ПЕРЕДПУХЛИННА ПАТОЛОГІЯ

ПЕРЕДПУХЛИННА ПАТОЛОГІЯ

Як не допустити захворювання на рак

Якщо опитати хворих, які перебувають на обліку в онколога, про історію їхнього захворювання, майже кожен із них вкаже, що до виявлення пухлинного процесу страждав від якогось хронічного захворювання. Хворі на рак шлунка пригадують у минулому хронічний анацидний гастрит, виразку або поліп шлунка; хворі на рак легень — хронічний бронхіт або бронхоектазію; на рак молочної залози — фіброаденоматоз; шийки матки — тривалі ерозії; злоякісні пухлини язика з’являються частіше після його тривалого травмування незграбним зубним протезом або уламком каріозного зуба. Злоякісні пухлини шкіри часто виникають з бородавки або наросту, які хворий колись травмував. Дуже рідко злоякісний процес виникає в зовсім здорових тканинах. І майже завжди ріст пухлини починається в тканинах, змінених попереднім патологічним процесом або під впливом тривалого травмування. Такого висновку дійшли вчені-онкологи не тільки після вивчення історій захворювання людей, а й на підставі численних експериментів на тваринах. Клінічно й експериментально встановлено, що деякі патологічні процеси частіше за інші передують появі пухлини. Тому їх називають передпухлинними. Це гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний неспецифічний коліт, мастопатія дифузна і вузлова, фіброаденоми молочної залози, хронічний бронхіт, бронхоектатична хвороба, ерозії шийки матки, поліпи різної етіології, тріщини анального каналу, хронічний цистит, бородавки тощо. Хоча виникнення злоякісної пухлини в людини, що має передракові захворювання, не є чимось обов’язковим і невідворотним, але насторожити вони повинні. Не налякати, а саме насторожити і спонукати до активних дій. Адже передпухлинні захворювання залежно від вашого психологічного настрою, подальшого способу життя і методів лікування можуть стати як кроком до розвитку онкопатології, так і кроком у зворотний бік — до повного одужання.

ХТО ДРУГ, ХТО ВОРОГ

Більшість передпухлинних захворювань створюють лише сприятливе середовище для виникнення злоякісної пухлини, на тлі якого довершують свою справу так звані канцерогенні чинники. Приміром, хронічний анацидний гастрит — дуже часте захворювання, а злоякісна пухлина шлунка виникає далеко не в усіх хворих. Те ж саме можна сказати й про інші передракові патології. За даними Комітету з профілактики раку ВООЗ, 90% пухлин пов’язані з впливом зовнішніх чинників, а 10% залежать від генетичних чинників і вірусів. Хоча цей висновок учених не є остаточним, втім достеменно відомо, які саме чинники підвищують ризик виникнення раку. Традиційна медицина сьогодні зараховує до цього переліку куріння, алкоголь, неправильне харчування (передусім вживання копчених, гострих і смажених продуктів), неправильний спосіб життя, ожиріння, роботу, пов’язану з токсичними речовинами, негативний вплив радіації, пристрасть до солоних продуктів, фактор старіння, порушення гормонального фону, наслідки фізичних травм.

ІМУНІТЕТ — ГОЛОВНИЙ КОНТРОЛЕР

Серед причин розвитку раку вчені відводять чільне місце збою імунної системи. У всіх тканинах відбувається постійний поділ, утворення нових клітин замість тих, що відмирають. У нескінченному процесі такого оновлення неминуче виникають помилки, «клітинний брак», особливо, коли на організм впливають згадані вище несприятливі чинники. Цей процес відбувається в усіх живих істот, щодня і безліч разів. Що більше циклів ділення пройшла клітина, то більша ймовірність появи «бракованих» клітин у її «потомстві». Організм має спеціальні механізми для розпізнавання й знищення такого «браку», тобто клітин, що є, по суті, чужорідними для організму. Але коли імунна система дає збій, вона не помічає «браковану» клітину, здатну до безперервного розмноження і неконтрольованого росту, а отже — і не знищує її. Дослідження останніх років підтвердили істотне значення чинника імунодепресії у розвитку пухлин — це підтверджується більш частим розвитком пухлин за порушень імунологічного контролю в організмі (імунодефіцитні синдроми тощо). Початок росту пухлини дає одна-єдина «бракована» клітина, її поділ, а потім і поділ нових, подібних їй клітин — основний спосіб росту пухлини. Утримати імунітет спроможним до постійного контролю сучасній традиційній медицині вдається далеко не завжди...

ЕНЕРГІЯ ЖИТТЄВОЇ СИЛИ

Утім гомеопатія — метод, який успішно застосовується понад 200 років, має власну теорію розвитку хронічних захворювань, згідно з якою людина приходить у цей світ з певним запасом життєвої сили, яку з перших до останніх хвилин життя витрачає на боротьбу за виживання (захист від шкідливих чинників зовнішнього середовища, подолання стресів тощо). Унаслідок тривалої і надмірної мобілізації захисних сил, компенсаторних і адаптаційних механізмів життєва енергія виснажується, її не вистачає на повноцінну роботу центральних керівних систем — нервової, імунної, ендокринної. Через розбалансування такого управління і розвиваються хронічні захворювання різної локалізації. Тобто, організм втомився, втратив енергію, і ця втрата перевершила критичну межу. На ґрунті виснаження організму можуть розвинутися хронічні захворювання. Як їх уникнути? Як повернути життєву силу? Саме гомеопатичні препарати, підібрані індивідуально досвідченим лікарем-гомеопатом, здатні відновити запаси тонкої енергії, якої так бракує кожній клітині за хронічних захворювань. Лікуючи хронічне захворювання, ми здійснюємо профілактику раку. Тож не можна сидіти склавши руки! Оскільки на тлі гомеопатичного лікування передусім відновлюється функція нервової, імунної, ендокринної систем, лікування хронічних недуг відбувається за рахунок Богом даних внутрішніх ресурсів організму. Зміцнена імунна система з новою силою впорається з «бракованими» клітинами. Зміцнена нервова система справиться з не менш важливими завданнями.

ЗГУБНИЙ ВПЛИВ СТРЕСУ

Адже вчені доводять: значне місце в розвитку пухлинних процесів відіграє гострий або хронічний стрес. За даними психологів, усі жінки, яким була видалена молочна залоза або обидві молочні залози з приводу раку, до розвитку пухлини пережили стрес, тривалий або короткочасний, більш-менш виражений за інтенсивністю. Східна медицина пішла ще далі і стверджує, що, наприклад, рак крові розвивається від нестачі любові. Стан «мене не люблять» — потужне джерело багатьох захворювань, у тому числі таких передракових захворювань, як мастопатія, фіброміома, зоб. Сучасна теорія психосоматичних хвороб також пояснює, що в основі переважної більшості наших недуг лежить стресовий слід. Гомеопатичне лікування здатне зняти його.

СТО РОКІВ — БЕЗ СТАРОСТІ?

Достеменно встановленим вважається факт зростання частоти раку із старінням організму. Відзначено, що починаючи з 30—35 до 60—65 років спостерігається зростання показників захворюваності на рак у кожній наступній віковій групі в 1,5—2 рази порівняно з попередньою. Пік захворюваності припадає на вікову групу 70—79 років. Доки ми не навчимося подовжувати молодість, а не просто вік (тобто старість), про істотне зниження ризику захворіти на рак можна тільки мріяти (в кращому разі ми лише зможемо його відсунути на більш пізній вік). Профілактика старіння — це окрема тема. Існує безліч рекомендацій з приводу того, як не старіти передчасно. Це — відмова від шкідливих звичок, збалансоване харчування натуральними продуктами з обмеженням м’ясних страв, помірна фізична активність, боротьба з надмірною масою тіла і гарний настрій. Існує кілька теорій старіння, суть яких зводиться до того, що організм з тих чи тих причин виснажується і «зношується». Чи не про життєву силу говорить класична наука? Але ж її можна відновити (безперечно в межах, відведених природою). Тільки хто знає ці межі? Вони такі ж втаємничені, як і механізм дії гомеопатичних препаратів.

УСЕ — ІНДИВІДУАЛЬНО

Значну роль у виникненні раку відіграють індивідуальні особливості конкретної людини (особливості обмінних процесів, імунної системи, наявність спадкових і набутих захворювань, порушень гормональної регуляції тощо). Доцільність профілактичних заходів виникає тільки після їхнього виявлення. І профілактика, і лікування хворого повинні бути індивідуальними. Цій вимозі цілком відповідає гомеопатія. До того ж вона дає можливість враховувати такі особливості і справлятися з такими завданнями, які іншим методам не під силу. По-перше, гомеопатичне лікування працює на енергетичному рівні. А також на клітинному. По-друге, в арсеналі гомеопатії є так звані органотропні засоби, які цілеспрямовано відновлюють функцію клітин печінки, нирок, слизової оболонки бронхів тощо. Це надзвичайно важливо для тих людей, які працюють на шкідливому виробництві, з хімічними речовинами — гомеопатичні ліки допомагають клітинам знешкоджувати токсичні речовини. По-третє, вони допомагають справитися з «незвичними» проблемами. Наприклад, доведено, що пристрасть пацієнтів до солоної їжі є чинником ризику розвитку раку шлунка. Що далі? Боротися зі своїми бажаннями все життя? З гомеопатією в цій ситуації можна знайти інше рішення, бо існують ліки, які вгамують цю пристрасть.

ТРАВМИ — НЕБЕЗПЕЧНІ

Якщо звернути увагу на проблему фізичної травми як чинника розвитку пухлини, то в гомеопатії є цілий арсенал засобів, які лікують різні травми і не дають розвинутися так званим «слідовим захворюванням», зокрема пухлинам після травми (а такі приклади відомі). Свого часу до мене звернулася 40-річна пацієнтка зі скаргами на частий головний біль, поганий апетит, гострий біль у ділянці шлунка, нудоту, закрепи, порушення менструального циклу. Під час огляду пацієнтки не можна було не помітити ще одну її проблему — дві великі пухлини на її обличчі, хоча вона прийшла лікувати зовсім інші захворювання. З’ясувалося, що 15 років тому в неї була травма голови. Після призначення їй гомеопатичних ліків, які застосовуються за травм, уже через 6 тижнів жінка відчула значне поліпшення свого стану. Та найдивовижніше, що через 7 місяців лікування поряд зі зникненням основних її скарг пухлина на скроні жінки зменшилася втричі, а на щоці взагалі зникла. Через 7 місяців лікування стан хворої задовільний.

НЕ ПАНАЦЕЯ, А НАДІЙНА ОПОРА

І хоча я дуже люблю гомеопатію саме за те, що вона дає мені можливість ось уже 20 років у багатьох складних випадках досягати унікальних результатів, я не прагну заманити читачів у стан ейфорії. Трапляються ситуації, коли організм втомився так, що його енергетичні ресурси, захисні і компенсаторні механізми, які є точкою дотику дії гомеопатичних препаратів, виснажені настільки, що вже не здатні відповісти на гомеопатичні ліки. У ситуації, коли онкологічний процес розвинувся, потрібне лікування онколога. Але й у такій ситуації класична гомеопатія зарекомендувала себе як потужний і м’який метод передопераційної підготовки: надзвичайно важливо, з яким настроєм пацієнт іде на операцію. Післяопераційні рани (у тому числі й у тварин, що спростовує думку, що гомеопатичне лікування працює на психологічному рівні) загоюються швидше на тлі гомеопатичного лікування. Гомеопатія запобігає розвитку гнійних та інших ускладнень після операції, усуває анемію. Часто пацієнтам після операції призначають хіміотерапію. У такому разі гомеопатія може підтримати імунну систему, захистити кістковий мозок, серце, печінку, нирки, нервову тканину від надзвичайно агресивного токсичного впливу хіміопрепаратів або ушкоджувальної дії радіоактивних променів. Гомеопатія — унікальний засіб післяопераційної реабілітації. І навіть якщо операція минула успішно, схильність організму до пухлинного росту залишається. У класичній гомеопатії існує неповторна методологія вивчення спадкової схильності людини до певних хвороб, а також лікарські засоби, здатні уповільнити реалізацію цієї схильності. У моїй практиці є випадки, коли вдається ось уже протягом 3—15 років стримувати розвиток доброякісних пухлин. Якщо вони не збільшуються в розмірах упродовж кількох років, фахівці вважають результат лікування позитивним.

НЕ БІЙСЯ!

Окрема тема — страх раку. Деякі люди панічно бояться цієї хвороби. Нещодавно я прочитала пораду лікаря таким пацієнтам: «А ви просто не бійтеся раку». Гадаю, у відповідь автор міг би почути: «А ти спробуй не боятися!». Справді, таке почуття тяжко стримати, особливо коли хтось у родині вже помер від тяжкої недуги. У моїй практиці була молода жінка, яка стала свідком страждань улюбленого батька, який помер від раку шлунка. Їй вдалося допомогти подолати цей страх лише за допомогою гомеопатичних ліків. Тож я теж закликаю: «Не бійтеся раку». Зробіть усе можливе, щоб уникнути його. Тим більше, що у вас для цього є і життєва сила, і приховані резерви, і надійні помічники (наприклад, гомеопатичні лікарські засоби).