися круглих глистів, слід вживати порошок омели та коренів валеріани лікарської (1:2) по 1 ч. л. щодня впродовж 3 днів, запиваючи водою та заїдаючи великою кількістю свіжої тертої моркви. Допомагає і настій сухої омели: 1 ст. л. залити 2 склянками окропу, настояти годину, перецідити, приймати по 0,5 склянки тричі на день.
Свіжий сік омели прикладають до ран, виразок, наривів, фурункулів, пухлин, ним закапують вуха (по 2 краплі тричі на день).
Хворобливі стани в суглобах, спричинені ревматизмом, артритом та подагрою, можна ефективно полегшити, приклавши компрес із настою 2 ст. л. омели в 1 л гарячої води чи примочку зі свіжого соку, витиснутого із зеленої маси.
У разі обморожень до ураженого місця кілька днів поспіль прикладають на ніч компреси з маззю: свіжі ягоди омели подрібнити й змішати з холодним свинячим жиром.
Протипоказання: вагітність, знижена функція щитоподібної залози, астенія, гіпотонія чи індивідуальна непереносність. Людям із нирковими та серцевими проблемами слід вживати препарати омели, зважаючи на своє самопочуття. Також не потрібно користуватися ліками з омели тривалий час, після 2-3 курсів слід робити місячну перерву.
Лариса НЕБАЙДУЖА.
