ЩО ТАКЕ «РІЗНОМАНІТНЕ ХАРЧУВАННЯ» І КОМУ ВОНО ПОТРІБНЕ? Ч. 2

ЩО ТАКЕ «РІЗНОМАНІТНЕ ХАРЧУВАННЯ» І КОМУ ВОНО ПОТРІБНЕ? Ч. 2

(Початок)

«Ні різноманітності!» в харчуванні немовлят

Парадоксально, але факт: у тонкощах медичного аспекту проблеми різноманітного харчування обізнане дуже вузьке коло фахівців. Із аспектом же психологічним все відбувається з точністю до навпаки - фахівців мільйони, всі співають гімни про корисність різноманітності, але толком пояснити його доцільність мало хто може.
На ментальному, побутовому, підсвідомому рівні різноманітне харчування завжди і за будь-яких обставин розглядають однозначно як явище зі знаком плюс. Сперечатися з тим, що різноманітність корисна, - і складно, й безглуздо. Але ж і мінуси є! Можливо, не настільки значущі, порівняно з плюсами, але є! Залишається лише подолати підсвідоме, озброїтися здоровим глуздом і спробувати ці мінуси проаналізувати.
Почнімо, мабуть, із харчування дітей до року. Головна особливість цього періоду - небезпека різноманітності, і це положення тим актуальніше,  чим молодша дитина. Для дітей перших шести місяців життя реальна небезпека, ризик шкоди здоров’ю й виникнення медичних проблем настільки перевищує теоретичну користь, що педіатри всього світу практично одностайно виступають під девізом: «Ні різноманітності!»
Здавалося б, ну що тут дивного? Адже немає й не може бути для немовляти нічого кращого за материнське молоко. Молоко, яке містить усе потрібне для нормального росту та розвитку, склад якого постійно змінюється, забезпечуючи потреби дитини. Тобто в медичному аспекті ситуація більш ніж однозначна: до шести місяців тільки мама, маму годувати повноцінно та різноманітно, а за малюка радіти - що йому так із мамою пощастило.
Але як же це виявляється складно, перш за все, психологічно. Адже так хочеться, щоб виріс швидше, а він, бідненький, на одному молоці... І тисячі наукових робіт, тисячі посилань на особливості фізіології травлення немовлят, тисячі неспростовних аргументів, як хвилі об борт корабля, розбиваються об бабусине «пора», сусідське «треба», подружчие «вам що, для дитини шкода». І мільйони мам, маючи повні груди молока, експериментують із соками, овочевими супчиками і яєчними жовтками, віддають, таким чином, данину громадській думці й власним підсвідомим очікуванням, після чого не менш активно лікують алергії та кишкові розлади.
Зі штучним вигодовуванням ситуація ще драматичніша. Якщо цінність жіночого молока ніхто заперечувати не намагається, то як можна навіть порівнювати незрозумілий порошок під назвою «адаптована молочна суміш» і солоденьку манну кашку на свіжому жирненькому молочку чудової корівки, та ще з вершковим маслом!
Слід чесно визнати: спроби ранньої та активної різноманітності під час вигодовування немовлят багато в чому індуковані медичною наукою. Саме лікарі сповістили світ про те, що одним молоком ситий не будеш, саме з-під пера професорів-академіків вийшли поради про яблучний сік в один місяць та овочевий відвар у чотири. Інше питання в тому, що виникли ці рекомендації в ті відносно далекі часи, коли практично єдиною альтернативою відсутньому материнському молоку було розведене молоко коров’яче.
Уже тоді не було проведено чітку межу між природним і штучним вигодовуванням. Загальна рівність поширилася на принципи й терміни підгодовування. У місяць потрібен сік! І нікого не хвилювало: мама молоком годує й сама повноцінно харчується чи молоко коров’яче дитина отримує. І дільничний педіатр, обкладений інструкціями, зобов’язаний був простежити за тим, щоб цей сік у дитину був влитий обов’язково...
Медична наука, на щастя, не стоїть на місці. З’явилися молочні суміші, збагачені вітамінами, мікро- й макроелементами, суміші, в яких оброблено коров’ячий білок, оптимізовано мінеральний склад. Але активне впровадження цих сумішей зовсім не супроводжувалося переглядом рекомендацій щодо строків підгодовування. І десятиліттями, незважаючи на те, що коров’яче молоко як замінник материнського практично не використовувалося, рекомендації залишалися непохитними. І мільйони нинішніх бабусь і нинішніх педіатрів старшого покоління до тепер як аксіому сприймають доцільність вживання немовлятами соків, жовтків, кашок і супчиків.
Першою похопилася Всесвітня Організація Охорони Здоров’я, заявивши, що немає нічого кращого за маму, а якщо немає молока в мами - слід не експериментувати, а використовувати адаптовану молочну суміш. І не треба різноманітності! І як термін, коли різноманітність шкідлива, визнано перші шість місяців життя.
Отже, зібравши волю в кулак, шість місяців ми протрималися. Що далі? Далі приходить усвідомлення того, що дитину треба готувати до дорослої їжі, до закінчення періоду вживання молока. І перед батьками постає проблема підгодовування.

Коли і з чого починати підгодовування

Існує кілька схем, що відрізняються одна від одної відповіддю на запитання: «Із чого почати?» Пропонуються кисломолочні продукти та м’який сир, овочеві страви, молочно-круп’яні каші. Мова не про те, що краще і як правильніше. Мова зовсім про інше. Слід усвідомити: підгодовування ми починаємо не тому, що без зазначених вище продуктів дитина хворітиме, відставатиме в рості й розвитку. Адже зрозуміло, що мамине молоко чи якісна молочна суміш, призначена для вигодовування дітей старше шести місяців, ну ніяк не гірші й не шкідливіші, ніж вівсяна кашка чи овочевий супчик. І виникає цілком резонне запитання: навіщо в такому разі морочити собі голову? Чи не простіше відстрочити ще на кілька місяців терміни початку експериментів?
Простіше. Але не бажано: саме друге півріччя характеризується принциповими змінами в роботі внутрішніх органів і кардинальною зміною способу життя дитини. Зростає активність кишкових ферментів, з’являються зуби, малюк починає самостійно пересуватися, повзання та ходіння призводять до збільшення енерговитрат. Головна стратегічна мета різноманіття на цьому етапі пов’язана саме зі збільшенням енерговитрат. Простіше кажучи, енергетична цінність 200 мл молока менша, ніж енергетична цінність 200 мл каші. Тільки молоко чи тільки суміш насилу забезпечують потреби дитини - вона просто не в змозі з’їсти таку кількість рідкої їжі, щоб її (кількості) вистачило й на ріст, і на активні рухи. Зрозуміло, що більш концентрована й густіша їжа - значно енергоємніша.
Ну, а головна тактична мета розмаїття - домогтися того, щоб перехід до дорослої їжі був плавним, щоб уся система травлення отримала можливість м’яко адаптуватися до змін у складі їжі.

Три важливі правила

Хоч які б продукти ми використовували на цьому етапі, слід чітко дотримуватися трьох головних правил:
* конкретна дитина має цю їжу хотіти - їсти із задоволенням та апетитом;
* вживання цього продукту не повинно призводити до виникнення проблем зі здоров’ям;
* кожен новий харчовий елемент можна використовувати тільки тоді, коли є чітка впевненість у тому, що безболісно «пройшов» попередній.
Як ілюстрацію до перелічених вище правил наведемо кілька практичних порад.
Пам’ятайте: якщо в малюка немає проблем зі здоров’ям, якщо він активний, веселий і їсть із апетитом - отже, якісний і кількісний склад їжі його влаштовує. І якщо дитина відмовляється від овочів, але із задоволенням п’є кефір - не треба тривожитися з цього приводу: просто для овочів ще не настав час.
Якщо яблучний сік вживається без проблем, апельсиновий спричиняє висипання, а сливовий - пронос, то пропонуйте тільки яблучний.
Якщо дитина із задоволенням їсть вівсяну кашку, але відмовляється від рисової чи манної - годуйте вівсянкою й не насилуйте дитину.
Якщо з матеріальних міркувань ви не можете дозволити собі кролика чи телятину, але заробляєте на курочку - використовуйте тільки курятину: це ніяк не відобразиться на здоров’ї вашої дитини.

Бажане чи корисне?

Пам’ятайте: міркування про корисність того чи того продукту завжди носять вельми умовний характер, бо саме поняття «корисність» - неточне й розпливчасте. Апельсин корисніший за яблуко, тому що в апельсині в 4 рази більше вітаміну С! Ні, яблуко корисніше за апельсин, адже в яблуці в 70 разів більше заліза... Перепелине яйце краще за куряче, тому що ліпше засвоюється. Хвилиночку! А що, у вас куряче засвоюється погано? Тоді звичайно. Нормально засвоюється - то годуйте, яким хочете.
Хотілося б звернути увагу: наведені вище правила та поради зовсім не стосуються лише малят. Актуальні вони для будь-якого віку, просто на етапі введення підгодовування й  переходу до дорослої їжі відхилення від цих правил багаторазово ризикованіше.
Головне - все-таки усвідомити, що бажана й корисна різноманітність не повинна за жодних обставин зводитися в культ.
Не хоче м’яса? Ну що ж, тоді супчик на м’ясному бульйоні, та й у молочних продуктах достатньо такого потрібного білка тваринного походження.
Неможливо «запхнути» нічого молочного? А морозиво? Адже непоганий замінник! І в омлет можна (потрібно) молока додати...
Морквину випльовує, а цвітну капусту готова їсти кілограмами? Та проживе вона розкошуючи без моркви! Тільки не треба нервувати з цього приводу.
Останній момент у всій темі різноманітності стоїть осібно. Адже ми й почали з того, що різноманітність найчастіше обходиться занадто дорого. Якщо уявлення конкретних батьків про різноманітне харчування не позначаються на матеріальному достатку і не спричиняють у дитини проблем - експериментуйте на здоров’я.
Тільки усвідомте, що, по-перше, це треба саме вам, а не дитині, а по-друге, що саме на цих ваших підсвідомих бажаннях заробляються мільйони.
Заходите ви в супермаркет і стоїте перед вітриною з дитячими кашками. А кашок цих п’ять десятків. І всі п’ять десятків однієї фірми. «Вівсянка з яблуком», «Вівсянка зі сливою і персиком», «Вівсянка з яблуком, сливою і персиком», «5 злаків», «6 злаків», «7 злаків» тощо. А в іншої фірми ще 30 різних каш. Переводимо погляд на поличку з соками. Ситуація аналогічна. Овочеві пюре - те ж саме. А головний принцип вибору часто-густо заснований на класичному для нашої ментальності аргументі - «це ми ще не куштували». І як приємно розповісти подружці про те, що ми вже 33 різні каші спробували, 25 соків і 30 пюре. А який це жах - дізнатися, що сусідська дитина перепробувала всі 50 каш фірми «ААА» й уже освоює «ВВВ»...
Описане може бути перебільшенням, але ситуація саме так і виглядає. Крайній варіант цієї тенденції - скарга на те, що «ми пробували 20 різних каш, і від усіх діатез». При цьому запитання: «А чи не пробували ви давати одну кашу, тільки в меншій кількості?» або «А чи не простіше цих каш не давати?» - викликають щире нерозуміння - пропаде, бідолаха, без різноманітного харчування...

Підіб’ємо підсумки

Різноманітне харчування - зовсім не складно. І зовсім не вимагає істотних матеріальних витрат. Крім звичних усім круп, овочів, фруктів, м’яса й молока, є ж іще риба й морепродукти, яйця, мед, горіхи, олія, гриби, ягоди, чай тощо. У наведеному переліку завжди знайдеться 5-10 позицій, здатних задовольнити індивідуальні пристрасті конкретної дитини й забезпечити організм усім потрібним.
Згадані нами «індивідуальні пристрасті» не можна недооцінювати. Організм людини інстинктивно здійснює вибір найраціональніших продуктів (саме для цього організму в даний період). Тому не слід викорінювати потяг дитини до конкретної каші чи конкретного овочу. Ще більше не слід нав’язувати малюку страви, які він наполегливо ігнорує.
Але при цьому треба все-таки диференціювати інстинктивні бажання та потяг до продукту, сам процес споживання якого - не потреба, а лише спосіб отримати задоволення. Коли малюк двох місяців від народження усміхається, спробувавши солоденький сік, то це не демонстрація потреби в соку, а всього лише вираження задоволення. Коли малюк готовий кілограмами їсти шоколад – то це вже точно не інстинкт.
Ще раз підкреслимо: справжня поживна різноманітність - це не поїдання десяти сортів м’яса чи двадцяти видів фруктів, а різноманітність продуктових груп. Тільки такий варіант корисний дитині в медичному аспекті. І якщо батьки в змозі забезпечити їй саме таке харчування - їхня (батьків) совість може бути спокійною.
Звичайно, все не так просто. Можливі хвороби, за яких порушений обмін речовин, утруднене всмоктування чи засвоєння певних вітамінів. Але корекція харчування в таких випадках - це вже завдання й обов’язок лікаря. Адже це лікарів, а не батьків навчали тому, наприклад, що в разі грипу зростає потреба в аскорбіновій кислоті, а в разі кору - у вітаміні А.
Вітаміни - це взагалі окрема розмова. Недарма ж ВООЗ декларує принцип: «Віддати перевагу різноманітному харчуванню над використанням комплексних вітамінів». Зрозуміло, що виробники вітамінів із цим можуть не погоджуватися, але батьки мають знати: будь-який вітамінний комплекс - це лікувально-профілактичний медичний препарат. І підбір препарату треба здійснювати на підставі не реклами, а реальних потреб конкретної дитини. Виявлення цих потреб - з урахуванням способу життя, характеру харчування й стану здоров’я - це, знову ж таки, завдання лікаря.

Резюме

Що таке різноманітне харчування і кому воно потрібне?
У медичному аспекті - харчування, здатне забезпечити фізіологічні потреби людини, і воно потрібне всім, хто живе на Землі, щоб бути здоровими тілесно й психологічно. Психологічний аспект різноманітності не відображає потреби останнього!
Різноманітне харчування в цьому аспекті - «всього лише» дозволяє людині відчути себе людиною. А стосовно дітей - повноцінними батьками.

Євген КОМАРОВСЬКИЙ,
кандидат медичних наук,
заслужений лікар України.