ПРО ПОВСЯКДЕННЕ Й ВАЖЛИВЕ

ПРО ПОВСЯКДЕННЕ Й ВАЖЛИВЕ

У будинку одних багатіїв перестали молитися перед їдою. Одного разу до них у гості прийшов священик. Стіл накрили дуже вишукано, виставили багаті страви й подали найкраще питво. Сім’я сіла за стіл. Усі дивилися на священика й гадали, що тепер він помолиться перед їдою. Але священик сказав:
— Батько родини повинен молитися за столом, адже він перший молитвеник у сім’ї.
Настало неприємне мовчання, тому що в цій родині ніхто не молився. Батько відкашлявся й сказав:
  — Знаєте, дорогий отче, ми не молимося, бо в молитві перед їдою завжди повторюється одне й те ж. Молитви за звичкою — це порожня балаканина. Ці повторення щодня, щороку.., тому ми більше не молимося.
Священик здивовано подивився на всіх, але тут семирічна дівчинка мовила:
— Тату, невже мені не потрібно більше щоранку приходити до тебе й казати «доброго ранку»?
Шукайте важливе в повсякденному.