«Милість бога я отримав через аварію»
Попри те, що в роду Штеменків з покоління в покоління передавалися знахарські вміння, Павло не планував пов’язати своє життя з цілительством. Та, мабуть, від того, що передбачено долею, нікуди не втечеш. «У 18 років я потрапив в аварію, - згадує Павло Васильович, - і, лежачи на лікарняному ліжку, взяв молитвослов (спасибі батькам, що навчили мене молитися), просив Господа, щоб зберіг мені життя й обіцяв служити Йому. Видужав. Вийшов з лікарні і … забув про свою обіцянку».
З часом хлопець знову опинився в лікарні, вже весь лежав загіпсований, не міг поворухнутися – й знову згадав Бога, взяв молитвослов і почав прохати Всевишнього про зцілення, знову обіцяючи Йому служити. А вийшовши з лікарні, закрутився по роботі, забувши про обіцянку. «І нарешті третій раз, - говорить психолог, - у 33 роки лежу в реанімації, життя висить на волосинці, відчуваю, що можу вмерти, згадав усі свої невиконані обіцянки Всевишньому. Було дуже соромно. Але я вже не просив. Думав, хай буде що буде. Раптом переді мною з’явився начебто екран телевізора, на якому промайнуло все моє життя, Здавалося, що минуло дві години, а насправді всього 2 хвилини. Побачене допомогло мені зрозуміти, що в мені сиділа велика гординя: хотів довести своєму батькові, що проживу й без цілительства, до якого схиляв і привчав тато».
На ранок Павло почувався набагато ліпше, залишив реанімацію й, незважаючи на протести лікарів, пішов додому. Через такий тернистий шлях Бог дав йому милість. Щоб він отримав досвід і також проявляв свою милість до інших людей».
Павло Штеменко почав старанно вчитися у свого батька науки народного лікаря, збирав трави тощо. Те, що нам дано й призначено Господом (долею), переконаний цілитель, ми маємо виконати. Відтоді й трудиться Павло Васильович, вивільнюючи людину від п’янства, повертаючи до нормального життя.
Бути здоровим – жити по сонцю
Пращури українців ніколи не страждали від пияцтва, яке нині є дуже поширеним і приносить багато горя близьким, суспільству й самому п’яниці зокрема. Яка ж причина цього лиха, чому люди спиваються? Це відбувається в силу різних обставин, вважає Павло Васильович: кому пияцтво по роду передалося, іншого до нього призвели неправильні вчинки тощо. Ще проблемою сьогодення є те, зауважує психолог, що суттєво змінилися, знецінилися важливі якості нашого життя, серед яких аскетизм, режим дня, милосердя, чистота.
Найважче сучасній людині витримати режим дня. Чому наші предки були здоровими, духовними, душевними людьми, мало хворіли? - розмірковує цілитель. Бо жили по сонцю. Сідало сонце – лягали спати, сходило – прокидалися. «Дуже важливо, - говорить пан Павло, - спати в період із 22-ї до 1-ї години ночі. Саме в цей час перемикається наш мозок, перепрограмовується, відновлюється наш організм на клітинному рівні. Але саме ввечері починаються фільми, ми дивимося їх без розбору, а вранці прокидаємося невиспаними, з важкою головою. Які там уже світлі почуття й помисли?»
Ще одна важлива якість життя - милосердя. А чи завжди ми є милосердними?
Неоціненною є така якість, як чистота. Для жінки чистота – це цнотливість і вірність своєму чоловікові, вона робить міцною не лише її, а й родину, навіть націю. Павло Васильович нагадав історичний факт, коли під час Другої світової війни німецькі окупанти забирали для медичних експериментів слов’янських дівчат, і українок зокрема, один з головних лікарів звернувся до Гітлера: «Фюрере, усі дівчата, яких ми відібрали, є незайманими. Нація, яка має таку високу мораль, - непереможна. Треба припиняти війну». Лікаря розстріляли, але слова його були пророчими: Гітлер програв війну.
«Для чоловіка, – продовжує цілитель, - чистота – це правдивість, єдність думки та діла. А якщо людина не має правдивості, не має милосердя, не має чистоти – про яку духовність можна говорити? Тоді будь-які нечестиві думки легко заволодіють нею».
Пияцтво – це й гріх, і серйозна хвороба
«У тому, що алкоголізм – психічна хвороба, я впевнився, коли проходив практику в психіатричній лікарні, - розповідає Павло Васильович, - де працював з пацієнтами, які допилися до білої гарячки. У цьому закладі доводилося зустрічатися й з душевно хворими. Ведуть санітари по коридору психічно хвору людину, а вона своїми рухами, повадками дуже нагадує п’яного».
Пияцтво – це не лише психічна хвороба, а й гріх. Власне, гріх призводить до того, що людиною оволодіває нечистий дух. Де ж він береться ? Усім відомо, людина – творіння Боже, і дух - це іскорка, яка йде від Господа, а потім формуються душа й тіло.
«Є певний паралельний світ, так званий нижній астрал, - розповідає цілитель, - певна нечиста сила. П’яна людина потрапляє в цей нижній астрал, і коли темна сила входить у неї, вона починає керувати людиною, інколи доводячи до самогубства».
До гріхів, які призводять до пияцтва, належать гординя – один із найстрашніших гріхів, образа, заздрість, злість, зневіра, коли руки опускаємо. Навіть людину, яка кинула пити, гріх може повернути до залежності від пляшки.
«Наприклад, - говорить цілитель, - вивели ми цю нечисту енергію з людини, й вона пішла. А її ніхто не хоче приймати, й вона повертається до свого колишнього «господаря», який для неї сам відкриває «двері» гріхом. Приміром, ось іде такий собі поважний, тверезий, уже півроку, рік не п’є й бачить зваленого алкоголем чоловіка: «Кончений. Фе!» От гріх гордині й відкрив двері для нечистого духа.
Ще один гріх – образа. Бо найчастіше чоловік кидає пити для жінки, для матері тощо. Здійснив такий собі подвиг – для них пити покинув, а його не цінують за це, на руках не носять. От місяць-два минає, а в нього образа з’явилася.
Далі може десь узятися заздрість - ще один гріх. Вона виникає без причин: зокрема, людина, яка кинула пити, стала «дурною» до роботи, а заробити, особливо в наш час, - проблематично. А от сусід, який не пив, має достаток, хоч і робітник він такий-сякий.., от і виникли заздрість, злість. Потім можуть додатися ще й ревнощі. І знову затягло людину в пиятику, знову треба боротися за її душу.
Мама – це любов, батько – то сила
Особливу роль у житті людини Господь відводить жінці. Коли зачинається плід і ще не можна під час УЗД визначити, дівчинка чи хлопчик, виразно видно жіночі статеві органи, отже, ми всі виходимо із жіночого начала. Мама з молоком передає любов своїй дитині, потім до 7 років – передає любов із їжею. Мама – це любов, батько – то сила.
Батьки формують світогляд дитини, зокрема й своїми стосунками. Якщо стосунки в сім’ї дружні й теплі, засновані на взаємоповазі, то й дитина виросте впевненою в собі, спокійною й з правильною мораллю.
«Жінка тримає в домі три кути, - каже Павло Васильович, - а чоловік – усього один, четвертий. Сила кожної жінки - в спокої й у любові. Якщо жінка спокійна й з добрими намірами всередині – все збудеться, але якщо її нервує, мордує щось, то так і в родині.
Жінка прийшла на цю землю відробляти, а чоловіки – наробляти. І це є головним обов’язком її, а відробляє вона цю долю тільки в сім’ї й для сім’ї».
Дружина будує стосунки у своїй сім’ї, переконаний пан Павло, вона непомітно впливає, «ліпить», виховує собі чоловіка. Вона ніколи не повчатиме, не принижуватиме свого чоловіка й не наказуватиме йому. Розумна жінка, так би мовити, стоїть за спиною чоловіка, вона народжує дуже багато ідей, а чоловік почув, узяв одну з них, а потім через кілька днів каже: «Оце я подумав, і хай буде так і так».
Жінка має бути в 5 іпостасях: жінка, мама, коханка, донька й сестра. Наприклад, прийшов чоловік з роботи, в нього неприємності, сидить, мовчить, мудра жінка підійде до нього, погладить по голові, пригорнеться. Жінка має прославляти
Бога завжди, але в основному вдома, на кухні, коли готує їжу. Ми на 80% складаємося з води, й не приведи Господи жінці сваритися під час приготування їжі: наврочення для чоловіка, дітей готове. Отож, щоразу дружина має так готувати їжу, немов для Бога: «Іди, любий, їсти».
Крім того, жінка ще грає важливу роль: вона виховує дітей, і зокрема, повагу в них до батька, до чоловіка. Сина мати навчає приймати рішення, а дівчинку - лагідності, цнотливості та жіночого смирення. Тоді й вони свої сім’ї вибудують міцними, які не зруйнує алкоголь чи щось інше. «А нині як буває? - говорить цілитель. - Мама з’ясовує стосунки з батьком. Дитина підходить: «Мамо, розкажи мені те чи те». Але жінці не до того, вона вчить батька.
І син чи донька, не вислухані, відштовхнуті найближчою людиною відходять. У них формуються психологічні блоки. Коли вони підростають, у підлітковому віці, починають шукати порадників і співрозмовників на стороні, поза родиною, серед таких «відштовхнутих, не вислуханих», як і самі. Адже подібне притягує подібне. А коли ще долучається алкоголь – потужна психотропна речовина, в людини розв’язується язик і вона нарешті відчуває себе почутою, потрібною та зрозумілою. Такий емоційний стан для дитини приємний, тому вона намагатиметься все частіше його відчути, вдаючись до алкоголю.
Коли жінка на своєму місці, вона тримає ореол батька. Інколи, трапляється, виходить дівчина за такого п’яницю, а минає час - він узявся за розум і пити перестав. Бо жінка смиренно взяла на себе долю, витримала й Бог нагородив її за терпіння та смиренність.
Родина - то двері, через які вийде нечисть
Моє завдання як лікаря, цілителя – зробити так, щоб людині не хотілося пити. «Бог дає мені сили й через мене працює з енергією нечистого духа, - розповідає Павло Штеменко. - У мене є молитовні практики, практика роботи з вогнем, є й певні трави для вигнання нечистого духа тощо». За словами цілителя, на це треба багато часу, зокрема, на один прийом йде 5- 6 годин, а трапляється працювати й 8-10 годин, аби відкрити або дати новий світогляд людині, смак життя без алкоголю. Перших кілька годин психолог працює з родичами й близькими, бо саме вони, як він каже, є дверима, через які має вийти енергія нечистого духа.
Є залежні люди: вони знервовані, в депресії, не знають, що їм робити, - перед нами людина хвора, нещасна. А є люди співзалежні: це сім’я – яка живе своєю, тобто родича-алкоголіка, хворобою. Мама, дружина, донька чекають: прийде син, чоловік, батько чи не прийде п’яним, буде він лікуватися чи не буде. І через те вони теж є хворими, перебувають у депресії, невротичному стані. Вони також потребують допомоги
«Я працюю з сім’єю, з мамою, дружиною, які чи періодично рятують, чи кидають своїх залежних від алкоголю близьких, виступаючи то в ролі жертви, то рятівника. Вони його постійно рятують. Якщо він кинув пити, вони не знають, що робити і як самим далі жити».
Часто мама зі своєю сліпою любов’ю створює умови сину для алкоголізму. Він прийшов п’яним, наводить приклад цілитель, упав, взуття в багнюці, штани брудні… Шкода мамі стало сина: туфлі почистила, штани випрала й попрасувала, завела будильник, щоб не проспав. Гроші всі пропив – треба йому покласти 5 гривень на дорогу на роботу, тим самим оплачуючи чергову пляшку спиртного. А він має сам підхопитися брудний, хай спізниться на роботу, хай його звільнять, і посидить він без грошей, і подумає. Хай вчиться відповідати за свої вчинки. Він змушений буде мінятися. Не треба проявляти жалість, натомість треба любити, але не бездумно.
Рятувати людину потрібно, працюючи над собою, змінюючи себе. Не жалійте людину, дайте їй пройти свій шлях і виконати свій урок. Жінка, яка рятує знервованою, п’є валеріанку, а чи може хвороба порятувати хворобу? А жінка розумна й мудра може змінити все своєю любов’ю, прийняттям і смиренням. Ми приймаємо свою долю й маємо її витримати.
Дружина, мати має молитися за чоловіка, дітей, може взяти так званий молитовний подвиг. Це зосібна, обов’язкові щоденні вранішні й вечірні молитви, читання псалтиря, акафістів, зокрема Пресвятій Богородиці «Неупиваєма чаша». Крім того, жінці потрібно дотримуватися посту, дати обітницю Богу: ніколи самій не вживати алкоголю, можливо, ще якісь обітниці, враховуючи власні недоліки. Також потрібно допомагати стражденним і бідним, займатися благодійністю. Роблять це тривалий час: інколи місяць-два, інколи – роками. І Господь обов’язково почує й допоможе.
- Проблема алкоголізму є проблемою не окремих людей та окремих родин, а всього суспільства, - вважає Павло Штеменко. - Культ спиртних напоїв нав’язується людині через засоби масової інформації, красиву рекламу, кіношних «супер-героїв», яких часто показують у кадрі з чаркою чи пляшкою. На жаль, сучасні родини не можуть протистояти цьому, бо втратили свої прадавні традиції й потрапили під вплив нових, коли пляшка є атрибутом усіх свят, коли діти беруть участь у застіллях дорослих, переймаючи досвід вживання алкогольних напоїв. Тому нам позбуватися пияцтва потрібно відразу на всіх рівнях: суспільному, родинному, особистісному, відроджуючи духовність наших пращурів та формуючи нові морально-етичні норми.
Це питання є настільки важливим, що ми про нього, за згодою цілителя, ще не раз говоритимемо на сторінках газети.
Рецепти від павла штеменка
У природи є рослини, які допомагають людині вийти з алкогольного запою, це зокрема, добре знайома всім малина. Зі свіжих гілочок малини (без листя) готують відвар. Беруть в руку пучок зрізаних гілок завдовжки приблизно 5-7 см, ріжуть і заливають 3 л води. Доводять до кипіння й кип’ятять 3 хв. Бажано випити весь відвар протягом дня. Приймати можна приблизно 6 -7 діб.
Є й інші помічні в боротьбі з пияцтвом рослини, які відбивають тягу до алкоголю. Ось деякі з них.
- Відвар суміші полину-чорнобилю та чебрецю плазкого у співвідношенні 1:4. Однією склянкою воли залити 1 ст. л. суміші, кип’ятити 3 хв. Пити тричі на день до їди по 1 ст. л. Вживати приблизно місяць.
Відвар суміші полину-чорнобилю й золототисячнику у співвідношенні 1:4. Приготування й уживання такі само, як у попередньому рецепті.
Рецепт, який допоможе підтримати всі органи травлення: 2 ст. л. парила залити 2 склянками води, кип’ятити 1-2 хв, настояти 2 години. Пити по 0,5 склянки тричі на день за 15 хв до їди. Курс 1-3 місяці.
Проте для досягнення стійкого ефекту варто звернутися до цілителя особисто. Крім того, що в Павла Васильовича є готові збори лікарських рослин, він може підібрати для кожного потрібну траву. До того ж усі лікарські рослини цілитель збирає сам у найсприятливіші для цього дні.
Підготувала
Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА.
