ЩО РОБИТИ, КОЛИ НІМІЮТЬ ПАЛЬЦІ ЧИ ТРАВМУВАЛИ МЕНІСК

 Що робити, коли німіють пальці чи травмували меніск

Остеохондроз, артрози, коксартрози суглобів,  травми меніска, оніміння та біль у кінцівках тощо –   проблеми, про які часто  пишуть нам читачі з проханням надрукувати поради  фахівців.   
Як позбутися  цих хвороб, коли достатньо консервативного  лікування суглоба без заміни хворого на штучний,  які можливі ризики в разі непролікованого розриву меніска?  Ці та інші ортопедичні  питання коментує   заслужений лікар  України,  кандидат  медичних наук, лікар-травматолог-ортопед Київської клінічної міської лікарні № 9, яку очолює Михайло Валюк,  фахівець, який досконало володіє новітніми  методами лікування, доктор Алок Бансал.

Таблетками остеохондроз не лікують

-Докторе Алок, одне з найчастіших запитань наших читачів: чому терпнуть руки,  стопи, німіють пальці?

-Втрата чутливості, оніміння в пальцях,  біль (мов стріляє струмом), відчуття дискомфорту, скованості в руках можуть бути наслідком різних причин, зокрема й   проблемами в шийному відділі хребта.  Наприклад, коли є грижа чи протрузія міжхребцевого диска.  Остеохондроз хребта   – це  перша стадія хвороби, коли диски на своєму місці, але вони починають деформуватися. Коли диск виходить  за свої межі та починає стискати нервові корінці – з’являється протрузія, а коли диск виходить за межі й фрагмент диска відділяється від нього – це вже грижа, яка  защемлює нерв.
Защемлений нерв призводить до порушення роботи, до оніміння тих органів, за які відповідає певна ділянка хребта.  Так,  шийний відділ пов’язаний із руками, а поперек – із ногами, зі стопами. Остеохондрозом треба займатися, таблетками його не лікують.  Якщо в людини  німіють пальці,  турбує біль, навіть протягом  тижня, потрібно обов’язково звертатися по консультацію  до лікаря  - ортопеда чи невропатолога.

-Чим у цьому разі допоможе лікар?

-Зокрема, я уважно вивчаю скарги пацієнта та попередньо визначаю, що може їх спричинити.  За потреби рекомендую зробити рентген шийного (чи іншого потрібного) відділу хребта, якщо інформації недостатньо – призначаю  МРТ (магнітно-резонансну томографію),  яка чітко покаже будь-яку протрузію,  грижу міжхребцевого диска. Якщо грижа невеликих розмірів, не турбує болем,  можна обійтися консервативним лікуванням, зокрема спеціальними судинними та протизапальними препаратами, протинабряковими  мазями, крапельницями тощо. Обов’язково -  фізіопроцедури.
Самолікування в цьому разі нічого не дасть людині, а лише може спричинити погіршення. За вчасного звернення до нас  у  90-95%  випадків поліпшення вдається досягти консервативно.
Оперативні методи ми застосовуємо тоді, коли втручання потрібне терміново. Наприклад, коли грижа така вже, що людина не може терпіти болю, він практично нічим не знімається (ні крапельниці, ні масаж, нічого не допомагає).
Біль і набряк - тривожні симптоми

-Серед  найбільш поширених травм колінного суглоба є розрив меніска. Що може стати причиною такої травми?

-Меніск за  формою нагадує  літеру С і є своєрідною  прокладкою з хряща, яка розміщується посеред коліна. Він виконує 2 основні функції: стабілізація та амортизація під час руху. Розрив меніска зазвичай виникає  у фізично активних людей молодого віку, в спортсменів, активність яких передбачає повороти на фіксованій нозі та різку зміну руху (наприклад, у футболістів, баскетболістів, тенісистів), під час будь-якого руху, що потребує обертання в колінному суглобі,   а також унаслідок навіть незначної травми, удару або під час приземлення на ноги тощо.   Зазвичай розрив меніска люди не сприймають як травму, наприклад, кажуть: трішки підвернув ногу, підсковзнувся тощо, тому вони  не звертаються вчасно до лікаря.

-Як визначити, що меніск травмовано?

- Основними симптомами є відчуття дискомфорту та болю (часто нестерпного)   в колінному суглобі під час  обертання в коліні, неможливість повністю розігнути ногу або відчуття «блокування»  суглоба,   а також набряк у коліні. 

-Як має діяти людина за розриву меніска?

- Перша допомога за розриву меніска  передбачає абсолютний спокій  ушкодженого суглоба й   підвищене положення кінцівки,  прикладання холоду або стискання кінцівки  за допомогою пов’язки. У разі  вираженого больового  синдрому застосовують знеболювальні  препарати. Якщо біль або дискомфорт наростає та стає постійним, це є застережним сигналом. Якщо  є хоча б один із названих вище симптомів  і біль не минає протягом 3-5 днів, рекомендовано негайно звернутися до фахівця (ортопеда-травматолога, хірурга, сімейного лікаря тощо).  Саме він може визначити ступінь ушкодження меніска та призначити потрібне лікування.

-Як лікар може визначити, що це саме  травма меніска?

-У переважній  більшості  випадків  установити діагноз я можу під час клінічного  огляду, враховуючи скарги хворого, анамнез, перевіряючи суглоб, обсяг його рухливості тощо. Для підтвердження діагнозу пацієнтові обов’язково   потрібно зробити  МРТ, аби він не сумнівався, що розрив є. Адже  на відміну від перелому, відкритого чи закритого, цю травму не завжди видно, тож саме  МРТ   покаже ушкоджений меніск чи зв’язку.

Метод визначають індивідуально  

- Якими методами усувають травми меніска?

-  Серед травм меніска найбільш поширеними є  защемлення; повний або частковий розрив. Терапію підбирають індивідуально після консультації та огляду пацієнта. Якщо травма меніска незначна, то можна обійтися без хірургічного втручання. Консервативне лікування передбачає використання методів фізичної терапії для зменшення болю й набряку, спричинених ушкодженням.  До безоперативних методів усунення  травм меніска належить застосування лікарських засобів (мазі, компреси, протизапальні негормональні препарати й хондропротектори тощо).   
Якщо біль у суглобі внаслідок травмування  не минає, безумовно,  потрібне оперативне втручання,  аби запобігти прогресуванню ушкодження. Якщо меніск ушкоджено в червоній ділянці (там де є кровообіг) і травма свіжа, то можна його зшити й відновити кровопостачання. Якщо ушкоджено білу ділянку меніска, тобто там, де немає  кровопостачання, тоді її  ліпше просто вилучити.
За розриву  меніска  лише оперативне втручання – артроскопія, може відновити рухомість і здоров’я суглоба.  Сьогодні артроскопію колінного суглоба ми виконуємо  новітніми малоінвазивними (малотравматичними) методами, які застосовують у розвинутих країнах Європи та Америки. Під час такого оперативного втручання, не відкриваючи (не розрізаючи) шкіру, через  маленькі (2-3 мм) проколи в суглоб  уводять через камеру  інструмент  і видаляють ушкоджену частину меніска. Ці операції виконують   майже амбулаторно: за нормального самопочуття  наступного дня  пацієнт уже може йти додому. Правильна діагностика, індивідуальний підхід і бажання самого пацієнта зробити операцію без умовлянь - чинники, які позитивно впливають на результат лікування.  Зазначу, що відновлення після операції займає   надзвичайно мало  часу завдяки   мінімальним розрізам, які швидко загоюються.  

-Чи є небезпека для здоров’я в разі відмови від видалення  травмованого меніска?

-Так,  у цьому  разі ушкоджена частина меніска, крім того, що спричиняє біль, призводить до руйнування хряща. Це дуже небезпечно, адже меніск ми можемо відновити, а хрящ –  ні. А якщо в молодому віці ушкоджено хрящ, то це призведе до заміни суглоба. Тому не варто уникати операції з приводу розриву меніска, адже це може обернутися руйнуванням усього суглоба, що призведе до інвалідності.  Тож за  ушкоджень меніска, зокрема його розриву,  рекомендую звертатися по допомогу до досвідчених травматологів-ортопедів, які допоможуть   виявити та усунути  причину й швидко повернутися до повсякденної якості життя.

Працюємо на світовому рівні

-Докторе Алок,  Ви виконуєте операції із  заміни хворого суглоба на штучний. Чи є якісь  нові досягнення в цьому напрямку?

-На сьогодні заміна зруйнованого суглоба штучним  - ендопротезування – це  досить стандартні операції, які в нас досвідчені лікарі успішно виконують досить давно. І реабілітація після ендопротезування чи то колінного, чи кульшового суглоба відбувається швидко.  Ми працюємо на світовому рівні, застосовуючи новітні методики,  й не поступаємося європейським спеціалістам. Якщо раніше після ендопротезування людина перебувала в лікарні два тижні, то сьогодні мої пацієнти  йдуть додому вже через 3-4 дні. 
Це свідчить про якість  оперативного втручання та реабілітації.  Наприклад, після заміни кульшового суглоба сьогодні пацієнтові зробили операцію, а завтра він уже  пробує ходити.   Я особисто займаюся реабілітацією кожного свого хворого, обов’язково враховуючи індивідуальні особливості людини.  Контролюю, аби  пацієнт  вставав з ліжка, пересувався  по коридору, сходах, якщо важко - тримаючись за стіну,  з ходунками, милицями тощо. Операція – це лише 50-70% успіху, решта чинників успіху – це контакт із людиною, індивідуальний підхід. За потреби залучаємо  реабілітолога, який допоможе освоїтися й  навчитися ходити з ендопротезом, підбере правильний комплекс вправ. 
   Збільшився термін служби ендопротеза: ще не так давно    штучний суглоб мав людині слугувати   10-12 років, потім 15, то  тепер я певен, що ендопротез може  працювати й 20-25 років. Чимало сьогодні  виконуємо операцій із повторного ендопротезування.
Крім того, вперше в Україні у нас в клініці, на базі якої  працює  міський науково-практичний центр патології гемостазу, я почав виконувати операції з ендопротезування колінного, кульшового суглобів, артроскопії такій складній категорії пацієнтів, як гемофіліки (люди з поганою згортуваністю крові, з великим ризиком кровотечі).   Завідувач центру кандидат медичних наук Євген Авер’янов готує таких пацієнтів до операції, а я ушкоджений і деформований через  хворобу  суглоб замінюю на штучний.  

-Знаю, що Ви постійно працюєте над удосконалення свого фахового рівня,  берете участь у міжнародним конференціях.

- У середньому я намагаюся за рік здійснити 5-6 поїздок за кордон, а також  взяти участь у 2-3 наших конференціях (у Києві, Харкові), які проходять на високому рівні. 
Так, нещодавно була конференція в Нідерландах (Голландія)  щодо повторного  ендпротезування колінного суглоба. У ній брали участь 62 доктори з понад 40 країн світу.  Завдяки таким конференціям, людям, які  розробляють нові методи, ми   вчимося, як зробити так, аби операції були з мінімальними крововтратами, без інфекцій, який ендопротез треба поставити в тому чи тому випадку, тощо.   Якщо людина хоче справді стати фахівцем у своїй справі, вона має постійно вчитися й обмінюватися  знаннями, оволодівати найсучаснішими методиками, в складних випадках обов’язково радитися з колегами, не соромитися запитувати. 
До речі, на конференції в Нідерландах я був одним із найактивніших учасників:  завдяки своїй досить пристойній  англійській цікавився багатьма важливими  проблемами, бо певен, що ліпше поставити запитання зараз і отримати на нього фахову відповідь, аніж під час операції  жалкувати, що  втратив таку можливість. До речі,  організатори конференції та учасники були приємно вражені, коли дізналися, що я представляю Україну й у нас на такому високому рівні виконують оперативні  втручання   в галузі ортопедичної травматології.   

Підготувала
Любов Польова-Саханда.