ЖИТЛО ДЛЯ МІКРОБІВ І БАКТЕРІЙ
Шкіра — це справжній захисний бар’єр нашого організму, а також орган терморегуляції, частина імунної системи. Вона — як сіточка, пронизана безліччю отворів, звідки ростуть волосся, нігті, виходить піт, виливається шкірне сало. І всі ці маленькі дірочки — комфортне житло для безлічі мікробів і бактерій. Одного разу облаштувавшись, вони вже ніколи не полишають свого житла протягом усього життя людини.
Різні захворювання шкіри — найчастіші. Особливо влітку, коли умови розмноження для бактерій найпридатніші. І багато неприємностей завдає така болісна річ, як фурункульоз. Розпізнавальна особливість фурункулів від інших видів запалення шкіри — те, що вони з’являються на тілі лише в тих місцях, звідки ростуть волосинки. В основі кожної волосинки є цибулина. Поряд із нею розміщуються сальна, потові залози та кровоносні судини, що забезпечують цей апарат кров’ю.
Запалення цього комплексу й спричиняє появу фурункула. Утворюється досить велика гнійна порожнина, вихід із якої закритий добре помітною гнійною пробкою. Ось цей найщільніший нарив розміром 1—1,5 см, що являє собою нагноєння волосяного мішечка, й називають фурункулом. Спочатку шкіра над ним червоніє, потім стає буро-синьою, фурункул піднімається над шкірою, а на його верхівці видно гнійну пробку. Коли вона стає особливо вираженою, це означає, що нарив «дозрів». Фурункул рідко супроводжується підвищенням температури, але болить і без дотику. Особливо перед тим, як нарив прорветься.
Фурункули можуть з’являтися на будь-якій частині тіла. Але найчастіше «страждають» ноги, сідниці, низ живота, а також передпліччя й тильний бік рук, задня поверхня шиї, поперек, сіднична ділянка стегна. У разі більш складної форми захворювання, яка називається фурункульоз, зловісні нариви з’являються на шкірі періодично, а іноді навіть відразу по кілька. У деяких випадках виникає відразу кілька фурункулів, які сидять поруч, або один гнійник із кількома гнійними головками — карбункул; він спричиняє більш виражені загальні розлади, які супроводжуються підвищенням температури.
Утворення наривів мають здатність зумовлювати не тільки забруднені рани, а й навіть маленькі ранки-подряпини. Для швидкого їх дозрівання й витягування прикладають різні рослини. Це подорожник, печена цибуля або сира натерта картопля, свіже листя гречки, кінського щавлю, м’ята трава мокриці, яка заполоняє іноді городні грядки, сирі канави й видолинки з вологим ґрунтом. На ніч можна прив’язати до місця, яке нариває, капустяне листя. Болісна припухлість зменшиться, якщо виконувати це частіше. Прикладають до наривів і товчене насіння конопель. Жменьку розтертих шишок хмелю заливають склянкою окропу й роблять припарки. Це теж часто дає швидкі результати.
Гарно витягує та загоює нариви подрібнене кореневище прибережного мешканця озер, ставків та річок — сусака зонтичного. Його ще називають хлібницею, тому що в грубих повзучих кореневищах, приємно солодкуватих на смак, містяться крохмаль, білки, цукри, жири, сапоніни, близькі за складом до житнього борошна. Згадаймо, що житнє тісто й коржики з нього в поєднанні з медом — одне з найпопулярніших лікувальних засобів у разі наривів. Сусак належить до дуже цінних харчових рослин. Встановлено, що за постійного вживання сусака в їжу зміцнюється здоров’я людини. Сусак допоможе витягнути з тіла нарив.
Мені неодноразово доводилося використовувати для лікування наривів мазь льонку звичайного. Висушену траву льонку потрібно розтерти в порошок, 4 ст. л. цього порошку залити 20 ст. л. розтопленого свинячого жиру, 3 години парити (не варити) в гарячій духовці чи на слабо киплячій водяній бані, в гарячому вигляді процідити. Серветку з цією маззю прикладати до нариву для швидкого дозрівання.
Зараз багато хто намагається виростити чи придбати нині модний переступень білий. Авіценна написав про цю рослину таке: корінь його з бобом і гуньбою потужно чистить, очищає й освіжає зовнішні покриви тіла, виводить веснянки та чорні плями, що залишаються після виразок. Так само він діє, якщо варити його в маслиновій олії, поки він не розвариться. Корінь переступня виводить бородавки й молочні прищі. Прийнятий із вином, він усуває, розсмоктує затвердіння й змушує розкриватися гнійники. Він також усуває нігтьоїда, якщо зробити з нього лікарську пов’язку з вином. Корінь його прикладають у вигляді лікарської пов’язки з сіллю на свіжі виразки». Якщо переступень допомагає від стількох серйозних захворювань, то для нього немає нічого простішого, ніж впоратися з наривом — треба лише частіше прикладати до нього розпарений корінь. Подіє надійно й швидко.
ДЛЯ ПОЧАТКУ ПОЧИСТИМО КРОВ
Такі гнійничкові захворювання, як чиряки й фурункули, дошкуляють людині протягом тривалого часу, виснажуючи її. У боротьбі з ними можна застосовувати багато засобів. Це — лопух, звіробій, деревій, живокіст, хміль, льонок звичайний, переступень білий. Але в цьому разі прикладати лікарські препарати замало, потрібно спочатку очистити кров, без чого не завжди вдається позбутися фурункулів, флегмон, панариціїв.
Для очищення крові слід курсовим лікуванням пити у вигляді чаю настій листя суниці лісової, чорної смородини, кульбаби, берези, відвари коренів лопуха, оману, пирію, сік підмаренника справжнього, свіжої травневої кропиви. У разі настоїв і відварів кладуть столову ложку сухих рослин на склянку окропу, сік п’ють по 2 ст. л. тричі на день. Можна набрати кілька зазначених рослин і зробити збір, заварюючи 2 ст. л. в 0,5 л окропу на денну дозу.
Не завадить скористатися рецептом із перевіреною кровоочисною сумішшю, що вживається в разі шкірних захворювань: череди — 2 ст. л., листя волоського горіха — 1 ст. л., трави триколірної фіалки — 4 ст. л., кореня лопуха — 2 ст. л., квітів глухої кропиви — 2 ст. л., листя чорної смородини — 2 ст. л., квітів деревію — 2 ст. л., листя суниці — 3 ст. л. Усе змішують, беруть 2 ст. л. суміші, заливають 1 л сирої води й кип’ятять на слабкому вогні 10 хв. П’ють щогодини по винній чарці (30 мл), а дітям дають по 1 ст. л.
Можна запропонувати інший такий само надійний кровоочисний збір: квітки волошок — 3 ст. л., трава кропиви — 2 ст. л., квітки календули — 2 ст. л., листя волоського горіха — 2 ст. л., трава хвоща польового — 2 ст. л., трава фіалки триколірної — 4 ст. л., трава череди — 2 ст. л., трава вероніки лікарської — 2 ст. л. Усе змішати. Чотири повні столові ложки збору залити 1 л сирої води, настояти протягом ночі, а вранці кип’ятити 8 хв. Випити цей відвар за день за 5 прийомів. Лікування триває 1,5 місяця.
Якщо не вдається дістати всі потрібні компоненти, можна обмежитися 2—3 рослинами, навіть однією, але досить потужною, як, наприклад, трава суниці лісової, трава й коріння кульбаби чи коріння пирію.
ФУРУНКУЛ ПОТРІБНО ОБКУРИТИ
Я випробовував свіжу траву гадючника в’язолистого — таволги. З великою симпатією ставлюся до цієї поширеної рослини, що прикрашає узлісся лісів запашними біло-кремовими волотями квітів. Листя гадючника треба стовкти на кашку й прикладати у вигляді пластиру до фурункулів, карбункулів. Виліковуються вони без ускладнень. Годиться й сушене листя гадючника: 2 ст. л. на склянку води, варити 5 хв. Відвар використовувати для пов’язок не проціджуючи, разом із травою.
Іноді чиряки, фурункули обкурюють димом спалюваного листя осики, потім присипають їх отриманою теплою золою — це дуже може згодитися в похідних умовах. Панариції присипають порошком трави дзвіночка збірного. У деяких місцевостях цей вид дзвіночка називають примочковою травою. Дійсно, примочки й припарки з трави непогано проявляють себе.
Біль і нестерпний свербіж у разі фурункульозу знімає олія з бруньок чорної тополі — осокора. Зібрані навесні свіжі або висушені бруньки залити будь-якою рослинною олією з розрахунку 1:5, довести до кипіння й варити півгодини на дуже слабкому вогні. Знявши з вогню, поставити настоюватися. Час настоювання 2 тижні, після чого можна процідити. Виникає природне запитання: ачи згодиться ця тополева олія через два тижні? Не можна жити за прислів’ям: доки грім не вдарить — мужик не перехреститься. Бажано завжди мати ліки під рукою, тим більше що вони можуть стати в пригоді за ревматизму, артриту, подагри, міозиту, геморою, а також у разі опіків, екземи та інших запальних захворювань шкіри.
ЕВКАЛІПТ — НЕЗАМІННИЙ ЗАСІБ ВІД РІЗНИХ НАРИВІВ
Перевіреним засобом у разі флегмон та інших нагноєнь є препарати евкаліпта та каланхое. Їх можна купити в аптеці, а за потреби вдатися до домашніх способів. Багаторазово випробуваний відвар листя евкаліпта: 1 ст. л. на склянку сирої води, довести до кипіння й тихенько варити під кришкою 15 хв, не допускаючи бурхливого кипіння. Через 15 хв процідити. Прикладати намочені у відварі марлеві серветки до 5 разів на день.
Потужну антисептичну, болезаспокійливу та протизапальну дію має й спиртова настоянка евкаліпта: 3 ст. л. подрібненого листя на склянку горілки або розведеного спирту, настоювати 2 тижні. Для примочок і промивань розводять перевареною водою від 1 до 3 ст. л. на склянку води. Настоянку використовують і в чистому вигляді, але примочки та компреси довго тримати не можна, щоб уникнути опіку.
Що стосується каланхое, то для лікування використовують обидва види — перисте й каланхое Дайгремонта, з великою кількістю «діток» на зубцях листя. Перисте краще. Із листя відтискують сік, яким змащують хворі місця, чи прикладають просочені соком серветки. Каланхое має потужну протизапальну дію, чудово очищає рани й виразки від змертвілих тканин і сприяє якнайшвидшій епітелізації.
У разі з флегмонами, панариціями, фурункулами лікування проводять спочатку звіробійною олією, яка допомагає розкрити гнійний осередок, а після зняття запального процесу та появи кірок переходять на змащування соком або маззю каланхое. Для приготування мазі 2 ч. л. соку змішують з 1 ст. л. безводного ланоліну. В аптечну мазь додано новокаїн і фуразолідон. Послідовне лікування звіробійною олією з наступним переходом на каланхое прискорює загоєння в півтора-два разу.
У разі абсцесів дуже допоможуть примочки й компреси зі спиртової настоянки евкаліпта, звіробійної олії, припарки травою обох буркунів — жовтого й білого. На абсцеси кладуть зварене на молоці свіже листя коров’яку звичайного.
Поки ще жодного слова не було сказано про найпоширенішу в побуті рослину — алое деревовидне. Зазвичай із нього починають лікування всіх гнійничкових уражень шкіри й м’яких підшкірних тканин. Немає, напевно, людини, яка не відчула на собі його благотворну дію. Пластами розрізаного листя обкладають абсцеси, і такого лікування іноді буває цілком достатньо, якщо повторювати процедуру по кілька разів на день протягом тривалого часу.
ЧУДОДІЙНІ МАЗІ Й «ЛІКАР»-ЛОПУХ
У разі абсцесу мимоволі згадаєш і про описаний вище переступень білий. Чи є бажання лягати під ніж, якщо існує можливість обійтися прикладанням розпареного кореня переступня — бріонії? Рекомендую також траву чи коріння з кореневищами істоду сибірського, чи істоду вузьколистого. Тут треба пам’ятати, що коріння впливає ліпше. Їх прийнято використовувати у разі бронхолегеневих захворювань, однак і в разі гнійних ураженнях шкіри істод працює непогано. Одну столову ложку коріння істоду запарюють склянкою окропу, додатково ще парять на киплячій водяній бані 40 хв і в гарячому вигляді проціджують. Використовують відвар на примочки й компреси.
Опісля можна прикласти мазь, зварену з рівних частин живиці, бджолиного воску й свинячого смальцю. У гарячий жир спочатку кладуть віск, а після того як він розтане, — живицю.
Кип’ятити необов’язково, достатньо ретельно розмішати в гарячому стані й остудити.
Був випадок, коли вдавалося знімати у хворого абсцес на сідниці, після невдалої ін'єкції магнезії, простонародним способом: частим прикладанням свіжого листя лопуха. Листя накладається гладким боком. Цікаво спостерігати за тим, як в осередку ураження воно поступово темніє й стоншується, в той час як по краях, на здоровій шкірі, залишається майже незмінним, тільки трохи в’яне. На один день лікування йшло до двох десятків листків. Після стухання процесу листя використовували рідше, до двох-трьох разів на добу. Залишається лише дивуватися, куди подівся накопичений усередині абсцесу гнійний ексудат. Він непомітно розсмоктався, не залишивши жодних слідів, жодних наслідків.
В'ячеслав ВАРНАВСЬКИЙ,
лікар, фітотерапевт.
