Помер чоловік, його душа перейшла в інше життя. І одного разу він звернувся до Господа: «Покажи мені, Отче, мою земну долю». Отець Небесний виконав прохання людини, і ось Земля наблизилася, і чоловік побачив річку свого життя. Її русло було місцями прямим, місцями — звивистим, по ньому текли то чисті, то каламутні води — десь спокійні, десь бурхливі. На березі річки чоловік побачив дві пари слідів. «Одні сліди — мої, — зрозумів він, — але що то за супутник ішов зі мною через усе життя?» — «Це Я супроводжував тебе», — відповів Господь на його німе запитання. Чоловік розчулено зітхнув і знову почав вдивлятися в ланцюжки слідів.
І раптом закричав: «Дивись! Ти бачиш? Іноді вздовж води тягнеться лише один слід!» Він продовжував спостерігати. А потім повернувся до Господа і з гірким докором промовив: «Поглянь на сліди: я залишався самотнім у найтяжчі дні мого життя — дні розладу, страху, болю, втрат... Чому Ти залишав мене тоді, коли мені було погано?» І Господь відповів: «Сину мій, у найважчі дні тобі було важко йти — і тоді Я ніс тебе на руках».
